Рішення

від 01.10.2020 по справі 910/5656/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2020Справа № 910/5656/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Ітеллідженс" з 100 %-ю іноземною інвестицією товариства "Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг ГМБХ (Німеччина)"

(01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2, офіс 23; ідентифікаційний код: 25274945)

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

(Україна, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літ. А, ідентифікаційний код: 21626809)

про стягнення 17 381,43 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Ітеллідженс" з 100 %-ю іноземною інвестицією товариства "Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг ГМБХ (Німеччина)" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі - відповідач) про стягнення 17 381,43 грн, з яких 15 166,01 грн страхового відшкодування, 1 920,85 грн пені, 75,51 грн інфляційних втрат та 219,06 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 12.11.2018 по вул. Кільцева дорога, 22 у м. Києві, було пошкоджено автомобіль "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, та оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля, винного в ДТП, була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2282880, відповідач є особою, відповідальною за завдані позивачу збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

18.05.2020 (надіслана засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача, станом на дату відкриття провадження у справі, було: Україна, 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А.

На зазначену адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 20.05.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

03.07.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 27.05.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 20.05.2020).

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 12.11.2018 по вул. Кільцева дорога, 22 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ДАФ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу.

За твердженнями позивача, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03.01.2019 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ДАФ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2282880, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.

Як зазначає позивач, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

26.03.2019 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку.

За доводами позивача, відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого КТЗ вартість ремонту автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 16 166,01 грн.

У поданій до суду позовній заяві позивач вказує, що відповідачем було прийнято рішення про визнання вимог позивача обґрунтованими та здійснення страхового відшкодування.

15.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

За твердженнями позивача, оскільки із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача 15.07.2019, граничним строком виплати страхового відшкодування є 13.10.2019, проте відповідач ухиляється від виплати позивачу страхового відшкодування, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 21/-2 від 21.02.2020 про виплату страхового відшкодування впродовж трьох календарних днів, за реквізитами, зазначеними у заяві про виплату страхового відшкодування.

З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 15 166,01 грн страхового відшкодування, 1 920,85 грн пені, 75,51 грн інфляційних втрат та 219,06 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У позовній заяві позивачем зазначено, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03.01.2019 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, втім доказів на підтвердження вказаної обставини позивачем не надано.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що 12.11.2018 по вул. Кільцева дорога, 22 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ДАФ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортного засобу "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також докази на підтвердження того, що автомобіль "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі належить позивачу.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з пунктами 1.1, 1.8, 1.12 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору; дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, цивільно-правова відповідальність водія "ДАФ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2282880, проте матеріали справи також не містять доказів на підтвердження вказаної обставини.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 990 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У поданій до суду позовній заяві позивач вказує, що відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого КТЗ вартість ремонту автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 16 166,01 грн, доказів чого матеріали справи також не містять.

При цьому, будь-які інші докази на підтвердження визначення вартості ремонту автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 (рахунок-фактура СТО, акт виконаних робіт тощо), в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження прийняття відповідачем рішення про визнання вимог позивача обґрунтованими та здійснення страхового відшкодування, як про те зазначено позивачем у своїй позовній заяві.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції є неповними та непереконливими, а суд за приписами чинного процесуального закону, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.10.2020

Суддя О.В. Нечай