Постанова

від 29.09.2020 по справі 581/229/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року

м.Суми

Справа №581/229/20

Номер провадження 22-ц/816/1995/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

пПозивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колядинець Маківського Віталія Вікторовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колядинець на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 липня 2020 року в складі судді Кузьмінського О.В., ухваленого у смт Липова Долина, повний текст якого складений 17 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом, вимоги якого уточнила (а.с. 110 - 116), до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колядинець про зобов`язання розірвати договори оренди землі від 15 січня 2007 року, укладені між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Колядинець , а також між ОСОБА_4 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Колядинець , зобов`язання виплатити орендну плату, пеню та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі від 15 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Колядинець , що зареєстрований у Липоводолинському районному відділенні Сумської обласної філії ДП Центр ДЗК 9 серпня 2007 року за №040763104869 та договір оренди землі від 15 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Колядинець , що зареєстрований у Липоводолинському районному відділенні Сумської обласної філії ДП Центр ДЗК 7 липня 2007 року за №040763104616.

Зобов`язано Сільськогосподарський виробничий кооператив Колядинець виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендною платою відповідно до договорів оренди землі від 15 січня 2007 року, що були укладені між Сільськогосподарським виробничим кооперативом Колядинець та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за 2008 - 2019 роки (крім 2017 року) в сумі 25592,70 грн, з яких мають бути утримані та перераховані обов`язкові податки і збори, а також пеню в сумі 25704,84 грн.

У задоволенні позову в частині зобов`язання виплатити моральну шкоду відмовлено.

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колядинець на користь ОСОБА_1 1376,43 грн судового збору.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі СВК Колядинець , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги йдеться про те, що сільськогосподарський кооператив дізнався про перехід права власності на орендовані земельні ділянки до позивачки на початку 2018 року, а у період з 2008 року по 2018 року можливість сплачувати орендну плату була відсутня, оскільки інформація про спадкоємців орендодавців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 була відсутня. При цьому, відповідач вказав, що позивачка не надала до суду доказів, які б підтверджували факт її звернення до СВК Колядинець для отримання орендної плати. У той же час, заявник апеляційної скарги звертає увагу на ту обставину, що на їх пропозицію позивачка відмовилася отримати кошти за користування землею, оскільки її не влаштував розмір виплати. До того ж, відповідач зазначив про те, що направлені поштовим переказом за адресою проживання позивачки грошові кошти по виплаті орендної плати остання відмовилась отримувати, достовірно знаючи, що грошовий переказ був орендою платою. Ураховуючи викладене, сільськогосподарський кооператив не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачці не було відомо, що відправлені кошти були орендною платою. При цьому, як вказав відповідач, позивачка не довела обставин того, що невиплата орендної плати носила систематичний характер, тому, на думку сільськогосподарського кооперативу, відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі. Крім того, сільськогосподарський кооператив вважає, що оскільки він був готовий виплатити позивачці орендну плату в позасудовому порядку, тому суд повинен був вирішити питання про закриття провадження у цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України або відмовити в задоволенні позову в частині зобов`язання виплатити орендну плату. До того ж, на думку відповідача, наданий судом розрахунок пені за період 2008 - 2020 р.р. є неправильний, так як позивачка стала новим власником земельної ділянки лише на початку 2018 року, а заборгованість за вказаний період сталася не з вини кооперативу. Також відповідач звернув увагу на те, що за умовами договору орендна плата повинна сплачуватись до 01 листопада поточного року, а пеня має нараховуватись на кожен щорічний платіж окремо, а не на всю суму заборгованості, як вважав суд. В доводах апеляційної скарги йдеться і про те, що позивачка пропустила річний строк позовної давності до вимог про стягнення пені по орендній платі за 2018 рік, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

У відзиві представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів, а рішення суду, відповідно, - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача СВК Колялинець Маківського В.В. про задоволення апеляційної скарги та позивача ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати, а саме: не виплатив орендну плату на користь позивача за 2008 - 2016 роки після того, як йому на початку 2018 року стало відомо про набуття земельної ділянки у власність позивачки, а також, як зазначив суд, відповідач не виплатив позивачці орендну плату за 2018 та 2019 роки, яка мала бути сплачена до 01 листопада 2018 року, і, відповідно, до 01 листопада 2019 року, що і стало підставою для розірвання договорів оренди землі. При цьому, на думку суду, факт надсилання грошових коштів по орендній платі поштовим переказом на ім`я ОСОБА_1 не можна вважати ухиленням останньої від отримання орендної плати, оскільки з даних грошових переказів неможливо було встановити призначення платежу, а спробу виплатити орендну плату за 2019 рік відповідач не вчиняв. Ураховуючи, що суд вважав встановленим факт систематичної невиплати орендної плати, тому зобов`язав відповідача виплатити на користь позивачки заборгованість за орендною платою відповідно до договорів оренди землі від 15 січня 2007 року, що були укладені між СВК Колядинець та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за 2008 - 2019 роки (крім 2017 року) в сумі 25592,70 грн та пеню в сумі 25704,84 грн, що нарахована за період з 19 березня 2019 року по 19 березня 2020 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 січня 2007 року між СВК Колядинець та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі площею 3,330 га для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Колядинецької сільської ради, Липоводолинського району, Сумської області строком на 15 років. Договір оренди був зареєстрований 09 серпня 2007 року в Липоводолинському районному відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 040763104869 (а.с. 120-121).

Крім того, 15 січня 2007 року між СВК Колядинець та ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі площею 3,099 га для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Колядинецької сільської ради, Липоводолинського району, Сумської області строком на 15 років. Договір оренди був зареєстрований 07 липня 2007 року в Липоводолинському районному відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 040763104616 (а.с. 124-127).

Згідно з пунктами 5, 9, 10, 11 зазначених договорів оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31709,57 грн, орендна плата розраховується в розмірі 1,5% від нормативної оцінки землі, що становить 475,65 грн в рік, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням коефіцієнтів інфляції. Орендна плата вноситься один раз на рік до 1 листопада поточного року, при проведенні розрахунків орендарем із суми, що підлягає до сплати, утримується і перераховується до бюджету податок з доходу фізичних осіб. До обов`язків орендаря віднесено видавати орендну плату в повному обсязі в установлені договором терміни (п. 31). Розмір орендної плати переглядається щорічно, в тому числі у разі зміни коефіцієнтів індексації (п. 13). У випадку невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 14). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п. 38).

Відповідно до п. 40 договорів оренди землі від 15 січня 2007 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У пунктах 41, 42 договорів оренди йдеться про те, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору, сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини.

Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачка по справі ОСОБА_1 набула право власності на орендовані земельні ділянки. Зокрема, право власності позивачки на земельні ділянки з кадастровими номерами 5923282600:01:001:0021, 5923282600:01:001:0121, 5923282600:01:001:0122, 5923282600:01:001:0020, 5923282600:01:001:0114 та 5923282600:01:001:0113 було зареєстровано 31 серпня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 10 травня 2016 року та ухвали цього ж суду від 03 серпня 2016 року (справа 581/292/16) (а.с. 153 - 156).

Із рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 31 липня 2018 року (справа № 581/112/18), вбачається, що у 2017 році ОСОБА_1 самостійно обробляла спірні земельні ділянки, не знаючи про те, що за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали земельні ділянки в оренду СВК Колядинець . Вказаним рішенням було відмовлено у задоволенні позовних вимог СВК Колядинець до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої самовільним захопленням земельної ділянки (а.с. 141-151).

17 квітня 2019 року позивачка звернулася до дирекції СВК Колядинець із заявою, в якій просила надати їй другий примірник договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та СВК Колядинець , а також надати інформацію про виплату орендної плати за період з 2007 року по день подачі заяви (а.с 139).

21 травня 2019 року СВК Колядинець надало заявниці відповідь про неможливість надати оригінали спірних договорів, оскільки їх було укладено у трьох примірниках, з яких по одному було надано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відділу Держгеокадастру, а один залишився в кооперативі. При цьому, відповідач запропонував у разі необхідності надати завірену копію договорів та зазначив про необхідність укласти додаткові угоди до договорів оренди землі від 15 січня 2007 року з метою зміни сторони (орендодавця) договору. У той же час, позивачці було запропоновано з`явитися до бухгалтерії кооперативу для отримання орендної плати за 2016-2018 р.р. (а.с. 137 - 138).

Також 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до СВК Колядинець із заявою про розірвання договорів оренди та виплати їй орендної плати з 2008 року з урахування індексації (а.с. 132-136).

СВК Колядинець у відповідь на звернення ОСОБА_1 неодноразово пропонував останній з`явитися до бухгалтерії кооперативу для укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 15 січня 2007 року з метою зміни орендодавця та збільшення суми орендної плати (а.с.176 - 178).

Згідно розрахунку орендної плати за договорами оренди від 15 січня 2007 року, наданої СВК Колядинець , розмір нарахованої орендної плати за два паї за 2008-2016 р.р. та за 2018 рік становить 38159 грн 82 коп., виходячи із ставки 3%, а до видачі з відрахуванням прибуткового податку та військового збору - 30718,65 грн (а.с. 140).

Відповідно до видаткового касового ордера від 27 травня 2019 року з каси СВК Колядинець було видано грошові кошти в сумі 31098,80 грн для перерахунку ОСОБА_1 орендної плати за земельний пай за 2008-2018 роки через ПАТ Укрпошта (а.с. 179).

Із квитанцій про переказ коштів вбачається, що 27 травня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 через ПАТ Укрпошта були переказані грошові кошти у розмірі 30718,65 грн (а.с. 180).

Однак, як вбачається з листа СВК Колядинець на ім`я голови Липоводолинської районної державної адміністрації вказані кошти позивачка не отримала, тому вони 22 липня 2019 року повернулися на розрахунковий рахунок відповідача в Ощадбанку (а.с. 175).

Статтями 1218, ч. 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. ст. 13, 21 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається зі статті 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо розірвання договорів оренди землі, позивачка вказала, що відповідачем не сплачено орендну плату, починаючи з 2008 року.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про істотне порушення СВК Колядинець умов договорів оренди землі від 15 січня 2007 року, наслідком якого є їх розірвання, оскільки сам факт систематичного порушення умов спірних правочинів щодо сплати орендної плати є підставою для їх розірвання.

При цьому, та обставина, що 27 травня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 через ПАТ Укрпошта були переказані грошові кошти, як пояснив представник відповідача в суді, це було здійснено в рахунок оплати орендної плати не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів оренди землі, оскільки, як зазначено вище, неналежне виконання умов договору, а саме: невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договорів оренди земельних ділянок, що дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, так як згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2019 року (справа № 583/2604/17).

Крім того, твердження в апеляційній скарзі про те, що сільськогосподарський кооператив дізнався про перехід права власності на орендовані земельні ділянки до позивачки на початку 2018 року, а позивачка не надала до суду доказів, які б підтверджували факт її звернення до СВК Колядинець для отримання орендної плати колегія суддів відхиляє.

Зокрема, СВК Колядинець відповідно до вимог статті 537 ЦК України мав можливість сплатити орендну плату за спірний період шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса або нотаріальної контори у разі відсутності відомостей про нового власника земельних ділянок, переданих в оренду.

Сама по собі відмова позивачки отримати кошти по орендній платі, які були перераховані 27 травня 2019 року грошовими переказами, в яких, до того ж, не зазначено призначення платежів та особу відправника, не може свідчити про те, що позивачка ухилялася від отримання орендної плати (а.с. 180).

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на недотримання позивачкою місячного строку направлення повідомлення відповідачу стосовно набуття нею права власності на земельні ділянки за положеннями частини третьої статті 148-1 ЗК України як на підставу, що може виправдовувати несплату орендної плати, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки чинне законодавство України не встановлює наслідків у зв`язку з порушенням новим власником земельної ділянки вказаних строків.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для закриття провадження у цій справі, у тому числі і в частині вимог позовної заяви про зобов`язання відповідача виплатити заборгованість по орендній платі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, як про це зазначено в апеляційній скарзі, беручи до уваги ту обставину, що сільськогосподарський кооператив в апеляційній скарзі не спростовує обставин того, що між сторонами наявний спір з приводу розміру заборгованості по орендній платі, що також підтверджується матеріалами цієї справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині, що стосується періоду та розміру нарахування пені за умовами спірних договорів оренди землі від 15 січня 2007 року з урахуванням річного строку позовної давності (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України), про що просив відповідач в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначено у п. 14 договорів оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

У ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України йдеться про те, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати до спірних правовідносин щодо стягнення пені спеціальну позовну давності в один рік, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, як зазначено про це в оскарженому рішенні, обмежив період нарахування пені річним строком з дня звернення до суду. При цьому, суд вказав, що невиплачена сума орендної плати станом на 19 березня 2019 року становить 22187,16 грн, тому вважав, що пеня підлягає стягненню за період з 19 березня 2019 року до 01 листопада 2019 року та з 01 листопада 2019 року до 19 березня 2020 року.

Однак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що за умовами спірних договорів оренди землі пеня у розмірі 0,3 % нараховується на несплачену суму щорічної орендної плати за кожен день прострочення (п. 14 договорів оренди) і початок перебігу позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку виплати (за умовами п. 11 спірних договорів орендна плата вноситься один раз на рік до 01 листопада поточного року).

У той же час, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість за період з 2008 по 2018 р.р. утворилася не з вини кооперативу, оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що починаючи з 2008 року він допустив порушення умов договору щодо сплати орендної плати у визначений сторонами строк.

Таким чином, з урахуванням річного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у суді першої інстанції, беручи до уваги принцип диспозитивності та те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, відповідно до яких останній не погоджується з висновками суду в частині щодо визначення періоду нарахування пені з 19.03.19 по 19.03.2020 та її розрахунком, тому колегія суддів вважає, що розрахунок пені має бути таким:

- за 2018 рік: з 19.03.2019 по 19.03.2020 - 1763,24 грн (розмір орендної плати у 2018 році) х 365 днів х 0,3%=1930,75 грн;

- за 2019 рік: з 02.11.2019 по 19.03.2020 - 1702,77 грн (розмір орендної плати у 2019 році) х 139 днів х 0,3%=710,06 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня у розмірі 2640,81 грн (1930,75 грн+710,06 грн).

При цьому, колегія суддів бере до уваги ті обставини, що зобов`язання зі сплати орендних платежів носить періодичний характер і повинне виконуватися щороку (до 01 листопада поточного року), тому при визначенні суми пені підлягає з`ясуванню розмір несплаченої орендної плати за кожним із цих періодичних платежів та строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане та з урахуванням установленого розміру пені підлягає обчисленню, виходячи із суми несплаченої орендної плати за кожен рік окремо від дня порушення орендарем свого обов`язку щодо їх сплати до дня звернення до суду.

За таких обставин, коли, на думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині визначення розміру пені за невнесення орендної плати у строки, передбачені спірними договорами оренди землі від 15 січня 2007 року, з неповним з`ясуванням обставин у справі, тому таке рішення суду в оскаржуваній частині на підставі ст. 376 ч. 1 п. 1ЦПК України підлягає зміні, а сума пені, яка підлягає стягненню з СВК Колядинець на користь позивача, - зменшенню з 25704,84 грн до 2640,81 грн. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що пеня повинна нараховуватись на кожен щорічний платіж окремо, а не на всю суму заборгованості, як вважав суд.

У зв`язку із зазначеним, рішення суду в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1149,52 грн, а не 1376,43 грн, як визначив суд першої інстанції.

На підставі ч.ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги (45%) з позивача на користь відповідачки підлягає компенсації судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 929,10 грн.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, ч. 4; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колядинець задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 липня 2020 року у даній справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колядинець про зобов`язання виплатити пеню змінити.

Зобов`язати Сільськогосподарський виробничий кооператив Колядинець виплатити на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 2640 грн 81 коп., а не 25704 грн 84 коп., як визначив суд першої інстанції.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колядинець на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1149,52 грн, а не 1376,43 грн, як визначив суд першої інстанції.

В іншій частині оскаржене рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колядинець судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у розмірі 929 грн 10 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя - доповідач)

Судді: О.Ю. Кононенко

О.І. Собина