Постанова

від 29.09.2020 по справі 923/222/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/222/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання Іванов І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: В.Я. Пронюк,

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.07.2020 (суддя Павленко Н.А., м. Херсон, повний текст складено 10.07.2020)

у справі № 923/222/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"

про стягнення 486 930 грн. 43 коп.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі також ? АТ «НАК «Нафтогаз України» , Товариство) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (далі також - МКП "Херсонтеплоенерго", Підприємство) 486930,43грн., з яких: 362039,23грн - пеня, 41700,38грн. - 3% річних та 83190,82грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позову ПАТ «НАК «Нафтогаз України» послалось на неналежне виконання Підприємством своїх зобов?язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №1056/1718/КП-33 від 06.09.2017 щодо своєчасної оплати поставленого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність у Підприємства відповідно до норм чинного законодавства можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, як вважає відповідач, виключає можливість застосування до нього відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем було надано клопотання про зменшення розміру пені на 90%. Дане клопотання обґрунтовано тим, що тарифи на послуги теплопостачання в період 2017-2019 не відповідали витратам на виробництво і постачання теплової енергії, а також станом на 01.03.2020 населення міста Херсона, бюджетні установи та організації заборгували відповідачу значні суми за теплопостачання. Відповідач також просив врахувати відсутність в діях МКП "Херсонтеплоенерго" прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що основна заборгованість була сплачена. Відповідач наголосив на тому, що МКП "Херсонтеплоенерго" є збитковою організацією, що підтверджується балансами підприємства.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.07.2020 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 181019,62 грн пені, 41700,38 грн річних, 83190,82 грн інфляційних та 4588,66 грн компенсації зі сплати судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 181019,61 грн. пені.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо сплати заборгованості, у зв`язку з чим повинен сплатити позивачу 41700,38 грн річних та 83190,82грн інфляційних, а тому ці позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у вказаних сумах. Разом з тим, на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 50 % - до 181019,61грн., врахувавши, зокрема, факт повної оплати відповідачем вартості отриманого природного газу на час розгляду справи в суді, відсутність у діях відповідача умислу на порушення своїх зобов`язань, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням.

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального (ст.625 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 236, 238 ГПК України), не дослідження усіх істотних обставин справи, просило скасувати вказане судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 181019,61 грн, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Так, апелянт вважає, що у даному випадку підстави для зменшення розміру пені відсутні, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, сплату основного боргу з простроченням з жовтня 2017 року, цей випадок не є винятковим та відповідачем не надано належних та допустимих доказів поважності порушення умов укладеного між сторонами договору. Також скаржник зауважив, що судом взагалі не досліджувалось питання наявності збитків, що є обов`язковим для застосування ст. 233 ЦК України. Товариство зазначило, що сторони заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому скаржник вважає, що суд неправомірно самостійно визначив розмір пені. Апелянт вказав, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а ухвалою від 01.09.2020 розгляд даної справи призначено на 29.09.2020 о 14:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також до апеляційного господарського суду надійшли пояснення Товариства, у яких скаржник стверджує, що нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань здійснені відповідно до чинного законодавства та умов вищезгаданого договору.

25.09.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника Товариства, проте представник позивача прибув у судове засідання апеляційної інстанції 29.09.2020 і підтримав свою правову позицію щодо оскаржуваного рішення суду. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на позов, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 06.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, нове найменування АТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" відповідно до Постанови КМ України №226 від 06.03.2019) та Міським комунальним підприємством МКП "Херсонтеплоенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №1056/1718-КП-33 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, зокрема, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 8.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3. Договору).

Пунктом 12.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

23.02.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до п.2.1. Договору "Кількість та фізико-хімічні показники газу". До цього ж розділу Договору було внесено зміни додатковою угодою №2 від 06.04.2018 до договору №1056/1718-КП-33 від 06.09.2017.

Крім того, додатковою угодою №2 від 06.04.2018 до договору №1056/1718-КП-33 від 06.09.2017 було також внесено зміни в розділ 12 Договору, та було подовжено строк дії Договору до 31.05.2018.

На виконання умов договору Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року передало, а МКП "Херсонтеплоенерго" прийняло природний газ на загальну суму 6361412грн (з урахуванням податку на додану вартість): за актом від 31.10.2017 на суму 15893,47грн, за актом від 30.11.2017 на суму 768968,88грн, за актом від 31.12.2017 на суму 6361412грн, за актом від 31.01.2018 на суму 1662390,76грн, за актом від 28.02.2018 на суму 1373015,70грн, за актом від 31.03.2018 на суму 1420791грн та за актом від 30.04.2018 на суму 46760,02грн.

МКП "Херсонтеплоенерго" здійснювало оплату за природний газ несвоєчасно, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем, що стало причиною нарахування позивачем вищевказаних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 614 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Частиною 3 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовної заяви Товариством додано розрахунок трьох процентів річних, нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості природного газу, встановленого п.6.1. Договору, який свідчить про те, що оплата вартості газу, переданого відповідачу у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року, проводилась ним з порушенням строку, визначеного п.6.1. Договору. МКП "Херсонтеплоенерго" будь-яких зауважень до розрахунку чи свій контррозрахунок не надало.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 41700,38 грн. та 83190,82 грн інфляційних втрат.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 362039,23грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 8.2. Договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку невиконання та неналежного виконання споживачем зобов`язань по договору відповідно у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.

Місцевим господарським судом перевірено нарахування позивачем 362039,23 грн. пені за періоди, вказані у розрахунку, та вірно встановлено їх правильне нарахування.

Стосовно заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру пені на 90%, слід виходити з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною другою статті 233 ГК України встановлено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% від заявленої до стягнення суми - до 181019,62 грн.

При цьому апеляційний господарський також прийняв до уваги те, що відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів; безпосереднє нарахування позивачем пені за час, який значно перевищує мету її нарахування та стягнення; наявність факту заборгованості держави перед відповідачем щодо відшкодування різниці в тарифах на опалення; несвоєчасне виконання контрагентами перед відповідачем своїх зобов`язань з оплати теплової енергії та неналежною платіжною дисципліною контрагентів у здійсненні оплати послуг з теплопостачання.

Слід також наголосити, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчої від її собівартості, а отже, у даному випадку сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси інших учасників господарських відносин, оскільки Підприємство забезпечує централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та надає послуги з теплопостачання населенню.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, позивачем не було доведено належними доказами понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції.

Врахувавши в сукупності вищевикладені об`єктивні обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про винятковість наведених обставин.

Таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Верховний Суд у постановах від 25.08.2020 у справі № 920/710/19, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 тощо.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення пені частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 181019,62 грн пені, тобто зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 50 %.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного висновку місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 09.07.2020 у справі № 923/222/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.10.2020.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран