Рішення

від 24.09.2020 по справі 953/21128/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/21128/19

н/п 2/953/766/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Мельник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики неукладеним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 12.09.2018р. основну суму заборгованості у розмірі 1916722 грн. 50 коп., та 3% річних у розмірі 46789 грн. 03 коп., а всього 1963511 грн. 53 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.09.2018 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, згідно умов якого позивачем передано відповідачці грошові кошти в розмірі 77000 доларів США, які відповідачка отримала, про що, власноруч написала розписку. Відповідно до умов договору, відповідачка зобов`язана була повернути суму боргу в повному обсязі не пізніше 01.01.2019 року. Однак, в строк відповідачка свої зобов`язання за договором позики не виконала та не повернула взяті кошти, тому позивач змушений звернутися до суду. Згідно даних офіційного курсу долара США щодо гривні, встановленого Національним банком України, станом на 24.10.2019 року 77000 доларів США складають 1916722,50 грн.. Також підлягає до сплати відповідачкою 3% річних у розмірі 46789,03 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом , в якому просить визнати неукладеним договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.09.2018 р. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в грудні 2014 року вона звернулася до позивача з проханням позичити їй кошти в сумі 30000 доларів США. Позивач погодився позичити вищевказані грошові кошти та на виконання усних домовленостей 01.01.2015 року передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, 13.01.2015 року передав їй грошові кошти в сумі 4000 доларів США, 02.02.2015 року передав їй грошові кошти в сумі 2000 доларів США, 09.02.2015 року передав їй грошові кошти в сумі 2000 доларів США, 11.02.2015 року передав їй грошові кошти в сумі 2000 доларів США, 11.03.2015 року передав їй грошові кошти в сумі 3000 доларів США, 27.03.2015 року передав їй грошові кошти в сумі 5000 доларів США, 19.05.2015 року передав їй грошові кошти в сумі 2000 доларів США. Разом ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти в сумі 30000 доларів США. Під час усних домовленостей конкретний термін повернення грошових коштів не оговорювався та було досягнуто згоди, що вони будуть повертатися по мірі можливості. 19.05.2015 року, під час передачі останньої суми грошових коштів, ОСОБА_1 повідомив їй про те, що у разі не повернення грошових коштів до 01.07.2015 року, вона повинна буде повернути борг з урахуванням 4 відсотків за місяць користування коштами, а також для забезпечення повернення коштів з урахуванням відсотків вона повинна написати розписку, в якій зазначити, що вона отримала суму 60000 доларів США, а також про те, що вона відповідає за даним грошовим зобов`язанням власним будинком АДРЕСА_1 . З урахуванням того, що на той час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були довірливі стосунки вона написала власноруч розписку про отримання нею 60000 доларів США, але грошові кошти в сумі 60000 доларів США позивач їй не передавав, про що відсутній відповідний запис у тексті розписки. В подальшому, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, ОСОБА_2 не мала змоги повернути позичені грошові кошти в сумі 30000 доларів США одним платежем, у в зв`язку із чим частково повертала грошові кошти. При цьому, вона вважала, що повертає реально позичену суму заборгованості. 05.03.2018 року вона, на вимогу позивача, повторно написала розписку про отримання грошових коштів в сумі 60000 доларів США, оскільки позивач на той момент погрожував, що у разі не написання даної розписки від звернеться до суду з позовом про стягнення 60000 доларів США. При цьому, грошові кошти позивачем за даною розпискою не передавалися відповідачу, а розписка від 19.05.2015 року була повернута ОСОБА_2 на її вимогу. 12.09.2018 року, у зв`язку з не поверненням нею усієї суми боргу, на вимогу позивача вона написала розписку про отримання від позивача 77000 доларів США, а розписка від 19.05.2015 року була повернута позивачем відповідачці. Станом на 12.09.2018 року ОСОБА_3 було повернуто на користь позивача сума боргу в розмірі 16000 доларів США. Розписка від 12.09.2018 року була написана ОСОБА_2 під тиском позивача та погрозами звернутися до суду про стягнення 60000 доларів США, а також під обіцянку позивача повернути дану розписку після сплати залишку боргу в сумі 14000 доларів США. Сума в розписці зазначена на вимогу позивача, який обґрунтував її 4 відсотками за місяць користування позиченими коштами. В подальшому позивач постійно нагадував ОСОБА_2 про те, що ним нараховуються відсотки та її борг постійно зростає. На прохання ОСОБА_2 позивачем надавалися розрахунки нарахованих відсотків. В листопаді 2018 року та в березні 2019 року позивачем надавалися роздруковані розрахунки заборгованості, з яких вона дізналася, що відсотки за користування позиченими коштами складають 1200 доларів США на місяць. До моменту звернення позивачем до суду ОСОБА_2 вела перемовини щодо необґрунтованості таких надвеликих відсотків, але останній наполягав на поверненні на його користь суми боргу в розмірі 77000 доларів США, а також нагадував, що ним продовжують нараховуватися проценти. З моменту отримання позики в сумі 30000 доларів США до теперішнього часу ОСОБА_2 повернуто позивачу грошові кошти в сумі 22000 доларів США, залишок боргу складає 8000 доларів США, який нею не оспорюється. Таким чином, з урахуванням вищевказаних обставин, ОСОБА_2 дійсно отримала від позивача позику в сумі 30000 доларів США зі строком повернення до 01.06.2015року, але грошові кошти в сумі 60000 доларів США та 77000 доларів США позивач їй не передавав, а вона не отримувала. Таким чином договір позики, на підтвердження якого позивачем надано розписку від 12.09. 2019 року є неукладеним, у зв`язку з тим, що кошти на його виконання передані не були.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували, відповідачка та її представник проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували, зустрічний позов просили задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача та його представника, відповідачку та її представника, дослідивши докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

12 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 гроші у розмірі 77000 доларів США., про що ОСОБА_2 власноруч написала розписку.

Згідно умов договору від 12.09.2018р. ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику у сумі 77000 доларів США, які зобов`язалася повернути до 01.01.2019р.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено ч.1 ст.625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку три проценти від простроченої поверненням суми заборгованості за договором позики від 12.09.2018 р. за час прострочення 297 днів 3% річних становить 46789,03 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, тому слід стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики від 12.09.2018р., що складається з основної суми заборгованості у розмірі 1916722 грн. 50 коп., та 3% річних у розмірі 46789 грн. 03 коп., а всього 1963511 грн. 53 коп.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.09.2018 р., задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог про визнання неукладеним спірного договору позики, ОСОБА_2 посилалася на те, що розписка від 12.09.2018р. була написана нею під тиском позивача та погрозами звернутися до суду про стягнення 60000 доларів США, ОСОБА_2 позичала у ОСОБА_1 лише 30000 доларів США, з яких повернула 22000 доларів США, залишок складає 8000 доларів США, які вона ще повинна повернути.Проте, в судовому засіданні належними та допустимими доказами ОСОБА_2 не довила, що не отримувала грошових коштів за договором позики від 12.09.2018р., укладеному з ОСОБА_1 .

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, що встановлено статтею 1046 ЦК України.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно постанови Верховного Суду України від 02.07.2014 року справа № 6-79цс14 відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми.

Договір позики(розписка) від 12.09.2018 р. укладений в письмовій формі, в договорі зазначається, що позичальник отримала от позикодавця в позику грошові кошти в сумі 77000 (сімдесят сім тисяч) доларів США. Договір(розписка) підписана власноручно ОСОБА_2 .

Укладений 12.09.2018 р. договір позики повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та містить всі істотні умови, передбачені законом для таких договорів.

До моменту звернення позивача ОСОБА_1 до суду, відповідачка спірний договір позики не оспорювала, з позовами про визнання договору позики неукладеним до суду не зверталася.

У відповідності до вимог ч.2 ст.1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини .

Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_2 не надала доказів, підтверджуючих той факт, що спірний договір позики був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини та не довела того факту, що не отримувала від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі, зазначеному в розписці від 12.09.2018р.

Таким чином, позивачкою по зустрічному позову ОСОБА_2 не надано доказів в обґрунтування позовних вимог про визнання неукладеним договору позики від 12.09.2018р. із зазначених у позовній заяві підстав.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неукладеним договір позики від 12.09.2018р.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 9605 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 530, 536, 546, 611, 625, 1046 - 1053 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 12.09.2018р., що складається з основної суми заборгованості у розмірі 1916722 грн. 50 коп., та 3% річних у розмірі 46789 грн. 03 коп., а всього 1963511 грн. 53 коп. / один мільйон дев`ятсот шістдесят три тисячі п`ятсот одинадцять грн. 53 коп./

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 9605 грн. /дев`ять тисяч шістсот п`ять грн./

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текс рішення виготовлений 02.10.2020р.

СУДДЯ