Постанова

від 01.10.2020 по справі 916/713/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р. Справа№ 916/713/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп

на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 (повний текст складено 19.06.2020)

у справі №916/713/20 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай - Транзіт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп

про стягнення 80 215,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай - Транзіт (далі, позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп (далі, відповідач) про стягнення 80 215, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від сплати позивачу грошових коштів за перевезення вантажу, яке було виконане позивачем у повному обсязі на підставі Договору про перевезення вантажів №04022019/3-11 від 04.02.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 у справі №916/713/20 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай - Транзіт 75 215, 00 грн (сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятнадцять грн) боргу, 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) витрат по сплаті судового збору та 4 000,00 грн (чотири тисячі грн) витрат на професійну правничу допомогу.

У частині стягнення заборгованості в сумі 5 000, 00 грн провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимим доказами доведений факт порушення відповідачем умов Договору про перевезення вантажів №04022019/3-11 від 04.02.2019 в частині здійснення оплати за послуги перевезення. Судом встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду із позовом у даній справі борг відповідача перед позивачем становив 80 215,00 грн. Водночас, після порушення провадження у справі, на підставі платіжного доручення від 22.05.2020 №464, відповідачем було перераховано позивачу часткову оплату заборгованості по Договору в розмірі 5000,00 грн. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 75 215,00 грн, а провадження в частині стягнення суми в розмірі 5 000,00 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 09.07.2020 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 у справі №916/713/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, судом першої інстанції не було досліджено, що Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай - Транзіт на погоджених умовах домовилося з Товариством з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп про розрахунок за Договором перевезення вантажів №04022019/3-11 лише коштами Замовника, жодних виключень з пунктів 2.1.3. та 5.4. Договором №04022019/3-11 не передбачено.

Скаржник вважає, що позивач допустив нехтування умовами договору, оскільки ним не було вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, оскільки, як зазначає апелянт, позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою уточнення, чи відбувся розрахунок Замовником з Експедитором.

Крім того, скаржник зазначає, що позивачем не було надано суду ліцензії на право міжнародних перевезень, у зв`язку з чим, на думку апелянта, судом прийнято помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

31.08.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Позивач у відзиві наголосив на тому, що наявність оригіналу гарантійного листа №24/02 від 24.02.2020, підписаного особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп про визнання боргу та зазначенням періоду розрахунку, а також здійснення часткових оплат за надані позивачем послуги перевезення, свідчать про те, що саме відповідач повинен сплатити заборгованість, що виникла на підставі Договору про перевезення вантажів №04022019/3-11.

Крім того, позивач зазначає, що після звернення до суду з позовною заявою та подання відзиву на позов, відповідач знову здійснив часткову оплату заборгованості, що свідчить про те, що ця заборгованість визнається відповідачем.

Позивач звертає увагу суду, що за бажанням відповідача Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай - Транзіт поцікавилося у компаній-замовників перевезень стосовно здійснення оплати за послуги Експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп , на що в телефонному режимі отримано стверджуючі відповіді із зазначенням дат сплати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп у справі №916/713/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 у справі №916/713/20 залишено без руху, роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

03.08.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана квитанція ПАТ КБ Приватбанк №0.0.1717502374.1 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп у розмірі 3 153,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 у справі №916/713/20. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 80 215,00 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строк на подачу відзиву, відповіді на відзив, заяв, клопотань.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.02.2019 між позивачем та відповідачем був укладений Договір про перевезення вантажів №04022019/3-11 (далі, Договір), відповідно до умов якого позивач (Перевізник) зобов`язався доставити погоджений із відповідачем (Експедитором) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а відповідач зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За умовами пункту 1.3. Договору вартість перевезення, порядок розрахунків/спосіб оплати та інші істотні умови договору погоджуються сторонами і вказуються сторонами в Заявці на перевезення вантажу, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.4. Договору факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт.

У пункті 3.5. Договору сторони узгодили, що розрахунки між ними здійснюються протягом п`яти банківських днів після підписання акту (якщо інше не передбачено в Заявці).

Водночас, пунктом 1.6.1. Договору визначено, що Заявка є обов`язковою і пріоритетною частиною договору.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору сторони передбачили, що ціни в Договорі є договірними, встановленими в національній валюті України - гривні. Загальну ціну Договору становить сума усіх цін фрахтів/заявок (ставок на перевезення) за підтвердженими Заявками, які було виконано протягом строку дії Договору.

Ціна фрахту/заявки (ставка з перевезення) і строк її оплати узгоджуються Сторонами та зазначається в Заявках. Якщо ціну фрахту визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між Сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано в Заявці).

31.10.2019 відповідачем на умовах Договору надано позивачу Заявку №2-2 на перевезення вантажу міжнародного сполучення (далі, Заявка №2-2). За умовами цієї Заявки позивач зобов`язався доставити вантаж за маршрутом м. Одеса (Україна) - м. Лодзь (Польща) у строк до 05.11.2019, а відповідач зобов`язався сплатити плату в розмірі 1400 євро, що з урахуванням пункту 3.2. Договору становить 38 578,00 грн, протягом 14-ти днів з моменту отримання передбачених Заявкою документів.

04.11.2019 уповноваженими особами сторін підписаний та скріплений печатками підприємств акт надання послуг №489 на суму 38 587,00 грн.

15.11.2019 відповідачем на умовах Договору була надана позивачу Заявка за №341-2 на перевезення вантажу міжнародного сполучення (далі, Заявка №341-2). За умовами цієї Заявки позивач зобов`язався доставити вантаж за маршрутом м. Одеса (Україна) - м. Амстердам (Нідерланди) у строк до 25.11.2019, а відповідач зобов`язався сплатити плату в розмірі 1900 євро, що з урахуванням пункту 3.2. Договору становить 50 215,00 грн, протягом 14-ти днів з моменту отримання передбачених Заявкою документів.

27.11.2019 уповноваженими особами сторін підписаний та скріпленим печатками підприємств акт надання послуг №522 на суму 50 215,00 грн.

Вищевказані акти надання послуг на загальну суму 88 793,00 грн підписані сторонами без будь-яких зауважень та претензій щодо обсягу, якості та строків наданих позивачем послуг.

Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай - Транзіт відповідно до актів №489 та №522 виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп рахунки на оплату у сумі 38 578,00 грн та 50 215,00 грн відповідно.

24.02.2020 відповідач направив позивачу лист вих. №24/02, у якому повідомив, що станом на 24.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп зазнає фінансові труднощі у зв`язку з ненадходженням оплат/коштів від первинних Замовників. Відповідач запевнив позивача, що зможе здійснити оплату у повному обсязі в період з 24.02.2020 по 09.03.2020, яка буде проводитись частинами у зазначений період.

02.03.2020 відповідачем було здійснено часткову оплату рахунку №489 від 04.11.2019 на суму 8 578,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №250 від 02.03.2020.

Оскільки відповідачем не було здійснено оплату заборгованості за перевезення Договором про перевезення вантажів №04022019/3-11 у повному обсязі, позивач звернувся до суду із позовом у даній справі, у якому просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 80 215,00 грн.

Водночас, після відкриття провадження у справі на підставі платіжного доручення від 22.05.2020 №464 відповідачем було перераховано позивачу часткову оплату заборгованості по Договору в розмірі 5000,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог позивача, зазначав у відзиві на позовну заяву, що позивачем не було вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, оскільки Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай - Транзіт домовилось з Товариством з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп про розрахунок за перевезення лише коштами Замовника та виключно після їх отримання Експедитором, однак, позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою для уточнення, чи відбувся розрахунок з Експедитором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно статті 50 Закону України Про автомобільний транспорт договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до Закону України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (далі, Конвенція).

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь- якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Відповідно до статей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося вище, 31.10.2019 відповідачем на умовах укладеного із позивачем Договору перевезення вантажів була надана позивачу Заявка за №2-2 на перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Факт здійснення позивачем доставки вантажу за вказаним маршрутом по Заявці №2-2 підтверджується наступними документами:

- міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №732132;

- актом надання послуг від 04.11.2019 №489, підписаним уповноваженими особами сторін та скріпленим печатками підприємств;

- рахунком на оплату №489 від 04.11.2019.

Направлення позивачем відповідачу документів, передбачених Заявкою №2-2, підтверджується експрес-накладною ТОВ Нова Пошта від 02.12.2019 №59000466923609.

15.11.2019 відповідачем на умовах вказаного Договору перевезення була надана позивачу Заявка за №341-2 на перевезення вантажу міжнародного сполучення.

Факт здійснення позивачем доставки вантажу за вказаним маршрутом по Заявці №341-2 підтверджується наступними документами:

- міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №745046;

- актом надання послуг від 27.11.2019 №522, підписаним уповноваженими особами сторін та скріпленим печатками підприємств;

- рахунком на оплату №522 від 27.11.2019.

Направлення позивачем відповідачу документів, передбачених Заявкою №341-2, підтверджується експрес-накладною ТОВ Нова Пошта від 10.12.2019 №59000469409146.

Таким чином, суд вважає, що позивач вчасно та відповідно до умов вказаних Договору і Заявок виконав їх умови, здійснивши міжнародні перевезення, що підтверджується вищенаведеними доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, загальна вартість наданих позивачем послуг із перевезення вантажу за Договором склала 88 793,00 грн.

У пункті 3.5. Договору сторони узгодили, що розрахунки між ними здійснюються протягом п`яти банківських днів після підписання акту (якщо інше не передбачено в Заявці).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У заявках №2-2 та №341-2 вказано, що оплата за перевезення здійснюється шляхом безготівково розрахунку протягом 14-ти днів при отриманні оригіналів документів (Заявка - 2 шт., рахунок, акт - 2 шт., CMR - 2 шт. - Оригінали, Договір - 2 шт., реєстраційні документи, завірені мокрою печаткою (копія вірна)) та за умови відсутності помилок у їх оформленні.

Факт направлення позивачем відповідачу передбачених заявкою документів підтверджується вищезазначеними експрес-накладними ТОВ Нова Пошта , факт їх отримання відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.

Відтак, враховуючи положення статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 3.5. Договору, строк виконання зобов`язань відповідача із оплати за послуги перевезення, надані позивачем, станом на дату звернення до суду із позовом у даній справі (16.03.2020) є таким, що настав.

02.03.2020 відповідачем було здійснено часткову оплату рахунку №489 від 04.11.2019 на суму 8 578,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 250 від 02.03.2020.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на дату подання позову становила 80 215,00 грн (88 793,00 грн - 8 578,00 грн).

У подальшому (після відкриття провадження у справі) відповідачем на підставі платіжного доручення від 22.05.2020 №464 було перераховано позивачу часткову оплату заборгованості по Договору в розмірі 5 000,00 грн.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (16.06.2020) борг відповідача перед позивачем за Договором становив 75 215,00 грн, а позовні вимоги у цій частині були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування основного боргу у сумі 75 215,00 грн, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в частині стягнення суми в розмірі 5000,00 грн боргу провадження у справі підлягало закриттю за відсутністю предмету спору.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що відсутні підстави для здійснення відповідачем оплати, оскільки позивачем не було вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, адже Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай - Транзіт домовилось з Товариством з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп про розрахунок лише коштами Замовника за Договором №04022019/3-11 і, як зазначає апелянт, позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою щодо уточнення, чи відбувся розрахунок з Експедитором, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

У пункті 2.1.3. Договору зазначено, що Експедитор зобов`язаний оплатити послуги Перевізника на погоджених умовах за рахунок Замовника та його коштами.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що Експедитор розраховується з Перевізником виключно коштами Замовника та виключно після їх отримання Експедитором.

На думку скаржника, ненадходження коштів від Замовника в силу наведених умов Договору свідчить про відсутність наразі підстав для оплати ним наданих позивачем послуг із перевезення.

Однак, як встановлено судом вище, пунктом 3.5. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються протягом п`яти банківських днів після підписання акту (якщо інше не передбачено в Заявці).

Водночас, згідно пункту 1.6.1. Договору Заявка є обов`язковою і пріоритетною частиною договору.

Тобто, сторони у Договорі чітко погодили особливості розрахунків за ним, вказавши, що Заявка є обов`язковою і пріоритетною частиною Договору. Отже, саме встановленими заявками умовами щодо строків оплати за надані послуги слід керуватися при визначенні, зокрема, строків виконання зобов`язань із оплати.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснював часткову оплату наданих позивачем послуг (у тому числі після подання позову) та гарантував позивачу провести повний перерахунок грошових коштів із зазначенням періоду розрахунку, що підтверджується листом щодо подальшого виконання грошових зобов`язань від 24.02.2020 (вих. №24/02), підписаним особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп .

Крім того, оцінюючи умови пунктів 5.4. та 2.1.3. Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Однак, дослідивши зміст вищезазначених пунктів 2.1.3. та 5.4. Договору, колегія суддів зазначає, що положення вказаних пунктів не є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки вказана умова договору стосується лише обов`язку відповідача щодо оплати вартості за договором перевезення, а відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них.

Стосовно тверджень скаржника про те, що позивачем не було надано суду ліцензії на право міжнародних перевезень колегія суддів зазначає, що наявність можливих порушень ліцензування не входить до предмету доказування в даній справі з огляду на предмет та підстави заявленого у даній справі позову, а тому не береться судом до уваги. Зазначене свідчить також про відсутність підстав для витребування ліцензії на перевезення міжнародних вантажів, на чому наголошував скаржник у апеляційній скарзі.

Оскаржуваним судовим рішенням також було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач в апеляційній скарзі жодних доводів та заперечень щодо рішення суду в частині покладення на нього витрат на правничу допомогу не висловив.

Водночас, судом встановлено, що в якості доказів понесених витрат позивач надав суду першої станції Додаткову угоду №1 від 13.03.2020 до договору про надання правової допомоги від 20.02.2020 №19-02/1; Акт виконаних робіт від 13.03.2020; платіжне доручення від 12.03.2020 № 6075 на суму 4 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведені докази є достатніми та підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у справі в суді першої інстанції на зазначену ним суму, які відповідно до частин 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 у справі №916/713/20 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпекстранс Груп на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 у справі №916/713/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 у справі №916/713/20 залишити без змін.

Матеріали справи №916/713/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко