Ухвала

від 21.09.2020 по справі 643/11873/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/11873/20 (1-кс/643/3484/20) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1595/20 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «Репролайн» адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42019221040000088 від 27.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 229 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року задоволено клопотання слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42019221040000088 від 27.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 229 КК України.

Накладено арешт на майно, яке вилучено 28.07.2020 під час проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «Репролайн», за вдресою: м. Харків, вул. Гордієнківська, 10, а саме на:

-ноутбук HP Elite book, с/н CZC 0510 JYO, в корпусі сірого кольору, із зарядним пристроєм;

- системний блок HP в корпусі сірого кольору с/н CZC 7476 JYO;

- системний блок R-LINE с/н 990454 в корпусі чорного кольору;

- системний блок R-LINE с/н 1004065 в корпусі чорного кольору;

- системний блок R-LINE с/н 969492 в корпусі чорного кольору;

- системний блок TM «ASUS»в корпусі чорного кольору без серійного номеру;

- чорнові записки на 8 арк.;

- 2 зошити та блокнот із чорновими записами;

- мобільний телефон ТМ «IPhone» в корпусі чорного кольору з сім карткою оператор якого не відомо, з чохлом чорного кольору.

На зазначену ухвалу слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, такою, що постановлена з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України, КПК України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Зазначає, що відсутні правові підстави для накладення арешту на вилучене майно. ТОВ «Репролайн», його працівники, засновники, не мають жодного відношення до незаконного використання знаків для товарів і послуг «NIKE», «Adidas», «Puma SE», а тим більше до завдання будь-якої шкоди, у тому числі матеріальної, правоволодільцям таких знаків для товарів та послуг. Стверджує, що ТОВ «Репролайн» жодним процесуальним статусом у вказаному кримінальному провадженні не наділене, більш того жодній особі в рамках вказаного кримінального провадження не було повідомлено про підозру. Пояснює, що обставини викладені в клопотанні слідчого не базуються на об`єктивних фактах і правових підставах.

Вислухавши доповідь судді, доводи представник власникамайна -адвоката ОСОБА_7 ,який підтримаввимоги апеляційноїскарги,а такожпрокурора,який заперечувавпроти їїзадоволення, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідуванні кримінального провадження №42019221040000088 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 299 КК України, відкритого за заявою представника компанії «NIKE Innovate C.V.» про незаконне використання знаку для товарів і послуг, виготовлення, зберігання та реалізації фальсифікованої продукції торгівельної марки «NIKE».

Досудовим розслідуванням встановлена причетність до вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виготовляє плівки, за допомогою яких здійснюється «накатування» (нашарування) зображення торгівельних знаків, в тому числі «NIKE», на продукцію. Зазначена діяльність здійснюється за адресою: м. Харків, вул. Гордієнківська, 10, за якою розташоване ТОВ «Репролайн», яке на замовлення ОСОБА_10 виготовляє відповідні плівки.

28.07.2020 на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2020 за адресою: м. Харків, вул. Гордієнківська, 10 проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено: ноутбук, системні блоки, чорнові записи, мобільний телефон.

Посилаючись на те, що вилучене майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою позбавлення можливості його знищення та переховування, необхідності подальшого дослідження, слідчий звернувся до слідчого судді Московського районного суду з клопотанням, в якому просив накласти арешт на вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року задоволено вказане клопотання слідчого та накладено арешт на майно зазначене в клопотанні.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що слідчим доведено наявність підстав вважати, що вилучене під час проведення обшуку майно, може мати доказове значення для кримінального провадження і потреба в їх дослідженні, чому має сприяти накладення арешту на вказані речі, є очевидною. Ймовірність знаходження у відповідних електронних носіях (комп`ютерах) інформації, що має доказове значення для досудового розслідування, враховуючи їх використання в місці виготовлення плівок для здійснення «накатування» товарних знаків, також є очевидною.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вилучене, під час обшуку у ТОВ «Репролайн» майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Судова колегія враховує, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Посилання адвоката в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту майна, невмотивованість рішення та невідповідність майна критеріям ст. 98 КПК України не ґрунтуються на матеріалах справи. Вилучене у ТОВ «Репролайн» майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, як майно, що було доказом вчинення кримінального правопорушення або зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна, з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від дій останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Репролайн» адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді