Рішення

від 01.10.2020 по справі 904/3681/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3681/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Булгакова Ю.М.;

від відповідача: Потапенко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м.Дніпро)

до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" в особі комісії з припинення (м. Дніпро)

про зобов`язання включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги на суму заборгованості за постачання теплової енергії у загальному розмірі 1 137 922 грн. 41 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Дніпродіпроводгосп" в особі комісії з припинення (далі - відповідач) включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача грошові вимоги позивача на суму заборгованості за постачання теплової енергії у загальному розмірі 1 137 922 грн. 41 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- згідно з інформацією, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Дніпродіпроводгосп" перебуває з 16.01.2020 в стані припиненя шляхом ліквідації за рішенням засновників та ліквідаційною комісією встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 16.03.2020;

- позивач в межах строку, встановленого ліквідаційною комісією, - 12.03.2020 звернувся до відповідача в особі ліквідаційної комісії з вимогою про включення до проміжного ліквідаційного балансу його грошових вимог у розмірі 1 137 922 грн. 41 коп., яка була обґрунтована тим, що: 1) загальний розмір заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 795 від 01.07.2010 становить 1 110 168 грн. 73 коп., яка складається з наступних сум: 911 972 грн. 94 коп. - основний борг за надані послуги з постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду з січня 2018 року по лютий 2020 року, 125 934 грн. 18 коп. - пеня, 41 281 грн. 12 коп. - інфляційні втрати, 30 980 грн. 49 коп. - 3% річних; 2) загальний розмір заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 010751 від 15.10.2009 становить 27 753 грн. 68 коп., яка складається з наступних сум: 23 301 грн. 25 коп. - основний борг за надані послуги з постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду з січня 2018 року по лютий 2020 року, 2 899 грн. 81 коп. - пеня, 874 грн. 02 коп. - інфляційні втрати, 678 грн. 60 коп. - 3% річних, відтак, з урахуванням того, що зобов`язання за вказаними договорами боржником виконані лише частково, наявні підстави для включення до ліквідаційного балансу підприємства залишкової суми заборгованості у розмірі 1 137 922 грн. 41 коп.;

- у зв`язку із неотриманням відповіді, 26.05.2020 позивачем направлено листа до відповідача із проханням повідомити про результати розгляду заяви про визнання грошових вимог;

- заява про визнання грошових вимог та вказаний лист залишені відповідачем без відповіді, що є ухиленням від їх розгляду з боку ліквідаційної комісії боржника, відповідачем грошові вимоги позивача у розмірі 1 137 922 грн. 41 коп. не були включені до ліквідаційного балансу підприємства;

- за змістом статті 112 Цивільного кодексу України відмова ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора не позбавляє кредитора права звернутися до суду із заявою до ліквідаційної комісії про визнання грошових вимог та включення їх до ліквідаційного балансу, що і є причиною спору.

Ухвалою суду від 13.07.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду , відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 05.08.2020 .

У підготовче засідання 05.08.2020 з`явився представник позивача; представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

При цьому, судом було відзначено, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 13.07.2020 було повернуто за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" форми 20 "Немає фірми, адресат відсутній" (а.с.154-158).

Судом також було зауважено, що станом на 05.08.2020 в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву та враховуючи положення пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, строк для надання відзиву на позовну заяву відповідачем станом на 05.08.2020 не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.08.2020 підготовче засідання було відкладено на 09.09.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 41212/20 від 08.09.2020), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 41712/20 від 09.09.2020), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи копії наказів № 137 від 07.11.2019 та № 15 від 18.05.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 41213/20 від 08.09.2020), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 41711/20 від 09.09.2020), в якому він просив суд відкласти судове засідання на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 41215/20 від 08.09.2020), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 41946/20 від 10.09.2020), в якому він просив суд врахувати наступні відомості при розгляді справи:

- відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених на офіційному сайті, з 16.01.2020 Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Дніпродіпроводгосп" перебуває в стані припинення. Станом на дату звернення до суду із позовною заявою у справі, головою комісії з припинення або ліквідатором значився Боровський Андрій Володимирович;

- станом на день звернення із даним клопотанням відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції, головою комісії з припинення є Потапенко Ігор Семенович;

- з метою дотримання процесуальних прав сторін, позивачем направлено голові комісії з припинення або ліквідатору Потапенко І.С. копію ухвали від 05.08.2020.

У підготовче засідання 09.09.2020 з`явився представник відповідача; представник позивача у вказане судове засідання не з`явився, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.09.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 11.10.2020 включно та відкладено підготовче засідання на 01.10.2020.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 45525/20 від 30.09.2020), в якій він зазначив, що у зв`язку зі зміною 27.05.2020 голови ліквідаційної комісії, новому її голові не були передані матеріали щодо грошових вимог позивача. При цьому, ознайомившись з матеріалами справи ліквідаційна комісія визнає грошові вимоги позивача.

У підготовче засідання 01.10.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 01.10.2020 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Крім того, у підготовчому засіданні 01.10.2020 позивачем та відповідачем було подано письмову згоду на початок розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи викладене та у зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 12.03.2020 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судове засідання 01.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі; зазначив, що наразі триває узгодження проміжного ліквідаційного балансу підприємства-відповідача, в який вже було включено грошові вимоги позивача на суму 1 137 922 грн. 41 коп., але на теперішній час він ще не затверджений у встановленому порядку.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 01.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договорів про теплопостачання, строк дії договорів, умови надання послуг та їх оплати, факт надання послуг, загальна вартість наданих за договорами послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність правових підстав для включення спірної заборгованості до проміжного ліквідаційного балансу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 01.07.2010 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - теплопостачальне підприємство, позивач) та Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Дніпродіпроводгосп" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 795 (далі - договір № 795, а.с.15-18).

У відповідності до умов договору № 795, постачальник взяв на себе зобов`язання виробляти та постачати теплову енергію споживачеві, а споживач зобов`язався одержати та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами в терміни і на умовах передбаченими договором (пункт 2.1 договору № 795).

Із зазначеного договору № 795 і долучених рахунків та актів вбачається, що облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється за приладом обліку за адресою просп. Д.Яворницького (раніше - просп. Карла Маркса), буд. 39 а.

Зазначений договір № 795 набув чинності з моменту підписання та діяв до 01.07.2013 (пункт 11.1), але відповідно до пункту 11.2, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Так, оскільки жодних заяв про припинення договору № 795 не надходило, він продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 6.4 договору № 795, споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше першого числа місяця наступного за розрахунковим, подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії. При неподанні звіту чи невідповідності приладу обліку експлуатаційним вимогам, обсяг теплової енергії, що відпускається, визначається постачальником розрахунковим способом.

Також відповідно до умов пункту 3.3. договору, фактично отриманий обсяг теплової енергії фіксується в двосторонніх актах, на підставі яких виконуються нарахування.

Як зазначив позивач, оскільки від споживача не надходили звіти про фактичне споживання теплової енергії, постачальник фіксував їх самостійно в Актах прийому-передачі теплової енергії, які направлялись споживачу (відповідачу).

Відповідно до пункту 6.6 договору, підписаний Акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку пунктів 4.2.2, 6.10 договору є підтвердження відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії.

Отже, Акти вважаються підписаним з боку споживача, отже на підставі відомостей, зафіксованих в них, виконані нарахування.

У зв`язку із неналежним виконанням споживачем взятого на себе обов`язку із оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду з січня 2018 року по лютий 2020 року виникла заборгованість перед постачальником у сумі 911 972 грн. 94 коп.

Крім того, 01.07.2010 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - постачальник, позивач) та Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Дніпродіпроводгосп" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 010751 (далі - договір № 010751, а.с.25-27).

На виконання умов договору № 010751, енергопостачальна організація взяла на себе зобов`язання постачати теплову енергію споживачеві, а споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбаченими договором (пункт 1.1 договору № 010751).

Із зазначеного договору № 010751 і долучених рахунків та актів вбачається, що облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється за приладом обліку за адресою вул.Фрунзе, 8 кв.1.

Зазначений договір № 010751 набув чинності з моменту підписання та діяв до 15.10.2012 (пункт 11.1), однак відповідно до умов пункту 11.4, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Оскільки жодних заяв про припинення договору не надходило, договір продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами.

Також відповідно до пункту 11.3 договору, припинення його дії не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

З положень договору вбачається, що послуги з постачання теплової енергії надавало Комунальне підприємство "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради. Однак, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго", акту приймання - передачі об`єктів і мереж теплопостачання, КП "Теплоенерго" отримало від КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" засоби для теплопостачання приміщень відповідача, а також право вимоги за заборгованістю, яка виникла перед КП "Дніпровські міські теплові мережі".

На підставі зазначеного, між КП "Дніпропетровські міські теплові мережі", боржником та кредитором було укладено Додаткову угоду до договору № 010751, предметом якої є зміна енергопостачальної організації та внесення відповідних змін до основного договору в частині його сторін та їх реквізитів. Додаткова угода набрала чинності з 14.09.2016 і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії.

Відповідно до умов пункту 5.5 договору № 010751, споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає енергопостачальній організації звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Також відповідно до пункту 7.2. договору № 010751, за результатами розрахункового місяця підписується акт на відпуск-отримання теплової енергії. На підставі актів виконуються нарахування.

Як зазначив позивач, оскільки від споживача не надходили звіти про фактичне споживання теплової енергії, постачальник фіксував їх самостійно в Актах прийому-передачі теплової енергії, які направлялись споживачу (відповідачу). Заперечень щодо відомостей, викладених в Актах не надходило, що є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої теплової енергії та Акти вважаються підписаним з боку споживача. Отже на підставі цих відомостей були виконані нарахування.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Слід відзначити, що тарифи, згідно з якими формувались рахунки для оплати відповідачем спожитої у спірний період теплової енергії, затверджені постановами НКРЕКП № 1391 від 09.11.2017, № 1733 від 10.12.2018, № 90 від 14.01.2020 (а.с. 130-132).

Також в матеріалах справи наявні розпорядження Дніпровського міського голови про початок та закінчення опалювальних періодів, а саме:

- Розпорядження Дніпровського міського голови від 09.10.2017 № 1229-р Про початок опалювального сезону 2017-2018 р. р. у місті Дніпрі ;

- Розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2018 № 263-р "Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 р.р. у місті Дніпрі";

- Розпорядження Дніпровського міського голови від 18.10.2018 № 1436-р "Про початок опалювального сезону 2018-2019 р. р. у місті Дніпрі";

- Розпорядження Дніпровського міського голови від 18.10.2018 № 400-р "Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 р. р. у місті Дніпрі";

- Розпорядження Дніпровського міського голови від 17.10.2019 № 1661-р "Про початок опалювального сезону 2019-2020 р. р. у місті Дніпрі".

У зв`язку із неналежним виконанням споживачем взятого на себе обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду з січня 2018 року по лютий 2020 року виникла заборгованість перед постачальником у сумі 23 301 грн. 25 коп.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору № 795 та пункту 1.1. договору № 010751 споживач зобов`язався оплачувати спожиту теплову енергію згідно з умовами договору.

Пунктом 6.8. договору № 795 та пунктом 7.4. договору № 010751 визначено, що споживач здійснює остаточний розрахунок впродовж 5 календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства.

Враховуючи викладене, прострочення оплати спожитої у спірний період теплової енергії у споживача (відповідача) виникло у такі терміни:

- за січень 2018 року - 20.02.2018 (дата вручення рахунку - 14.02.2018);

- за лютий 2018 року - 18.03.2018 (дата вручення рахунку - 12.03.2018);

- за березень 2018 року - 18.04.2018 (дата вручення рахунку - 12.04.2018);

- за квітень 2018 року - 20.05.2018 (дата вручення рахунку - 14.05.2018);

- за листопад 2018 року - 20.12.2018 (дата вручення рахунку - 14.12.2018);

- за грудень 2018 року - 20.01.2019 (дата вручення рахунку - 14.01.2019);

- за січень 2019 року - 14.02.2019 (дата вручення рахунку - 08.02.2019);

- за лютий 2019 року - 18.03.2019 (дата вручення рахунку 12.03.2019);

- за березень 2019 року - 16.04.2019 (дата вручення рахунку - 10.04.2019);

- за квітень 2019 року - 19.05.2019 (дата вручення рахунку - 13.05.2019);

- за листопад 2019 року - 22.01.2020 (дата вручення рахунку - 16.01.2020);

- за грудень 2019 року - 22.01.2020 (дата вручення рахунку - 16.01.2020);

- за січень 2020 року - 20.02.2020 (дата вручення рахунку - 14.02.2020);

- за лютий 2020 року - 11.03.2020 (дата вручення рахунку - 05.03.2020).

Отже, строк виконання вищенаведених зобов`язань, що випливають на підставі обох договорів, є таким, що настав.

Сума боргу за кожним договором включає:

- суму основного боргу, яка розрахована на підставі долучених до матеріалів справи помісячних рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії, постанов НКРЕКП, виписок про рух коштів;

- нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних витрат та 3% річних;

- нарахованої на підставі пункту 9.4.4 договору № 795 пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та пункту 8.2.3 договору № 010751 пені в розмірі 1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

При цьому, здійснені КП "Теплоенерго" нарахування зазначених штрафних та фінансових санкцій проведено з урахуванням ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР.

Крім того, відповідачу було направлено досудові вимоги, що підтверджується супровідним листом від 28.01.2020 № 155-сс, чеком поштового відправлення №4900079273517 від 29.01.2020 та відповідним описом вкладення до цінного листа, супровідним листом від 05.03.2020 № 374-сс, який було отримано відповідачем 05.03.2020 (вх. № 53) та які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписами пунктів 1, 2, 26 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України, з 16.01.2020 Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Дніпродіпроводгосп" перебуває в стані припинення; строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 16.03.2020.

Враховуючи вищенаведене та у зв`язку із наявністю у Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" заборгованості перед КП "Теплоенерго" за поставлену теплову енергію 12.03.2020, в межах строку заявлення таких вимог, позивач звернувся із заявою про визнання грошових вимог кредитора до Голови комісії з припинення або ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп", що підтверджується відміткою вхідного документу на першій сторінці Заяви (вх. № 57 від 12.03.2020) (а.с.9-11).

У зв`язку із неотриманням жодної відповіді, 26.05.2020 КП "Теплоенерго" направлено листа № 1215 від 21.05.2020 до відповідача із проханням повідомити про результати розгляду заяви про визнання грошових вимог, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку та накладною № 4900080169421 від 26.05.2020 (а.с.14).

Як зазначає позивач, станом на день звернення із позовом до суду заява про визнання грошових вимог та лист залишені відповідачем без відповіді, що є ухиленням від їх розгляду з боку ліквідаційної комісії боржника. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами у пункті договорі № 795 та договорі № 010751 порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за відповідним актами, а також факт отримання рахунків на їх оплату, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Отже, станом на день пред`явлення заяви про визнання грошових вимог, загальна заборгованість:

1) за Договором № 795 становить 1 110 168 грн. 73 коп., з яких:

- 911 972 грн. 94 коп. - основний борг;

- 125 934 грн. 18 коп. - пеня;

- 41 281 грн.12 коп. - інфляційні втрати;

- 30 980 грн. 49 коп. - 3% річних.

2) за Договором № 010751 заборгованість становить 27 753 грн. 68 коп., з яких:

- 23 301 грн. 25 коп. - основний борг;

- 2 899 грн. 81 коп. - пеня;

- 874 грн.02 коп. - інфляційні втрати;

- 678 грн. 60 коп. - 3% річних, а всього 1 137 922 грн. 41 коп.

Протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань.

При цьому, матеріали справи не містять доказів погашення суми боргу, як і доказів на підтвердження визнання заявленої кредиторської заборгованості відповідачем шляхом надсилання відповіді та включення її до проміжного ліквідаційного балансу.

Так, згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частинами 1-4 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлений статтею 111 Цивільного кодексу України.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи (частина 1 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб (частина 4 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється (частина 5 статті 111 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За нормою частини 9 статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Згідно з частиною 11 статті 111 Цивільного кодексу України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам.

У частині 5 статті 105 Цивільного кодексу України, встановлено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

У свою чергу, відповідно до частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Відповідно до частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, ліквідаційна комісія, отримавши заяву від кредитора зобов`язана її розглянути, і в разі її обґрунтованості - визнати заборгованість шляхом надсилання відповідного повідомлення, включивши таку заборгованість до проміжного ліквідаційного балансу, та виплатити кредитору грошову суму в порядку черговості, встановленою статтею 112 Цивільного кодексу України.

За змістом положень частин 3, 4 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

Частиною 5 статті 112 Цивільного кодексу України унормовано, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Судом встановлено, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1 137 922 грн. 41 коп. є обґрунтованою та доведеною, докази сплати боргу відповідачем не надані, місячного строку на звернення до суду з позовом до ліквідаційної комісії, установленого частиною 5 статті 112 Цивільного кодексу України, кредитором-позивачем не порушено.

Також, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо обставин затвердження/незатвердження проміжного ліквідаційного балансу; у судовому засіданні пояснив, що наразі такий баланс перебуває на стадії складання та затвердження.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Більше того, у заяві (вх. суду № 45525/20 від 30.09.2020) відповідач визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі; визнання позовних вимог також підтвердив представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2020.

З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У частині 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що заява про визнання позову підписана головою комісії з ліквідації Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп", повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.07.2020 (а.с.149-151).

Таким чином, визнання відповідачем позову за встановлених судом обставин (встановленого факту наявності заборгованості за договорами про постачання теплової енергії від 15.10.2009 та від 01.07.2010), не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача грошові вимоги позивача на суму заборгованості за постачання теплової енергії у загальному розмірі 1 137 922 грн. 41 коп.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 102 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (735 700 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час звернення до суду із даною позовною заявою позивачем було заявлено одну вимогу немайнового характеру, отже, сума судового збору за подання даного позову складала 2 102 грн. 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

При цьому, згідно з частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті , суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано підстави повернення судового збору, яким зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 1 051 грн. 50 коп..

В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що встановлено судом та не заперечувалося останнім під час розгляду справи; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 051 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" в особі комісії з припинення про зобов`язання включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги на суму заборгованості за постачання теплової енергії у загальному розмірі 1 137 922 грн. 41 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Дніпродіпроводгосп" в особі комісії з припинення (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 39 А; ідентифікаційний код 01035093) включити до проміжного ліквідаційного балансу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 39 А; ідентифікаційний код 01035093) грошові вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) на суму заборгованості за постачання теплової енергії у загальному розмірі 1 137 922 грн. 41 коп.

Стягнути з Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 39 А; ідентифікаційний код 01035093) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) - 1 051 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. , сплачений згідно з платіжним дорученням № 13587 від 07.07.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.10.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко