Рішення

від 23.09.2020 по справі 911/1753/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1753/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Заводська 150, код 34009446)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий завод Рокитне (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н., смт Рокитне, вул. Ентузіастів 6, код 40460785)

про стягнення 1301155,80 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: Брижак О.М.;

від відповідача: Ялов О.О.;

16.06.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля (надалі по тексту - ТОВ Зоря Поділля /позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий завод Рокитне (надалі по тексту - ТОВ Цукровий завод Рокитне /відповідач) заборгованості за договором поставки від 01.02.2018 № 01/02 в розмірі 1301155,80 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного договору від 01.02.2018 № 01/02 відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 1301155,80 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1753/20, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.07.2020.

Ухвалою суду від 22.07.2020 підготовче засідання відкладено на 12.08.2020.

Ухвалою суду від 12.08.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 09.09.2020.

В судовому засіданні 09.09.2020 судом оголошено перерву до 16.09.2020.

На адресу суду 15.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач заперечує пред`явлені позовні вимоги. Заперечення відповідача мотивовані тим, що видаткові накладні, за якими здійснювалась поставка товару, оформлені в порушення вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та не можуть вважатися належними доказами поставки товару, оскільки з наданих позивачем видаткових накладних неможливо ідентифікувати осіб, які поставили свій підпис, а також відсутні довіреності від імені покупця на осіб уповноважених на прийняття товару.

Також, як зазначає відповідач, у специфікаціях до договору відсутні істотні умови, а саме - найменування, кількість та ціна товару.

Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків, на думку відповідача, не може вважатися належним доказом наявності заборгованості, адже такий не містить підпису директора підприємства, при цьому, акт звірки розрахунків може вважатися належним доказом лише тоді коли акт підписаний уповноваженою особою. Такою особою, як стверджує відповідач, згідно п. 6.21 Статуту товариства є директор підприємства.

Відповідач посилається на те, що позивачем не подано рахунків-фактур на підставі яких мала бути здійснена оплата товару.

З огляду на наведе вище, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вимоги позивача на підтвердження наявності заборгованості у відповідача не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Між тим, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання відзиву відповідач посилається на те, що рішенням загальних зборів відповідача від 28.07.2020 № 1/2020 попереднього керівника товариства було звільнено з посади директора товариства, однак останній не повідомив нового директора товариства про наявність на розгляді суду справи № 911/1753/20. Крім того, відповідач посилається на встановлений на території України карантин. А тому, як стверджує відповідач, ці обставини є достатніми причинами пропуску подання відзиву у строк встановлений судом.

Також відповідач 15.09.2020 звернувся до суду із клопотанням про витребування у позивача оригіналів договору поставки від 01.02.2018 № 01/02 та видаткових накладних, що наявні у матеріалах справи, адже вказані документи, як вказує відповідач, фактично відсутні у товариства, а подані до суду копії вказаних документів засвідченні за допомогою факсимільного відтворення підпису директора. А тому наведені обставини, на переконання відповідача, не дають змоги підтвердити або спростувати справжність підпису доданих до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 16.09.2020 судом оголошено перерву до 23.09.2020 та вказано позивачу про необхідність наявності оригіналів доказів під час такої процесуальної дії як дослідження доказів передбаченої ст. 210 Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи. Необхідність призначення судової експертизи у справі відповідач обумовлює тим, що надані позивачем докази - видаткові накладні датовані після 27.04.2018, не містять даних про уповноважену особу, що поставила свій підпис, а також відомості про наявність у такої особи довіреності від покупця на отримання товару та підписання видаткових накладних, а тому у цій справі, на думку відповідача, вбачаються підстави призначення експертизи документів бухгалтерського обліку. На вирішення експерта відповідач просив суд поставити наступне питання: чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розмір заборгованості за поставлені відповідачу товарно-матеріальні цінності - жом, за договором поставки від 01.02.2018 № 01/02 за період з 27.04.2018 по 16.04.2019?.

В судове засідання 23.09.2020 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи, відмовив в його задоволенні з огляду на те, що судова експертиза у справі призначається для з`ясування обставин, що мають значення для справи, якщо для з`ясування таких обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи наявні докази, які є достатніми для з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, дійсної потреби у призначення судової експертизи немає. Тож встановлення фактичних даних у справі не потребує спеціальних знань.

В судовому засіданні 23.09.2020 представником позивача надано для огляду оригінали договору поставки від 01.02.2018 № 01/02 та видаткових накладних, огляд яких здійснено судом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 ТОВ Зоря Поділля (продавець) та ТОВ Цукровий Завод Рокитне (покупець) укладено договір № 01/02 (договір), відповідно до умов якого:

- у строки і на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у Специфікації (-ях) до цього договору. Передача товару покупцю здійснюється партіями відповідно до специфікації, яка є невід`ємною складовою цього договору (пункти 1.1., 1.2.);

- ціна товару визначається у Специфікації (-ях), що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару, зазначена у Специфікації (-ях) до цього договору, є остаточною і незмінною. Ціна товару може бути змінена за письмовою згодою сторін (пункт 2.1);

- оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати (пункт 3.1);

- поставка товару здійснюється на умовах, передбачених в Специфікаціях (у відповідності з правилами Інкотермс-2010 ), які являються невід`ємною частиною цього договору. Відвантаження товару у залізничні вагони здійснюється силами продавця, ціна відвантаження включається в ціну товару (пункт 4.1.);

- якщо інше окремо не погоджено сторонами, передача товару продавцем і прийом товару покупцем проводиться у місці здійснення поставки, зазначеному у п. 4.1. цього договору, за наявності у покупця довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей виданої покупцем, та інших документів, передбачених законодавством України (пункт 4.2);

- датою виконання продавцем зобов`язання з передачі товару (партії товару) покупцю вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (акту прийому-передачі товару) Разом з товаром продавець зобов`язаний передати покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну (акт прийому-передачі товару), а також інші документи, якщо їх передача передбачена цим договором (пункт 4.3);

- приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем (представником покупця, що має довіреність на право одержання у продавця товару) у момент одержання товару від продавця (пункт 6.1.);

- товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту відповідно до видаткової накладної (акту прийому-передачі товару). Факт передачі і приймання товару підтверджується (засвідчується) видатковою накладною (актом прийому-передачі товару) (пункти 6.3., 6.4.).

Специфікацією від 01.02.2018 № 1 до договору сторонами погоджено назву товару - жом; кількість товару, тонн - 6000; ціну за 1 тонну, грн з ПДВ 20% - 20,00; умову поставки FCA, м. Гайсин вул. Заводська, 150; ціна товару грн з ПДВ 20% - 120000,00,00. Цією ж специфікацією сторони встановили, що строк поставки товару - згідно п. 4.2. договору поставки.

Специфікацією від 12.09.2018 № 2 до договору сторонами погоджено назву товару - жом; ціну за 1 тонну, грн з ПДВ 20% - 30,00; умову поставки FCA, м. Гайсин вул. Заводська, 150. Цією ж специфікацією сторони встановили, що строк поставки товару до 30.09.2018.

Специфікацією від 01.10.2018 № 3 до договору сторонами погоджено назву товару - жом; ціну за 1 тонну, грн з ПДВ 20% - 40,00; умову поставки FCA, м. Гайсин вул. Заводська, 150. Цією ж специфікацією сторони встановили, що строк товару - згідно п. 4.2. договору поставки.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним поставлено, а відповідачем прийнято без заперечень та зауважень товар на загальну суму 2381190,80 гривень, на підтвердження чого позивачем подано видаткові накладні. Проте, відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 1080035,00 гривень, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1301155,80 гривень, що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Суд дослідивши подані позивачем видаткові накладні, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, встановив, що згідно долучених до матеріалів справи підписаними обома сторонами видатковими накладними позивачем було поставлено відповідачу товар - Жом свіжий на загальну суму 2330686,80 гривень.

В перебігу розгляду справи, відповідач не заперечував факту щодо отримання товару згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних на загальну суму 2330686,80 гривень.

При цьому, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів поставки товару на загальну суму 50504,00 гривень. Будь-яких інших доказів, які б надали суду змогу встановити факт здійснення господарської операції з передачі товару на суму 50504,00 гривень позивачем також не подано.

Тобто судом не встановлено, а позивачем не доведено факт поставки товару відповідачу на суму 50504,00 гривень.

Таким чином, за дослідженням наявних у матеріалах справи доказів, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд встановив, що згідно долучених видаткових накладних позивачем підтверджується поставка товару на загальну суму 2330686,80 гривень.

З наданого до суду акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2018 по 30.04.2019, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, судом вбачається, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий завод Рокитне перед товариством з обмеженою відповідальністю ПК Зоря Поділля станом на 30.04.2019 складає 1301155,80 гривень.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 29.01.2020 № 161/1, в якій останній вимагав погасити заборгованість за договором поставки від 01.02.2018 № 01/02 в розмірі 1301155,80 гривень. Направлення відповідачу копії вказаної претензії, а саме опису вкладення у лист та накладної АТ Укрпошта від 24.02.2020 № 2370000628572.

Матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача із викладеними у претензії обставинами щодо облікованої за ним заборгованості зазначеної у претензії, враховуючи, що матеріали справи містять належні та допустимі докази направлення претензії, в розумінні ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Повторюючись, суд зазначає, що в перебігу розгляду справи, відповідач не заперечував факту отримання товару згідно видаткових накладних, що наявні у матеріалах справи на загальну суму 2330686,80 гривень. Однак заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог вказував на неналежність оформлення первинних документів за якими поставлявся товар, зокрема зазначав, що: неможливо ідентифікувати осіб, які поставили свій підпис на видаткових накладних; відсутні довіреності на осіб від імені покупця, уповноважених на прийняття товару; у специфікаціях до договору відсутні істотні умови, а саме - найменування, кількість та ціна товару; позивачем не подано рахунків-фактур на підставі яких мала бути здійснена оплата товару.

Надавши належну оцінку доводам відповідача в цій частині, суд зазначає наступне.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 названого закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами пунктів 2.1., 2.4, 2.5, 2.15, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до пунктів 1, 5, 8, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності). Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи. Право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності. У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій. Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою М. П. . Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Суд зауважує, що всі наявні у матеріалах справи первинні документи здійснення господарської операції - видаткові накладні, підписані та скріплені печаткою відповідача, а відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки. Але, як доказів втрати печатки, викрадення або вибуття в інший спосіб з його володіння, так і доказів того, що відповідачем проводилось службове розслідування з приводу використання печатки ТОВ Цукровий завод Рокитне невідомими особами або, що відповідач звертався до правоохоронних органів з цього приводу, суду не подано.

Таким чином, з урахуванням того, що фактів протиправності використання своєї печатки відповідач не довів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

Одночасно, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних, судом встановлено, що такі оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію, та не є підставою для визнання господарської операції не здійсненою або недійсною, а тому приймаються судом у якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснювались часткові оплати отриманого за договором товару, що свідчить про прийняття та подальше схвалення господарської операції.

Отже, надані позивачем видаткові накладні сприймаються судом у якості належних та допустимих доказів, що підтверджують факт здійснення поставки товару відповідачу, переліченого в цих накладних.

Крім того, в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, довіреність не є первинним документом і не фіксує факт здійснення господарських операцій, а отже й відсутність довіреності не може свідчити про нереальність операції.

Щодо невизначеності у специфікаціях від 12.09.2019 № 2 та від 01.10.2018 № 3 кількості товару, які, за твердженням відповідача є істотною умовою, суд зазначає, що за змістом п. 1.1. договору кількість товару, який продавець зобов`язується передати покупцю визначається у Специфікаціях.

Матеріалами справи підтверджується, підписання сторонами Специфікацій від 01.02.2018 № 1, від 12.09.2018 № 2, від 01.10.2018 № 3, згідно яких сторони дійшли згоди про поставку товару за відповідним найменуванням товару та ціною товару за тонну.

Отже, сторонами вказаними Специфікаціями було погоджено, зокрема, найменування товару та ціну товару за тонну.

Стосовно визначеності кількості товару, що підлягає передачі покупцю, суд зазначає, що фактичні дії останнього свідчать про погодження постачання зазначеного у Специфікації та видатковій накладній товару у відповідній ціні, кількості та характеристиці.

Так, як вже встановлено судом, надані позивачем видаткові накладні, засвідчують факт отримання товару від продавця та факт погодження його ціни, кількості та найменування, а також погодження на здійснення взаєморозрахунків шляхом здійснення часткових оплат.

Стосовно аргументів відповідача, що в акті звірки розрахунків відсутній підпис уповноваженої особи - директора підприємства, який у відповідності до п. 6.21. Статуту товариства, діє від імені товариства без довіреності, суд зазначає, що факт наявності заборгованості не може підтверджуватися лише актом звірки.

Разом з цим, у сукупності з іншими доказами, підписання та скріплення печаткою ТОВ Цукровий завод Рокитне акта звірки, свідчить про погоджені між сторонами дії щодо поставки товару, його ціни та проведених розрахунків.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у матеріалах справи рахунків на проведення оплати за договором.

Умовами п. 3.1. договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні рахунки, які мали б бути виставлені продавцем покупцю на підставі п. 3.1. договору для проведення попередньої оплати за товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Частиною 1 статті 692 цього ж Кодексу встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.

Суд зазначає, що сторонами в договорі не встановлено строку здійснення покупцем оплати за отриманий товар, а встановлена лише форма оплати - попередня.

Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, перерахування відповідачем на користь позивача попередньої оплати за товар у повному обсязі до моменту поставки, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 538 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок з оплати отриманого товару після його прийняття, тобто у день поставки товару.

З огляду на викладене вище, доводи відповідача спростовуються наведеними вище висновками суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення матеріалами справи наявності у ТОВ Цукровий завод Рокитне заборгованості перед ТОВ Зоря Поділля за поставлений та неоплачений товар у розмірі 1250651,80 гривень, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1301155,80 гривень підлягають частковому задоволенню.

А саме, суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий завод Рокитне на користь товариства з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля 1250651,80 гривень основного боргу.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 18759,78 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий завод Рокитне (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н., смт Рокитне, вул. Ентузіастів 6, код 40460785) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Заводська 150, код 34009446) 1250651,80 гривень основного боргу та 18759,78 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача призначити на 30.09.2020 на 10 год. 15 хв.

Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення .

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2020.

Суддя Р.М. Колесник