Постанова

від 30.09.2020 по справі 640/19760/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19760/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Чаку Є.В., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Верона Піца про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16. Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.п. 42.1, 42.2, 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з Повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові; у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин , документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з податку на додану вартість у сумі 944,64 грн. виникла на підставі самостійно поданої Відповідачем Податкової декларації з податку на додану вартість від 18 лютого 2017 року №9023461273 (граничний строк сплати - 02 березня 2018 року); заборгованість з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 551,76 грн. - на підставі самостійно поданої податкової декларації від 11 березня 2017 року №9270425292 (граничний строк сплати - 11 березня 2017 року); заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів - внаслідок нарахування контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями форми С від 23 червня 2017 року №№0001624001, 0001614001 у сумі 6800,00 грн. та 17000,00 грн. відповідно.

Податкові повідомлення-рішення форми С від 23 червня 2017 року №№0001624001, 0001614001 надіслано Відповідачу рекомендованим листом з Повідомленням про вручення, проте до Позивача конверт (а.с.30) повернувся з Довідкою причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання, тобто податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими.

30 січня 2018 року Позивачем прийнято податкову вимогу форми Ю №13219-17, яку надіслано Відповідачу рекомендованим листом з Повідомленням про вручення, проте до Позивача конверт (а.с.27) повернувся з Довідкою причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання, тобто податкова вимога вважається належним чином врученою.

Докази оскарження Відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, оскільки на час прийняття оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції сума грошового зобов`язання Відповідача є узгодженою, колегія суддів дійшла висновку щодо стягнення з нього податкового боргу.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні адміністративного позову в частині стягнення з Відповідача податкового боргу за рахунок готівки.

Відповідно до п.п. 95.3, 95.4 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки , що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

А згідно з п. 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.5 статті 95 Податкового кодексу України; у випадках, передбачених пунктами 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу видається за формою згідно з додатком 1 на підставі рішення суду про стягнення коштів за рахунок готівки , що належить платнику податків.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності у Відповідача податкового боргу та його стягнення, він мав задовольнити адміністративний позов і в частині стягнення зазначених коштів з Відповідача за рахунок належної йому готівки.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення адміністративного позову в цій частині.

Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року скасовується в частині та ухвалюється в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольняється.

Відповідно до частини другої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною четвертою ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

А відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Верона Піца (код за ЄДРПОУ 36530601) податковий борг в загальній сумі 25297,40 грн. (двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто сім гривень сорок копійок) за рахунок готівки.

В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.

Постанову складено в повному обсязі 30.09.2020 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Чаку Є.В.

Черпіцька Л.Т.