Рішення від 02.10.2020 по справі 823/61/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року справа № 823/61/16

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Остроушко Л.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Корнієнко О.В. (згідно довіреності),

розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,

встановив:

22.01.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління національної поліції України в Черкаській області Пустовара В.В. від 04.01.2016 № 1 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції на підставі п. 9, 10, 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області з 22.01.2016;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Черкаській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.01.2016 по день поновлення на посаді враховуючи посадовий оклад, надбавки за спеціальне звання, стаж служби, збільшення посадового окладу з жовтня 2016 року та зарахувати період вимушеного прогулу у вислугу років;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за 1 місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами було не правомірно застосовано до неї Закон України «Про очищення влади» та встановлені ним заборони і обмеження.

При цьому, позивач стверджує, що вона не вчиняла дії, передбачені пунктами 9, 10, 11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» , за якими її звільнено, та зазначає, що нею було лише підготовлено клопотання про застосовування громадянину ОСОБА_3 , який є учасником мирних зібрань, міри запобіжного заходу - тримання під вартою, що вона не приймала участі в його затриманні та врученні оголошення про підозру і не вчиняла жодних інших слідчих або оперативних дій, як таке передбачено вказаними нормами спеціального Закону.

Крім того, позивач зазначає, що в наказі про її звільнення окрім наведених норм Закону України «Про очищення влади» також зазначено пункт 5 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» , яким передбачено звільнення через службову невідповідність.

Позивач заперечує існування такої підстави для її звільнення, як службова невідповідність та посилається на те, що вона пройшла атестацію в порядку, визначеному законодавством, дотримувалася вимог Присяги та належним чином виконувала покладені на неї обов`язки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2018, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 06.08.2020 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що суди попередніх інстанцій не надано оцінки та не перевірено обставини такого критерія як, дії зі складання клопотання до суду про обрання запобіжних заходів особі можуть охоплюватися пунктом 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» як такі, що сприяли складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Законів України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» або «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» .

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили виключного кола документів, що стали підставою для прийняття спірного наказу про звільнення позивача від 04 січня 2016 року № 1 о/с, обмежившись лише довідкою Управління запобігання корупції та проведення люстрації МВС України від 15 грудня 2015 року № 24/1-10080.

Ухвалою судді ОСОБА_4 від 18.08.2020 прийнято до свого провадження справу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.08.2020 позивач надала до суду пояснення, в яких зазначила, що підставою для звільнення слугувала довідка Управління запобігання корупції та проведення люстрації МВС України від 15 грудня 2015 р. №24/1-10080 Про проведення перевірки щодо застосування заборон, передбачених Законом України Про очищення влади відносно окремих співробітників ГУНП в Черкаській області . Роботодавцем не досліджувались будь-які відомості по даному факту, позивачу не були надані результати перевірки та не відібрані пояснення, всупереч вимогам ч. 4,14 ст 5 ЗУ Про очищення влади . Позивач на свої численні звернення про ознайомлення з результатами проведеної відносно неї перевірки ніяких реагувань з боку роботодавця не отримала. Лише в лютому 2017 року на своє письмове звернення отримала довідку МВС про результати проведення перевірки щодо заборон, передбачених ЗУ Про очищення влади та отримала можливість оскаржити її. З іншими матеріалами перевірки не ознайомлена по даний час.

Крім того позивачка зазначила, що у кримінальному провадженні № 12014250040000308 позивачем складено клопотання про обрання запобіжного заходу. Будь-яких слідчих дій, які б сприяли складанню у майбутньому обвинувального акту позивачем не вчинялось.

09.09.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що позивачем було підготовлено клопотання про обрання міри забіжного заходу ОСОБА_5 , за результатами розгляду якого 25.01.2020 судом прийнято рішення про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

ОСОБА_2 01.10.2020 надіслала на адресу суду заяву (вх. №25930 від 01.10.2020), в якій просить справу розглянути без її участі.

Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України в судове засідання не з`явилась, свого представника не направила, причин неявки не повідомила.

Заслухавши учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

07 листопада 2015 року наказом ГУ НП в Черкаській області № 1 о/с ОСОБА_1 було призначено старшим слідчим Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області та присвоєно звання підполковник поліції.

15 грудня 2015 року Управлінням запобігання корупції та проведення люстрації МВС України складено довідку № 24/1-10080 «Про проведення перевірки щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» відносно окремих співробітників ГУНП в Черкаській області» , якою встановлено, що в рамках кримінального провадження № 12014250040000308 слідча ОСОБА_1 складала повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та клопотання до суду про обрання запобіжних заходів та підпадає під дію пунктів 10 та 11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» , як працівник правоохоронного органу, який складав повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також як слідчий органу досудового розслідування, який проводив слідчі дії стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Законів України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII та «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

За результатами перевірки запропоновано дати доручення Голові Національної поліції вжити заходи, які передбачені пунктом 14 статті 5 Закону України «Про очищення влади» , відносно службових осіб, дії яких підпадають під заборони, визначені пунктами 9, 10, 11 частини 2, частини 3 статті 3 зазначеного Закону.

Наказом ГУ НП в Черкаській області від 04 січня 2016 року № 1 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції у запас Збройних Сил з 04 січня 2016 року на підставі пунктів 9, 10, 11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» .

Наказом ГУ НП в Черкаській області від 18 березня 2016 року № 40 о/с внесено зміни до зазначеного наказу № 1 о/с в частині дати звільнення, якою зазначено 22 січня 2016 року.

13 вересня 2016 року наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_6 № 154 о/с внесені зміни в накази ГУ НП в Черкаській області від 04 січня 2016 року № 1о/с та від 18 березня 2016 року № 40 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 та викладено їх в наступній редакції: «У відповідності до пунктів 10, 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» та пункту 5 статті 77 Закону України «Про очищення влади» звільнити зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (М-012660) - старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 22 січня 2016 року» .

23 лютого 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/4815/17, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано довідку Управління запобігання корупції та проведення люстрації МВС України від 15 грудня 2015 року № 24/1-10080 щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» відносно окремих співробітників ГУПН в Черкаській області в частині застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої пунктами 10, 11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» та зобов`язано Міністерство юстиції України вилучити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення зазначеного закону.

Вказаним судовим рішенням також установлено, що зазначена довідка містить недостовірні відомості про складання слідчим ОСОБА_1 повідомлення про підозру у рамках кримінального провадження № 12014250040000308, а також про проведення нею слідчих дій стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Законів України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII та «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Наказом ГУ НП в Черкаській області від 14 вересня 2018 року № 373 о/с на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від у справі № 14.09.2018 у справі №823/61/16, підполковника поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 15.09.2018.

Наказом ГУ НП в Черкаській області від 18 січня 2019 року № 13 о/с внесено зміни в пункт наказу ГУ НП від 14.09.2018 №373/ос щодо поновлення ОСОБА_1 та викласти його в такій редакції:

на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 у справі №823/61/16:

- скасувати пункт наказу ГУ НП від 04.01.2016 №1 о/с з урахуванням внесених змін до нього наказом ГУНП від 18.03.2016 №40 о/с та наказом ГУ НП від 13.09.2016 №154 о/с про звільнення зі служби в поліції за п. 9 ч. 2 ст. 3 ЗУ Про очищення влади та п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 ЗУ Про національну поліцію ;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 23.01.2016. .

Наказом ГУ НП в Черкаській області від 14 серпня 2020 року № 212 о/с на виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №823/61/16:

- скасовано пункт наказу ГУ НП від 14.09.2018 №377 о/с, виданий на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 у справі №823/61/16 частині поновлення на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 ;

- скасовано пункт наказу ГУ НП від 18.01.2019 №13 о/с, виданий на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №823/61/16 в частині поновлення на службі в поліції на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 .

На вимогу суду відповідачем надано копію трудової книжки ОСОБА_1 , в якій зазначено таке:

1) запис №7: 22.01.2016 звільнена зі служби в Національній поліції, наказ ГУНП №1/ос від 04.01.2016 (а.с. 216 том №2);

2) запис №8: 14.09.2018, запис за №7 вважати не дійсним, наказ ГУНП №373/ос від 14.09.2018, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 №823/61/16 (а.с. 216 том №2);

3) запис №9: 14.08.2020 запис №8 вважати недійсним, постанова Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №823/61/16 (а.с. 216 том №2).

Трудову книжку станом на день слухання справи позивач не отримала, натомість 19.08.2020 отримала повідомлення від 14.08.2020 про необхідність прибути до ГУНП в Черкаській області для отримання трудової книжки (а.с.219 том №2).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24 Конституції України).

Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України).

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII).

У статті 1 Закону 1682-VII визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_7 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 9, 10, 11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади):

- працівника правоохоронного органу, який брав участь у затриманні осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII (пункт 9);

- працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII (далі - Закон № 743-VII), та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням (пункт 10);

- слідчого органу досудового розслідування, дізнавача, оперативного працівника, інспектора, який проводив слідчі та оперативні дії стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII (пункт 11).

Відповідно до частин четвертої та чотирнадцятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Під час вирішення спору суд врахував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №826/4815/17, яке набрало законної сили, яким встановлено, що згідно з інформацією, наданою Генеральною прокуратурою України у листі від 23.06.2017 № 23/1/3-34330-15, повідомляється про те, що Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014250000000039 за фактами вчинення протиправних дій працівниками правоохоронних органів та суду в період проведення мирних акцій протесту, що мале місце протягом січня 2014 року у м. Черкасах за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 365, ч.ч. 1, 3 ст. 371, ч. 1 ст. 372, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 376, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст.28, ст. 340, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 371 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування до матеріалів вищезазначеного кримінального провадження долучено матеріали кримінального провадження №12014250040000308.

Зі змісту наданих Генеральною прокуратурою України копій матеріалів кримінального провадження №12014250040000308 вбачається, що повідомлення про підозру від 24 січня 2014 року, яким повідомлялося ОСОБА_5 , що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 341 та ч. 1 ст. 294 Кримінального кодексу України, було складене старшим слідчим СВ Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області Самойленком Ю.В. і погоджене заступником прокурора Городищенського району Василенком С.І.

Також у матеріалах кримінального провадження №12014250040000308 наявне складене 25 січня 2014 року старшим слідчим СВ Канівського МВ УМВС України в Черкаській області Божко О.М. клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , погоджене прокурором Канівської міжрайонної прокуратури Степанцем Б.М. і адресоване слідчому судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

При цьому, згідно з наданою Генеральною прокуратурою України інформацією у листі від 23.06.2017 №23/1/3-34330-15 у матеріалах кримінального провадження №12014250040000308 відсутні відомості щодо складання позивачем відносно будь-яких осіб письмових повідомлень про підозру, а також проведення нею будь-яких слідчих (розшукових) дій.

З урахуванням викладеного, довідка Управління запобігання корупції та проведення люстрації МВС України від 15 грудня 2015 № 24/1-10080 «Про проведення перевірки щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» відносно окремих співробітників ГУНП в Черкаській області» містить недостовірні відомості щодо складання слідчим ОСОБА_1 повідомлення про підозру у рамках кримінального провадження №12014250040000308, а також щодо проведення нею слідчих дій стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.2014 № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.2014 № 743-VII.

Крім того, вищевказаним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №826/4815/17 визнано протиправною та скасовано довідку Управління запобігання корупції та проведення люстрації Міністерства внутрішніх справ України від 15 грудня 2015 року № 24/1-10080 щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» відносно окремих співробітників ГУПН в Черкаській області в частині застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої пунктами 10, 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» .

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також зазначає, що складання працівником правоохоронного органу або слідчим органу досудового розслідування клопотання до суду про обрання запобіжного заходу не передбачено пунктами 10 та 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» як підстава для застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» .

При цьому, на підставі довідки про результати перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про очищення влади» , у визначених законодавством суб`єктів виникає обов`язок прийняти рішення про звільнення особи у разі встановлення щодо цієї особи недостовірності відомостей, зазначених у пунктах 1, 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» .

Крім того, суд зазначає, що з метою встановлення виключного кола документів, що стали підставою для прийняття спірного наказу про звільнення позивача від 04 січня 2016 року № 1 о/с, судом у відповідача було їх витребувано у відповідача, проте ним такі документи до суду надані не були через відсутність таких.

Крім того суд звертає увагу, що у кримінальному провадженні № 12014250040000308 позивачем складено клопотання про обрання запобіжного заходу.

У матеріалах кримінального провадження №12014250040000308 відсутні відомості щодо складання відносно будь-яких осіб письмових повідомлень про підозру ОСОБА_1 , а також проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій.

Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного твердження.

Оскільки довідка Управління запобігання корупції та проведення люстрації Міністерства внутрішніх справ України від 15 грудня 2015 року № 24/1-10080, яка скасована вищенаведеним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, стала підставою для прийняття Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, інших документів, що стали підставою для прийняття спірного наказу про звільнення позивача не існує і не надано, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що наказом ГУ НП в Черкаській області від 14 серпня 2020 року № 212 о/с на виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №823/61/16:

- скасовано пункт наказу ГУ НП від 14.09.2018 №377 о/с, виданий на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 у справі №823/61/16 частині поновлення на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 ;

- скасовано пункт наказу ГУ НП від 18.01.2019 №13 о/с, виданий на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №823/61/16 в частині поновлення на службі в поліції на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 .

Крім того, в трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено таке:

1) запис №7: 22.01.2016 звільнена зі служби в Національній поліції, наказ ГУНП №1/ос від 04.01.2016 (а.с. 216 том №2);

2) запис №8: 14.09.2018, запис за №7 вважати не дійсним, наказ ГУНП №373/ос від 14.09.2018, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 №823/61/16 (а.с. 216 том №2);

3) запис №9: 14.08.2020 запис №8 вважати недійсним, постанова Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №823/61/16 (а.с. 216 том №2).

Трудову книжку станом на день слухання справи позивач не отримала, натомість 19.08.2020 отримала повідомлення від 14.08.2020 про необхідність прибути до ГУНП в Черкаській області для отримання трудової книжки (а.с.219 том №2).

Таким чином вбачається, що трудові відносини позивача з відповідачем не припинені, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 не містить відповідного запису.

Також суд звертає увагу на те, що виконуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 у справі №823/61/16 позивача поновлено на посаді, але середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.01.2016 по 14.09.2018 не виплачений, що не заперечується сторонами.

Суд звертає увагу, що несплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.01.2016 по 14.09.2018 призводить до відсутності відомостей у реєстрі застрахованих осіб, що прямим чином впливає на правильність обчислення страхового стажу позивачки, розрахунку розміру пенсії, допомоги по тимчасовій втраті працездатності та інших.

Таким чином, роботодавець - Головне управління Національної поліції в Черкаській області крім виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повинен подати звітність ЄСВ та здійснити оплату ЄСВ до органів Пенсійного фонду України.

Враховуючи вищевикладене, для належного способу захисту порушеного права позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України , суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними і скасувати наказ ГУ НП в Черкаській області від 14 серпня 2020 року № 212 о/с.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог в частині поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за загальним правилом обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В свою чергу, відповідно до п. 3.5.2. розділу III Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896 (яка діяла до 13.12.2016, тобто на момент виникнення спірних правовідносин), особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

При цьому, за правилами пункту 3 наказу МВС України №499 від 31.12.2007 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

А відповідно до пункту 1.7 розділу I Інструкції, затвердженої згаданим наказом, при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення вміщує і Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом МВС України №260 від 06.04.2016.

Так, відповідно до пункту 6 вказаного Порядку, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. А згідно з пунктом 9 вказаного Порядку, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

В матеріалах адміністративної справи знаходиться довідка ГУНП в Черкаській області відповідно до якої грошове забезпечення позивача у листопаді та грудні 2015 року становило - 11844,00 грн.

З викладеного слідує, що середньоденне грошове утримання позивача становить 191,03 грн. (5264,00 грн. (листопад 2015 року) + 6580,00 грн. (грудень 2017 року) : 62 (кількість відпрацьованих днів) = 11844,00 грн.), а тому сума середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу позивача (за 966 робочих дні) становить 184534,98 грн.

Одночасно суд зауважує, що відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є, відповідно, обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума заробітної плати за час вимушеного прогулу визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині виплатити середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.01.2016 по день поновлення на посаді враховуючи посадовий оклад, надбавки за спеціальне звання, стаж служби, збільшення посадового окладу з жовтня 2016 року, оскільки для нарахування виплат обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.

Враховуючи, що позивача звільнено зі служби 22.01.2016, підстави для врахування посадовий оклад, надбавки за спеціальне звання, стаж служби, збільшення посадового окладу з жовтня 2016 року в суду відсутні.

Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на службі в поліції та виплати йому середнього грошового утримання за один місяць в розмірі 6580,00 грн підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04.01.2016 №1 о/с, з урахування внесення до нього змін наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 13.09.2016 №154 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з 22 січня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 14 серпня 2020 року № 212 о/с на виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №823/61/16.

Поновити ОСОБА_1 з 23 січня 2016 на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 184534 (сто вісімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн. 98 коп. за період з 23.01.2016 по 14.09.2018.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць в сумі 6580 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 02.10.2020.

Суддя В.П. Тимошенко