Рішення

від 01.10.2020 по справі 826/4551/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Київ № 826/4551/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

20.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" (далі також позивач, ТОВ "Юджин Лоджістікс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м.Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0142941213 від 02.03.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2018 відкрито провадження у справі і призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Правова позиція позивача зводиться до того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №1916/26-15-12-13-20/36593523 від 14.02.2018, є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Юджин Лоджістікс", передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), термінів сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Позивач зауважує, що відповідач констатував факт порушення позивачем термінів сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість, однак при цьому відповідач на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі №826/10665/17 не привів у відповідність облікову картку ТОВ "Юджин Лоджістікс" з податку на додану вартість, а тому відповідач помилково вважає сплату ПДВ з жовтня 2017 року сплатою грошових зобов`язань за попередні періоди.

Також позивач звертає увагу, що 19.01.2018 звертався до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві із заявою про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 527 400 грн., які 13.02.2018 сплатив на вірний рахунок.

Відповідач подав письмове заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ "Юджин Лоджістікс" посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки №1916/26-15-12-13-20/36593523 від 14.02.2018 щодо порушення позивачем термінів сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини четвертої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

19.10.2017 головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) з податку на додану вартість до бюджету ТОВ "Юджин Лоджістікс".

За результатами перевірки складено акт №1916/26-15-12-13-20/36593523 від 14.02.2018.

В ході перевірки виявлене та зафіксоване в акті перевірки порушення ТОВ "Юджин Лоджістікс" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, передбачених п.57.1 ст.57, ст.203 ПК України, зокрема:

- платіжним дорученням від 30.10.2017 №660 позивач сплатив податкове зобов`язання визначене в податкових деклараціях з ПДВ від 20.09.2016 (в сумі 46 700 грн, граничний термін сплати 30.09.2016, затримка 395 днів) та від 20.10.2016 (в сумі 53 467 грн., граничний термін сплати 30.10.2016, затримка 365 днів);

- платіжним дорученням від 27.11.2017 №672 позивач сплатив податкове зобов`язання визначене в податкових деклараціях з ПДВ від 20.10.2016 (в сумі 5 962 грн., граничний термін сплати 30.10.2016, затримка 393 дні), від 21.11.2016 (в сумі 42 397 грн., граничний термін сплати 30.11.2016, затримка 362 дні), від 20.12.2016 (в сумі 21 255 грн., граничний термін сплати 30.12.2016, затримка 332 дні), від 20.01.2017 (в сумі 51 117 грн., граничний термін сплати 30.01.2017, затримка 301 день);

- платіжним дорученням від 12.12.2017 №678 позивач сплатив податкове зобов`язання визначене в податкових деклараціях з ПДВ від 20.01.2017 (в сумі 8 364 грн., граничний термін сплати 30.01.2017, затримка 316 днів) від 20.02.2017 (в сумі 46 919 грн., граничний термін сплати 02.03.2017, затримка 285 дні), від 20.03.2017 (в сумі 68 001 грн., граничний термін сплати 30.03.2017, затримка 257 днів), від 20.04.2017 (в сумі 50 228 грн., граничний термін сплати 30.04.2017, затримка 226 днів);

- платіжним дорученням від 29.12.2017 №689 позивач сплатив податкове зобов`язання визначене в податкових деклараціях з ПДВ від 20.04.2017 (в сумі 35 200 грн., граничний термін сплати 30.04.2017, затримка 248 днів) від 22.05.2017 (в сумі 47 341 грн., граничний термін сплати 30.05.2017, затримка 218 днів).

Загальна сума грошового зобов`язання сплаченого ТОВ "Юджин Лоджістікс" з порушенням строків, передбачених п.57.1 ст.57, ст.203 ПК України, склала 476 951 грн.

02.03.2018 на підставі висновків акта перевірки №1916/26-15-12-13-20/36593523 від 14.02.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0142941213, яким за затримку 395, 393, 365, 362, 332, 316, 301, 285, 257, 248, 226, 218 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 476 951 грн. зобов`язано ТОВ "Юджин Лоджістікс" сплати штраф у сумі 95 390,2 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства урегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 54.1 статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також пунктом 50.1 статті 50 ПК України закріплено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Статтею 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до статті 35 цього Кодексу сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Згідно з пунктом 38.2 статті 38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

Відповідно до статті 109 названого Кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Штраф, згідно статті 111 ПК України, є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежне виконання ним вимог, установлених цим Кодексом.

Отже, відповідальність у вигляді штрафу, передбачена статтею 126 ПК України, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений цим Кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

У відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі №826/10665/17 встановлено, що відповідно до:

- платіжного доручення №478 від 28.10.2016 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 59 429,00 грн, отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

- платіжного доручення №486 від 28.11.2016 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість у розмірі за жовтень 2016 року 42 397 грн, отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

- платіжного доручення №499 від 27.12.2016 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість у розмірі за листопад 2016 року 21 300 грн , отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

- платіжного доручення №515 від 27.01.2017 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість за грудень 2016 року у розмірі 59481 грн, отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

- платіжного доручення №531 від 23.02.2017 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість за січень 2017 року у розмірі 46 919 грн, отримувач - ДПІ у Оболонському районі м, Києві (Код 38002491);

- платіжного доручення №539 від 27.03.2017 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 68 001 грн, отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

- платіжного доручення №558 від 28.04.2017 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість за березень 2017 року у розмірі 85 428 грн, отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

- платіжного доручення №571 від 30.05.2017 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість за квітень 2017 року у розмірі 57 541 грн, отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

- платіжного доручення №585 від 23.06.2017 ТОВ "Юджин Лоджістікс" було сплачено податок на додану вартість за травень 2017 року у розмірі 40 212 грн, отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491).

Київський апеляційний адміністративний суд врахував, що сплата податкових зобов`язань згідно вказаних платіжних доручень була помилково проведена на невірний рахунок, однак здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання у строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.06.2015 у справі №21-377а15, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до відповідного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання чи інші неточності не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З огляду на вказані обставини суд вважає, що ТОВ "Юджин Лоджістікс" вчасно та в повному обсязі виконувало обов`язок щодо сплати податку на додану вартість в період з вересня 2016 року по травень 2017 року, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі №826/10665/17, яка набрала законної сили.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, Податковий кодекс України розмежовує такі поняття як сплата податку та погашення податкового боргу .

Статтею 87 ПК України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зазначена норма визначає, які дії зі сплаченими платником податків коштів зобов`язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлює відповідальності платника податків за вчинення таких дій органами державної податкової служби. Зазначені дії здійснюються органами державної податкової служби після сплати коштів платником податків.

Виходячи з вищенаведеного, погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу позивача за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень 2016 - березень 2017 є дією відповідача, а не позивача, а тому суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України за несвоєчасну сплату таких зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.06.2014 по справі №2а-2097/10/2670, від 29.04.2015 по справі №2а-0870/6212/11.

При цьому, відповідач не врахував вказані висновки Київського апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 07.11.2017 по справі №826/10665/17, та не привів у відповідність дані облікової картки платника податків ТОВ "Юджин Лоджістікс", що зумовило зарахування сплачених позивачем сум ПДВ починаючи з жовтня 2017 року у рахунок грошових зобов`язань за попередні періоди (з вересня 2016 року по травень 2017 року). Саме дана обставина зумовила висновок відповідача про порушення ТОВ "Юджин Лоджістікс" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, передбачених п.57.1 ст.57, ст.203 ПК України.

Також суд враховує, що ТОВ "Юджин Лоджістікс" 19.01.2018 зверталося до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві із заявою про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 527 400 грн., які 13.02.2018 сплатив на вірний рахунок. Дана обставина не була врахована відповідачем під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки несвоєчасне врахування в обліковій звітності ТОВ "Юджин Лоджістікс" суми 527 400 грн. в рахунок сплачених зобов`язань за період з вересня 2016 року по травень 2017 року, не є наслідком винних дій ТОВ "Юджин Лоджістікс", то до нього не можуть бути застосовані й штрафні санкції. Встановлені в рамках даної справи обставини свідчать про невиконання податковими органами свого обов`язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в карті особового рахунку платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а обставини справи свідчать про протилежне, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0142941213 від 02.03.2018.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення №740 від 19.03.2018, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1 762 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" (адреса: 04073, м. Київ, просп. Московський 8, корп. 1; код ЄДРПОУ: 38510365) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ: 39439980) №0142941213 від 02.03.2018.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ: 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" (адреса: 04073, м. Київ, просп. Московський 8, корп. 1; код ЄДРПОУ: 38510365) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак