Рішення

від 02.10.2020 по справі 910/8011/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2020Справа № 910/8011/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-ВИШУКУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМСТВ М"ЯСНОЇ І МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ "УКРНДІМ"ЯСОМОЛПРОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕК"

про стягнення 78485,28 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-ВИШУКУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМСТВ М"ЯСНОЇ І МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ "УКРНДІМ"ЯСОМОЛПРОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕК" про стягнення 78485,28 грн заборгованості, з яких: 60000,00 грн - борг з орендної плати, 18000,00 грн - штраф, 485,28 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №94 від 01.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

21.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8011/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

18.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов.

Судом встановлено, що відзив на позов поданий відповідачем з дотриманням строків встановлених в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕК" про поновлення строку на подання відзиву на позов та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням.

03.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-ВИШУКУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМСТВ М"ЯСНОЇ І МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ "УКРНДІМ"ЯСОМОЛПРОМ" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТЕК" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №94 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві за плату у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення - кімната №803А загальною площею 25 кв.м. (у подальшому - об`єкт оренди/об`єкт). Дане приміщення є частиною будівлі офісного комплексу, який знаходиться за адресою: 02160, м. Київ, проспект Соборності, 15 і є власністю орендодавця на підставі свідоцтва про право власності від 21.03.2006 серія ЯЯЯ №501546.

Відповідно до п.2.1. договору передача об`єкта оренди орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення об`єкта оренди після закінчення строку оренди або у випадках, передбачених договором, оформлюються Актами приймання-передачі.

01.11.2019 сторонами договору було підписано Акт здачі-приймання нежилих приміщень, згідно з яким орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) приміщення для розміщення офісу - кімн. №803А загальною площею 25 кв.м.

Згідно з п.3.1. договору сума орендної плати за користування об`єктом оренди розраховується за відповідний місяць виходячи зі ставки орендної плати за 1 м : загальної площі об`єкту оренди, яка складає 380,00 грн за 1 кв.м. (в т.ч. ПДВ20% - 63,33 грн).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата за місяць складає 1000,00 грн, (у т.ч. ПДВ 20% - 1666,67 грн.), в тому числі розмір місячної плати за користування місцями для перебування т.з. становить 500,00 грн. з ПДВ. Орендна плата по даному договору вноситься авансовим платежем орендарем щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця, шляхом безготівкового переказу грошових коштів з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця, який зазначено у даному договорі в розділі 9 "Реквізити сторін".

Відповідно до п.3.3 договору з моменту підписання сторонами даного договору та Акту приймання-передачі об`єкта оренди орендар протягом п`яти календарних днів з моменту підписання вносить платежі по договору за перший та останній місяці оренди авансовим платежем.

Авансовий платіж за останній місяць є страховим платежем і гарантією у випадку невиконання протягом дії цього договору орендарем своїх обов`язків по оплаті платежів по договору. Страховий платіж не повертається орендарю та зараховується як сплата за останній місяць користування об`єктом оренди. Розмір страхового платежу дорівнює розміру орендної плати за один місяць і становить 10000,00 грн. і обліковується на рахунку орендодавця.

Згідно із п.3.6. договору орендна плата включає в себе плату за надання комунальних послуг (електроенергію) за діючими розцінками та тарифами які у встановленому порядку відшкодовують вартість їх надання, відповідно до загальної площі приміщення, що орендується.

Відповідно до п.4.2.8. договору орендодавець зобов`язаний надавати орендарю в останній день поточного місяця акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) з оренди нежилих приміщень.

За змістом пункту 3.7. договору орендодавець кожного місяця надає Орендарю Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг). Орендар протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання підписує та повертає в бухгалтерію (кімн. 412) акт здачі- приймання робіт (наданих послуг). Якщо протягом вказаного терміну Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) не будуть підписані, то Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) вважаються підписаними, а дані послуги з оренди надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій з боку Орендаря. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Згідно із п.4.1.8. договору орендар зобов`язаний протягом п`яти днів з дати отримання Актів здачі- приймання робіт (наданих послуг) підписати та повернути орендодавцю (в кімн.412) підписаний уповноваженою особою орендаря і скріплений його печаткою один примірник Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) з оренди нежилих приміщень. У разі неповернення підписаного акту у встановлений термін орендарю нараховуються штрафні санкції визначені договором, а послуги з оренди приміщення вважаються наданими і прийнятими орендарем.

Згідно з п.4.1.6. договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному розмірі вносити платежі, передбачені договором.

У пункті 6.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення орендарем строків, передбачених розділом 3 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від місячної суми орендної плати за кожен несплачений місяць. Орендар зобов`язаний сплачувати ці штрафні санкції на користь орендодавця на його першу вимогу.

Позивач зазначає, що за період з 01.11.2019 по 31.05.2020 позивачем були надані відповідачу рахунки- фактури та акти здачі- прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 70000,00 грн.

Надані позивачем у матеріали справи здачі-приймання робіт (наданих послуг) за листопад 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року підписані відповідачем; акти за грудень 2019 року, березень -травень 2020 року - зі сторони відповідача не підписані.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату орендної плати здійснив частково у сумі 10000,00 грн за листопад 2019 року, у підтвердження чого позивач надав суду банківську виписку від 05.12.2019.

Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу вих. №19 від 08.04.2020 про виконання умов договору, у якому вимагав від відповідача здійснити оплату заборгованості та сплату штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.6.3. договору.

Оскільки відповідач вимог позивача не задовольнив, оплату заборгованості не здійснив, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 60000,00 грн, штрафу у сумі 18000,00 грн та 3% річних у сумі 485,28 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що договір у відповідності до п.3.3. договору є неукладеним; відповідач у період з березня по травень 2020 року не мав можливості використовувати об`єкт оренди у зв`язку із запровадженням на території України карантину, а тому є підстави для звільнення від орендної плати. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст.286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2019 відповідач прийняв у платне користування нежитлове приміщення - кімнату №803А загальною площею 25 кв.м., яке є частиною будівлі офісного комплексу, який знаходиться за адресою: 02160, м. Київ, проспект Соборності, 15.

Згідно із 3.2. договору, наданих позивачем у матеріали справи рахунків- фактури та актів здачі- прийняття робіт (наданих послуг) сума орендної плати за період з 01.11.2019 по 31.05.2020 становить 70000,00 грн.

Надані позивачем у матеріали справи здачі-приймання робіт (наданих послуг) за листопад 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року підписані відповідачем; акти за грудень 2019 року, за березень-травень 2020 року - зі сторони відповідача не підписані.

Однак, ні нормами чинного законодавства, ні умовами договору не передбачено обов`язку позивача вчиняти дії щодо спонукання відповідача до підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). За умовами договору, строк оплати не поставлений у залежність від підписання відповідачем актів здачі- прийняття робіт (наданих послуг).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом пункту 3.2 договору орендна плата по даному договору вноситься авансовим платежем орендарем щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Відповідач здійснив частково оплату у сумі 10000,00 грн за листопад 2019 року, що підтверджується банківською випискою від 05.12.2019.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 60000,00 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання по договору з оплати орендної плати у сумі 60000,00 грн, доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 60000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов, посилаючись на пункту 3.3. договору зазначає про неукладення договору.

Так, у відповідності до пункту 3.3. договору сторонами погоджено, що з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі об`єкта оренди орендар протягом п`яти календарних днів з моменту підписання вносить платежі по договору за перший та останній місяці оренди авансовим платежем. В разі, якщо орендар протягом п`яти календарних днів з моменту підписання цього договору не вносить авансовий платіж за перший та останній місяці оренди, договір оренди вважається не укладеним, а майно таким, що не передавалось орендареві за актом приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Оскільки відповідач здійснив часткову оплату за користування орендованим приміщенням за листопад 2019 року та продовжує користуватися об`єктом оренди, то підстави вважати договір неукладеним у суду відсутні.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення від орендної плати у період з березня по травень 2020 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідач зазначає, що у зв`язку із запровадженням на території України карантину, відповідачем прийнято наказ №184 від 17 березня 2020 року, відповідно до якого у зв`язку з карантином з 18 березня 2020 року доступ працівників до приміщення обмежується до подальших розпоряджень. Робота офісу була відновлення згідно з наказом №197 від 29.05.2020 року з 01.06.2020 року.

Таким чином, відповідач зазначає, що не мав можливості використовувати приміщення відповідно до мети зазначеної у пункту 1.2. договору та здійснювати господарську діяльність у приміщенні.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16 червня 2020 року № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".

Згідно до ч.4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року вказано у справі № 910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

За змістом пункту 1.2. договору об`єкт оренди передано відповідачу для розміщення офісу, з метою здійснення господарської діяльності згідно із Статутом.

Однак, належних та достатніх доказів на підтвердження заборони на здійснення відповідачем господарської діяльності та відповідно використання орендованого приміщення для такої діяльності відповідачем не надано.

Докази того, що існувала заборона або обмеження у допуску відповідача до орендованого приміщення та/або знаходження в ньому у матеріалах справи відсутні.

Внутрішні накази відповідача не підтверджують наявності обставин, за які відповідач не відповідає та які можуть підтвердити те, що майно не використовувалося або не могло бути використане відповідачем.

Більш того, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відповідачем будь яких вимог на адресу позивача стосовно зменшення плати за користування орендованим, згідно договору оренди №94 від 01.11.2019, нежитловим приміщенням не направлялось.

З урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими викладені у відзиві на позов відповідачем доводи щодо звільнення його від сплати за користування об`єктом оренди.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у сумі 18000,00 грн та 3% річних у сумі 485,28 грн (нараховані за періоди: з 11.12.2019 по 02.06.2020, з 11.01.2020 по 02.06.2020, з 11.02.2020 по 02.06.2020, з 11.03.2020 по 02.06.2020, з 11.04.2020 по 02.06.2020, з 11.05.2020 по 02.06.2020).

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу та 3% річних.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 6.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення орендарем строків, передбачених розділом 3 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від місячної суми орендної плати за кожен несплачений місяць.

Розрахунок штрафу у сумі 18000,00 грн є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій за період грудень 2019 року-лютий 2020 року на 75% - до 2250,00 грн, то суд зазначає наступне.

Вказане клопотання обґрунтоване неспівмірністю нарахованої суми штрафу та відсутності можливості у відповідача користуватися орендованим приміщенням.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

У матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що у даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій. Жодних доказів на підтвердження відсутності можливості користуватися об`єктом оренди відповідачем також не надано.

Враховуючи, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3% річних у сумі 485,28 грн позивач здійснює за періоди: з 11.12.2019 по 02.06.2020, з 11.01.2020 по 02.06.2020, з 11.02.2020 по 02.06.2020, з 11.03.2020 по 02.06.2020, з 11.04.2020 по 02.06.2020, з 11.05.2020 по 02.06.2020.

Судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних на заборгованість за травень 2020 року позивачем не враховані приписи ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже нарахування 3% річних на заборгованість за травень 2020 року слід здійснювати за період з 13.05.2020 по 02.06.2020.

За перерахунком суду сума 3% річних становить 483,64 грн, а тому вимоги в цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-ВИШУКУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМСТВ М"ЯСНОЇ І МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ "УКРНДІМ"ЯСОМОЛПРОМ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕК" (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9, ідентифікаційний код 30722398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-ВИШУКУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМСТВ М"ЯСНОЇ І МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ "УКРНДІМ"ЯСОМОЛПРОМ" (02160, місто Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 15, будівля, ідентифікаційний код 00419288) заборгованість з орендної плати у сумі 60000,00 грн, штраф у сумі 18000,00 грн, 3% річних у сумі 483,64 грн та судовий збір у сумі 2101,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.10.2020.

Суддя С.О. Турчин