Рішення від 01.10.2020 по справі 907/196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/196/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до відповідача 1 Приватного підприємства "Сучасне рішення", м. Ужгород

до відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Ужгород

про солідарне стягнення 80033,01 грн.

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до відповідачів про солідарне стягнення суми 80033,01 грн. (яка складається з 70000,00 грн. боргу по кредиту, 2386,67 грн. боргу за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 6290,46 грн. боргу за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 1355,88 грн. пені), що виник внаслідок невиконання відповідачем 1 Договору б/н від 15.05.2019. Оскільки виконання відповідачем 1 зобов`язання за цим Договором забезпечено Договором поруки №POR1557909314164 від 15.05.2019, укладеним між позивачем з відповідачем 2, вимога про стягнення боргу заявлена банком до відповідачів солідарно. Позов заявлено з посиланням на статті 526, 530, 554, 610, 1054 Цивільного кодексу України, 196, 230-232 Господарського кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2102,00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 08.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Від відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на позов, який однак, не відповідає вимогам ст. 165 ГПК України та поданий поза межами встановленого судом строку для його подання, відтак, судом до розгляду не прийнятий.

Таким чином, суд констатує, що відповідачі не скористалися наданим їм правом надати суду відзив на позов, хоча були повідомлені своєчасно та належним чином, а тому дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем 1 умов кредитного договору в нього існує заборгованість в розмірі 70000,00 грн. боргу по кредиту, 2386,67 грн боргу за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 6290,46 грн боргу за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 1355,88 грн пені; враховуючи забезпечення виконання відповідачем 1 зобов`язання за цим Договором порукою, позов заявлено до боржника і поручителя солідарно.

Заперечення відповідачів

Відповідачі відзиву не подали.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

15 травня 2019 року Приватне підприємство "Сучасне рішення" через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", відповідно до якої клієнт приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщено на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" .

Пунктами 1.1.-1.5. заяви обумовлено істотні умови кредитного договору: вид кредиту - строковий; розмір кредиту - 120000,00 грн; строк кредиту - 12 місяців з дати видачі коштів; проценти за користування кредитом перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту); порядок погашення заборгованості за кредитом - згідно з графіком (додаток №1 до заяви).

Пунктом 1.6. заяви сторони погодили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений у пункті 1.5. цієї заяви клієнт додатково до процентів, вказаних в пункті 1.4. цієї заяви, сплачує банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_1 відповідача 1 за період з 15.05.2019 до 14.02.2020 позивачем було перераховано на поточний рахунок Відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 120000,00 грн.

За доводами позивача, Приватне підприємство "Сучасне рішення" не дотрималось взятих на себе зобов`язання з повернення наданих банком кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом в порядку та строк, встановлений графіком - додатком №1 до заяви про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ".

Позивач в позові зазначає, що станом на 14.02.2020 заборгованість Відповідача-1 за Договором становить 80033,01 грн та складається з: 70000,00 грн - заборгованість за кредитом; 2386,67 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно з пунктами 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 6290,46 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов; 1355,88 грн - пені, нарахованої згідно з п. 3.2.8.10.1. Умов.

Судом також встановлено, що 15.05.2019 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) було укладено Договір поруки №POR1557909314164 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки за угодами приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 1)".

Згідно з п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Враховуючи те, що відповідач-1 належним чином не виконував свого обов`язку щодо повернення кредиту відповідно до умов договору позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про солідарне стягнення заборгованості, що відповідає способу судового захисту, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем належним чином доведено факт виконання банком свого зобов`язання, докази чого наявні в матеріалах справи (копія виписки по рахунку НОМЕР_1 за період з 15.05.2019 до 14.02.2020).

Відповідачем 1 отримані кошти в повному обсязі у встановлений строк повернуті не були.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача 1, позовна вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 70000,00 грн - підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача суми 6290,46 грн заборгованості за відсотками, у вигляді щомісячної комісії.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1.4. Заяви визначена плата за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми заборгованості нарахованої на підставі пункту 1.4 заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 15.05.2019 вважає, що відсотки нараховані вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, задовольняючи вимоги в цій частині, суд виходив з умов, визначених сторонами у заяві, а не ґрунтувався на положеннях пунктів 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 Умов, на які покликався позивач у позові.

Водночас, пунктом 1.6. заяви про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" від 15.05.2019 сторони передбачили сплату неустойки в розмірі і згідно розділу 3.2.8. умов та правил надання банківських послуг. Матеріали справи містять витяг з умов та правил надання банківських послуг. Згідно з пунктами 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.3. вказаного витягу за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно з графіком, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими. При порушенні клієнтом будь - якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого пунктом 3.2.8.3.1, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом досліджено, що підписана 15.05.2019 між АТ КБ "ПриватБанк" та Приватним підприємством "Сучасне рішення" за допомогою ЕЦП (електронного цифрового підпису) заява про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" не містить даних про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та визначеного її розміру.

Витяг з умов та правил надання послуги "КУБ", розміщений на сайті Приват Банку рb.ua, на який позивач посилається як на невід`ємну частину заяви від 15.05.2019 - не містить підтверджень, що саме з умовами цього витягу був ознайомлений, розумів та погодився позичальник, підписуючи електронним цифровим підписом заяву про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ", а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем 1 кредитних коштів взагалі містили умови щодо розміру, порядку нарахування та сплати додаткових відсотків на прострочену заборгованість, пені.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків у вигляді щомісячної комісії, пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому, визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 17.07.2020 у справі № 910/8189/19.

З урахуванням вище викладеного у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 2386,67 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість та 1355,88 грн пені.

Щодо солідарного обов`язку відповідача 2 суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька особі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести наступні: визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із частиною другою статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі, а частиною другою статті 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про сторони: кредитора і поручителя; відомості про боржника: хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із частиною першою статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 530/1450/16-ц).

Отже, при наданні відповідної оцінки змісту договору поруки слід враховувати конкретні обставини справи та встановити наявність чи відсутність ознак, які б вказували на те, яке саме зобов`язання забезпечене порукою, в якому обсязі та на яких умовах.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов договору поруки №POR1557909314164 Відповідач 2 поручився перед кредитором за невиконання відповідачем 1, зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1).

Разом з тим, із тексту договору поруки не вбачається, що порукою забезпечується саме договір "Кредит КУБ" від 15.05.2019, укладений між АТ КБ "Приватбанк" та Приватним підприємством Сучасне рішення , який складається з анкети-заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному вебсайті АТ КБ "Приватбанк"://privatbank.ua.

Договір поруки не містить реквізитів основного договору. Натомість у ньому вжито нечітке формулювання у множині: "за угодами приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 1)" - тобто, не визначено, за якою конкретно угодою про приєднання надається порука, окрім того, не вказано поточний рахунок, на який надається послуга кредитний ліміт. Отже, фактично визначено лише особу (Приватне підприємство Сучасне рішення ), первинні зобов`язання якої забезпечені порукою. Тому такий договір не може бути визнаний належною правовою підставою для стягнення коштів із поручителя - зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, у постановах від 31.07.2019 у справі №922/2913/18, від 12.03.2020 у справі №902/447/19.

За таких обставин, враховуючи об`єктивну неможливість ідентифікувати, які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені Договором поруки №POR1557909314164 від 15.05.2020 та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання саме зобов`язань за договором "Кредит КУБ" від 15.05.2019, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача 2 - щодо солідарного стягнення, не доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачі не спростували доводів позивача, не надали суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню частково - з відповідача 1 належить стягнути заборгованість на загальну суму 76290,46 грн, яка включає заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за нарахованими процентами за користування кредиту; а в задоволенні решти вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача 1 покладається 2003,71 грн витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 231, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Сучасне рішення (88002, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Шумна, буд. 32, код ЄДРПОУ 39062551) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму 76290,46 грн (сімдесят шість тисяч двісті дев`яносто гривень 46 коп), в т. ч. 70000,00 грн боргу по кредиту та 6290,46 грн боргу за відсотками, а також 2003,71 грн (дві тисячі три гривні 71 коп) на відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. В решті позовних вимог-відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.В. Андрейчук