Ухвала

від 24.09.2020 по справі 915/1936/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/1936/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Ревенко О. В.,

відповідача - Фелді О. В., Копійка О. О.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 (судді: Бєляновський В. В. - головуючий, Богатир К. В., Мишкіна М. А.)

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020 (суддя: Ржепецький В. О.)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова європейська компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство інфраструктури України

про припинення сервітуту та договору,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2019 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ", Позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова європейська компанія" (далі - ТОВ "Нова європейська компанія", Відповідач) про:

1) припинення сервітуту, встановленого згідно з договором від 04.07.2013 № А3-А, укладеним між ДП "АМПУ" та ТОВ "Нова європейська компанія" щодо користування причалом № 12 (інв. №1031039) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями №№ 53,54 (інв. №№ 1031085, 1031086), підкрановими коліями (інв. №1031068) довжиною 180,0 м.п. у дві нитки, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право 9430088;

2) припинення договору від 04.07.2013 № А3-А, укладеного між ДП "АМПУ" та ТОВ "Нова європейська компанія".

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що відповідно до рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного комітету України від 01.08.2019 № 21-рр подальше виконання договору сервітуту від 04.07.2013 № А3-А може призвести до порушення статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки інші портові оператори при проведенні аналогічних робіт здійснюють оплату у значно більшому розмірі. При цьому Позивач зазначав, що ціна договору (плата за користування сервітутом) є його істотною умовою, водночас, визначена договором від 04.07.2013 № А3-А плата за користування сервітутом не відповідає вимогам чинного законодавства та інтересам держави, оскільки не враховує компенсацію витрат ДП "АМПУ", пов`язаних із забезпеченням функціонування об`єктів сервітуту, зокрема, виробничих та адміністративних витрат, а також витрат на використання суміжної та забезпечувальної інфраструктури.

Крім того, на думку, ДП "АМПУ" обтяження державного майна сервітутом обмежує права власника щодо ефективного його використання, належного його утримання, ефективного управління і використання об`єктів портової інфраструктури та призводить до створення нерівних умов для провадження господарської діяльності у морському порту.

Позивач також зазначав, що встановлена у спірному договорі сервітуту плата за користування причалом для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт (яка повинна здійснюватися за державно регульованими цінами - тарифам) є значно меншою, ніж розмір тарифів, передбачених чинним законодавством для послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020, відмовлено в задоволені позову.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що у матеріалах справи відсутні та учасниками справи не подано жодного належного доказу на підтвердження існування істотних обставин, з якими частина друга статті 406 Цивільного кодексу України пов`язує можливість припинення сервітуту, зокрема незаконності вже існуючих між сторонами правовідносин за договором від 04.07.2013 № А3-А. При цьому суди дійшли до висновку про відсутність в актах чинного законодавства, на які посилається Позивач, вказівок щодо припинення чи зміни правових механізмів користування причалами та причальною інфраструктурою (зокрема сервітутів), відмінних від спеціалізованої послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу.

Суди також зазначили, що на момент укладення договору № А3-А від 04.07.2013 сторони в належній формі досягли згоди щодо його істотної умови - ціни, а тому наступна незгода Позивача з розміром плати за сервітут та намір змінити її в бік збільшення не є тими обставинами, що мають істотне значення для припинення сервітуту.

Крім того, за висновком судів, чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог стосовно того, що плата за сервітут та ціна спеціалізованої послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу мають будь-яким чином кореспондуватися між собою або перебувати у залежності одна від одної. Позивачем також не подано доказів того, що діючий розрахунок вартості плати за сервітут не враховує компенсацію його витрат, пов`язаних із забезпеченням функціонування об`єктів сервітуту, а також доказів позбавлення його можливості повноцінно володіти майном.

Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2020 у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020 у справі № 915/1936/19.

Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/2302 від 21.09.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 915/1936/19 у зв`язку з відпусткою суддів Міщенка І.С., Сухового В. Г.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи № 915/1936/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Багай Н. О. Дроботова Т. Б.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2013 між ДП "АМПУ" (володілець) та ТОВ "Нова європейська компанія" (користувач) було укладено договір № А3-А про встановлення сервітуту, згідно з п. 1.1 якого сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

Сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури (п. 2.1).

За змістом п. 2.2 договору обсяг прав та обов`язків з користування причалом та причальною інфраструктурою, щодо яких встановлюється право сервітуту згідно з даним договором, визначається на підставі чинного законодавства України та умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з "Планом-схемою причалу № 12 та причальної інфраструктури" (Додаток № 1, який є невід`ємною частиною цього договору) наступною довжиною: причал № 12 (інв. № 1031039) - 187,0 м.п., технологічна ширина 15,0 м.п.; залізничні колії № 53, № 54 (інв. №№ 1031085, 1031086) - 355,68 м.п.; підкранові колії (інв. № 1031068) - 180,0 м.п. у дві нитки.

У п. 3.2 договору зазначено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у пункті 3.1 даного договору.

Згідно з п.4.2 договору сервітут є строковим та платним.

За умовами п. 4.4 договору сервітут, встановлений за ним, є речовим правом користувача, має абсолютний характер і піддягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 4.5 договору сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою.

Згідно з п. 5.1 вартість плати за користування сервітутом причалом № 12 та причальною інфраструктурою за місяць складає: 40 083,33 грн без ПДВ. ПДВ стягується відповідно до чинного законодавства України. У разі, якщо фактичне користування причалом та причальною інфраструктурою користувачем не відбувається, плата за цей період володільцем з користувача не справляється.

За умовами п. 5.7 договору володілець залишає за собою право на зміну тарифу за користування сервітутом за цим договором виключно у разі: підвищення мінімального рівня заробітної плати на законодавчому рівні; змін у розмірі відрахувань у фонди (пенсійний, соцстраху та інше), інфляції на законодавчому рівні, з подальшим укладанням додаткової угоди до даного договору. При цьому тариф за користування сервітутом за вказаним договором змінюється володільцем на розмір зміни собівартості послуг (сервітуту) у зв`язку з обставинами, зазначеними у цьому пункті.

Пунктом 9.1.4 договору сторони погодили, що володілець має право вимагати припинення сервітуту у випадках, встановлених діючим законодавством України.

Згідно з п. 14.1 договору він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє по 31.12.2018 включно. У випадку якщо користувач не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії договору не повідомить володільця про намір припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгованим на той же самий строк на тих самих умовах.

Відповідно до п. 14.4 договору одностороння відмова від виконання цього договору, його розірвання не допускаються.

Пунктом 14.5 договору сторони погодили, що він може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Цей договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди.

Згідно з п.14.6 договору дія сервітуту підлягає припиненню у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Додатковою угодою № 1 від 08.08.2013 до зазначеного договору сервітуту сторони, зокрема, домовились:

- викласти його п. 5.1 у новій редакції, визначивши плату за сервітут на місяць: за причал № 12 (інв. № 1031039) в сумі 40 083,33 грн; за залізничні колії №№ 53, 54 - в сумі 1 825,07 грн; за підкранові колії (інв. № 1031068) в сумі 1 325,08 грн без ПДВ;

- доповнити договір п. 7.1.10 згідно з яким користувач зобов`язаний вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом № 12;

- викласти п. 14.2 договору у редакції відповідно до якої сторони дійшли згоди, що згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до правовідносин, які виникли між ними з 13.06.2013;

- доповнити договір пунктом 16.4 за змістом якого всі права та обов`язки володільця, що передбачені цим договором, виконуються Миколаївською філією ДП "АМПУ" (адміністрацією Миколаївського морського порту), в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо.

За змістом п. 10 додаткової угоди вона набирає чинності з дня її підписання сторонами та скріплення печатками.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2014 до вищевказаного договору сервітуту сторони, зокрема, домовились:

- викласти його п. 3.1 в редакції відповідно до якої видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з "Планом-схемою причалу № 12 та причальної інфраструктури" (Додаток № 1, який є невід`ємною частиною цього договору), наступною довжиною: причал № 12 (інв. №1031039) - 187,0 м.п., технологічна ширина 15,0 м.п.; залізничні колії № 53, № 54 (інв. №№ 1031085, 1031086) - 355,68 м.п.; підкранові колії (інв. № 1031068) - 182,0 м.п. у дві нитки;

- у п. 5.1 цифри та слова "1 325,08" замінили на "1 327,67".

Господарськими судами також встановлено, що 21.04.2015 право сервітуту ТОВ "Нова європейська компанія" на підставі договору №А3-А від 04.07.2013 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з вказаного реєстру про реєстрацію іншого речового права № 36168205 від 09.04.2015 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 158689634 від 06.03.2019.

Як встановлено господарськими судами, протягом 2013 - 2017 років між сторонами велось листування щодо внесення змін до договору №А3-А від 04.07.2013, а також щодо укладання нового договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, однак змін до спірного договору щодо збільшення розміру плати за сервітут сторонами внесено не було, як і не було укладено договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу.

24.01.2019 ДП "АМПУ" звернулось до Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) із заявою №285/10-01-01/Вих. про надання рекомендаційних роз`яснень щодо відповідності дій заявника положенням статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", враховуючи той факт, що інші портові оператори при проведенні аналогічних робіт здійснюють оплату у більшому розмірі згідно з наказом Міністерства інфраструктури України № 541 від 18.12.2015 "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" (далі - наказ № 541).

01.08.2019 АМКУ надав Позивачу рекомендаційні роз`яснення № 21-рр відповідно до яких дії ДП "АМПУ" щодо подальшого виконання договорів сервітуту, у тому числі договору про встановлення сервітуту від 04.07.2013 № А3-А, укладеного з ТОВ "Нова європейська компанія", якими встановлена вартість користування сервітутом у частині плати за користування причалом для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, може призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", враховуючи той факт, що інші портові оператори під час проведення аналогічних робіт здійснюють оплату згідно з наказом № 541. Зокрема, у вказаних рекомендаційних роз`ясненнях зазначено, що застосування ДП "АМПУ" різних розмірів оплати за фактично одні й ті ж самі послуги (за право користуватися причалом та причальною інфраструктурою) залежно від виду договору (договір доступу до причалу чи договір сервітуту) може призвести до спотворення конкуренції на відповідних ринках перевалки вантажів у Миколаївському морському порту.

Як уже зазначалося, ДП "АМПУ" звернулось з позов до суду у цій справі, посилаючись на те, що: відповідно до рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного комітету України від 01.08.2019 № 21-рр подальше виконання договору сервітуту від 04.07.2013 № А3-А може призвести до порушення статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; визначена договором від 04.07.2013 № А3-А плата за користування сервітутом не відповідає вимогам чинного законодавства та інтересам держави, оскільки не враховує компенсацію витрат ДП "АМПУ", пов`язаних із забезпеченням функціонування об`єктів сервітуту; обтяження державного майна сервітутом обмежує права власника щодо ефективного його використання; встановлена у спірному договорі сервітуту плата за користування причалом для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт є значно меншою, ніж розмір тарифів, передбачених чинним законодавством для послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020, залишеним без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020, відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовільнити повністю.

Підставами подання вказаної скарги стала відсутність, на думку заявника, висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини другої статті 13, статі 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у подібних відносинах.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Нова європейська компанія" просить залишити її без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.

Від Міністерства інфраструктури України надійшла заява щодо касаційної скарги в якій воно просить її задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 915/1936/19, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (у тому числі часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16).

Як установлено під час розгляду справи № 915/1936/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду розглянуто справу №915/1947/19 у якій ДП "АМПУ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" про припинення сервітуту, встановленого згідно з договором від 10.07.2013 № А7-А, щодо користування причалом № 14 і причальною інфраструктурою та припинення зазначеного договору.

Позовні вимоги ДП "АМПУ" у справі № 915/1947/19 було обґрунтовано наявністю 4-х обставин, які, на думку позивача, мали істотне значення, а саме тим, що: 1) подальше використання сервітуту могло призвести до порушення статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; 2) плата за користування сервітутом значно менша, ніж розмір регламентованих наказом № 541 тарифів, що сплачуються іншими портовими операторами при проведенні навантажувально-розвантажувальних робіт; 3) ДП "АМПУ" не мало можливості повноцінно володіти майном, щодо якого встановлено сервітут; 4) невідповідність ціни договору мало наслідком недоотримання доходу ДП "АМПУ" що, в свою чергу, суперечило інтересам держави.

Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами у справі №915/1947/19, є подібними до спірних, з аналогічними предметом та підставами позову.

Так, залишаючи без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 у справі № 915/1947/19, якими відмовлено в позові, Верховний Суд у постанові від 08.07.2020, зокрема, виходив з наступного.

Відповідно до рекомендаційних роз`яснень АМКУ від 01.08.2019 № 21-рр, на які послалося ДП "АМПУ" обґрунтовуючи можливе порушення вимог статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", плата, що нараховується за навантажувально-розвантажувальні роботи на причалах у Миколаївському морському порту суб`єктам господарювання за договорами сервітуту, є значно меншою, ніж якщо б ці суб`єкти господарювання сплачували за договором доступу портового оператора до причалу, як сплачують їх конкуренти.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, підвищення передбачуваності його застосування Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України може надавати суб`єктам господарювання на підставі наданої ними інформації висновки у формі рекомендаційних роз`яснень щодо відповідності дій суб`єктів господарювання положенням статей 6, 10 та 13 цього Закону та статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Пунктом 13 частини третьої статті 7 Закону України "Про антимонопольний комітет України" визначено, що до повноважень Антимонопольного комітету України у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції віднесено надання рекомендаційних роз`яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, Верховний Суд у справі № 915/1947/19 дійшов до висновку, що, як правильно зазначили господарські суди попередніх інстанцій, рекомендаційні роз`яснення АМКУ від 01.08.2019 № 21-рр, на які посилалося ДП "АМПУ", складені відповідно до статті 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за заявою ДП "АМПУ" та на підставі наданих останнім документів. При цьому ці рекомендаційні роз`яснення не відносяться до актів АМКУ, які є обов`язковими для виконання, а мають виключно рекомендаційний характер. Роз`яснення також не містять обов`язкових для виконання ДП "АМПУ" вказівок щодо вчинення дій, спрямованих на припинення укладених з портовими операторами договорів про встановлення сервітуту, в тому числі спірного договору.

Крім того, за висновком Верховного Суду у вказаній справі аргумент скаржника щодо необхідності надання правового висновку про правильне застосування положень пункту 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо тлумачення та практичного застосування терміну "рівнозначні угоди" є неспроможним, оскільки предметом розгляду справи № 915/1947/19 є припинення сервітуту, а не зловживання монопольним становищем, і нормами, які регулюють такі правовідносини, є положення Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 915/1946/19 та від 08.09.2020 у справі № 915/1949/19, правовідносини в яких є подібними до тих, що склалися у справі № 915/1936/19.

З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснював перегляд справи, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у цій справі, і колегією суддів Касаційного господарського суду вже досліджувалося питання щодо застосування пункту 2 частини другої статті 13 та статті 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у аналогічних правовідносинах.

Таким чином, розглядаючи справу № 915/1947/19 з аналогічними предметом, підставами, матеріально-правовим регулюванням, Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 вже викладено висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а відтак у колегії суддів немає підстав для повторного формування відповідного висновку чи відступу від нього з огляду на межі доводів та вимог касаційної скарги та положення чинного процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримали підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020 у справі № 915/1936/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020 у справі № 915/1936/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова