Постанова

від 20.01.2021 по справі 640/11345/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11345/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий змій-опт" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправною та скасування картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Паперовий змій-опт" з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 04.05.2020 року №UA10000/2020/000216/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної митної служби України №UA100060/2020/00423.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем безпідставно в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору (контракту) як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товару підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості було винесено митницею правомірно, проте суд першої інстанції не прийняв до уваги виявлені митним органом розбіжності та факти неподання додаткових документів, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товару.

Позивачем, у свою чергу, подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових для задоволення позовних вимог.

За наведених у відзиві обставин, представник відповідача просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явку уповноважених представників не забезпечили, про причини їх неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на зазначене, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС колегія суддів ухвалила перейти до апеляційного розгляду справи у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено було судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2018 року між ТОВ "Паперовий Змій-Опт" (надалі - Позивач) та Фірмою FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) укладено контракт № 030318 (далі - Контракт) на поставку товарів зазначених в інвойсах, котрі супроводжують товар на умовах FOB Shanghai, FOB Qingdao, Китай.

Пунктами 2.2. - 2.3. Контракту Сторони встановили, що ціни на товар по даному контракту приймаються FOB Shanghai, FOB Qingdao, Китай. Умови оплати: 30% - передоплата для підтвердження замовлення і запуску виробництва та 70% - баланс оплата після отримання копії коносаменту, котрий підтверджує завантаження на борт судна.

Пунктом 2.4. Контракту Сторони передбачили, що розрахунки згідно Контракту здійснюються в доларах США на умовах, зазначених в інвойсах, котрі супроводжують товар.

На виконання умов Контракту 08 січня 2020 року між ТОВ "Паперовий Змій- Опт" та Фірмою FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) (надалі - Сторони) було підписано замовлення на поставку товарів №01/08012020 на загальну суму 38 011,80 дол. США.

09 січня 2020 року між Сторонами було підписано попередній-інвойс (проформа - інвойс) №H1-S-S04-G-202001091471 на поставку товару на загальну суму 44 455,00 дол. США.

Того ж дня Сторони підписали комерційний інвойс №H1-S-S04-G-202001091471 на поставку товару на загальну суму 38 011,80 дол. США.

В подальшому, 29.01.2020 позивач перерахував на користь Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) згідно платіжного доручення №55 грошові кошти в розмірі 13 336,50 дол. США, як аванс за товар визначений у інвойсі - від 09.01.2020 №Н1-S-S04-G-202001091471.

В березні 2020 року Позивач отримав від Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) копію коносаменту від 13.03.2020 №S0120030656, котрий підтверджував відвантаження на адресу Позивача товару.

Керуючись умовами зазначеними в п.2.3.-2.4. Контракту, на основі розрахунків, зазначених у комерційному інвойсі №H1-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020 Позивач перерахував на користь Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай) згідно платіжного доручення № 59 грошові кошти в розмірі 24 675,30 дол. США.

Відтак, позивач наголошує, що ще до початку процедури митного оформлення товару, ним було перераховано на користь Фірми FuJian Auplex Appliance CO., LTD (Фучжоу, Китай): 38 011,80 дол. США, тобто Позивачем було повністю здійснено розрахунок за придбаний товар згідно Контракту та інвойсу від 09.01.2020 №Hl-S-S04-G-202001091471.

04.05.2020 декларантом було подано для митного оформлення товару митну декларацію №UA100060/2020/315932 на 7 товарів, відповідно до якої загальна заявлена митна вартість товарів становила 38 011, 80 дол. США, що еквівалентно 1 089 413, 64 грн., за ціною договору (перший метод визначення митної вартості), на умовах поставки FOB CN Qingdao.

Разом з митною декларацією №UA100060/2020/315932 позивачем для оформлення товару було надано:

- комерційний інвойс №Hl-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020,

- коносамент №S0120030656 від 13.03.2020,

- CMR №403 від 30.04.2020,

- сертифікат №20С3500В 1668/00001 від 20.03.2020,

- висновок Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС №142005702-0126 від 07.03.2019,

- висновок Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС №142005702-0139 від 14.03.2019,

- Акт огляду UA500040/2020/1723 від 03.05.2020,

- платіжне доручення 55 від 29.01.2020, платіжне доручення 59 від 17.03.2020,

- довідку про транспортні витрати №29-04/2 від 29.04.2020,

- витяг з каталогу від 06.01.2020, контракт №030318 від 03.03.2018,

- договір доручення на здійснення декларування №201117Д від 20.11.2017,

- договір про надання транспортно - експедиційних послуг №20/08/19 від 20.08.2019, митну декларацію країни відправлення №422720200000138591 від 11.03.2020 .

04.05.2020 на виконання вимог митного органу Позивач листом № 69 надав відповідачу пояснення та додатково надав наступні документи:

- попередній-інвойс (проформа - інвойс) №H1-S-S04-G-202001091471 від 09.01.2020;

- рахунок на перевезення №761 від 04.05.2020;

- прайс виробника товару від 06.01.2020;

- замовлення №01/08011202 від 08.01.2020;

- видаткові накладні: №53-001630 від 31.03.2020, №53-004073 від 17.09.2019, №БЗ-001273 від 16.03.2020, №БЗ-001194 від 11.03.2020, №БЗ-001070 від 20.02.2020, №БЗ-005879 від 26.11.2019, №63-003271 від 12.08.2019, №БЗ-006428 від 13.12.2019,

- Інформація щодо цін з всесвітньої мережі Internet станом на 04.05.2020,

- відповідь на запит митного органу - лист №69 від 04.05.2020.

04.05.2020 Київська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2020/000216/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00423.

Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне:

"За результатом аналізу додаткових документів, та документів поданих до митного оформлення, встановлено наступне:

1) проформа інвойс № H1-S-S04-G-202001091471 та інвойс H1-S-S04-G- 202001091471 датовано 09.01.2020, однак вартість в зазначених документах відрізняється. Крім того, в платіжному документі № 55 від 29.01.2020 в призначенні платежу зазначено саме інвойс. Таким чином, відповідно до платіжного документа № 55 від 29.01.2020 передоплата становить 13336,50 дол. США (35,1% від суми інвойсу). Вказане суперечить умовам контракту та викликає сумніви у достовірності відомостей зазначених в товаросупровідних документах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Кодексу;

2) банківські реквізити продавця зазначені в платіжних документах від 29.01.2020 № 55 та від 17.03.2020 № 59 відрізняються від реквізитів зазначених в контракті № 030318 та інвойсі № H1-S-S04-G-202001091471;

3) в якості додаткових документів надані видаткові накладні. Разом з тим, не надано копії податкової накладної або виписки даних з електронного реєстру податкових накладних, та можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією. Листом від 04.05.2020 № 69, декларант повідомив, що надав всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - подання декларантом документів, що суперечать зовнішньоекономічному контракту; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі."

Не погоджуючись з прийнятими митним органом рішеннями щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів. Крім того, судом було встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен був навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, чого останнім при прийнятті оскаржуваного рішення зроблено не було.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно з статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі № 21-498а15) та неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Водночас, як правильно було встановлено судом першої інстанції оскаржувані рішення не містять конкретних складових митної вартості товару, які не були підтверджені позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією №UA100060/2020/315932.

При цьому, під час розгляду даної справи у суді першої та апеляційної інстанцій відповідач не довів достатніми, належними та допустимими доказами, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Разом з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи судовою колегією встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, як це стверджує відповідач. При цьому, колегією суддів також не встановлено, що відповідні документи були подані до митного органу не у повному обсязі.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи відповідача про документальне непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій від 06.03.2020 № UA 100070/2020/415181 та від 20.02.2020 № UA 100070/2020/415181 є протиправним.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не наведено достатніх правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень, що у свою чергу свідчить про його протиправність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийнятих ним рішень у межах спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача, не відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними та таким, що прийняті відповідачем необґрунтовано.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович