Постанова

від 29.09.2020 по справі 826/11264/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11264/16 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення" від 23 березня 2017 року №23-2312/14-16-СГ, №23-2316/14-16-СГ, №23-2317/14-16-СГ, №23-2314/14-16-СГ, №23-2315/14-16-СГ і №23-2313/14-16-СГ в частині визначення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки та строку оренди на 7 років;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в наказах від 23 березня 2017 року №23-2312/14-16-СГ, №23-2316/14-16-СГ, №23-2317/14-16-СГ, №23-2314/14-16-СГ, №23-2315/14-16-СГ та №23-2313/14-16-СГ встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки та строку оренди 25 років.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не доведено існування підстав для встановлення мінімального строку оренди та максимального розміру орендної плати, передбаченої ПК України, а також не спростовано запропонований позивачем строк і розмір орендної плати. Вказано, що відповідачем порушено договірні засади укладення договору оренди, умисно не враховано інтереси позивача, одноосібно прийнято рішення щодо строку дії договору та розміру орендної плати без обґрунтування і згоди позивача з перевищенням наданих відповідачу Конституцією і ЗК України повноважень та з порушенням вимог статей ЦК України, Закону України "Про оренду землі". Зауважено, що у відповідача відсутні підстави для встановлення орендної плати понад законодавчо встановлений мінімум (3%), враховуючи результат господарської діяльності та фінансово-економічний стан орендаря.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що відповідач не здійснив дослідження обставин та не врахував економічні і адміністративні чинники, стан земельних ділянок та негативні наслідки для прав позивача, що підтверджується відсутністю у листі від 12 травня 2016 року №М-6770/0-3880/6-16 доказів, обґрунтувань, критеріїв, якими керувався відповідач при визначенні строку оренди та розміру орендної плати.

Від відповідача надійшов відзиви на скаргу, де ГУ Держгеокадастру заперечувало проти її задоволення, наполягаючи на законності оскаржуваного рішення

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23 березня 2016 року №23-2317/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 24.0499 га в оренду позивачу без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства в адмінмежах Хижинської сільської ради Лиснянського району Черкаської області (п. 1), надано цю земельну ділянку (кадастровий номер 7122887600:03:001:0294) позивачу в оренду строком на 7 років (п. 2), встановлено річний розмір орендної плати за користування земель-ною ділянкою на правах оренди в розмір 12% від нормативної грошової оцінки (п. 3) (а.с. 9).

У справі наявна копія договору оренди землі від 23 березня 2016 року щодо вказаної земельної ділянки, підписаного лише відповідачем (а.с. 10-14).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23 березня 2016 року №23-2312/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га в оренду позивачу без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства в адмінмежах Хижинської сільської ради Лиснянського району Черкаської області (п. 1), надано цю земельну ділянку (кадастровий номер 7122887600:03:001:0316) позивачу в оренду строком на 7 років (п. 2), встановлено річний розмір орендної плати за користування земель-ною ділянкою на правах оренди в розмір 12% від нормативної грошової оцінки (п.3) (а.с. 15).

У справі наявна копія договору оренди землі від 23 березня 2016 року щодо вказаної земельної ділянки, підписаного лише відповідачем (а.с. 16-20).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23 березня 2016 року №23-2313/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30.1615 га в оренду позивачу без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства в адмінмежах Хижинської сільської ради Лиснянського району Черкаської області (п. 1), на-дано цю земельну ділянку (кадастровий номер 7122887600:04:001:0307) позивачу в оренду строком на 7 років (п. 2), встановлено річний розмір орендної плати за користування земель-ною ділянкою на правах оренди в розмір 12% від нормативної грошової оцінки (п.3) (а.с. 21).

У справі наявна копія договору оренди землі від 23 березня 2016 року щодо вказаної земельної ділянки, підписаного лише відповідачем (а.с. 22-26).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23 березня 2016 року №23-2315/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11.0607 га в оренду позивачу без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства в адмінмежах Хижинської сільської ради Лиснянського району Черкаської області (п. 1), на-дано цю земельну ділянку (кадастровий номер 7122887600:04:001:0308) позивачу в оренду строком на 7 років (п. 2), встановлено річний розмір орендної плати за користування земель-ною ділянкою на правах оренди в розмір 12% від нормативної грошової оцінки (п.3) (а.с. 27).

У справі наявна копія договору оренди землі від 23 березня 2016 року щодо вказаної земельної ділянки, підписаного лише відповідачем (а.с. 28-32).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23 березня 2016 року №23-2316/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4.9795 га в оренду позивачу без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства в адмінмежах Хижинської сільської ради Лиснянського району Черкаської області (п. 1), на-дано цю земельну ділянку (кадастровий номер 7122887600:04:001:0289) позивачу в оренду строком на 7 років (п. 2), встановлено річний розмір орендної плати за користування земель-ною ділянкою на правах оренди в розмір 12% від нормативної грошової оцінки (п.3) (а.с. 33).

У справі наявна копія договору оренди землі від 23 березня 2016 року щодо вказаної земельної ділянки, підписаного лише відповідачем (а.с. 34-38).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23 березня 2016 року №23-2314/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5.6000 га в оренду позивачу без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства в адмінмежах Хижинської сільської ради Лиснянського району Черкаської області (п. 1), на-дано цю земельну ділянку (кадастровий номер 7122887600:03:001:0306) позивачу в оренду строком на 7 років (п. 2), встановлено річний розмір орендної плати за користування земель-ною ділянкою на правах оренди в розмір 12% від нормативної грошової оцінки (п.3) (а.с. 39).

У справі наявна копія договору оренди землі від 23 березня 2016 року щодо вказаної земельної ділянки, підписаного лише відповідачем (а.с. 40-44).

За умовами кожного з перелічених договорів вони укладаються на 7 років та діють до 23 березня 2023 року (включно) (п. 6). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію у порядку, встановленому законом (п. 6.1). Річна орендна плата розраховується орендарем самостійно, виходячи зі ставки 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 8).

Не погоджуючись із визначеним у оскаржуваних наказах строком оренди земельних ділянок і розміром орендної плати позивач звернувся до відповідача із листом від 12 квітня 2016 року, в якому зазначив, що відповідачем без узгодження із ним істотних умов договору прийняло одноособове рішення щодо строку оренди та орендної плати, просив встановити річний розмір орендної плати на рівні 3% від нормативної грошової оцінки, а також встановити строк договору оренди терміном на 50 років з тих підстав, що для підвищення родючості земельних ділянок необхідно вкласти значні кошти, багато зусиль та часу, а відповідно віддачу можна буде почати отримувати лише через декілька років (а.с. 45-47).

Відповідач листом від 12 травня 2016 року №М-6770/0-3880/6-16 надав відповідь, що відсоткова ставка орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки та термін дії договору 7 років запропоновано відповідачем як орендодавцем у межах чинного законодавства (а.с. 48, 49).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, предметом позову є визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 березня 2017 року № 23-2312/14-16-СГ, №23-2316/14-16-СГ, № 23-2317/14-16-СГ, № 23-2314/14-16-СГ, № 23-2315/14-16-СГ та №23-2313/14-16-СГ в частині визначення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки та строку оренди на 7 років та зобов`язання в зазначених наказах встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки та строку оренди 25 років.

В обґрунтування своєї позиції позивач стверджує, що відповідачем порушено договірні засади укладення договору оренди , умисно не враховано інтереси позивача, одноосібно прийнято рішення щодо строку дії договору та розміру орендної плати без обґрунтування і згоди позивача з перевищенням наданих відповідачу Конституцією і Земельним кодексом України повноважень та з порушенням вимог ст.ст. 3, 792 ЦК України, ст.ст. 13, 19, 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ч. 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (в чинній станом на 23 березня 2016 року редакції, далі - Закон №161) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч. 2 статті 16 Закону №161 укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Дійсно, позивач набув права оренди на земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, саме на підставах, передбачених ЗК України.

При цьому, встановлений Земельним кодексом України порядок надання особам в користування таких земельних ділянок передбачає прийняття відповідачем відповідного розпорядчого акта про надання земельної ділянки у користування на підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання земельної ділянки особі у користування (з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання) віднесені до компетенції відповідача.

Отже, оскаржувані рішення з огляду на вказані правові норми є підставою для укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Статтею 13 Закону №161 визначено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення по суті справи, виходив з того, що спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів, досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування сторін та доводи апеляційної скарги, оцінюючи їх в сукупності, зазначає таке.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №813/6286/15.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а.

Колегія суддів вважає, що наслідки дій Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області при прийнятті наказів "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення" від 23 березня 2017 року №23-2312/14-16-СГ, №23-2316/14-16-СГ, №23-2317/14-16-СГ, №23-2314/14-16-СГ, №23-2315/14-16-СГ і №23-2313/14-16-СГ в частині визначення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки та строку оренди на 7 років обумовили зміни цивільно-правового статусу позивача щодо спірних земельних ділянок та виникнення саме цивільно-правового спору між користувачами та власником таких земельних ділянок.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому фактично оскаржує істотні умови договорів оренди землі, а саме щодо визначення йому максимального розміру орендної плати та мінімального строку оренди. Тобто у справі, що розглядається, фактично спір стосується договірних відносин щодо умов користування земельними ділянками, а не владно-управлінських функцій суб`єкту владних повноважень.

Наслідками розгляду даного позову фактично є вирішення питань, що впливають на майновий стан позивача та здійснення ним господарської діяльності.

Тобто даний позов обумовлено захистом саме цивільного права позивача (у сфері земельних відносин).

Враховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

На підставі статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Відтак, вимоги про скасування наказів "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення" від 23 березня 2017 року фактично покликані на відновлення прав позивача на вигідне користування орендованою землею та пов`язано із намаганням змінити істотні умови укладених з відповідачем договорів.

За таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення майнових прав позивача шляхом зміни істотних умов договорів, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, оскільки відповідач у спірних правовідносинах владних управлінських функцій не здійснює, оскільки діє в них як учасник договірних правовідносин, то вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник з приватноправових відносин, а тому має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Так, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції, на виконання вимог ч. 1 статті 239 КАС України, роз`яснює позивачу право на звернення із вказаним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до п.1 ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приписами ч.1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 317, 319, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень і зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев