Рішення

від 21.09.2020 по справі 475/1343/19

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 475/1343/19

Провадження № 2/486/189/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Савіна О.І.

при секретарі - Архіповій К.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) - в.о. завідувача Доманівської державної нотаріальної контори, завідуюча Другої Первомайської Державної нотаріальної контори Грушанська І.В., про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішень про державну реєстрацію нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішень про державну реєстацію нерухомого майна. В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_4 . Дітьми ОСОБА_4 були ОСОБА_5 - батько позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 - батько відповідача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті баби відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6.50 га, розташованої в межах території Акмечетської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. За життя, 20.08.2004 року, баба склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області та зареєстрований за № 160, за яким заповідала йому, як онукові належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю земельну ділянку площею 6.50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Акмечетської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. Однак, за станом здоров`я він не прийняв вчасно спадщину, у зв`язку з чим, постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.03.2019 року, йому було визначено додатковий строк прийняття спадщини, строком два місяці. 05.04.2019 року він звернувся до Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , і ця заява була зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за № 165, спадкова справа № 53/17. Однак нотаріусом вчергове йому відмолено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, власником земельних ділянок НВ-4807399022019, НВ-4807398612019, НВ-4807398692019 вказана ОСОБА_3 , а згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку, власником вказана ОСОБА_4 .. У зв`язку з цим просив суд скасувати державну реєстрацію іншого речового права земельної ділянки 6.50 га, яка належить йому за заповітом.

В ході судового провадження, представник позивача ОСОБА_1 неодноразово уточнювала позовні вимоги та в кінцевому варіанті від 19.02.2020 року просила визнати за ОСОБА_2 , як за спадкоємцем першої черги, право власності в порядку спадкування на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку 0.14 га, на якій він знаходиться та земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах Прибузької сільської ради площею 5.0861га, 0.7660га, 0.6399га. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 витрати понесені позивачем у зв`язку з незаконним переоформленням земельних ділянок, в тому числі на лікування та інші витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в сумі 110 894.00 грн. (а.с. 155-157).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги та просила про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась жодного разу, причини неявки суду не повідомила, про місце та час судового засідання повідомлялась вчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами з повідомленням, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень.

Третя особа - державний нотаріус Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області в судове засідання не з`явився, просить розглянути справу без її участі у зв`язку із зайнятістю по роботі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя, 20 серпня 2004 року, склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області та зареєстрований за № 160, за яким заповідала своєму онукові ОСОБА_2 належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 020053 земельну ділянку площею 6.50 га (а.с. 16, 20, 224).

В статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України , право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Окрім того, після смерті спадкодавиці відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та змельна ділянка, на якій він розташований (а.с. 264).

Дітьми ОСОБА_4 були ОСОБА_5 - батько позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17) та ОСОБА_6 - батько відповідача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 18).

Рідний брат позивача ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_2 , про що звернувся до державного нотаріуса з письмовою заявою від 17.03.2006 року (а.с. 19).

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 , 1222 , 1270 ЦК України ).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України ).

На час смерті ОСОБА_4 проживала одна, спадкова справа після її смерті не заводилась. ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк спадщину після її смерті не прийняв. Однак постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.03.2019 року ОСОБА_2 було визначено додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 44, 32-39).

05.04.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття усієї спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , яка була зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за № 165, спадкова справа № 53/2017 (а.с. 180, 239).

Однак 09.10.2019 року ОСОБА_2 вчергове відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на майно, оскільки спадкоємцем не надано документи, що підтвероджують право власності на нерухоме майно (а.с. 261).

Відповідно до ст. 55 Конституції України , кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.1 та ч.2 ст. 55 Конституції України ).

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі утрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами цих правових норм позивачем у зазначених спорах може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України , а належним відповідачем особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема на земельні ділянки.

З доводів представника позивача вбачається, що з часу смерті спадкодавиці ОСОБА_4 земельною ділянкою 6.50га, що належала на праві власності померлій бабусі, фактично користувався ОСОБА_2 .. Оскільки зазначена земельна ділянка перебувала в оренді в с. Великі Ставки, останній отримував всі ці роки (2005-2017) орендну плату.

Свого часу відповідач ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її бабусі, а в подальшому до суду, у зв`язку з чим, відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України , прийняла спадщину.

Однак за скаргами ОСОБА_2 рішення суду було скасовано, відповідно сторони повернулись до первісного стану.

Таким чином, на час розгляду даного позову, усе спадкове майно, як і раніше, вважається належним померлій спадкодавиці ОСОБА_4 , що також підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с. 206-273).

У зв`язку з цим позивач просить визнати за ним, як спадкоємцем першої черги право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку 0.14 га, на якій він знаходиться та земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах Прибузької сільської ради площею 5.0861га, 0.7660га, 0.6399га.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1) ч. 2 ст. 16 ЦК України , є визнання права.

У відповідності до положень ч.1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі утрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами цих правових норм позивачем у зазначених спорах може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України , а належним відповідачем особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема на земельні ділянки.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Статтею 1245 ЦК України визначено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Судом встановлено, що спадкодавиця ОСОБА_4 заповіла позивачеві належну їй земельну ділянку 6.50 га. Інше спадкове майно заповітом не охоплене.

У відповідності до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_2 є онуком померлої спадкодавиці ОСОБА_4 ..

Згідно ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, спадкоємці попередніх черг із заявами про прийняття спадщини не звертались, а відтак, позивач ОСОБА_2 набув права на спадщину, яка відкрилась після смерті бабусі ОСОБА_4 ..

Окрім того, позивач просить відшкодувати витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в сумі 110 894.00 грн.. На підтвердження надав копії автобусних квитків, товарних чеків та інших платіжних документів (а.с. 49-76, 158-169).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з представленим переліком представлених копій документів на підтвердження витрат позивача, суд приходить до висновку, що в даній частині позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки вказані матеріали не систематизовані. З наданих копій товарних чеків та інших документів не зрозуміло на що саме і ким були витрачені кошти, а з копій проїзних документів, маршрут та мета таких поїздок.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, в частині визнання права власності в порядку спадкування на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку 0.14 га, на якій він знаходиться та земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах Прибузької сільської ради площею 5.0861га, 0.7660га, 0.6399га

В іншій частині суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивача при зверненні до суду було звільнено від сплати судового збору на підставі п.9) ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 15, 377,1261, 1268 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 265, 273, 352, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) - в.о. завідувача Доманівської державної нотаріальної контори, завідуюча Другої Первомайської Державної нотаріальної контори Грушанська І.В., про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішень про державну реєстрацію нерухомого майна, задовольнити частково.

Визнати право власності у порядку спадкування за Законом спадкоємців першої черги за ОСОБА_2 на будинок розташований по АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів та земельну ділянку площею 0,14 га на якій він розміщений.

Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за Законом спадкоємців першої черги та за заповітом на земельну ділянку площею 5,0861га, кадастровий номер: 4822780300:01:000:0145, земельну ділянку площею 07760га, кадастровий номер: 4822780300:01:000:0201 та земельну ділянку площею 0,6399га кадастровий номер 4822780300:09:000:0102.

У задоволенні вимоги про стягнення судових витрат у сумі 110894 (сто десять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Олександр Іванович Савін

Повний текст рішення виготовлений 30.09.2020 року.