Постанова

від 02.10.2020 по справі 826/3795/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3795/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр провідної косметології Перламутр до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр провідної косметології Перламутр звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0008921404.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що зазначені в акті фактичної перевірки факти, не вірно було кваліфіковано відповідачем, в зв`язку з чим Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві неправомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення та застосовано суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 171720,00 грн. Позивачем вказано, що викладені в акті фактичної перевірки факти неоприбуткування готівкових коштів у травні, серпні та вересні 2016 року на загальну суму 34344,00 грн не відповідають дійсним обставинам, оскільки готівкові кошти були оприбутковані позивачем у відповідності до пункту 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та глави 2 Розділу 4 пункту 6 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій. Позивачем зазначено, що сума готівки у розмірі 34344,00 грн була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення її в фіскальній пам`яті PPО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах вклеєних до КОРО, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків та свідчить лише про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день. На думку позивача, відсутні підстави для застосовування санкції, передбаченої Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Вказує, що доводи позивача про забезпечення належного оприбуткування готівки суперечать положенням чинного законодавства. Зазначає, що визначальною кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є саме протиправність поведінки (бездіяльність) платника податків, а саме не оприбуткування готівкових коштів на момент виникнення спірних правовідносин.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.02.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві здійснено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Центр провідної косметології Перламутр .

За результатами перевірки встановлено порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та складено акт фактичної перевірки від 16.02.2017 №0289/26/15/14/36257233.

В ході проведення перевірки встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів у розділі 2 Книги обліку розрахункових операцій від 01.12.2015 №3000021810 Р/5 та Книги обліку розрахункових операцій від 06.16.2016 №3000021810 Р/6 (далі КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків Z - звітів: за 23.05.2016 згідно Z - звіту №0740 у сумі 10000 грн; за 05.08.2016 згідно Z - звіту №0806 у сумі 5849 грн; за 08 08.2016 згідно Z - звіту №0808 у сумі 3640 грн; за 22.08.2016 згідно Z - звіту №0820 у сумі 4500 грн; за 29.08.2016 згідне Z - звіту №0826 у сумі 3045 грн; за 02.09.2016 згідно Z - звіту №0830 у сумі 3810 грн; за 05.09.2016 згідно Z - звіту №0833 у сумі 3500 грн; а саме: в графі 5 розділу 2 КОРО зазначені суми не обліковані, записи відсутні, що є порушенням пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Відповідно до акта фактичної перевірки, загальна сума неоприбуткованих (необлікованих) готівкових коштів складає 34344,00 грн.

На підставі акта перевірки від 16.02.2017 №0289/26/15/14/36257233, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0008921404, яким до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 171720,00 грн.

Зазначена фінансова санкція застосована за порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 3 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норма з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Позивач не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду зданим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, жодним чином не обґрунтовано законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 13 частини першої статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зареєстрованого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій (КОРО) і розрахункових книжок (РК) регулюються Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 (далі - Порядок №547) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу 1 глави ІІ Порядку №547, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг та відповідно до вимог законодавства повинні застосовувати РРО, зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.

Пунктом 6 розділу 4 глави ІІ Порядку №547 визначено, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО; щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

Аналіз наведених норм свідчить, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац 3 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2018 по справі №813/2229/17, від 17.12.2018 по справі №810/3811/17, від 13.02.2019 по справі №826/10037/16.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Центр провідної косметології Перламутр є підприємством, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) відповідно до реєстраційного посвідчення від 09.12.2013 №3000021810, виданого Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

Також, ТОВ Центр провідної косметології Перламутр ведеться Книга обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій від 05.12.2016 №3000021810р/7, виданого Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва. Послуги позивачем надаються за готівковий та безготівковий розрахунок через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи РРО з використанням електронних платіжних засобів.

Таким чином, оприбуткування готівкових коштів позивачем здійснюється у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зареєстрованого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547.

Як вбачається з акта фактичної перевірки, загальна сума неоприбуткованих (необлікованих) готівкових коштів складає 34344,00 грн.

Разом з тим, позивачем зазначено та не спростовано відповідачем, що зазначені кошти обліковувались і записи про них в КОРО наявні, але зазначені записи були зроблені відповідальною особою - олівцем. Зазначений факт використання олівця підтверджується пояснювальною запискою від 16.02.2017 б/н (а.с. 16), що є додатком до акта фактичної перевірки.

Крім того, факт оприбуткування готівки підтверджується звітністю, поданою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій визначена сума розрахунків за травень, серпень та вересень 2016 року і яка відповідає сумі коштів визначених у Z - звітах, та записах КОРО здійснених олівцем, а саме: звіт про використання КОРО за травень 2016 на загальну суму розрахунків 26185 грн; звіт про використання КОРО за серпень 2016 на загальну суму розрахунків 46898 грн; звіт про використання КОРО за травень 2016 на загальну суму розрахунків 75663 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що готівкові кошти були оприбутковані позивачем у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зареєстрованого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 6 розділу 4 глави ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547.

Таким чином, сума готівки у розмірі 34344,00 грн була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення її в фіскальній пам`яті PPО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах вклеєних до КОРО, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків та свідчить лише про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 по справі №813/2229/17, від 17.12.2018 по справі №810/3811/17, від 13.02.2019 по справі №826/10037/16.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, жодним чином не обґрунтовано законність прийнятого Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкового повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0008921404, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вказує, що статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Як визначено у ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, яким (як у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, так на час вирішення справи судом) встановлено таке.

Згідно із ст. 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Згідно з п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пунктом 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

Наведені приписи ГК України і ПК України дають підстави для висновку про те, що контролюючий орган вправі застосувати до платника податків штрафні (фінансові) санкції за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, які передбачені ПК України та іншими законами України.

Указ №436/95 не є законом, тому застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за порушення п. 2.6 Положення №637 колегія суддів вважає незаконним, що також є підставою для визнання протиправним і скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.10.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна