Рішення

від 11.09.2020 по справі 308/10760/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10760/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого - судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря - Скраль В.В..,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, шляхом визнання права власності на частку у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, шляхом визнання права власності на частку у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтуванні своїх вимог зазначила, що 05 жовтня 1995 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 07.02.2019, виданого Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про що зроблено запис №640. Від шлюбу спільних дітей не мають. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2019 року в цивільній справі № 308/476/19 шлюб між ними розірвано.

Позивач вказує, що під час шлюбу було набуте нерухоме майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.01.2005, серія НОМЕР_2 , виданого виконкомом Вишківської сільської ради Великоберезнянського району, Закарпатської області, на підставі рішення №64 від 31.12.2004 Про надання дозволу на оформлення свідоцтвом про право власності та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №6345130 від 27.01.2005, виданого Комунальним підприємством Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації , номер запису 7, в книзі 1, що в цілому складається із двох кімнат: житловою площею - 23,6 кв.м., а відповідно загальна площа вищевказаного житлового будинку складає - 65,5 кв.м., відповідно до відомостей, які відображаються із інвентаризаційної справи №5633, яка виготовлена Ужгородським бюро технічної інвентаризації, де згідно зведеного акту вартості споруджень і будівель становила 24 658,00 грн.; земельна ділянка для будівництва та обслуговування та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується актом на право власності на земельну ділянку від 20.03.2006, серія ЗК №013445, виданого Великоберезнянським районним відділом земельних ресурсів, кадастровий номер земельної ділянки: 2120881601:01:003:0013; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2700 га в с. Вишка, Великоберезнянського району, Закарпатської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 20.03 2006, серія ЗК №013447, виданого Великоберезнянським районним відділом земельних ресурсів, кадастровий номер земельної ділянки: 2120881601:01:0013.

22.11.2019 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, шляхом їх збільшення, відповідно до змісту якої вказує, що набуте під час шлюбу з відповідачем майно - кафе першої черги торгово-житлового будинку (загальною площею - 39,30 м.кв.) за адресою АДРЕСА_2 , також належить кожному з них у рівних частках, тобто по 1/2 частки кожному та просить визнати за нею вказану частку у нерухомому майні.

Враховуючи вище наведене, просить суд, провести поділ майна, шляхом визнання права власності на 1/2 частку у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається із житлової площі 23,6 кв.м. (загальна площа - 65,5 кв.м.); земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селяського господарства, площею 0,2700 га в с. Вишка, Великоберезнянського району, Закарпатської області; кафе першої черги торгово - житлового будинку (загальною площею - 39,30 м.кв.) за адресою АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно змісту якого зазначає наступне.

Вказує, що позовні вимоги в частині визнання права власності на земельні ділянки до задоволення не підлягають, так як право власності на них він отримав реалізувавши своє право на безоплатну приватизацію, та вони не можуть бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Що стосується будинку АДРЕСА_1 , то в ньому проживали його батьки та дану нерухомість він успадкував після їх смерті. Жодного відношення до будівництва та ремонту вказаного помешкання позивач ОСОБА_1 не має.

Також зазначає, що позивач не має ніякого відношення до кафе першої черги торгово-житлового будинку АДРЕСА_2 , оскільки таке було збудоване на його особисті заощадження, отримані від продажу нерухомого майна, придбаного задовго до укладення шлюбу. Наголошує, що жодного відношення до будівництва вказаної нерухомості позивач також не має.

Враховуючи викладене, просить позовну заяву залишити без задоволення.

05.05.2020 року позивач подала відповідь на відзив, згідно якої остання просить не враховувати твердження, вказані у відзиві. Зазначає, що кафе-магазин під літерою Е було незавершеним будівництвом, а добудовувалось воно також за рахунок позивача за кошти, отримані нею за продаж квартири. Зазначила, що відкриття магазину під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулось у 2000 році. Також наголосила, що її твердження щодо поділу та визнання за нею 1/2 частки на земельні ділянки та будинок у с. Вишка відповідачем не спростовані.

Того ж дня ОСОБА_3 подав заперечення на відповідь на відзив, згідно з яким вважає твердження позивача щодо можливості визнання за нею частки у власності на належне виключно йому майно хибними, тому просить відмовити у задоволенні таких вимог.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , підтримали позовні вимоги, просили суд такі задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні просили суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що знає відповідача приблизно з 1990 року. Пояснив, що ОСОБА_3 запропонував йому підсобну роботу на будівництві кафе за адресою АДРЕСА_2 , де він пропрацював два роки. Вказав, що за час будівництва позивача не бачив ні разу.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що також працював у ОСОБА_3 протягом 1988 по 1995 року на будинку у АДРЕСА_3 . Також вказав, що приблизно 1-2 місяці будували кафе у 2012 році. Зазначив, що всі розрахунки проводив відповідач.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що є сусідом позивача та відповідача по справі та знає їх близько тридцяти років. Зазначив, що йому відомо, що будівництво кафе почалось у 1995 року сім`єю ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні вказала, що знає позивача ОСОБА_1 з 1980 року. Повідомила, що на скільки вона пам`ятає, будівництво кафе почалось десь у 1995 році. Вказала, що позивач працювала в торгівлі та отримувала дохід. Також вказала, що їй відомо про будинок сторін у Великоберезнянському районі.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що перебувала з сім`єю ОСОБА_9 у дружніх стосунках та вказала, що будівництво бара відбувалось протягом двох-трьох років під час перебування їх у шлюбі. Пояснила, що їй відомо про будинок у Великоберезнянському районі та що такий належить відповідачу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказала, що є племінницею позивача та пояснила, що з 1986 року сторони у справі почали проживати разом. Також вказала, що у 90-х роках розпочалось будівництво кафе-бару. Зазначила, що їй відомо про продаж позивачем квартири на АДРЕСА_4 . Додатково пояснила, що кілька разів була у будинку у с. Вишка, та після смерті матері відповідача вони побудували новий будинок.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07 лютого 2019 року, виданого повторно, між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 був укладений шлюб 05.10.1995 року. Після реєстрації шлюбу, прізвище дружини змінено на ОСОБА_9 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2019 року розірвано шлюб, зареєстрований 05 жовтня 1995 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, про що зроблено запис № 640, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З оглянутого у судовому засіданні копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 25.01.2005 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вишківської сільської ради Великоберезнянського району від 31.12.2004 року вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки Вишківської сільської ради №36 від 17.02.2020 року, відповідно до по господарських книг Вишківської сільської ради Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_15 , 1906 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мати ОСОБА_16 , 1904 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно проживали в АДРЕСА_1 .

За таких обставин суд вважає доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_3 набув у власність будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті батьків. Доказів тому, що таке будувалось чи в ньому проводились ремонтні роботи за спільні кошти подружжя суду надано не було.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Тому, позовна вимога про визнання права власності на 1/2 частку у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , до задоволення не підлягає, оскільки дане нерухоме майно не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а перебуває в особистій приватній власності відповідача.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЗК №013447 від 20.03.2006 року, згідно якого він на підставі Рішення 18 сесії 24 скликання від 24.11.2005 року є власником земельної ділянки площею 0,2700 га. у межах згідно з планом, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_3 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЗК №013445 від 20.03.2006 року, згідно якого він на підставі Рішення 18 сесії 24 скликання від 24.11.2005 року є власником земельної ділянки площею 0,2500 га. у межах згідно з планом, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, яка розташована біля будинку АДРЕСА_1 .

З дослідженого у судовому засіданні Рішення 18 сесії 24 скликання Вишківської сільської ради Великоберезнянського району від 24.11.2005 року вбачається, що вказані земельні ділянки були надані ОСОБА_3 на підставі його заяви про передачу безоплатно у власність даних земельних ділянок.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України .

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності на 1/2 частку у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення особистого селяського господарства, площею 0,2700 га в с. Вишка, Великоберезнянського району, Закарпатської області, до задоволення також не підлягає.

Згідно Свідоцтва про право власності, зареєстрованого у реєстрі №3-3794 від 17.08.2000 року, виданого на підставі заяви подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчено, що у спільному майні подружжя, придбаному за час шлюбу, право власності належить ОСОБА_1 в 1/2 частині.

У вказаному свідоцтві зазначено, що спільне майно подружжя, право власності на яке посвідчується в зазначеній частці, складається з житлового будинку з надвірними будовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №213335720 від 22.06.2020 року, кафе першої черги торгово-житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Датою прийняття рішення про державну реєстрацію вказано 16.12.2010 рік.

За приписами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною другою ст. 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Суд враховує, що право власності на кафе першої черги торгово-житлового будинку було зареєстровано за ОСОБА_3 , коли він перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачем, та приймає до уваги доводи ОСОБА_1 , що вказане кафе зводилось за спільні кошти подружжя.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано, що майно набуте під час шлюбу між сторонами, що є підставою для задоволення позову в частині визнання за позивачем право власності на 1/2 частку у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: кафе першої черги торгово-житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем було надано належні докази на підтвердження частини своїх тверджень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 69, 70 СК України, ст. 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11, ст.ст. 76-81 , 82 , 141 , 258-259 , 263-265 , 272 , 273 , 353- 354 ЦПК України , суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, шляхом визнання права власності на частку у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майна, а саме: кафе першої черги торгово- житлового будинку (загальною площею 39,30 м2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку майна, а саме: кафе першої черги торгово-житлового будинку (загальною площею 39,30 м2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повне рішення складено 21 версеня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Т.Р. Деметрадзе