Постанова

від 26.03.2008 по справі 2-а-15/2008

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

                                Справа № 2-а-15/2008      

П О С Т А Н О В А                                                                      

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    26 березня 2008 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

        головуючого           судді Дубини  Л.А.

        при секретарі         Ващенко  К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну  справу    за позовом ОСОБА_1  до Управління  Пенсійного фонду  України  у Ленінському  районі  м. Запоріжжя, 3-тя особа  ВАТ „Проектний інститут ”Запорізький Діпроелектро” про визнання неправомірними дій,  визнання не чинним рішення, призначення   пенсії  як  науковому працівнику   і стягнення суми  несплаченої  пенсії.  

у с т а н о в и в:

    ОСОБА_1  звернувся до суду  з адміністративним  позовом  у якому  вказує, що у період  з 16.07.1975 по 11.11.1997  він працював у  Державному  інституті  „Запорізький  Гіпроелектро2 на  посадах  керівником групи, заступника  начальника, головного спеціаліста структурних  відділів і  тому  вважає,  що  його  робота  на  вказаних  посадах  носила   науково-технічний  характер, оскільки  структурні підрозділи – технологічний, конструкторсько-технологічний, технологічних  покрить і  очищення  промстоків та  їх ведучі  спеціалісти, створювали науково-технічну продукцію: розпочинаючи  з оформлення  первинних документів - договорів  на створення  науково-технічної  продукції, захищаючи  прийняті  рішення а технічних  радах та  експертизах, забезпечуючи  максимальну  реалізацію новітніх досягнень науки і  техніки, що  підтверджується  щорічними звітами   інституту  у період  з 1976 до 1997  по обсягах створення науково-технічної  продукції по  формі  №4-КБ(річна).

    25.09.2002   позивач  звернувся  до  УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя з  заявою  про  призначення  йому  пенсії  як  науковому  працівнику відповідно до  Закону України  від 06.04.2000 „Про внесення змін до Закону  України „Про  наукову і науково-технічну  діяльність”, а також надав  довідку  №04/222 від 20.09.2002, яка  підтвердила  його  стаж  роботи у  державному інституті. Однак, УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя рішенням  №51  від 20.12.2002 відмовлено у  призначенні  пенсії  як  науковому працівнику на  підставі   Закону  України  „Про наукову і науково-технічну  діяльність” у редакції від 01.12.1998.

    ОСОБА_1  вважає  неправомірними  дії УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя при прийнятті  рішення  № 51   від 20.12.2002   з у зв”язку  з тим, що  управління протиправно використав Закон України  „Про наукову і науково-технічну  діяльність” у редакції від 01.12.1998 протиправно  поширюючи  його дію  на  період  з 16.07.1975 до 11.11.1997,  тобто  використав  закон, який  на думку позивача  не має  зворотної сили,  що  на  думку  позивача, підтверджує  ст. 58  Конституції  України  та Рішення  Конституційного Суду України  №1-рп/99 від09.09.1999 по справі №1-7/99 та  №1-ЗП   від 13.05.1997  по справі №03/29-97, згідно яких дію нормативно-правового  акту  в часі треба розуміти так, що  вона  починається  з моменту набрання  цим актом  чинності  і  припиняється  з  втратою чинності, тобто до події, факту  застосовується  той  закон  або інший  нормативно правовий  акт, під час  дії  якого   вони настали  або  мали  місце.

    Позивач  вважає, що  з  досягненням  пенсійного віку  та введенням в дію Закону України  від 06.04.2000 „Про внесення змін до Закону  України „Про  наукову і науково-технічну  діяльність” у  нього вникло право  на  отримання  пенсії  як наукового  працівника. Крім того,  посади, які  він  займав  згідно  „Переліку  посад наукових  працівників державних  установ, перебування  на  яких   дає  право  на  призначення пенсії  у разі  виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону  України  „Про наукову і науково-технічну  діяльність”  дозволяють  призначити  йому  пенсію   як  науковому  працівнику  без отримання   УПФУ  у Ленінському районі м. Запоріжжя   уточнюючої  довідки,  керуючись  при цьому  лише  назвою   державної у станови та її с структурних  підрозділів, назвою  займаних  посад  у трудовій книжці.

    Позивач  вважає, що  довідка  №04/282  від 05.11.2002  видана ВАТ „Проектний  інститут ”Запорізький  Діпроелектро” про те, що науково-технічна  діяльність ніколи  не являлася  основним видом   діяльності  інституту, а окремі  розробки стосувалися  такої  діяльності, але  їх об”єм  не перевищував 15% загального   річного об”єму  проектних  робіт,  не могла  бут прийнята    УПФУ  у Ленінському районі м. Запоріжжя до  уваги  при  прийнятті  рішення  №51 від 20.12.2002  з тих  підстав, що ця довідка  не ґрунтується  на аналізі  первинних  документів та  не містить  посилань  на ці  документи. Зате  довідка №04/222 від 20.09.2002, видана ВАТ „Проектний  інститут ”Запорізький  Діпроелектро” позивачу, навпаки на думку  позивача,  підтверджує, що основною  діяльністю  інституту являлося виконання  проектно-конструкторських і проектно-технологічних робіт для підприємства електротехнічної  промисловості СРСР. Річний  об”єм  цих робіт складав  80% обсягу  робіт  інституту.

    Позивач вважає, що „державний  інститут” є саме науковою   організацією, про  що свідчить не  тільки  його назва,  а  й  первинні  документи, а також   інші нормативно-правові акти та  лист  №06-6/15-219 від 23.03.2006 Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України.

    У зв”язку з викладеним позивач просить суд встановити відсутність повноважень  у УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя при здійсненні  ним владних  управлінських  функцій, використовувати  при прийняття  рішення  №51  від 20.12.2002 використовувати  більш  пізній  Закон України  „Про наукову і науково-технічну  діяльність” у редакції від 01.12.1998 протиправно  поширюючи  його дію  на  період його  роботи  у  Запорізькому державному інституті по проектуванню  підприємств електротехніки   і  машинобудування  у  період  з 16.07.1975  до 11.11.1997;  визнати   нечинним Рішення  УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя №51  від 20.12.2002; зобов”язати УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя призначити позивачу пенсію  як  науковому працівнику; стягнути  з УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя несплачену  пенсію як  науковому працівнику у сумі 43000 грн.

    У судовому  засіданні  позивач   заявлені  вимоги  підтримав  і просив їх  задовольнити у   повному  обсязі.

Представник УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя проти  заявлених  вимог  заперечує і просить у їх  задоволенні відмовити, оскільки вважає, що рішення № 51 від 20.12.2002  прийнято у відповідності  до  норм  діючого законодавства, оскільки  хоча  записи у трудовій  книжці позивача  і  свідчать, що він   займав посади  працівників,  які згідно „Переліку...”  мають право на отримання наукової  пенсії, але  науково-технічна діяльність для  підприємства  становила 15%  від  річного об”єму   робіт,  а згідно ст. 1  Закону  України   „Про наукову  і науково-технічну  діяльність”  така  діяльність має  становити більше  70% загального річного  об”єму виконаних  робіт.

    Представник ВАТ „Проектний інститут ”Запорізький Діпроелектро” пояснив, що підприємство не здійснювало  науково-технічної  діяльності, річний  об”єм такої  діяльності  не перевищував 15% загального  річного  обсягу  проектних робіт, інститут не  здійснював  статистичну  звітність по науці за  формою №1-наука..

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши  матеріали справи  та дослідивши надані  докази суд  дійшов   такого висновку.

     У відповідності  зі  ст. 24  Закону  України „Про наукову науково-технічну  діяльність” держава встановлює для науковців, які  мають необхідний  стаж  наукової праці пенсії  на рівні, що  забезпечує  престижність наукової  праці,  й  стимулює  систематичне відновлення   наукових кадрів.

Згідно ст. 22-3  цього ж  Закону  до стажу   наукової  праці зараховується  час роботи на посадах науковців, передбачених ст. 22-1  зазначеного Закону, а також  Переліком  посад науковців, передбачений Постановою КМУ  №257 від 04.03.2004.

    Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок  підтвердження дійсного виробничого стажу для призначення пенсії  при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якого, основним документом, що підтверджує, стаж  роботи  є  трудова   книжка.

    У  випадках, коли  у  трудовій  книжці відсутні відомості, що дають право на пенсію на пільгових умовах, згідно п. 20 „Порядку...”, для підтвердження  спеціального стажу  необхідна  уточнююча довідка установи або організації, у  якій  повинно  бути зазначено період роботи; професія  або посада; характер  виконуваної  роботи;  відділення  або  підрозділ; пункт; найменування  списків або їхнього  номера, у  які  включаються  цей  період роботи; первинні  документи за час виконання робіт,  на  підставі яких видана  довідка, які  повинні  бути підписані посадовими  особами  й   підтверджені печаткою.

    Судом установлено, що  ОСОБА_1  працював  у  „Запорізькому  Гіпроелектро” з 16.07.1975 по 11.11.1997  на   посадах керівника  групи  у  технологічному відділі, заступника  начальника   технологічного відділу, заступника  начальника конструкторського відділу, головного  спеціаліста конструкторського відділу, головного спеціаліста у відділі  проектування, наладки, технологічних покрить і  очистки промстоків. (а.с. 91-93 т.1)

    11.11.1997  Запорізький  Гіпроелектро наказом  регіонального відділення  фонду  державного майна України у  запорізькій області  від 29.10.1997  перетворений  у ВАТ „Проектний інститут ”Запорізький Діпроелектро”.  

    15.06.1998  позивач  звільнений  з ВАТ „Проектний інститут ”Запорізький Діпроелектро” у зв”язку зі  скороченням  чисельності   штатів  по ст. 40 п.1 КЗпП України.

    25.09.2002   ОСОБА_1  звернувся  до Управління Пенсійного Фонду України  у Ленінському районі  м. Запоріжжя з  заявою  про  призначення  йому  пенсії  як  науковому працівнику  відповідно до   Закону України  від 06.04.2000 „Про внесення змін до Закону  України „Про  наукову і науково-технічну  діяльність”, надавши  при  цьому  довідку  №04/222 від 20.09.2002, видану ВАТ „Проектний  інститут ”Запорізький  Діпроелектро”  згідно якої, ОСОБА_1 займався  розробкою  проектно-технічної документації, а  також  вказано, що  основною  діяльністю  інституту являлося виконання  проектно-конструкторських і проектно-технологічних робіт для підприємства електротехнічної  промисловості СРСР. Річний  об”єм  цих робіт складав  80% обсягу  робіт  інституту (а.с. 49 т.1).

    З  метою уточнення  даних  у  відповідності до  „Порядку  подання та  оформлення документів  для призначення  (перерахунку)  пенсій...”, затвердженого наказом Міністерства  праці  та  соціальної  політики УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя на запит  № 01/04-1456 від 25.10.2002  чи була науково-технічна діяльність  одним  із  видів  діяльності інституту головою правління ВАТ „Проектний інститут ”Запорізький Діпроелектро” надано  відповідь за №04/282 від 05.11.2002, що  науково-технічна  діяльність ніколи  не являлася  основним видом  діяльності  інституту, а окремі  розробки стосувалися такої  діяльності, але  їх об”єм  не перевищував 15% загального   річного обсягу проектних  робіт (а.с. 50 т.1).

    На   підставі  отриманих  даних УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя  20.12.2002  прийнято  рішення  №51  згідно  якого позивачу  було відмовлено  у  призначенні  пенсії  наукового  працівника  з  тих  підстав, що  ст. 1 Закону  України „Про  наукову та науково-технічну діяльність”  у редакції  01.12.1998  згідно  якої  науково-технічна  діяльність  повинна  бути основною та становити понад 70% загального річного обсягу  виконаних  робіт (а.с. 51  т.1).

    Згідно    ст. 1 Закону  України „Про  наукову та науково-технічну діяльність” наукова діяльність -  інтелектуальна, творча діяльність, спрямована  на  одержання і  використання  нових  знань. Основними  її  формами  є  фундаментальні та прикладні  наукові  дослідження.  Науково-дослідна ( науково-технічна)  установа (  далі  наукова  установа)-  юридична особа незалежно від  форми  власності, що створена  в установленому  законодавством порядку, для  якої  наукова  або науково-технічна  діяльність  є  основною і  становить понад 70%  загального річного обсягу  виконаних  робіт.

    Позивачем   у судовому  засіданні  не  надано, а судом не  добуто доказів того, що  ВАТ „Проектний інститут ”Запорізький Діпроелектро” є науково-технічною організацією,  і  що  позивач  протягом  періоду  своєї роботи    в  інституті  професійно займався  наукою або науково-технічною діяльністю, тобто  діяльністю, яка  направлена на отримання  та використання   нових знань, а отже, він є  науковцем, що має  відповідну  кваліфікацію, тобто має  підстави,  які б давали йому право на отримання   пенсії  як  науковому працівнику.

Не доводять цих  обставин  і   копії  річних  звітів  про виконання плану проектних  і  дослідницьких  робіт інституту ( а.с.3-40 т.2).

Дані  обставини  крім того,  встановлені судовим  рішенням  Ленінського  районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2005 у справі  за  позовом  ОСОБА_2  до Управління  Пенсійного фонду  України  у Ленінському  районі  м. Запоріжжя, 3-тя особа  ВАТ „Проектний інститут ”Запорізький Діпроелектро” про  стягнення доплати  як  науковому працівнику до пенсії  за  віком і  відновлення права на  пенсію, як науковцеві, яке залишено  без змін   ухвалою апеляційного суду  Запорізької  області   від12.01.2006 та ухвалою вищого  адміністративного суду  від 05.12.2006, а отже набрало законної  сили. Згідно вказаного рішення  встановлено, що   основною діяльністю  інституту  „Запорізький  Гіпроелектро” було виконання  проектно-конструкторських і проектно-технологічних  робіт для   підприємств електротехнічної  промисловості  СРСР, із  чого  не  можна  зробити висновок про проведення в інституті робіт, спрямованих на  одержання  і  використання  нових  знань, передбачених  ст.1 Закону  України „Про  наукову і науково-технічну діяльність” (а.с.126 т.1).

 Щодо неправильного застосування, на думку  позивача, УПФУ  у Ленінському районі  м. Запоріжжя норми закону  при вирішенні питання  про  призначення  йому   пенсії  як  науковому  працівнику, а саме  застосування   Закону  України „Про  наукову та науково-технічну діяльність” у редакції  від 01.12.2998  та  Закону України  від 06.04.2000 „Про внесення змін до Закону  України „Про  наукову і науково-технічну  діяльність”, то суд  вважає, що  позивач  помиляється  щодо  дії  закону у часі, неправильно  розуміє і тлумачить  ст. 58  Конституції  України  та Рішення  Конституційного Суду України  №1-рп/99 від09.09.1999 по справі №1-7/99 та  №1-ЗП   від 13.05.1997  по справі №03/29-97, згідно яких дію нормативно-правового  акту  в часі треба розуміти так, що  вона  починається  з моменту набрання  цим актом  чинності  і  припиняється  з  втратою чинності, тобто до події, факту  застосовується  той закон  або інший  нормативно правовий  акт, під час  дії  якого   вони настали  або  мали  місце.

Позивач вважав, що   при  вирішенні  його заяви  у  2002   році  мав  бути  застосований  закон, який  діяв  станом  на 2002 рік, але  судом установлено, що  пенсійного віку  ОСОБА_1  досяг  у 1999  році, і на  той час діяв Закон  України „Про  наукову та науково-технічну діяльність” у редакції  від 01.12.2998,  який   і  мав  бути застосований.

Доводи  позивача, викладені  у позовній  заяві, своїх  письмових  та усних  поясненнях у судових  засіданнях не   спростовують  висновків, до  яких  дійшов  суд.

    Отже, зважаючи на викладене,  суд  дійшов  висновку, що УПФУ у  Ленінському районі  м. Запоріжжя  вирішуючи питання про  призначення  пенсії ОСОБА_1 як науковому  працівнику  діяв  у межах  наданих   йому  повноважень і відповідно  до  закону,  а тому  заявлені  позовні  вимоги  є  незаконними та  необґрунтованими,  тому   задоволенню  не  підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,5,6,9,17,70,104  КАС України, ст. ст.1. 22-1,23,24 Закону України „Про наукову і науково-технічну  діяльність,

суд  -

              П о с т а н о в и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову   до Управління  Пенсійного фонду  України  у Ленінському  районі  м. Запоріжжя, 3-тя особа  ВАТ „Проектний інститут ”Запорізький Діпроелектро” про визнання неправомірними дій,  визнання не чинним рішення, призначення   пенсії  як  науковому працівнику   і стягнення суми  несплаченої  пенсії.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом  подачі через суд першої інстанції  в 10-денний строк з дня складання постанови   у  повному  обсязі – 02.04.2008, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

                    Суддя: