Постанова

від 01.10.2020 по справі 133/3138/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/3138/18

Провадження № 22-ц/801/1605/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В. Л.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 рокуСправа № 133/3138/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О.Ю., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Богацької О. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мрія ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 133/3138/18 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Сєчко В. Л. у залі суду, повний текст судового рішення складено 19 червня 2020 року,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія (далі - СТОВ Мрія ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на праві приватної власності, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 952608 належить земельна ділянка площею 2,6178 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521483200:06:006:0101, яка розташована на території Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

У 2018 році він вирішив передати земельну ділянку в оренду, проте під час підготовки документів йому стало відомо про зареєстроване право оренди, на цю земельну ділянку, за СТОВ МРІЯ .

У зв`язку з цим він звернувся до відповідача та отримав копію договору оренди землі за № 452 від 28 вересня 2007 року та додані до нього документи, а саме : акт приймання-передачі орендованої земельної ділянки, додаткову угоду до договору оренди від 07 грудня 2015 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Проте цих документів він не підписував.

Ураховуючи викладене та на положення ст. ст. 202, 203, 207, 215 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди землі № 451, укладений 28 вересня 2007 року між сторонами щодо земельної ділянки площею 2,6178 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521483200:06:006:0101, яка розташована на території Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

У січні 2019 року СТОВ Мрія звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди землі № 451, укладеного 28 вересня 2007 року між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 вчиняв дії, які свідчать про укладення ним та визнання правомірності вказаного договору, а саме: надав свої документи, що посвідчують особу та правовстановлюючі документи на земельну ділянку, приймав орендну плату, не заперечував проти користування його земельною ділянкою орендарем, не вчиняв будь-яких дій, що вказували б на те, що спірне майно, вибуло поза його доброю волею з його володіння.

Посилаючись на зазначені обставини, СТОВ Мрія просило визнати дійсним договір оренди землі № 451 від 28 вересня 2007 року, укладений між сторонами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі № 451, укладений 28 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" щодо земельної ділянки площею 2,6178 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521483200:06:006:0101, що розташована на території Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі підтверджується висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7546/7547/19-21 від 18.12.2019, що є підставою для визнання недійсним договору оренди землі № 451, укладеного 28.09.2007 на підставі статей 203 , 215 ЦК України .

Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що вимоги товариства про визнання договору дійсним є взаємовиключними до вимог про визнання договору недійсним, тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із ухваленим рішенням в частині задоволення вимог за первісним позовом, СТОВ МРІЯ , посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, просить оскаржуване рішення в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог за первісним позовом відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям Вінницького апеляційного суду від 10 серпня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Береговий О. Ю., Шемета Т.М.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано позивачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до розгляду на 01 жовтня 2020 року о 08:50 год. у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Сторони, будучи повідомлені про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Аргументи учасників справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були взяті до уваги та оцінені докази отримання ОСОБА_1 орендної плати за період з 2007 по 2018 роки.

Крім цього, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин строки позовної давності.

За вказаних обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 указував на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норму матеріального права, як підлягала застосуванню.

Також указував на необґрунтованість мотивів, викладених в апеляційній скарзі заявника.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом сторонами не оскаржується.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6178 га, кадастровий номер 0521483200:06:006:0101, яка розташована на території Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 952608.

28 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ Мрія було укладено договір оренди землі № 451 щодо земельної ділянки, площею 2,6178 га, кадастровий номер 0521483200:06:006:0101, яка розташована на території Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк п`ятнадцять років. Договір зареєстровано у Козятинському секторі реєстрації Вінницької регіональної філії Центру ДЗК , про що в державному реєстрі вчинено запис за № 040883200446 від 31 березня 2008 року.

Акт приймання-передачі земельної ділянки свідчить про те, що позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв у натурі земельну ділянку.

Згідно з висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7546/7547/19-21 від 18.12.2019 (а. с. 206-210), підпис орендодавця ОСОБА_1 в графі Орендодавець , зображення яких міститься в примірниках договору оренди землі № 451 від 28 вересня 2007 року, сторонами якого є ОСОБА_1 (орендодавець) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мрія (орендар) земельної ділянки площею 2,6178 га, кадастровий номер 0521483200:06:0060101 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області (а. с. 176, зворот), - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів та виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених вимог за первісним позовом, тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, в іншій його частині апеляційним судом не перевіряється.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, ОСОБА_1 у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Отже, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

За таких обставин, оскільки позивач спірний договір оренди землі не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, отже у задоволенні вимог за первісним позовом слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Водночас, відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про пропущення ОСОБА_1 строку позовної давності, оскільки суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог за первісним позовом.

Отже рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року необхідно скасувати в частині визнання недійсним договору оренди землі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову, стягненню з ОСОБА_1 на користь СТОВ Мрія підлягає сума судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 1 057, 20 грн.

Судові витрати пов`язані з розглядом первісного позову в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року скасувати в частині задоволення вимог за первісним позовом та розподілу судових витрат скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія 1 057, 20 грн сплачених за подання апеляційної скарги

Судові витрати пов`язані з розглядом первісного позову в суді першої інстанції покласти на ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. К. Медвецький

Судді: О. Ю. Береговий

Т.М. Шемета