Ухвала

від 01.10.2020 по справі 373/573/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 373/573/17

провадження № 61-4073св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національний історико-етнографічний заповідник Переяслав ,

третя особа - генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав Лукашевич Олексій Михайлович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Олійника В. І., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав , третя особа - генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав Лукашевич О. М., про визнання незаконними наказів про застосування дисциплінарних стягнень, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2019 року у складі судді Керекези Я. І. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав від 10 лютого 2017 року № 2-ДС Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення . Визнано незаконним і скасовано наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав від 10 лютого 2017 року № 3-ДС Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення . Визнано незаконним і скасовано наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав від 20 лютого 2017 року № 4-ДС Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення . Визнано незаконним і скасовано наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав від 07 березня 2017 року № 19-ОС Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав . Стягнуто з Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 березня 2017 року до 12 лютого 2020 року в сумі 708 897,28 грн та 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У березні 2020 року Національний історико-етнографічний заповідник Переяслав подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 522/15643/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

У відповідності до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду касаційної скарги за участю Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав та ОСОБА_1 або їх уповноважених представниківнемає, тому у задоволенні клопотань слід відмовити.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити Національному історико-етнографічному заповіднику Переяслав та ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про розгляд справи за їх участю або участю уповноважених представників.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав , третя особа - генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав Лукашевич Олексій Михайлович, про визнання незаконними наказів про застосування дисциплінарних стягнень, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко