Постанова від 28.09.2020 по справі 918/239/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 918/239/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. та додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2020 р. у справі №918/239/20 (суддя Бережнюк В.В., повний тест рішення виготовлено 07.08.2020р., додаткового рішення - 21.08.2020р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

про стягнення в сумі 366 563,78 грн. штрафних санкцій

за участю представників:

позивача - Гуменюка О.О.

відповідача - Держицького І.Р.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у справі №918/239/20 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" про стягнення 366 563,78 грн. штрафу відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що ні законом, ні ПРРЕЕ не встановлено обов`язок споживача (відповідача) повідомляти попереднього електропостачальника (позивача) про зміну його на нового енергопостачальника. Навпаки обов`язок повідомлення попереднього електропостачальника (позивача) покладено на нового електропостачальника відповідно до абз. З п. 6.1. та п. 6.2. ПРРЕЕ.

Також, не встановлено чітких строків в межах яких новий енергопостачальник зобов`язаний попередити попереднього електропостачальника (позивача) про намір споживача (відповідача) укласти з ним договір про постачання електричної енергії.

Вказаними нормативними актами встановлено лише період протягом якого має бути завершена зміна електропостачальника за ініціативою споживача та строк в межах якого споживач повинен повідомити нового електропостачальника, а не попереднього електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Повідомлення про намір укласти новий договір з новим електропостачальником надається у вигляді заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах оприлюдненої комерційної пропозиції електропостачальника, а якщо сторони дійшли взаємної згоди укласти договір на умовах, які оприлюднені комерційні пропозиції електропостачальника не містять, у повідомленні про намір укласти новий договір з новим електропостачальником споживач має надати новому електропостачальнику відповідну інформацію.

Виходячи з вищевикладеного, договір про постачання електричної енергії споживачу від 07.05.2019 р. №71001000312 та заява-приєднання до договору є початком процедури зміни електропостачальника (позивача). Про зазначену зміну позивача повідомлено новим електропостачальником листом від 08.05.2019 р. №3407. Крім того, листом від 10.05.2019 №18-20/3535 позивач повідомляє нового електропостачальника про можливість такої зміни.

Тобто зміна електропостачальника (позивача) відбулася з дотриманням строків та більш ніж за 21 календарний день до закінчення дії договору укладеного із позивачем, термін дії якого обумовлений до 31.12.2019 р..

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень з боку споживача, а відповідно і про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу з підстав, викликаних позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" штраф за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу №16093-ВЦ від 29 грудня 2018 року у сумі 366 563,78 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, зокрема, що споживач, приєднавшись, відповідно до заяви-приєднання, до умов договору, яким встановлено його строк дії, відповідно до абзацу другого пункту 13.7 договору зобов`язаний повідомити позивача про дострокове припинення (розірвання) договору у місячний строк.

Однак, споживач повідомив постачальника про припинення договору у строк, який менший одного місяця (за один день).

Зміна електропостачальника споживачем призвела до дострокового припинення (розірвання) договору. У зв`язку з цим позивач стверджує, що відповідач порушив умови договору, чим вчинив господарське правопорушення.

Окрім того, додатковим рішенням господарського суду Рівненської області від 19.08.2020 року у справі №918/239/20 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" судові витрати на правову допомогу в сумі 10800 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, позивач ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2020 року у справі №918/239/20 та ухвалити нове додаткове рішення, яким повністю відмовити приватному акціонерному товариству "Сільпо Рітейл" у стягненні судових витрат.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 року у справі №918/239/20 об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 року та додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2020 р. у справі №918/239/20.

Приватне акціонерне товариство "Сільпо рітейл" надало суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, зокрема, що відповідачем не вчинено жодних порушень умов договору або чинного законодавства, а тому застосування до нього штрафних санкцій є незаконним. Зазначає, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 року у справі №918/239/20 є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

У відповідності до вимог ст.269 ГПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, вимогами ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За умовами ч.1 ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 16093-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (договір) (а.с. 8-14, т.1).

01.01.2019 року відповідач підписав заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком 1 до договору, згідно з положеннями якої приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника № 2.03/1 - РОЕК (а.с.15, т. 1)..

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За змістом підп. 10, 13 п. 6.1. договору споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку. Перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі наявності договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником.

Зміна постачальника електричної енергії, згідно з п. 10.2. договору, здійснюється відповідно до порядку, встановленого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затвердженні постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 10 частини 7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору .

Отже, укладаючи договір сторони вправі включити до умов договору штрафні санкції за дострокове його розірвання, що також узгоджується із положенням підпункту 8 пункту 3.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 6.1.1. ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.

Згідно п. 6.1.3. ПРРЕЕ зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

З огляду на викладені вище норми Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, вбачається, що чинним законодавством передбачається можливість застосування штрафних санкцій до споживача за дострокове припинення договору про постачання електричної енергії споживачу.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції, стосовно того, що відповідач під час зміни енергопостачальника виконав, як умови договору так і вимоги Правил, що регулюють такі відносини, а тому позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч.2 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ч.1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим .

Як вбачається з матеріалів справи з 01.06.2019 р. відповідач змінив електропостачальника про що, у своїй сукупності свідчать лист ТОВ "Сільпо рітейл" від 11.05.2019р., що був отриманий позивачем 31.05.2019р. (а.с.23), а також лист ПАТ "Рівнеобленерго" від 14.05.2019 року (а.с. 24).

В суді першої та апеляційної інстанції сторони не заперечували факту зміни приватним акціонерним товариством "Сільпо рітейл" електропостачальника з 01.06.2019 р..

Пунктом 13.5 договору, зокрема, врегульовано, що дія цього договору припиняється, зокрема, у разі зміни електропостачальника.

Відповідно до умов пункту 13.1 договору договір укладається на строк, визначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач.

В пункті 9 комерційної пропозиції №2.03/1 -РОЕК (додаток № 2 до договору), зазначено, що договір діє по 31.12.2019 року включно (а.с. 17)..

Відтак, між сторонами у даній справі укладено договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим строком його дії.

За змістом п. 10.1 договору, споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Відповідно до пункту 13.3 договору, за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Пунктом 13.3 передбачено безумовне право постачальника на застосування штрафних санкцій, виключно у випадку наявності однієї підстави - дострокового розірвання договору. Це ж положення договору відсилає до комерційної пропозиції виключно в частині виду штрафних санкцій, зазначених в ній.

Оцінюючи посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмови в позові, на положення абз. 3 п. 6.1.3. ПРРЕЕ, згідно якого якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Наведена норма містить єдине виключення щодо застосування штрафної санкції за дострокове розірвання договору, а саме розірвання договору в період за 21 день до закінчення строку його дії.

Враховуючи положення пункту 13.3 договору в усіх інших випадках, дострокове розірвання договору за ініціативою споживача тягне за собою виникнення у попереднього постачальника права на застосування штрафних санкцій до споживача.

Апеляційний суд вважає, що мотивом застосування до споживача у наведеному випадку штрафних санкцій є необхідність дисциплінування споживача у спірних правовідносинах та забезпечення постачальникові певної прогнозованості та можливості планування стабільності ведення господарської діяльності.

Пунктом 8 комерційної пропозиції №2.03/1-РОЕК (додаток № 2 до договору) передбачено сплату споживачем штрафної санкції, а саме штрафу у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.

Таким чином, умовами договору, передбачена відповідальність за дострокове розірвання договору (п. 13.3. договору), а комерційною пропозицією визначено вид та розмір штрафної санкції, а саме штраф у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що за змістом п. 13.3 договору дострокове розірвання договору за ініціативи споживача, є безумовною підставою для застосування штрафних санкцій, і таке положення договору, в силу ст. 629 ЦК України, є обов`язковим до виконання, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Оскільки, відповідач реалізував своє право на зміну електропостачальника з 01.06.2019 р., у зв`язку з чим за його ініціативою було достроково розірвано договір про постачання електричної енергії споживачу, строк дії якого визначено до 31.12.2019р., наведене є підставою для застосування попереднім постачальником електричної енергії до споживача штрафних санкцій.

Учасники господарських відносин, відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Положеннями ч. 2 та ч. 4 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання за ініціативою учасників господарських відносин застосовуються господарські санкції у виді: відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є, відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

У даному випадку постачальник просить суд стягнути із споживача штрафні санкції, передбачені договором та додатками до нього.

Штрафними санкціями, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ч.4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у визначеній грошовій сумі, тощо.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення, відповідно до ч.3 ст.232 ГК України, може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Враховуючи наведене, а також те, що судом апеляційної інстанції було встановлено порушення відповідачем умов договору, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій передбачених п. 13.3. договору та п. 8 комерційної пропозиції.

При цьому, досліджуючи обґрунтованість розміру заявлених штрафних санкцій, з урахуванням обсягів постачання електричної енергії на травень 2019 року відповідно до додатку 3 до договору (а.с. 19) та ціни електричної енергії вказаної у комерційній пропозиції (а.с. 16), апеляційний суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 366563,78 грн..

З огляду на вказане, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати та прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.14 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, а також те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в позові, скасуванню підлягає і додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2020 року, яким стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати на правову допомогу.

Також колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. та додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2020 р. у справі №918/239/20 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. та додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2020 р. у справі №918/239/20 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - задоволити.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Сільпо рітейл" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Промислова, 5, код ЄДРПОУ 33870708) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) 366563,78грн. (триста шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят три гривні сімдесят вісім копійок). штрафу.

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Сільпо рітейл" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Промислова, 5, код ЄДРПОУ 33870708) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) 5498,45 грн (п`ять тисяч чотириста дев`ятсот вісім гривень сорок п`ять копійок) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 8247,59 грн. (вісім тисяч двісті сорок сім гривень шістдесят дев`ять копійок) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6.Господарському суду Рівненської області видати судові накази.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "01" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.