Рішення

від 31.07.2020 по справі 469/649/17

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.07.2020 Справа № 469/649/17

2/469/28/20

Р і ш е н н я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» , про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Прокурор 15 травня 2017 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 рішення Коблівської сільської ради від 15 жовтня 2015 року №19 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0809 га (забудовані землі, землі, які використовуються для відпочинку) з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036; витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області вказану земельну ділянку нормативною грошовою оцінкою 76363,33 грн. по АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір, сплачений при подачі позову.

У обгрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що пунктом 2 рішення Коблівської сільської ради № 7 від 15 листопада 2013 року, яке у подальшому скасоване рішенням господарського суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року у справі № 195/563/16, у постійного користувача ДП Очаківське ЛМГ вилучено земельні ділянки загальною площею 46.8 га та переведено їх до земель запасу Коблівської сільської ради; за рахунок вказаних земель оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036, яка фактично належить до земель лісогосподарського призначення, відведення яких у приватну власність заборонено; надання вказаної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва не відповідає містобудівній документації та нормам ДБН; земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі та відповідно до законодавства не може передаватися у приватну власність для індивідуального дачного будівництва; вибуття земельної ділянки відбулось поза волею належного власника - держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Провадження у справі відкрито 03 липня 2017 у порядку, визначеному ЦПК України (2004 року).

Ухвалою судді від 04 грудня 2017 року після повторного автоматичного розподілу у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Старчеус О.П. справу прийнято до свого провадження суддею Гапоненко Н.О. та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 17 квітня 2018 року продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, відповідно до правил ЦПК України (в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року).

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, про що надав відповідну заяву, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , у якій вказував на відсутність добровільної відмови землекористувача ДП Очаківське ЛМГ від земельної ділянки та відповідного рішення належного володільця Березанської РДА про вилучення чи припинення права постійного користування землею ДП Очаківське ЛМГ та погодження переходу права власності до Коблівської сільської ради чи інших осіб; зазначав про те, що розміщення земельної ділянки у рекреаційній зоні, встановленій містобудівною документацією, не означає автоматичного віднесення її до земель рекреаційного призначення; посилався на існування суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у власність державі земельної ділянки, яка вибула незаконно (а.с.179-186).

Представник Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та підтримання заявлених вимог (а.с.279), про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Коблівської сільської ради Березанського рйону Миколаївської області, відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи - ДП «Очаківське лісомисливське господарство» у судове засідання не з`явилися та не повідомили про причину своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.269,268,270).

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь прокурора на відзив (а.с.141-148, 170-174), в яких посилався на недоведеність належності спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення (лісів) та земель державної власності, виходячи з того, що земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту с.Коблеве, а тому за законом належить до земель комунальної власності, тому Березанська РДА не мала повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки належним позивачем може бути лише Миколаївська ОДА, тобто позовна заява подана в інтересах особи, яка не має повноважень на подання позову та ведення справи. Зазначав, що прокурором не доведено перебування земельної ділянки у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ та що спірна земельна ділянка не входила до складу земель Держлісфонду площею 46,8 га, вилучених у ДП «Очаківське ЛМГ» рішенням №7 Коблівської сільської ради від 15.11.2013 року, так як належала до виділу ІНФОРМАЦІЯ_1 в кварталі 39, а не до виділу НОМЕР_2 в кварталі 39, як зазначено прокурором. Вказував, що за Генеральним планом с.Коблеве спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с.Коблеве, проте не у межах прибережної захисної смуги, віднесена до земель рекреаційного призначення, на яких Генеральним планом не забороняється індивідуальне дачне будівництво, а тому земельна ділянка не належить та не може належати до земель водного або лісогосподарського фондів, оскільки має інше цільове призначення, та на ній не може бути встановлена прибережна захисна смуга; посилався на невстановлення меж прибережної захисної смуги в межах с.Коблеве, що призводить до неможливості визначення таких меж. Також зазначав про невстановлення прокурором наявності суспільного інтересу вилучення набутого у власність на законних підставах майна, необґрунтованість посилань прокурора на законодавство УРСР та норми ДБН 360-92, які є застарілими, а також на Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996 року, оскільки в п.6.15 цих Правил зазначено про стометрову берегову, а не прибережну захисну смугу; вважає безпідставним посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №496, оскільки даним нормативним актом визначаються межі водоохоронних зон, а не прибережних захисних смуг. Зазначав про незалучення до справи органу, який видав свідоцтво про право власності (реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області) та необгрунтованість вимог про скасування свідоцтва про право власності у зв`язку з ненаданням прокурором такого свідоцтва.

Представник Коблівської сільської ради надав заяву про розгляд справи без його участі та визнання позову (а.с.53).

Оскільки учасники справи неодноразово повідомлялись судом про час та місце слухання справи, про наявність поважних причин неявки до суду не повідомили, виклали свою позицію у наданих до суду заяв по суті справи, суд на підставі ст.223 ЦПК України прийшов до висновку, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи, та розглянув справу без участі осіб, що не з`явились у судове засідання.

У судовому засіданні встановлено, що пунктами 1, 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №19 від 15 жовтня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва), яка розташована на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, вилучено із земель, не наданих у власність або постійне користування, та надано безкоштовно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0809 га (забудовані землі, землі які використовуються для відпочинку) з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 (а.с.13).

Зазначені обставини підтверджені також технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , витягом з державного земельного кадастру, кадастровим планом зовнішніх між земельної ділянки та експлікацією земельних угідь (а.с.14-15).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Березанського РУЮ у Миколаївській області видано свідоцтво про право власності серія та номер 46872452, на підставі чого проведена реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 за ОСОБА_1 (а.с.16).

За інформацією, наданою Відділом Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області, за даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Чорного моря до південної межі - 206-210 метрів, до північної - 236-240 метрів (а.с.22), що узгоджується з даними публічної кадастрової карти України (а.с.18).

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст.60 ЗК України , ст.88 ВК України).

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України , статті 89-90 ВК України , абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Статтею 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга визначена як частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене ст.88 ВК України, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України .

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України ; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України ).

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України ; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України ).

Можливість передання земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у приватну власність для індивідуального дачного будівництва законом не передбачена.

Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_2 на неналежність спірної земельної ділянки до складу земель водного фонду у зв`язку з віднесенням її до категорії земель рекреаційного призначення, зважаючи, що ч.3 ст.60 ЗК, ч.4 ст.88 ВК передбачають встановлення прибережних захисних смуг на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту; за відсутності проекта землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах с.Коблеве Березанського району Миколаївської області розміри прибережної захисної смуги в визначаються законом.

При прийнятті оскаржуваного рішення Коблівської сільської ради допущено також і інші порушення законодавства.

Відповідно до ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Згідно з п.»ґ» частини 4 зазначеної статті, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч.1 ст.55 ЗК України, ч.1 ст.5 ЛК України)

Частиною 2 ст.56 ЗК України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

З повідомлення ВО «Укрдержліспроект» від 14 лютого 2017 року № 96 з фрагментом накладки земельних ділянок та картографічної бази даних публічної кадастрової карти України вбачається, що станом на 01 січня 1004 року спірна земельна ділянка знаходилась на території державного лісового фонду кв.39 вид.16 Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» . Дані про вилучення вказаної земельної дліянки зі складу державного лісового фонду ВО Укрдержліспроект не надавались (а.с.17-18).

Пунктом 2 рішення Коблівської сільської ради № 7 від 15 листопада 2013 року (а.с.130), який скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року (а.с.127-128), вилучено у ДП Очаківський ЛМГ земельні ділянки загальною площею 46.8 га та переведено їх до земель запасу Коблівської сільської ради.

Як вбачається з вказаного рішення, у якому перелічено нумерацію виділів та кварталів вилучених земельних ділянок, із земель кварталу 39 ДП Очаківський ЛМГ вилучено виділи НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; ні виділ ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні виділ 32 кварталу 39 рішенням Коблівської сільської ради № 7 від 15 листопада 2013 року у ДП Очаківський ЛМГ не вилучались.

Отже, посилання прокурора на належність спірної земельної ділянки до складу земель, незаконно вилучених рішенням № 7 від 15.11.2013 року у ДП Очаківський ЛМГ , не підтверджено доказами у справі.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 не спростовано ті обставини, що надана йому земельна ділянка входила до складу земель державного лісового фонду та перебувала у користуванні ДП Очаківське лісомисливське господарство , що підтверджується також листом ДП Очаківське ЛМГ від 05.12.2017 року № 369 (а.с.150) та копією планшету № 7 лісовпорядкування 2003 року (а.с.155); крім того, відповідачем не надано також належних і допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка вибула з постійного користування ДП Очаківське ЛМГ та перешла з державної у комунальну власність у законний спосіб, що вбачається також і з інформації Березанської РДА про відсутність рішень про вилучення або припинення права постійного користування ДП Очаківське ЛМГ спірною земельною ділянкою або ж погодження переходу права власності до Коблівської сільської ради чи інших осіб (а.с.187) та інформації ДП Очаківське ЛМГ про відсутність рішень про вилучення спірної земельної ділянки і згоди з таким вилученням та заяв про відмову від права користування (а.с.154).

Надана ДП Очаківське ЛМГ у листі № 378 від 11.12.2017 року (а.с.151) інформація про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 станом на 15.10.2015 року не входила до складу земель Держлісфонду, а також інформація Коблівської сільської ради № 1573 від 31 жовтня 2017 року (а.с.157) про включення земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:12:043:0036 у межі с.Коблеве за рішенням № 2 Миколаївської обласної ради Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області від 23.09.2011 року не містять підстав для такого висновку та суперечить сукупності інших досліджених судом доказів.

Рішення Миколаївської обласної ради № 2 від 23 вересня 2011 року Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с.158) включено до межі населеного пункту Коблеве земельну ділянку загальною площею 1235,5108 га із земель державної власності, не наданих у власність або користування, та земель, наданих у власність, оренду чи постійне користування, у тому числі лісові землі 54,3414 га.

Зазначене рішення не містить відомостей про належність земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 до земель, включених до межі населеного пункту Коблеве, а також відомостей про передачу земель державної власності до комунальної власності територіальної громади, як це мало бути відповідно до п. а ч.4 ст.83 ЗК України (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення № 2 від 23.09.2011 року).

Отже, спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного рішення не вибула у встановленому законом порядку з державної власності та постійного користування ДП Очаківське ЛМГ .

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття рішення), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.3 ст.149 ЗК України).

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради Березанського району №1 від 15.10.2015 року перебувала у державній власності та знаходилась у межах с.Коблеве, на підставі ч.5 ст.149 ЗК України повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належали Березанській районній державній адміністрації, а тому Коблівською сільською радою надано земельну ділянку у приватну власність відповідача ОСОБА_1 поза волею належного власника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об`єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об`єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян заборонено.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортноо, іншого призначення здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у наданні органом виконавчої влади дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На час виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 чинною містобудівною документацією був Генеральний план с.Коблеве, затверджений рішенням Коблівської сільської ради від 12.12.2014 року № 28, відповідно до якого спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів, що сторонами не оспорюється та підтверджено листом Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 02.03.2017 року (а.с.21); відповідно до п.6.2 пояснювальної записки до генерального плану, рекреаційна зона формується на півдні населеного пункту та представлена існуючими рекреаційними закладами, які хаотично розташовані вздовж узбережжя Чорного моря, забудова яких потребує упорядкування. Генеральним планом передбачається її подальший розвиток з урахуванням на території с.Коблеве регіонального ландшафтного парку Тілігульський . Враховуючи необхідність дотримування основних завдань та умов використання територій, визначених Положенням про РЛП Тілігульський , пропонується створення та благоустрій зони стаціонарної рекреації, яка буде представлена пансіонатами сімейного типу, кемпінгами та мотелями; крім того, у цій зоні передбачається розвиток спортивно-видовищного, культурно-пізнавального та екстремального туризму, намічається розміщення ряду об`єктів, що приваблюють туристів: фестивального комплексу, спортивних центрів, яхт-клубу, серфстанції, екстримпарку, пейнтбольного та покерного клубу, дартс-клубу (а.с.21).

Генеральним планом с.Коблеве не передбачено можливість індивідуального дачного будівництва у рекреаційній зоні, що відповідає вимогам п.3.38, 3.40 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р. (які були чинними на час прийняття оскаржуваного рішення), за якими дачні і садівницькі поселення розміщуються за межами населених пунктів; будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.

Надання земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №19 від 15 жовтня 2015 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) (а.а.13), що перебуває у власності ОСОБА_1 , не є законним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, одним зі способів захисту прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення індивідуального дачного будівництва суперечить зазначеним вище нормам законодавства, воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню на підставі ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Згідно зі ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до п.8-1 ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відомості про таке свідоцтво внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.16), витяг з якого суд вважає достатнім та допустим доказом видачі свідоцтва.

Враховуючи, що рішення Коблівської сільської ради Березанського району №19 від 15.10.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва прийняте з порушенням норм чинного законодавства, свідоцтво про право власності, видане відповідачу реєстраційної службою Березанського РУЮ на спірну земельну ділянку, необхідно визнати недійсним та скасувати.

Підстави для залучення до участі у справі органу, що видав свідоцтво про право власності, та його можливий статус у справі представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 не зазначені; з матеріалів справи не вбачається наявність цивільних правовідносин між учасниками справи та вказаним органом, а тому участь вказаного органу у справі нормами ЦПК України не вимагається.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України ).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України ).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України ).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу ; отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п.п.75-82 постанови від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога прокурора про витребування земельної ділянки підлягає задоволенню відповідно до положень статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України .

Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави визначалась судом при відкритті провадження у справі та при розгляді клопотань представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду з підстав подання позовної заяви особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Ухвалами суду від 25 вересня 2017 року (постановленою попереднім складом суду) та від 25 вересня 2018 рокуу задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено; судом зазначено, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації, обгрунтував необхідність звернення до суду неналежним виконанням вказаним органом державної влади своїх обов"язків, так як спірне рішення Коблівської сільської ради Березанською РДА тривалий час не оскаржувалось (а.с.10); попередньо, до звернення до суду, прокурор повідомив голову Березанської РДА про таке звернення (а.с.25). Таким чином, судом встановлено наявність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі №6-92ц13 від 18.09.2013 р., створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов і у справі № 6-2510цс15 від 16 грудня 2015 року, при розгляді якої Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України ) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ). Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Таку ж позицію висловила і Велика Палата Верховного Суду у справі 487/10128/14-ц, звернувши увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України , частина третя статті 1 ЗК України ). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18 , 19 , пункт а частини першої статті 91 ЗК України ), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України )

При ухваленні рішення суд враховує, що відповідачем ОСОБА_1 право власності набувалось внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування протизаконних рішень, тобто було порушено суспільний інтерес щодо правильного застосування законодавства та використання охоронюваних законом земель, порядок позбавлення права власності на незаконно набуте майно передбачений законодавством, та вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів судовий збір на користь прокуратури Миколаївської області у рівних частках з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати пункти 1,2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №19 від 15 жовтня 2015 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0809 га (забудовані землі, землі, які використовуються для відпочинку) з кадастровий номером 4820982200:12:043:0036 для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 03 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04056693, місцезнаходження: 57401, Миколаївська область, смт.Березанка, вул.Центральна, 33) земельну ділянку площею 0,0809 га з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 нормативною грошовою оцінкою 76363,33 грн., розташовану по АДРЕСА_1 .

Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (вул.Одеська, 4, с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, 57456, код ЄДРПОУ 04375748) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір в сумі 2800,00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: