Постанова

від 30.09.2020 по справі 640/4852/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа №640/4852/19

адміністративне провадження №К/9901/32120/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (судді: Ганечко О.М., Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області, Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо відмови у виключенні відомостей з АІС Автомобіль та Єдиного державного реєстру транспортних засобів про арешт та/або обтяження автомобіля Volkswagen, модель - Transpo Kasten, НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Land Rover, модель - Range Rover Sport, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , які належать позивачу;

- зобов`язати відповідачів вилучити з АІС Автомобіль та Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про арешт та/або обтяження автомобіля Volkswagen, модель - Transpo Kasten, НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Land Rover, модель - Range Rover Sport, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , які належать позивачу.

Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою відповідача 1 зняти арешт з транспортних засобів, які належать позивачу, оскільки лист Київського районного суду м. Донецька за вих. № 65645 від 05 грудня 2013 року, на підставі якого були внесені такі відомості не є належним документом для застосовування обмежень щодо транспортних засобів, які належать позивачу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області щодо відмови у виключенні відомостей з АІС Автомобіль та Єдиного державного реєстру транспортних засобів про арешт та/або обтяження автомобіля Volkswagen, модель - Transpo Kasten, НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Land Rover, модель - Range Rover Sport, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , які належать позивачу протиправною. Зобов`язано Регіональний сервісний центр МВС у Донецькій області внести до Єдиного державного реєстру МВС інформацію про зняття обтяження з автомобіля Volkswagen, модель - Transpo Kasten, НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Land Rover, модель - Range Rover Sport, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , які належать позивачу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для внесення обмеження (накладення арешту) стало звернення Київського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2013 року № 65645, оформлене листом.

Суд першої інстанції вказав на те, що дослідити лист Київського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2013 року № 65645 неможливо, оскільки відповідні матеріали знаходяться на непідконтрольній території.

Аргументуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що накладення арешту на транспортні засоби сервісним центром МВС в 2013 році було можливо лише на підставі відповідної ухвали суду, якою зобов`язано вчинити певні дії, а не на підставі листа, який міг бути супровідним до судового рішення.

Окрім того, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів наявності судових рішень, якими накладався арешт на спірні транспортні засоби позивача, а помилка чи недбалість суб`єктів владних повноважень не повинні перешкоджати іншій приватній особі, у якої виникло право власності користуватися належним їй майном.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач під час звернення до Регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області із заявою про вилучення інформації з баз даних щодо арешту належних йому автомобілів не надав документів, що можуть створити передумови для внесення коригувань в АІС Автомобіль та Єдиного державного реєстру транспортних засобів, з огляду на що, у відповідачів не було жодних правових підстав для задоволення його заяви.

При цьому апеляційний суд вважав помилковими та передчасним висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів наявності судових рішень, яким б накладався арешт на спірні транспортні засоби позивача, оскільки відсутність такого судового рішення/рішень по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень не спростовує факту накладення такого арешту на транспортні засоби позивача ще в 2013 році та не може призвести до вилучення інформації з баз даних про автомобілі однозначно, без оскарження рішення, що стало підставою для накладення арешту, лише керуючись переконанням та доводами позивача про відсутність підстав для існування такого арешту.

Тобто, за висновком суду апеляційної інстанції, в межах даного спору, взагалі неможливо встановити чи є завершеним судове провадження, в рамках якого районним судом м. Донецька було направлено лист до відповідного ДАІ, чи відпали підстави для існування обтяження майна (скасоване судове рішення), а у разі відсутності/втрати судової справи, наявний механізм відновлення втраченого судового провадження.

Тому, на переконання суду апеляційної інстанції відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 виклав доводи касаційної скарги аналогічно висновкам, які зазначені у рішенні суду першої інстанції та крім того наголошував про відсутність ухвали, якою накладався арешт на транспортні засобі або на майно, а лист не є підставою для внесення відомостей про накладання арешту на майно.

Зазначив, що орган яким внесено інформацію про накладання арешту ліквідовано, а відтак звернення з будь - якими заявами до цього органу є неможливим, оскільки ліквідація здійснена без створення правонаступника. Тому, на думку скаржника ним обрано правильний спосіб захисту права звернення до новоствореного органу державної влади, до компетенції якого віднесено вилучення інформації про арешт, який накладено безпідставно.

Вказував, що відповідачі не надали доказів правомірності накладання арешту, а власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому скаржник зазначив, що позивач позбавлений можливості правового захисту своїх прав шляхом звернення до Київського районного суду міста Донецька з вимогою про скасування арешту, через відсутність у нього такого права та ухвали суду про накладання арешту та/або обтяження автомобіля Volkswagen, модель - Transpo Kasten, НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Land Rover, модель - Range Rover Sport, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , які належать позивачу.

Позиція інших учасників справи.

Відповідач у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Рух касаційної скарги

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., (судді): Калашнікова О.В., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області, Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Позивач є власником транспортного засобу автомобіля Volkswagen, модель - Transpo Kasten, НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Land Rover, модель - Range Rover Sport, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .

У січні 2019 року йому стало відомо, що на належні йому на праві власності вищезазначені транспортні засоби накладено арешт.

У листі від 07 лютого 2019 року № 31/68-аз відповідачем-2 повідомлено позивача про те, що ДАІ № 1401 з обслуговування м. Донецьк 25 грудня 2013 року до бази даних внесено інформацію про накладення арешту (заборони на відчуження) на вказані транспортні засоби за ініціативою Київського районного суду м. Донецька.

18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Регіонального сервісного центру в Донецькій області із заявою про вилучення відомостей щодо накладання арешту.

Листом Регіонального сервісного центру в Донецькій області від 28 лютого 2019 року № 31/5-9-аз повідомлено позивача про накладення арешту на вказані транспортні засоби за ініціативою Київського районного суду м. Донецька та зазначено, що для вирішення питання про зняття арешту необхідно звернутись до суду.

Зважаючи на протиправною відмовою відповідача 1 зняти арешт з транспортних засобів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 154 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Кодексу. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті.

У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини п`ятої статті 151 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до підпункту 25 пункту 4 Положення про регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1404, у редакції наказу від 19 травня 2017 року № 406 основним завданням Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області є забезпечення внесення до Єдиного державного реєстру МВС інформації про накладання або зняття обмежень щодо транспортних засобів уповноваженими на те органами.

Законом України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції та розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 2710/38-14 від 02 вересня 2014 року Про визначення територіальної підсудності справ визначено територіальну підсудність судових справ Київського районного суду м. Донецька за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції , справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду. У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Пунктом 1 розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спав Про визначення територіальної підсудності справ від 02 вересня 2014 року № 2710/3/-14 встановлено, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції", на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року) визначено територіальну підсудність Київського районного суду міста Донецька за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено і позивачем не заперечується, що арешт на транспортні засоби позивача накладався Центром ДАІ № 1401 м. Донецьку 25 грудня 2013 року.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління ДАІ МВС в Донецькій області, структурним підрозділом якого є Центр ДАІ № 1401 м. Донецьку, фактично не ліквідовано, а перебуває у стані припинення, що не виключає можливості звернення до цієї юридичної особи в судовому порядку.

РСЦ МВС в Донецькій області діє на підставі Положення про Регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1404 у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 травня 2017 року № 406 (далі - Положення).

Відповідно до Положення РСЦ МВС в Донецькій області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

РСЦ МВС в Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує внесення до Єдиного державного реєстру МВС інформації про накладення або зняття обмежень щодо транспортних засобів уповноваженими на те органами (пп. 25 п. 4 Положення).

Таким чином, Положенням не передбачено такого повноваження як вилучення відомостей про арешт та/або обтяження транспортного засобу.

Лише уповноважені органи приймають рішення про накладення або зняття обмежень щодо транспортних засобів, а РСЦ МВС в Донецькій області забезпечує внесення до Єдиного державного реєстру МВС такої інформації, зазначаючи конкретну підставу (рішення, виконавчий лист, тощо) для проведення відповідних дій.

Враховуючи, що до РСЦ МВС в Донецькій області не надходило жодних документів про зняття арешту та/або обтяження транспортних засобів, відсутні правові підстави для внесення відповідних відомостей.

Таким чином, РСЦ МВС в Донецькій області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Твердження скаржника про те, що обставини, які слугували накладенню арешту на транспортні засоби позивача, виникли під час розгляду цивільних справ № 257/15841/13 та № 257/15159/13, в яких ОСОБА_1 є відповідачем, а саме по цивільним справі № 257/15159/13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та по справі № 257/15841/13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ Інвестиційно-фінанова компанія Донбастелеспутник є припущеннями. Жодним доказом у справі не доведено, що арешт накладався саме у рамках цих справ.

Твердження скаржника про відсутність ухвали, якою накладався арешт, про безпідставність арешту та відсутність підстав для накладення арешту доказами не підтверджуються, ці припущення також є необгрунтованими.

Скаржник стверджує, що відповідачами не надано докази правомірності накладення арешту. Однак, слід зазначити, що це не є предметом оскарження та предметом доказування, навпаки РСЦ МВС в Донецькій області доведено правомірність відмови у виключенні відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів за заявою, поданою позивачем.

Крім того, з системного аналізу норм ЦПК України, вбачається, що у разі якщо є необхідність у вирішенні процесуальних питань, які виникають після ухвалення рішення у справі, матеріали якої не передано до суду відповідно до встановленої підсудності, зазначені питання можуть бути вирішені шляхом застосування механізму відновлення втраченого провадження в порядку, передбаченому Розділом ІХ ЦПК України.

Цивільна справа № 257/15159-13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики перебувала на розгляді у Київському районному суді м. Донецька і в силу розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спав Про визначення територіальної підсудності справ від 02 вересня 2014 року № 2710/3/-14 територіально визначена за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність протиправної бездіяльності суб`єктів владних повноважень ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи, яким надана належна оцінка, оскільки закріплений у частині другій статті 2 КАС України у поєднанні з статтею 19 Конституції України критерій оцінювання дій суб`єктів владних повноважень дотриманий відповідачем -1 при відмові у виключенні відомостей з АІС Автомобіль та Єдиного державного реєстру транспортних засобів про арешт та/або обтяження автомобіля Volkswagen, модель - Transpo Kasten, НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Land Rover, модель - Range Rover Sport, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , які належать позивачу.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді О.В. Калашнікова

В.М.Соколов