Постанова

від 29.09.2020 по справі 400/1499/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1499/20Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Кравченка К.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі -Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта Явкіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 45 гарнізонного будинку офіцерів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 45 гарнізонного будинку офіцерів, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до 45 гарнізонного будинку офіцерів, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність 45 гарнізонного будинку офіцерів, яка полягає у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби;

зобов`язання 45 гарнізонного будинку офіцерів здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника циклу організації мобілізаційної роботи у військових комісаріатах 1 центральних офіцерських курсів підготовки фахівців мобілізаційних органів.

Наказом начальника Генерального штабу від 13.12.2013 року № 885 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом «г». Наказом начальника 5 гарнізонного будинку офіцерів від 21.02.2014 року № 14 позивача було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Відповідно до ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щомісячна додаткова грошова допомога є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинні включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Позивач зазначає, що при звільненні відповідно до вимог п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим просив здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 15.11.2010 року № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри та порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» передбачено, що до складу грошового забезпечення не включається щомісячна додаткова винагорода, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Також, вказав, що позивач був поза штатом, а тому були відсутні будь-які законні підстави для нарахування щомісячної додаткової винагороди, тому у діях відповідача відсутні будь-які порушення законодавства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність 45 гарнізонного будинку офіцерів, яка полягає у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Зобов`язано 45 гарнізонний будинок офіцерів здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які він отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату перерахунку.

На вказане рішення 45 гарнізонним будинком офіцерів подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника циклу організації мобілізаційної роботи у військових комісаріатах 1 центральних офіцерських курсів підготовки фахівців мобілізаційних органів.

Наказом начальника Генерального штабу від 13.12.2013 року № 885 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника 5 гарнізонного будинку офіцерів від 21.02.2014 року № 14 позивача було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

Як вбачається з грошового атестату, позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що сторонами не заперечується.

21.10.2019 року позивач звернувся із заявою до 45 гарнізонного будинку офіцерів із проханням здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Листом від 26.11.2019 року №31/162 45 гарнізонного будинку офіцерів позивача було повідомлено про те, що на момент його звільнення з військової служби порядок виплати грошового забезпечення у Міністерстві оборони України регламентовано наказом Міністра оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 року №260.

Згідно вказаного Порядку до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). У зв`язку з чим відсутні підстави для здійснення доплати одноразової допомоги при звільненні з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди.

Позивач вважає, що відповідач протиправно нарахував та виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів враховує наступні обставини.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 визначено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 січня 2014 року у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, апелянтом не заперечується той факт, що на момент звільнення позивача з військової служби він набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ позивач.

Разом з тим, апелянт додаткову грошову винагороду у розмірі, передбаченому Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включив, з посиланням на норми Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, то право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Тобто, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17 та від 16 травня 2019 року у справі 826/11679/17.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При вирішенні даної справи врахуванню підлягають правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.02.2019 р. по справі №522/2738/17, відповідно до яких до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Як вбачається з архівної довідки Одеського територіального архівного відділу ГДА МОУ від 19.11.2019 року № 31/156 про нараховане та виплачене грошове забезпечення, ОСОБА_1 у грудні 2013 року отримував додаткову грошову винагороду у розмірі, передбаченому Постановою №889.

При цьому, довідка 45 гарнізонного будинку офіцерів від 19.02.2014 року № 2315 не може бути врахована в даному випадку, оскільки така довідка видана позивачу для обчислення пенсії, яка не містила відомостей про отримання позивачем щомісячної додаткової грошової винагороди.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно наказу начальника 45 гарнізонного будинку офіцерів (стройовій частині) від 21.02.2014 року №14 позивач був виключений зі списків особового складу, всіх видів забезпечення будинку офіцерів з 21.02.2014 року та направлений на військовий облік до Центрально-Миколаївського об`єднаного районного військового комісаріату міста Миколаєва.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 підлягала скороченню наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2013 року №264, з 30.12.2013 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , всіх видів забезпечення та направлено для остаточного розрахунку до правонаступника 45 гарнізонного будинку офіцерів.

У період з січня 2014 року по лютий 2014 року ОСОБА_1 не було нараховано додаткову грошову винагороду, оскільки у цей період позивач займав посаду поза штатом 45 гарнізонного будинку офіцерів.

Тобто, остання штатна посада, яку обіймав позивач перед звільненням начальник циклу організації мобілізаційної роботи у військових комісаріатах 1 центральних офіцерських курсів підготовки фахівців мобілізаційних органів (військова частина НОМЕР_1 ).

При цьому, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється з урахуванням грошового забезпечення за останньою штатною посадою.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення у суду відсутні, при цьому апелянтом протиправно не включено до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена Постановою №889.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач (апелянт), який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу 45 гарнізонного будинку офіцерів на рішення залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Кравченко К.В. Ступакова І.Г.