Постанова

від 29.09.2020 по справі 539/989/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/989/20 Номер провадження 22-ц/814/2080/20Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

головуючого судді : Одринської Т.В.

суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

за участю секретаря судових засідань Ряднини І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Березотіцька сільська рада Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2020 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Березотіцька сільська рада Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Просив суд визнати договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку А-1, загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м.; сараю Б; погребу В; сажу Г; вбиральні Д; сараю Е; огорожі №1-№3; колодязю №4, що знаходиться на приватизованій земельній ділянці, площею 0,05 га, кадастровий номер 5322880401:01:003:0044 та приватизованій земельній ділянці, площею 0,1473 га, кадастровий номер 5322880401:01:003:0045, по АДРЕСА_1 - дійсними.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок А-1, загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м.; сарай Б; погріб В; саж Г; вбиральню Д; сарай Е; огорожу №1-№3; колодязь №4, що знаходиться на приватизованій земельній ділянці, площею 0,05 га, кадастровий номер 5322880401:01:003:0044 та приватизованій земельній ділянці, площею 0,1473 га, кадастровий номер 5322880401:01:003:0045, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,05 га, кадастровий номер 5322880401:01:003:0044, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1473 га, кадастровий номер 5322880401:01:003:0045, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

В позові вказав, що він є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України з м.Луганськ. В даний час разом з дружиною проживає в спірному житловому будинку.Вказаний житловий будинок він придбав 07.04.2015 року у відповідача, сплативши їй при цьому 4400 доларів США, про що останньою власноручно надано розписку.

З 07.04.2015 року позивач разом з дружиною постійно проживає у вказаному будинку, проте оформити право власності належним чином він не може, оскільки відповідач на його неодноразові пропозиції звернутись до нотаріуса відмовляє по різним причинам, зокрема, відсутність часу на зайняття цим питанням, оскільки на її утриманні перебувають малолітні діти.

Рішенням Лубенськогоміськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Березотіцька сільська рада Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подана позивачем розписка не є належним доказом того, що сторони уклали договір купівлі-продажу будинку, на умовах, зазначених позивачем.Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач дійсно ухилилася від його посвідчення та втрачена така можливість. Відтак, суд дійшов висновку, що можливість посвідчення цього договору не втрачена.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що відповідач протягом більше п`яти років ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що свідчить про втрату позивачем можливості оформлення та посвідчення договору.

Зазначає,що він є людина похилого віку, інвалід 2 групи, і добратись до м.Карлівка Полтавської області, де проживає відповідач, не має фізичної можливості. Крім цього, він здійснює догляд за своєю дружиною, яка також є інваліом 2 групи і залишати її саму не можна. Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна порушує його права як власника.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок, загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м з господарськими будівлями, а також дві земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,05 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1473 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

У вказаному домоволодінні, що знаходиться по АДРЕСА_1 ., з 06.07.2015 року проживає позивач ОСОБА_4 без реєстрації, що підтверджується довідкою Березотіцької сільської ради (а.с.18).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки (а.с. 6) ОСОБА_2 07.04.2015 року отримала від ОСОБА_1 4400 доларів США за дім.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки згідно наявної в матеріалах справи розписки не зрозуміло за який саме дім отримані грошові кошти, не вказано чи дійсно гроші передані в рахунок договору купівлі-продажу. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно безповоротно ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а позивач дійсно втратив можливість його посвідчення.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що незважаючи на визнання відповідачем позову, не вбачається підстав для його задоволення, оскільки в такому випадку відбудеться легалізація такої угоди всупереч вимогам чинного законодавства, та в зв`язку з цим порушено публічний інтерес, який полягає в необхідності оплати договору купівлі-продажу необхідними платежами та податками.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання укладеним договору купівлі-продажу з підстав, передбачених частиною другою статті 220 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1288цс17.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він та ОСОБА_2 домовилися щодо усіх істотних його умов та відбулося виконання договору з його сторони, але ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення вищезазначеного договору, що позбавляє позивача можливості зареєструвати набуте право власності на нежитлову будівлю.

Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач надала суду заяву, згідно якої вона не заперечувала у задоволенні позову ОСОБА_1 , що може свідчити про відсутність спору між сторонами, а відтак відсутність підстав для визнання правочину дійсним і визнання права власності за позивачем.

Так як сторонами при укладенні договору купівлі-продажу не додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення, а позивачем не доведено факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору та втрату можливості з будь-яких причин його посвідчити, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року у справі № 125/1640/17.

Таким чином, суд першої інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, зробив правильний та обґрунтований висновок про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 375 , 382 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2020 року залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текс постанови складено 30 вересня 2020 року.

Головуючий суддя

---

Т.В. Одринська

Судді

---

А.І. Дорош

---

В.М. Триголов