Постанова

від 01.10.2020 по справі 200/1951/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року справа №200/1951/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченко І.В.

за участю секретаря судового засідання Кобець О.А.

за участю сторін по справі:

позивач: не з`явися

відповідач: Сенников А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Бабіч С.І.) від 27 квітня 2020 року (повне рішення складено 07 травня 2020 року у м.Слов`янськ) у справі №200/1951/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 грудня 2019 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 грудня 2019 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 213317,63 грн..

Рішенням Донецького окружного адміністративного від 27 квітня 2020 року позов задоволено, скасовано вимогу від 09 грудня 2019 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 213317,63 грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно прийнято спірну вимогу, оскільки за позивачем обліковувалась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску. На думку відповідача, нормами п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків до призначення п.9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. В даній справі такі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

Позивач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00476625, місцезнаходження:84173, Донецька обл., Слов`янський район, селище Мирне, значиться на обліку у Слов`янській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) (а.с. 6 - зворотній бік).

Відповідачем відповідно до ст.25 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 09 грудня 2019 року прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3371-25-25 в розмірі 5233359,52 грн., що обліковується станом на 30 листопада 2019 року за період з 11.02.2018 року по 20.11.2019 року.

Не погодившись з винесеною вимогою № Ю-3371-25 від 09 грудня 2019 року позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 30.01.2020 року № 3713/6199-00-08-06-01-06 «Про результати розгляду скарги» , відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін (а.с. 9-10).

Матеріалами справи встановлено, що недоїмки, яка виникла у попередні періоди, позивач зазначає, що відповідачем вже приймались вимоги за попередні періоди стосовно позивача, які скасовані постановами Донецького окружного адміністративного суду по справам №805/2546/18-а, №200/12189/18-а, №0540/8860/18-а, №200/10495/18-а, №200/14280/18-а, №200/860/19-а, №200/2465/19-а, №200/4590/19-а, №200/5488/19-а, №200/6757/19-а, №200/7922/19-а, №200/9630/19-а, №200/10447/19-а, №200/11824/19-а, №200/12333/19-а, №200/14085/19-а, №200/14587/19-а, №200/1060/20-а (а.с. 11-71).

Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним питання в зазначеній справі є скасування вимоги відповідача № Ю-3371-25 від 09 грудня 2019 року в частині нарахування недоїмки на суму 213 317,63 грн.

За приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ регламентовано, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VІ визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону встановлено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення,02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (надалі Закон №1669) (в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст.1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Слов`янськ та м.Маріуполь Донецької області, де перебуває на обліку позивач.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених статтею 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не скасовує обов`язків платника єдиного внеску щодо сплати єдиного внеску, а надає можливість тимчасово - на період проведення антитерористичної операції, не виконувати їх у встановлені строки ( своєчасно) та в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога сформована відповідачем у відповідності до вимог статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що звільнення позивача від виконання своїх обов`язків щодо сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а тому правомірно задоволено позов.

Відповідачем не оспорюється та обставина, що сума недоїмки зі сплати єдиного внеску виникла у період після 14.04.2014 року.

При розгляді даної справи судом враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі № 812/505/17, від 13.06.2018 р. у справі №812/1237/17, від 04.04.2019р. у справі № 805/4655/15-а, від 25.04.2019р. у справі №805/4811/16-а .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ, зокрема заходів впливу, якою є спірна вимога.

Доказів прийняття Президентом України Указу про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України відповідачем не надано.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 27 квітня 2020 року у справі №200/1951/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 27 квітня 2020 року у справі №200/1951/20-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 01 жовтня 2020 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 01 жовтня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 01 жовтня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко