Ухвала

від 25.09.2020 по справі 2-2996/11

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/61/20

Справа № 2-2996/11

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2020 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Загуменної К.В.

за участю представника скаржника - адвоката Шокурова Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій неправомірними та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, суд -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії виконавця неправомірними та скасувати постановупро арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

В обґрунтування заявленої скарги заявник посилається на те, що станом на момент звернення до суду зі скаргою, в провадженні Шевченківського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві відсутні будь-які виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 будь-якого боргу. Наявність накладених арештів на нерухоме майно порушує ОСОБА_1 право власності на вільне розпорядження.

Скаржник ОСОБА_1 та її представник - адвоката Шокуров Ю.Л. в судове засідання не з`явились, до суду надійшла заява від представника скаржника про розгляд справи за відсутності скаржника та адвоката Шокуров Ю.Л., скаргу підтримують та просять суд задовольнити.

Начальник Шевченківського РВДВС у м.Києві Міжрегіонального управління Мінінстерства юстиції (М.Київ) в судовому засіданні не з`явився, повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки, однак до суду від начальника відділу Івана Нещадима надійшов відзив, в якому зазначено, що ст. 59 Закону України Про виконавче провадження визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна. Враховуючи, що боржником виконавчі документи не виконано, підстав для зняття арешту відсутні, тому просили у скарзі відмовити.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлені та підтверджені матеріалами справи наступні факти та їм правовідносини.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23.06.2011 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №SAMDN03000017757674 від 10.12.2007 в розмірі 71457,20грн, та судові витрати у розмірі 715грн.

Згідно інформації, наданої Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, встановлено, що у відділі на виконанні перебували наступні виконавчі провадження:

1. Виконавче провадження № 30994076.

01.02.2012 виконавчий лист Деснянського районного суду м. Києва від 01.08.2011 № 2-2996 надійшов на виконання до Відділу.

02.02.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Цього ж дня, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження.

21.06.2013 державним виконавцем на підставі п. 2 статті 47 Закону України (в редакції, що діяла на той час) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану.

2. Виконавче провадження № 40091272.

07.10.2013 зазначений виконавчий документ повторно надійшов на виконання до Відділу.

08.10.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Цього ж дня, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження.

26.06.2014 державним виконавцем на підставі п. 2 статті 47 Закону України (в редакції, що діяла на той час) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану.

Крім того, судом установлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04.03.2020 позов ОСОБА_1 до АТ КБ ПриватБанк про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно до кредитного договору №SAMDN03000017757674 від 10.12.2007 задоволено та визнано виконавчий напис, вчинений 14.03.2016 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 10 Закону України Про виконавче провадження визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Стаття 56 Закону України Про виконавче провадження , передбачає, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно із ч.5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статті 12 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом установлено, що станом на 2020 рік виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 відсутні, ще 26.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану, на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на той час), тому наявність арешту на майно є таким, що обмежує право власника здійснювати право власності у повному обсязі.

Зокрема, згідно із положень ч.4 ст.41 Конституції України, ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частин 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, накладення арешту на майно обмежує скаржника вільно володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження по ВП №40091272 від 08.10.2013 та ВП №30994076 від 02.02.2012 підлягає скасуванню, так як порушує права ОСОБА_1 , а дії виконавця не відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження , а тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій неправомірними та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження - задовольнити.

Визнати неправомірними дії начальника Шевченківського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві Гоція Б.І. та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження по виконавчому провадженню № 400911272 від 08.10.2013 та по виконавчому провадженню № 30994076 від 02.02.2012.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Бабко