Постанова
від 30.09.2020 по справі 640/24605/19
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24605/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Про Текнолоджі" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Про Текнолоджі" до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Про Текнолоджі" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року №0344961208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2019 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік за №9311251542 та Звіт про сукупний дохід за 2018 рік №9311250985.

28.03.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ Про Технолоджі .

Результати перевірки оформлені актом від 28 березня 2019 року № 461/26-15-12-08-21/42076737.

Під час перевірки було встановлено, що при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік (від 01 березня 2019 року №9311251542) платником допущено порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України: встановлені розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в р.02 - 17273 грн згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік (від 01 березня 2019 року №9311251542) та р.2290 - 17273000 грн. згідно звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік (від 01 березня 2019 року №9311250985), що призвело до заниження оподаткування в сумі 17255727 грн. та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (p. 19) в сумі 3106031 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року №0344961208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 3 882 539,0 грн. (за основним платежем 3 106 031,0 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 776 508,0 грн).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, з огляду на приписи п. 75.1 статті 75 ПК України, під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків.

В силу приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 826/13195/16.

В даному випадку в межах даних правовідносин відповідачем не було здійснено аналіз достовірності сформованих позивачем показників податкової звітності, а лише проведено встановлення повноти подання платником податкової звітності та перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), як про це також зазначалось у вищевказаній постанові Верховного Суду. При цьому, відповідачем під час перевірки використовувались виключно дані поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік та Звіту.

Отже, податковим органом було правомірно встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стало підставою для подальшого прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, саме в межах здійснення його камеральної перевірки.

Водночас, щодо суті встановленого контролюючим органом порушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

У пункті 137.4 статті 137 Податкового кодексу України зазначено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

У розумінні підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування (податком на прибуток) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що не заперечує проти наявності розбіжностей між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в р.02-17273 грн. згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік (від 01 березня 2019 року №9311251542) та р.2290 - 17273000 грн згідно звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний доход) за 2018 (від 01 березня 2019 року №9311250985).

Проте, як зазначає апелянт, вказані розбіжності виникли у зв`язку з допущенням технічної помилки у Фінансовому звіті, а саме замість відображення округлених показників у тис.грн., як того вимагає форма та порядок заповнення звіту, було вказано суми у гривні без округлення до тисячних показників. Фінансовий результат до оподаткування та сума податку на прибуток у декларації за 2018 рік визначені вірно.

Дослідивши зміст податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік (від 01 березня 2019 року №9311251542) та звіту про фінансові результати (від 01 березня 2019 року №9311250985) колегія суддів встановила наступне.

Так, під час камеральної перевірки контролюючим органом зі змісту податкової декларації з податку на прибуток за 2018 року було встановлено, що дохід Товариства за 2018 рік складає 1822861 грн., фінансовий результат до оподаткування (код рядка 02) складає 17273 грн., податок на прибуток (код рядка 06) зазначено у сумі 3109 грн.

Водночас, у звіті про фінансові результати за 2018 року у рядку Чистий дохід від реалізації продукції зазначено 1822861 тис.грн., у рядку Фінансовий результат від операційної діяльності : прибуток зазначено 17 273 тис.грн., у рядку Витрати з податку на прибуток зазначено 3109 тис.грн.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.03.2000 року №161/4382, встановлює зміст і форму фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, а також порядок заповнення його статей. Так, відповідно до п.5.6. розділу 5 вказаного вище Положення, у статі фінансовий результат до оподаткування відображається різниця між чистими доходами та витратами підприємства.

Доходом визнається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу. Де, на противагу, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язання, які призводять до зменшення власного капіталу. Тобто, оподаткуванню підлягає різниця між чистим доходом та витратами.

Фінансова звітність має будуватись на реальних операціях та подіях і відображувати реальний дохід.

Платник податків, зобов`язаний сплачувати податок на прибуток виходячи з реальних результатів господарської діяльності, а не помилково відображений на папері.

Підставою для притягнення платника податків до відповідальності, зокрема, у вигляді застосування штрафу, є вчинення відповідного податкового правопорушення.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач не зобов`язаний сплачувати як податок суми помилково відображені та до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції за заниження податкових зобов`язань. Платник податків може нести відповідальність лише за помилки у веденні податкової звітності.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, зазначене право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації може бути обмежене виключно випадками, визначеними у Кодексі, норми якого не передбачають обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковим законодавством встановлено два випадки, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, це закінчення строків давності, визначених у статті 102 Податкового кодексу України, а також заборона подавати уточнюючі розрахунки під час проведення документальних перевірок до поданих раніше податкових декларацій за звітний період, який перевіряється контролюючим органом (пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи позивачем додано оборотно-сальдові відомості та банківські виписки, які підтверджують факт того, що фінансовий результат Товариства до оподаткування за 2018 рік складає 17271,64 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят одну) грн. 64 коп., а не 17 273 тис.грн. (сімнадцять мільйонів двісті сімдесят три тисячі) грн., як помилково зазначено позивачем у первинно поданому звіті.

Відповідно до п.136.1 ст.136 ПК України позивачем було нараховано податок на прибуток у розмірі 18% на фінансовий результат до оподаткування, розмір якого складає 3108,90 грн.

Наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку свідчать про те, що технічна помилка, допущена позивачем при заповнені фінансової звітності, не бути підставою для висновку про заниження об`єкту оподаткування та заниження податку на прибуток позивача за 2018 рік.

Як свідчать матеріали справи, виявивши самостійно технічні помилки 28.05.2019 року позивачем було сформовано та подано уточнюючу фінансову звітність, яка є невід`ємною частиною податкової декларації на прибуток за 2018 рік, з вірно зазначеними показниками.

29.05.2019 року ДПІ у Печерському району було прийнято уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2018 рік, проте, уточнюючу фінансову звітність, яка є невід`ємною частиною податкової декларації на прибуток за 2018 рік прийнято не було.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що подання уточнюючої фінансової звітності мало місце після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. До того ж відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17 липня 2019 року №134679/10/26-15-12-08-11 у поданій 29 травня 2019 року позивачем уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток за 2018 рік не заповнено розділ "виправлення помилок", у зв`язку з чим уточнююча податкова декларація зійшла відображення у картці особового рахунку позивача "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 0,00.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи Акт перевірки та оскаржуване податкове-повідомлення рішення №0344961208 від 24.04.2019 року були отримані позивачем разом з листом про надання публічної інформації №146854/10-26-15-12-08-11 від 05.08.2019 року .

До цього моменту, в силу ст.76 Податкового кодексу України, позивач не міг бути обізнаним про існування Акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Водночас, 28.05.2019 року виявивши самостійно технічні помилки позивачем було сформовано та подано уточнюючу фінансову звітність, яка є невід`ємною частиною податкової декларації на прибуток за 2018 рік, з вірно зазначеними показниками.

Щодо не заповнення у поданій 29 травня 2019 року позивачем уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток за 2018 рік розділу "виправлення помилок", колегія суддів зазначає, що в даному випадку технічна помилка була допущена не у податковій декларації, а у фінансовій звітності, що є невід`ємною складовою річної податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

У зв`язку з наведеним висновки відповідача та суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими.

Помилковість висновків податкового органу та неповнота дослідження спору судом першої інстанції призвела до помилкового визначення податку і помилкового вирішення справи.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року №0344961208 не відповідає критерію пропорційності , адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами позивача, а тому відповідач приймаючи відповідне рішення, діяв протиправно, отже, заявлений позов є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних доручень від 23 серпня 2019 позивачем було сплачено 19210 грн. судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом та відповідно до платіжного доручення № 631 від 21 липня 2020 року сплачено 28815 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, загалом 48025 грн., які йому мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Про Текнолоджі" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Про Текнолоджі" до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року №0344961208.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Про Текнолоджі" (код ЄДРПОУ 42076737) витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою у загальному розмірі 48025 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 30.09.2020 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І. В. Федотов

Є.О. Сорочко

Дата ухвалення рішення30.09.2020
Оприлюднено05.10.2020

Судовий реєстр по справі —640/24605/19

Ухвала від 02.09.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко А.І.

Ухвала від 16.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 03.08.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко А.І.

Ухвала від 14.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 17.02.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 03.11.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 30.09.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Постанова від 30.09.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 18.08.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 18.08.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні