Рішення

від 09.09.2020 по справі 757/62395/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62395/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Винник С. М.,

за участі представників позивача Дробязко М. М., Іваницької О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом Громадської організації Водно-моторний спортивно-фізкультурний клуб Видубицький до ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати за ГО Водно-моторний спортивно-фізкультурний клуб Видубицький право власності на майно, яким на даний час вона володіє, а саме: 20 понтона-бона, 19 бонних переходів, яке знаходиться у м. Києві по вул. Набережно-Печерська, буд. 8, і призупинити передачу зазначеного майна на відповідальне зберігання ТОВ Євротрансгруп .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що голові правління позивача випадково стало відомо про майновий спір на вказане майно, яке розміщується на території ТОВ ДКППО Ремонтно-відстійний пункт № 1 та належить позивачу на підставі акту приймання-передачі від 02 квітня 2012 року між ТОВ Ланіс Менеджент , згідно з договором на виготовлення причальних бонів № 12/01 від 03 лютого 2012 року. Позивач вбачає порушення майнових справ та свобод з ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року у справі № 757/23926/17-ц зобов`язано ОСОБА_1 передати 20 понтонів-бонів та 19 бонних переходів на відповідальне зберігання ТОВ Євротрансгруп до розгляду справи по суті, оскільки прийнято судове рішення, без обґрунтування належності або володіння ОСОБА_1 передачі майна, яке належить позивачеві.

Відповідач не виказував своєї думки щодо позову, відзив до суду не надходив.

ІІ. Процесуальні дії.

20 жовтня 2017 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю Цокол Л. І. та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

На підставі норми пункту 9 частини першої Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15 грудня 2017 року), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 березня 2018 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження /а. с. 16-17/.

На підставі розпорядження керівника апарату суду Ліннік Н. В. № 57 від 05 лютого 2019 року у справі 06 лютого 2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та передано судді Литвиновій І. В. для розгляду /а. с. 56, 57-59/.

19 червня 2019 року ухвалою суду об`єднано цивільні справи №№ 757/62395/17-ц та 757/23926/17-ц [за позовом ТОВ СКОРОБЕЙ до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ ЄВРОТРАНСГРУП про усунення перешкод у реалізації права користування майном - 20 понтонами-бонами та 19 бонних переходів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , провадження у якій відкрито 19 травня 2017 року і перебувала на розгляді у головуючого судді Остапчук Т. В.] в одне провадження справу /а. с. 86-87, 88, 93, 95-96/.

09 липня 2019 року працівниками Відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ складено акт про помилкове об`єднання обліково-статистичних карток №№ 757/62395/17-ц та 757/23926/17-ц /а. с. 100/.

Таким чином, оскільки цивільна справа № 757/62395/17-ц була передана для об`єднання, на виконання ухвали суду від 19 червня 2019 року, після постановлення головуючим суддею Остапчук Т. В. ухвали про залишення позову без розгляду, цивільна справа залишилася у провадженні судді і продовжено підготовчі дії на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 25 червня 2020 року на місці, без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, поновивши процесуальний строк для подання доказів, задоволено клопотання представника позивача і долучено до матеріалів справи подані у засіданні документи /а. с. 174/.

Окрім того, суд ухвалою, постановленою у судовому засіданні 25 червня 2020 року на місці, без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування у Печерському районному суді м. Києва інформації щодо справ №№ 757/23926/17-ц, 757/23247/17-ц та 757/23590/17-ц, вмотивоване тим, що предметом спору у вказаних справах є колективне майно, яке знаходиться на балансі позивача /а. с. 174/.

25 червня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті /а. с. 176/.

Відповідно до відповіді наданої з Відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ від 06 серпня 2020 року вх № 108871 відповіді, ухвалою судді Остапчук Т. В. від 26 червня 2019 року у справі № 757/23926/17-ц позов залишено без розгляду, ухвалою судді Новака Р. В. у справі 757/23247/17-ц [позов ТОВ СКОРОБЕЙ до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями] також залишено без розгляду, ухвалою судді Підпалого В. В. у справі 757/23590/17-ц [позов ТОВ СКОРОБЕЙ до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном] залишено без руху на стадії судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали і просили задовольнити.

Відповідач та / або його представник у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце призначення якого повідомлений належним чином, проте заяви по суті або з процесуальних питань до суду не надходили.

28 травня 2018 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами цивільної справи /а. с. 77, 78/.

Суд, заслухавши обґрунтування представників позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Відповідно до договору на виготовлення причальних бонів № 12/01 від 03 лютого 2012 року, укладеного ГО Водно-моторний спортивно-фізкультурний клуб Видубицький [Замовник] в особі Голови правління Стріли В.О. , що діяв на підставі Статута, та ТОВ Ланіс Менеджмент [Виконавець] в особі Директора Медінського О. В. , виконавець зобов`язується виготовити та доставити за завданням замовника причальні бони у строк з 03 лютого 2012 року до 15 квітня 2012 року у кількості 24 одиниці, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виготовлення та доставку /а. с. 21-23/.

Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору від 03 лютого 2012 року, за виготовлення та доставку причальних бонів замовник [позивач] сплачує виконавцеві із розрахунку вартості виготовлення та доставки однієї одиниці у розмірі 6 000, 00 грн, загальну суму 144 000, 00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі причальних бонів від 02 квітня 2012 року по договору № 12/01 від 03 лютого 2012 року, сторонами складено цей акт про те, що причальні бони виготовлені та доставлені у належному порядку оформлені, вартість причальних бонів - 120 000, 00 грн, а також 20 % ПДВ - 24 000, 00 грн /а. с. 23/.

Як вбачається з калькуляції вартості виробництва продукції № КА-0000005 від 27 квітня 2012 року, загальна вартість 12 шт міжпричальних переходів становить 14 273, 49 грн /а. с. 65/.

Згідно з видатковою накладною № ВН 1У-0000048 від 27 березня 2012 року, позивач отримав від ТОВ 1-А Українська промислова компанія товар (кути 70х70х5 довжиною 222 погонних метри; дошки 150х40х200 об`ємом 4, 8 кв м; арматури d-10 мм довжиною 12,10 погонних метри; електрод АНО 21 вагою 20 кг), а остання прийняла від ГО ВМСФК Видубицький суму у розмірі 14 273, 49 грн як оплату за товар згідно з договором № ВН 1У-0000048 від 27 березня 2012 року /а. с. 66, 67/.

Згідно з договором № 16-09/02 про надання послуг від 01 жовтня 2016 року, виконавець [ТОВ Дочірнє комерційне підприємство побутового обслуговування Ремонтно-відстійний пункт № 1] за завданням замовника [ГО Водно-моторний спортивно-фізкультурний клуб Видубицький в особі голови правління Стріли В. О. ] зобов`язується представляти інтереси останнього як у комерційних так і у державних установах та інститутах, надати послуги з організації комплексного обслуговування об`єктів, допоміжного обслуговування водного транспортну та іншої допоміжної діяльності у сфері транспорту, а також згідно додатку № 2 до цього договору, забезпечити схоронність майна колективного та приватного членів клубу, на території визначеній у п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, визначених цим договором /а. с. 24-29, 30-37/.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що виконавець надає послуги замовнику на території відстій плавзасобів членів ГО ВМСФК Видубицький за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 8 (Видубицьке озеро).

Як вбачається із відомостей довідки ГО ВМСФК Видубицький від 10 жовтня 2017 року вих. № 218, на балансі обліковуються бони причальні у кількості 89 шт, які розміщуються та обслуговуються на території Видубицького озера за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 64/.

Згідно з довідкою ГО ВМСФК Видубицький від 18 жовтня 2018 року вих. № 280, на балансі організації перебувають переходи міжпричальні у кількості 12 шт, первісна балансова вартість яких становить 1 189, 46 грн за одиницю та які були введені в експлуатацію 27 квітня 2012 року /а. с. 63/.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23926/17-ц від 02 червня 2017 року задоволено заяву представника ТОВ Скоробей про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати 20 понтонів - бонів та 19 бонних переходів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві власності ТОВ СІЛЬГОСПАГРОПРОМ , на відповідальне зберігання ТОВ ЄВРОТРАНСГРУП (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 67014308) /а. с. 9-10/.

Ухвалою від 11 жовтня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва за апеляційною скаргою Іваницької О. П., яка діє на підставі довіреності в інтересах особи, яка не брала участі у справі у справі № 757/23926/17-ц за позовом ГО Водно-Моторний спортивно-фізкультурний клуб Видубицький на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ Скоробей до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права користування майном залишила без змін судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 69503652).

24 червня 2020 року балансова вартість майна ГО ВМСФК Видубицький , згідно з довідкою № 228, становить 23 189, 46 грн, з яких 6 000, 00 грн - 24 причальних бони 1 (2012 року введення в експлуатацію); 7 000, 00 грн - 8 причальних бони 37 (2013 року введення в експлуатацію), 4 000, 00 грн - 25 причальних бонів б/у 40 (2013 року введення в експлуатацію); 5 000, 00 грн - 32 причальних бонів б/у 43 (2013 року введення в експлуатацію) та 1 189, 46 грн - 12 переходів міжпричальних (2012 року введення в експлуатацію) /а. с. 137/.

27 квітня 2018 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва № 757/23926/17-ц позов залишено без розгляду і скасовано заходи забезпечення позову (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 73947770).

21 листопада 2018 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 757/23926/17-ц ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 78112121). У зв`язку із скасуванням ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, якою одночасно скасовано заходи забезпечення позову, такі заходи забезпечення позову вважаються не скасованими.

06 червня 2019 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва залишено без розгляду позов ТОВ СКОРОБЕЙ до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ ЄВРОТРАНСГРУП про усунення перешкод у реалізації права користування майном - 20 понтонами-бонами та 19 бонних переходів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 82700578).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а відповідно до приписів ст.ст. 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду за припиненням дії, яка порушує таке право.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що встановлено частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном - частиною першою статті 317 ЦК України.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений у здійсненні права власності, як вказано у частині другій статті 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої - третьої ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, під час розгляду даної справи, відповідачем, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на спростування обставин, що стали підставою для позову.

Будь-яких доказів в обґрунтування своєї позиції в суді, які б відповідали вимогам ст. ст. 76-81 ЦПК України та були достатніми для встановлення підстав для задоволення позову, сторона позивача суду не надала.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, встановив, що позивачем залишився не доказаним факт порушення його майнових прав та свобод, зокрема як і не вказано, яким же чином порушив його права відповідач, до якого заявлені позовні вимоги, тому суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на майно.

Слід також зазначити, що відмова суду в задоволенні вимог особи, не свідчить про порушення її права на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до критеріїв, визначених Європейським судом з прав людини, зміст цього права полягає лише в доступності особі на національному рівні засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод (пункт 109 рішення у справі Зінченко проти України (заява № 63763/11; пункт 113 рішення у справі Мельник проти України (заява № 72286/01); пункт 91 рішення у справі Ухань проти України заява № 30628/02). Проте належна реалізація права за ст. 13 Конвенції не гарантує задоволення заяви, клопотання або скарги по суті, які задовольняються лише в разі підтвердження підстав для цього в межах установленої законом процедури.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача, понесені у зв`язку із розглядом справи, а саме судовий збір, не відшкодовуються, у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 41, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16, 22, 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Громадської організації Водно-моторний спортивно-фізкультурний клуб Видубицький до ОСОБА_1 про визнання права власності, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя І. В. Литвинова