Ухвала від 12.01.2021 по справі 918/239/20

УХВАЛА

12 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 918/239/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

про стягнення в сумі 366 563,78 грн штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (повний текст складено 01.10.2020) у справі № 918/239/20, надіслана скаржником поштою 20.10.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 27.10.2020 для розгляду справи № 918/239/20 визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 13.11.2020 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням скаржникові строку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків, шляхом надання суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), а також в чому саме полягає різне застосування норм права у вказаних скаржником справах та яке питання права має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Копію вказаної ухвали скаржник отримав 25.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернутим до суду 04.12.2020.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 04.12.2020 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги у справі № 918/239/20, у якій вказано судову практику судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування норм права, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.11.2020 у справі № 918/808/19. Втім, звертаючись із заявою на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції, скаржник не зазначив підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Розпорядженням Верховного Суду від 11.01.2021 № 29.3-02/11 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 918/239/20 у зв?язку з обранням судді Пількова К. М. до Великої Палати Верховного Суду згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.01.2021 цю справу передано колегії суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 918/239/20 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

У цій справі предметом спору є стягнення 366 563,78 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 500 = 1 051 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України рішення у справі № 918/239/20 не підлягає касаційному оскарженню.

Разом цим, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що касаційна скарга стосується питання правомірності застосування статей 218, 230, 231 Господарського кодексу України щодо відповідальності у вигляді штрафної санкції за дострокове припинення договору, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для скаржника з огляду на розгляд аналогічної справи між тим же позивачем та товариством, що належить до компаній Фоззі-Фуд.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник спонукає касаційний суд лише до аналізу наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій та повторне встановлення обставин справи.

Посилання скаржника на правові висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 918/808/19, як на іншу правову позицію у спірних правовідносинах, а також встановлені судами попередніх інстанцій у інших справах не свідчать про фундаментальність значення застосування відповідальності у вигляді штрафної санкції за дострокове припинення договору, оскільки для застосування такої міри відповідальності, як штраф, має бути встановлена протиправна поведінка сторони, яка характеризується порушенням умов договору або чинного законодавства, зокрема щодо процедури зміни електропостачальника, що встановлюється судами у кожному конкретному випадку.

Також слід зауважити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Розглянувши наведені скаржником доводи в обґрунтування наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, Суд вважає їх необґрунтованими.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішення, ухваленого судом попередньої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" немає.

Подана касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 918/239/20 не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі і відмовляє у такому відкритті, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 918/239/20.

2. Матеріали касаційної скарги з додатками на 76 (семидесяти шести) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 06.10.2020 № 6239586, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ