Рішення

від 01.10.2020 по справі 640/11345/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Київ №640/11345/20

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий змій-опт"

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправною та скасування картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Паперовий змій-опт" (01033, м. Київ, вул. Еренбурга, 3-а, код ЄДРПОУ 32982646) з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8а, код ЄДРПОУ 43337359), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 04.05.2020 року №UA10000/2020/000216/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної митної служби України №UA100060/2020/00423.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем безпідставно в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору (контракту) як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товару підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 12.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; подання декларантом документів, що суперечать зовнішньоекономічному контракту; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2020 суд ухвалив вийти зі спрощеного позовного провадження, здійснювати розгляд адміністративної справи №640/11345/20 в судовому засіданні з викликом сторін та призначив перше судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 30.09.2020 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03 березня 2018 року між ТОВ "ПАПЕРОВИЙ ЗМІЙ-ОПТ" (надалі - Позивач) та Фірмою FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) укладено контракт №030318 (далі - Контракт) на поставку товарів зазначених в інвойсах, котрі супроводжують товар на умовах FOB Shanghai, FOB Qingdao, Китай.

Пунктами 2.2. - 2.3. Контракту Сторони встановили, що ціни на товар по даному контракту приймаються FOB Shanghai, FOB Qingdao, Китай. Умови оплати: 30% - передоплата для підтвердження замовлення і запуску виробництва та 70% - баланс оплата після отримання копії коносаменту, котрий підтверджує завантаження на борт судна.

Пунктом 2.4. Контракту Сторони передбачили, що розрахунки згідно Контракту здійснюються в доларах США на умовах, зазначених в інвойсах, котрі супроводжують товар.

На виконання умов Контракту 08 січня 2020 року між ТОВ "ПАПЕРОВИЙ ЗМІЙ- ОПТ" та Фірмою FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) (надалі - Сторони) було підписано замовлення на поставку товарів №01/08012020 на загальну суму 38 011,80 дол. США.

09 січня 2020 року між Сторонами було підписано попередній-інвойс (проформа - інвойс) №H1-S-S04-G-202001091471 на поставку товару на загальну суму 44 455,00 дол. США.

Того ж дня Сторони підписали комерційний інвойс №H1-S-S04-G-202001091471 на поставку товару на загальну суму 38 011,80 дол. США.

В подальшому, 29.01.2020 позивач перерахував на користь Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) згідно платіжного доручення №55 грошові кошти в розмірі 13 336,50 дол. США, як аванс за товар визначений у інвойсі - від 09.01.2020 №Н1-S-S04-G-202001091471.

У зв`язку з цим, в першій березні 2020 року Позивач отримав від Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) копію коносаменту від 13.03.2020 №S0120030656, котрий підтверджував відвантаження на адресу Позивача товару.

Керуючись умовами зазначеними вп.2.3.-2.4. Контракту, на основі розрахунків, зазначених у комерційному інвойсі №H1-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020 Позивач перерахував на користь Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) згідно платіжного доручення №59 грошові кошти в розмірі 24 675,30 дол. США.

Відтак, позивач наголошує, що ще до початку процедури митного очищення товару, ним було перераховано на користь Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай): 38 011,80 дол. США, тобто Позивачем було повністю здійснено розрахунок за придбаний товар згідно Контракту та інвойсу від 09.01.2020 №Hl-S-S04-G-202001091471.

04.05.2020 декларантом ТОВ "ІМЕКС СОЛЮШИНЗ" було подано для митного оформлення товару митну декларацію №UA100060/2020/315932, на 7 товарів, відповідно до якої загальна заявлена митна вартість товарів становила 38 011, 80 дол. США, що еквівалентно 1 089 413, 64 грн., за ціною договору (перший метод визначення митної вартості), на умовах поставки FOB CN Qingdao.

Разом з митною декларацією №UA100060/2020/315932 Позивачем для оформлення товару було надано: комерційний інвойс №Hl-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020, коносамент №S0120030656 від 13.03.2020, CMR №403 від 30.04.2020, сертифікат №20С3500В 1668/00001 від 20.03.2020, висновок Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС №142005702-0126 від 07.03.2019, висновок Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС №142005702-0139 від 14.03.2019, Акт огляду UA500040/2020/1723 від 03.05.2020, платіжне доручення 55 від 29.01.2020, платіжне доручення 59 від 17.03.2020, довідку про транспортні витрати №29-04/2 від 29.04.2020, витяг з каталогу від 06.01.2020, контракт №030318 від 03.03.2018, договір доручення на здійснення декларування №201117Д від 20.11.2017, договір про надання транспортно - експедиційних послуг №20/08/19 від 20.08.2019, митну декларацію країни відправлення №422720200000138591 від 11.03.2020 .

04.05.2020 року на виконання вимог митного органу Позивач листом №69 надав відповідачу пояснення та додатково надав: попередній-інвойс (проформа - інвойс) №H1-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020; рахунок на перевезення №761 від 04.05.2020; прайс виробника товару від 06.01.2020; замовлення №01/08011202 від 08.01.2020; видаткові накладні: №53-001630 від 31.03.2020, №53-004073 від 17.09.2019, №БЗ-001273 від 16.03.2020, №БЗ-001194 від 11.03.2020, №БЗ-001070 від 20.02.2020, №БЗ-005879 від 26.11.2019, №63-003271 від 12.08.2019, №БЗ-006428 від 13.12.2019, Інформація щодо цін з всесвітньої мережі Internet станом на 04.05.2020, відповідь на запит митного органу - лист №69 від 04.05.2020.

04.05.2020 року Київська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2020/000216/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00423.

Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне:

"За результатом аналізу додаткових документів, та документів поданих до митного оформлення, встановлено наступне:

1) проформа інвойс №H1-S-S04-G-202001091471 та інвойс H1-S-S04-G- 202001091471 датовано 09.01.2020, однак вартість в зазначених документах відрізняється. Крім того, в платіжному документі № 55 від 29.01.2020 в призначенні платежу зазначено саме інвойс. Таким чином, відповідно до платіжного документа № 55 від 29.01.2020 передоплата становить 13336,50 дол. США (35,1% від суми інвойсу). Вказане суперечить умовам контракту та викликає сумніви у достовірності відомостей зазначених в товаросупровідних документах,відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Кодексу;

2) банківські реквізити продавця зазначені в платіжних документах від 29.01.2020 № 55 та від 17.03.2020 № 59 відрізняються від реквізитів зазначених в контракті № 030318 та інвойсі№ H1-S-S04-G-202001091471;

3) в якості додаткових документів надані видаткові накладні. Разом з тим, не надано копії податкової накладної або виписки даних з електронного реєстру податкових накладних, та можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією. Листом від 04.05.2020 № 69, декларант повідомив, що надав всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - подання декларантом документів, що суперечать зовнішньоекономічному контракту; -відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. .

Позивач не погоджуючись зі спірним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Як зазначено вище, підставами для прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення стало те, що:

1) проформа інвойс №H1-S-S04-G-202001091471 та інвойс H1-S-S04-G- 202001091471 датовано 09.01.2020, однак вартість в зазначених документах відрізняється. Крім того, в платіжному документі № 55 від 29.01.2020 в призначенні платежу зазначено саме інвойс. Таким чином, відповідно до платіжного документа № 55 від 29.01.2020 передоплата становить 13336,50 дол. США (35,1% від суми інвойсу). Вказане суперечить умовам контракту та викликає сумніви у достовірності відомостей зазначених в товаросупровідних документах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Кодексу;

2) банківські реквізити продавця зазначені в платіжних документах від 29.01.2020 № 55 та від 17.03.2020 № 59 відрізняються від реквізитів зазначених в контракті № 030318 та інвойсі № H1-S-S04-G-202001091471;

3) не надано копії податкової накладної або виписки даних з електронного реєстру податкових накладних, та можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією.

Ретельно дослідивши матеріали адміністративної справи, докази, які надані сторонами та їх письмові та усні пояснення, суд дійшов наступних висновків.

Так, стосовно висновку відповідача про наявність розбіжностей між умовами контракту та сумою здійсненого авансування згідно інвойсу H1-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020р.

Пунктами 2.2. - 2.3. Контракту Сторони встановили, що ціни на товар по даному контракту приймаються FOB Shanghai, FOB Qingdao, Китай. Умови оплати: 30% - передоплата для підтвердження замовлення і запуску виробництва та 70% - баланс оплата після отримання копії коносаменту, котрий підтверджує завантаження на борт судна.

Пунктом 2.4. Контракту позивач та постачальник передбачили, що розрахунки згідно Контракту здійснюються в доларах США на умовах, зазначених в інвойсах, котрі супроводжують товар.

Так, згідно з ч.2 ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Статтею 14 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність встановлено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Положеннями частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) закріплено такі загальні засади цивільного законодавства, як: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відтак, позивач керуючись вищевказаними нормами українського законодавства, скористався своїм правом на дострокове виконання свого грошового зобов`язання та сплатив, згідно платіжного доручення від 29.01.2020 №55, першу частину авансу в розмірі 13 336,50 дол. США, що склала 35,1% від суми інвойсу.

Тобто позивач частково та достроково виконав своє грошове зобов`язання щодо оплати вартості товару сплативши більше 30% від ціни інвойсу.

Суд звертає увагу на те, що позивач ще до початку процедури митного оформлення товару перерахував на користь Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) 38 011, 80 дол. США, тобто повну вартість товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 29.01.2020 №55 та від 17.03.2020, при цьому сума грошових коштів сплачених на користь його постачальна є ідентичній сумі погодженій сторонами у інвойсі, котра в свою чергу і була заявлена декларантом при поданні документів для митного декларування.

Стосовно тверджень відповідача про те, що банківські реквізити продавця зазначені в платіжних документах від 29.01.2020 № 55 та від 17.03.2020 № 59 відрізняються від реквізитів зазначених в контракті № 030318 та інвойсі №H1-S-S04-G-202001091471, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.6. Контракту покупець та постачальник встановили, що при здійсненні розрахунків, використовується банк-посередник банка отримувача: BANK OF NEW YORK, NEW YORK, USA. SWIFT: IRVTUS3N.

В розділі 11 Контракту, реквізити Сторін, було встановлено банківські реквізити продавця, а саме:

Банк: China Minsheng Banking Corp. Ltd. Fuzhou Branch

Розрахунковий рахунок: НОМЕР_1.

Ім`я власника рахунку: FuJian Auplex Appliance Co., LTD

При цьому в пункті 2.4. Сторони Контракту передбачили, що розрахунки згідно Контракту здійснюються в доларах США на умовах, зазначених в інвойсах, котрі супроводжують товар.

У зв`язку з чим, для здійснення розрахунків за товар згідно інвойсу №H1-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020 р. постачальник у вказаному документі, у розділ "Банк", вказав свої банківські реквізити, а саме:

Банк власника рахунку: China Minsheng Banking Corp. Ltd. Fuzhou Branch

Swift Code: MSBCCNBJ015

Ім`я власника рахунку: FuJian Auplex Appliance Co., LTD

Номер власника рахунку: НОМЕР_1 .

В подальшому за реквізитами зазначеними в інвойсі позивач згідно платіжних доручень (від 29.01.2020 № 55 та від 17.03.2020 № 59) здійснив розрахунки з продавцем.

Суд наголошу, що реквізити зазначені в платіжних дорученнях від 29.01.2020 № 55 та від 17.03.2020 № 59 повністю співпадають з реквізитами, зазначеними в інвойсі №H1-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020, а тому твердження відповідача про те, банківські реквізити продавця зазначені в платіжних документах від 29.01.2020 № 55 та від 17.03.2020 № 59 відрізняються від реквізитів та інвойсі №H1-S-S04-G-202001091471 не відповідають дійсності.

Окрім того, суд звертає увагу, що зазначені в контракті та інвойсі реквізити Банку: China Minsheng Banking Corp. Ltd. Fuzhou Branch; Ім`я власника рахунку: FuJian Auplex Appliance Co., LTD та номер розрахункового рахунку: НОМЕР_1 - є ідентичними.

Також, суд бере до уваги твердження позивача відносно того, що сторони під час розрахунку за товар вирішили відмовитись від послуг банка-посередника, зарахувавши належні постачальнику грошові кошти безпосередньо на його банківський рахунок.

Зазначені твердження відповідачем не заперечувались та не спростовано, доказів того, що позивач не сплатив кошти за отриманий ним товар відповідачем суду також не надано, натомість, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Паперовий змій-опт" було в повному обсязі здійснено оплату товару по контракту від 03.03.2018 контракт №030318 ще до подання документів для митного оформлення.

Стосовно ненадання позивачем до митного оформлення копії податкової накладної або виписки даних з електронного реєстру податкових накладних, та можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.

Як зазначено судом вище. згідно з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як вбачається з матеріалів справи, митним органом в листі щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, на виконання якого позивачем в подальшому було надано додаткові документи - взагалі не вимагалось надання саме податкових накладних та можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією.

Окрім того, на переконання суду, враховуючи встановлені вище обставини справи, на підтвердження митної вартості товару разом з МД №UA100060/2020/315932, а потім додатково, позивач надав відповідачу повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

За висновком суду, зазначені документи не містять ознак підробки та містять всі дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що вбачається в такому.

Що стосується обрання відповідачем другорядного методу при визначені митної вартості товару, необхідно зазначити, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, чого відповідачем також зроблено не було.

Тобто, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, чого останнім при прийнятті оскаржуваного рішення зроблено не було.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий змій-опт" (01033, м. Київ, вул. Еренбурга, 3-а, код ЄДРПОУ 32982646) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 04.05.2020 року №UA10000/2020/000216/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної митної служби України №UA100060/2020/00423.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий змій-опт" (01033, м. Київ, вул. Еренбурга, 3-а, код ЄДРПОУ 32982646) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 447, 42 грн. (одинадцять тисяч чотириста сорок сім тисяч сорок дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8а, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа