Постанова

від 16.12.2020 по справі 200/1951/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. справа №200/1951/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченка І.В.

за участю секретаря судового засідання Кобець О.А.

за участю сторін по справі:

позивач: не з`явився

відповідач: Пономарьов А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» про винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі №200/1951/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 грудня 2019 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Першого апеляційного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №200/1951/20-а за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року за позовом Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 грудня 2019 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Донецького окружного адміністративного від 27 квітня 2020 року позов задоволено, скасовано вимогу від 09 грудня 2019 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 213317,63 грн..

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі №200/1951/20-а залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного від 127 квітня 2020 року у справі №200/1951/20-а залишено без змін.

На адресу Першого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 615,00грн..

Позивач, у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідач надав заяву, в якій проти доводів, викладених у заяві позивача про ухвалення додаткового судового рішення заперечував, просив відмовити у задоволенні заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

За приписами ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 28.09.2020р. просив надати можливість довести розмір фактично понесених судових витрат у зв`язку з розглядом справи та долучити до матеріалів справи докази таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення до ч.7 ст.139 КАС України.

Позивачем 06.10.2020р. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у якій просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на загальну суму 23 615,00грн., до якої було додано відповідні докази. Тобто, заява подана з дотриманням встановленого строку.

Згідно частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №б/н про надання правової допомоги від 02.06.2020 року, додаткова угода №2-А до договору про надання правової допомоги №б-н від 02.06.2020 року від 12.08.2020 року; додаток до договору №б/н від 02.06.2020 року, копію ордеру серії ХВ №7 від 27.07.2020 року, копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3594 від 21.07.2020р., акт від 05.10.2020 року прийому-здачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №б/н від 02.06.2020 року

Згідно акту від 05.10.2020 року прийому-здачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №б/н від 02.06.2020 року вартість послуг Адвокатського об`єднання склала: складання, подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі - затрачено 4 години, вартість - 18 892,00грн.; надання усних консультацій з вивченням документів затрачено 1 година, вартість - 4 723,00грн. Усього - 23 615,00грн..

Відповідачем у судовому засіданні було подано заяву у якій зазначає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 615,00грн. не є співмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Зазначена справа є типовою, незначної складності, її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час .

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що на користь позивача має бути стягнуто 200,00 грн. понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.139, 243, 252, 308, 311, 321, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» про ухвалення додаткового судового у справі №200/1951/20-а - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська,59, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, Код ЄДРПОУ 43142826) на користь Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» (сел.Мирне, Слов`янський район, Донецька область, 84173, Код ЄДРПОУ 00476625) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200 (двісті) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частина додаткової постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 грудня 2020 року.

Додаткова постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 16 грудня 2020 року.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з 16 грудня 2020 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко