Постанова

від 30.09.2020 по справі 476/326/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.09.20

22-ц/812/1193/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 476/326/19

Провадження № 22-ц/812/1193/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Крамаренко Т.В., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства Багата Нива на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Чернякової Н.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Багата Нива" про стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства "Багата Нива" про стягнення заборгованості по орендній платі .

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона отримала спадщину після смерті батька - ОСОБА_2 , у вигляді земельної ділянки площею 7,9851 га з кадастровим номером 4823055100:03:000:0075, яка розташована в межах Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка перебувала у користуванні фермерського господарства "Багата Нива" з 2014 по 2019 рік. відповідно до договору оренди землі від 01.12.2014 року, зареєстрованого 18.02.2015 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право №8767790.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 05.09.2018року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.11.2018 року, вищевказаний договір розірвано.

Проте, в порушення вимог закону та умов договору оренди землі, відповідач не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою на протязі 2017 та 2018 років, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до п.9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. П.11 даного договору передбачено, що орендна плата вносить до 30 грудня поточного року.

Як вбачається із витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4823055100:03:000:0075 становить 243250,62 грн. Відповідно орендна плата за кожен рік (2017, 2018) становить 7297,5 грн. тобто загальна сума несплаченої орендної плати становить 14595 грн.

Оскільки відповідач відмовляється добровільно виплатити вказану заборгованість, позичка звернулась до суду з позовом про стягнення з ФГ Багата Нива заборгованості з виплати орендної плати за 2017-2018 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів за час прострочення та пені, передбаченої договором.

Посилається на те, що п. 13 договору оренди сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Період прострочення відповідача зі сплати заборгованості з орендної плати за 2017 рік (7297,5 грн.) починаючи з 31.12.2017 (з дня наступного за останнім днем виконання зобов`язання в повному обсязі) до дня звернення до суду (05.04.2019) становить 461 днів( 1 день 2017 року, 365 днів - 2018 року, 95 днів - 2019р.) За такого сума пені складає 3364,15 грн. ( 7297,5 грн.*0,1 %*461 дні).

Період прострочення відповідача зі сплати заборгованості з орендної плати за 2018 рік (7297,5 грн.) починаючи з 14.11.2018 (дати винесення рішення апеляційної інстанції про розірвання договору) до дня звернення до суду 05.04.2019) становить 142 дні (47 днів - 2018 рік, 95 днів - 2019р.) За такого сума пені складає 1036,25 грн. (7297,5грн.*0,1%* 142 дні).

Загальна сума пені складає 3364,15+1036,25= 4400,40 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи положення ст.21 Закону України Про оренду землі та п.10 договору оренди землі, яким передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню інфляційні збитки за 2018рік, які розраховуються за формулою: (сума боргу) х (індекс інфляції)/100% -(сума боргу).

Таким чином, інфляційні збитки по орендній платі за 2017 рік складають 715,15 грн. (7297,5 грн. х 109,8 (сукупний індекс інфляції))/100%-7297,5 грн.), за 2018 рік - 54,73 грн. ((7297,5грн. х 100,75 (сукупний індекс інфляції))/100%-7297,5 грн.). Тобто, загальна сума інфляційних збитків по орендній платі за 2017 р., становить 769,88 грн.

Інфляційні збитки по орендній платі за 2018 рік складають 51,08 грн. (7297,5 грн. х 100,7 (сукупний індекс інфляції з грудня 2018 р. по березень 2019 р.))/100%-7297,5 грн.). Загальна сума інфляційних збитків становить 820,96 грн.

Крім того, зважаючи на юридичну природу правовідносин, які склалися між сторонами, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 от. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Таким, чином позивачка просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми. А саме, за час прострочення платежу в сумі 7297,5 грн. (орендна плата за 2017 рік) становить 255 грн. ( 7297,5*3%/12*14 місяців ). За час прострочення платежу в сумі 7297,5 грн. (орендна плата за 2018 рік) становить 72,98 грн. ( 7297,5*3%/12*3 місяці). Отже, загальна сума 3% річних за період за 2017-2018 роки становить 327,98 грн.

Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути з фермерського господарства Багата Нива заборгованість з виплати орендної плати за період 2017 - 2018 роки за договором оренди землі у розмірі 14595 грн., інфляційні збитки - 820,96 грн., 3% річних - 327,98 гри., пеню - 4400,40 грн., а також судові витрати.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до фермерського господарства "Багата Нива" про стягнення заборгованості по орендній платі задоволено частково.

Стягнуто з фермерського господарства "Багата Нива" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за 2017-2018 роки за договором оренди землі, укладеним 01.12.2014 року між ОСОБА_2 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.02.2015 року, номер запису про інше речове право №8767790, у розмірі 9131 грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 218 грн., інфляційні збитки у розмірі 771 грн. 19 коп., пені у розмірі 2651 грн. 97 коп., а всього - 12772 грн. 27 коп.

Стягнуто з фермерського господарства "Багата Нива" на користь ОСОБА_1 4882 грн. 09 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та 487 грн. 13 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач - ФГ Багата Нива звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просило скасувати рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у ФГ Багата Нива не було жодної заборгованості перед спадкоємцем ОСОБА_1 , оскільки господарство виплатило на прохання орендодавця ОСОБА_2 (в зв`язку з погіршенням стану здоров`я ) в 2015 році наперед, до 2021 року включно, орендну плату в розмірі 28 000,00 грн., що підтверджується довідкою ФГ Багата Нива від 15.06.2020 року. Оскільки в суді першої інстанції справу розглянули за їх відсутності, то довідку надали до суду апеляційної інстанції.

Тобто позивач по справі ОСОБА_1 , як спадкоємець, прийняла не тільки активи, але й пасиви, тобто борги, які виникли в зв`язку з достроковим розірванням вказаного вище договору оренди землі, які полягають в сумі коштів, які були наперед виплачені господарством орендодавцю ОСОБА_2 .

У зв`язку з виплатою наперед орендодавцю орендної плати, заборгованості перед позивачкою зі сплати орендної плати (за 2017-2018 роки) у розмірі 9131,11 грн. та 218 грн. (загальної суми 3% річних) у ФГ Багата Нива не було. За такого судом першої інстанції безпідставно було стягнуто з відповідача пеню у розмірі 2651 грн. 97 коп.,

Звертає увагу, що відповідно до п.2, підпункт 1, ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Після 2017 року позивачка не зверталася до відповідача з вимогою про сплату їй пені. Тому апелянт вважає, що стягнувши з господарства пеню за два роки, суд порушив вимоги вказаної вище статті.

Звертає увагу, на упередженість місцевого суду, яка, на думку апелянта, полягала в тому, що суд вирахував річні відсотки(3%) з вересня 2018 року і по квітень 2019 року, тобто після дати розірвання договору, що є недопустимим і не передбачено жодним законом.

Також на погляд апелянта, судом першої інстанції було помилково стягнуто з ФГ Багата Нива 4882,09 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що суд, стягуючи кошти на правничу допомогу, не керувався нормами ст. 137 ЦПК України, оскільки матеріалах цивільної справи відсутній договір про надання правничої допомоги, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Марку О.В. в зв`язку з підготовкою та розглядом позову до ФГ Багата Нива , про стягнення заборгованості по орендній платі.

В квитанції до прибуткового касового ордеру від 05.04.2019 року, адвокатського бюро АС , про надання правничої допомоги, в розмірі 7700 - не вказано, що це саме гривні, також не вказано, що правнича допомога надається саме в зв`язку з розглядом справи до ФГ Багата Нива про стягнення заборгованості по орендній платі, в квитанції не вказано, що кошти отримала саме адвокат Марку О.В. Також не відомо призначення 7700, вказаних в квитанції. За борги, за ведення справи, за збирання доказів чи за отримані товари та послуги? Орієнтовний розрахунок на правничу професійну допомогу адвоката Марку О.В., не містить дати його складання.

Більш того, позовна заява ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі з ФГ Багата Нива від 5 квітня 2019 року, підписана адвокатом Марку О.В., як вказано згідно договору .

На підтвердження своїх повноважень адвокат, адвокатського бюро АС , ОСОБА_3 , надала копію ордеру №149554, від 05.04.2019 року, підписаного керівником адвокатського бюро, на ньому стоїть печатка адвокатського бюро АС та штамп вірно з оригіналом . На копії ордеру відсутній підпис адвоката.

В матеріалах цивільної справи відсутній договір про надання правничої допомоги, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Марко О.В. в зв`язку з підготовкою та розглядом позову до ФГ Багата Нива , про стягнення заборгованості по орендній платі.

Посилається на те, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Також зазначає, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви та ведення справи в суді, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, яка засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що адвокат адвокатського бюро АС Марку О.В. була не уповноважена підписувати позовну заяву від ОСОБА_1 до ФГ Багата Нива , про стягнення заборгованості по орендній платі та подавати її до суду і приймати участь в суді від імені ОСОБА_1 .

В відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 01.12.2014 року між ОСОБА_2 та ФГ "Багата Нива" укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,9851 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Єланецької селищної ради Миколаївської області строком на 15 років, і належала орендодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК № 039527, виданого Єланецькою селищною радою Єланецького району Миколаївської області 29.01.2002 року. 18.02.2015 року відомості про вказаний договір внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право №8767790.

Відповідно до п.п. 5, 8, 9, 11, 13 договору, договір укладено строком на 15 років. Орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня кожного року у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на час укладення договору становила 152151,70 грн., тобто 4564,55 грн. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті ОСОБА_2 вказану земельну ділянку успадкувала позивачка, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НАО №717406, зареєстрованим в реєстрі за №316 (а. с. 4-6).

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 05.09.2018 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.11.2018 року, вищевказаний договір оренди розірвано.

Належних доказів на підтвердження сплати позивачці орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою протягом 2017-2018 років представниками відповідача до суду не надано, тому суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачці.

Разом з тим, суд першої інстанції не погодився з розрахунками позивачки.

При визначенні розміру заборгованості з виплати орендної плати протягом 2017 -2018 років позивачка виходила з 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на 30.01.2019 року становить 243250,62 грн. (7297,5 грн.*2=14595 грн.).

Між тим, пунктом 9 договору оренди землі від 01.12.2014 року визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на час укладення договору становила 152151,70 грн., що складає 4564,55 грн. Тобто, вказаним договором визначено розмір орендної плати у твердій грошовій сумі. Будь-яких дій щодо внесення змін до договору, у відповідності до ст.651 ЦК України та пункту 35 вищевказаного договору, стосовно розміру орендної плати сторонами не вчинено.

Відтак, суд вважав, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачкою зі сплати орендної плати у розмірі 9131,11 грн. (4564,55 грн.х2), виходячи із розміру орендної плати відповідно до умов договору оренди від 01.12.2014 року.

Положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України ).

Згідно зі статтями 251 , 253 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, визначеного в договорі оренди, не сплативши орендну плату у повному розмірі, то позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості також підлягають задоволенню.

Таким чином, розмір 3% річних за 2017 рік складає 177 грн. (4564,55 грн.х3%/100%/365х473) та за 2018 рік - 41 грн. (4564,55 грн. х3%/100%/365х108).

Загальна сума 3% річних за період 2017-2018 роки, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 218 грн.

Визначаючи розмір пені, суд врахував, що відповідно пункту 13 договору оренди сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 2651,97 грн. пені, з розрахунку:

за 2017 рік з 31.12.2017 року по 18.04.2019 рік кількість днів прострочення становить 473 днів, а сума пені за вказаний період 2159 грн. (4564,55 грн. х 0,1%/100%*473);

за 2018 рік з 31.12.2018 року по 18.04.2019 рік кількість днів прострочення становить 108 днів, а сума пені за вказаний період 492,97 грн. (4564,55 грн. х 0,1%/100%*108).

Враховуючи положення ст.21 Закону України Про оренду землі та п.10 договору оренди землі, яким передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню інфляційні збитки за 2017-2018 роки, які розраховуються за формулою: (сума боргу х офіційний індекс інфляції) - сума боргу.

Таким чином, інфляційні збитки за 2017 рік складають 616 грн.:

січень 2018 року - 4564,55 грн.*101,5/100%-4564,55=68,47 грн.;

лютий 2018 року - 4564,55 грн.*100,9/100%-4564,55=41 грн.;

березень 2018 року - 4564,55 грн.*101,1/100%-4564,55=50,21 грн.;

квітень 2018 року - 4564,55 грн.*100,8/100%-4564,55=36,52 грн.;

травень 2018 року - 4564,55 грн.*100/100%-4564,55=0 грн.;

червень 2018 року - 4564,55 грн.*100/100%-4564,55=0 грн.;

липень 2018 року - 4564,55 грн.*99,3/100%-4564,55=0 грн.;

серпень 2018 року - 4564,55 грн.*100/100%-4564,55=0 грн.;

вересень 2018 року - 4564,55 грн.*101,9/100%-4564,55=86,73 грн.;

жовтень 2018 року - 4564,55 грн.*101,7/100%-4564,55=77,60 грн.;

листопад 2018 року - 4564,55 грн.*101,4/100%-4564,55=63,90 грн.;

грудень 2018 року - 4564,55 грн.*100,8/100%-4564,55=36,52 грн.;

січень 2019 року - 4564,55 грн.*101/100%-4564,55=45,65 грн.;

лютий 2019 року - 4564,55 грн.*100,5/100%-4564,55=22,82 грн.;

березень 2019 року - 4564,55 грн.*100,9/100%-4564,55=41 грн.;

квітень 2019 року - 4564,55 грн.*101/100%-4564,55=45,65 грн.

Інфляційні збитки за 2018 рік складають 155,19 грн.:

січень 2019 року - 4564,55 грн.*101,0/100%-4564,55=45,65 грн.;

лютий 2019 року - 4564,55 грн.*100,5/100%-4564,55=22,82 грн.;

березень 2019 року - 4564,55 грн.*100,9/100%-4564,55=41,08 грн.;

квітень 2019 року - 4564,55 грн.*101,0/100%-4564,55=45,65 грн.;

Всього сума інфляційних збитків, які підлягають стягненню з відповідача становить 771,19 грн.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки усіх судових витрат по справі, суд виходив з того, що позивачкою було надано суду орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.04.2019 року, із яких вбачається, що позивачкою сплачено 7700 грн. в рахунок витрат на правничу допомогу.

Оскільки вказаний розрахунок витрат на правничу допомогу представниками відповідача не оспорено, суд першої інстанції вважав розрахунок витрат на правничу допомогу обґрунтованим, співмірним складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Однак, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 4882,09 грн.

Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягнув з відповідача на користь позивача 487,13 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Висновки суду відповідають обставинам справи та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі і зазначеному судом в тесті рішення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача заборгованості по орендній платі перед позивачкою, яка є спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки господарство нібито виплатило на прохання орендодавця ОСОБА_2 (в зв`язку з погіршенням його стану здоров`я ) в 2015 році орендну плату в розмірі 28 000,00 грн. наперед до 2021 року включно, не є підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу ст. ст. 1, 21-22 та 24 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Платою за користування земельною ділянкою є орендна плата, під якою розуміють платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

За умовами договору оренди від 01 грудня 2014р. сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 4564,55грн., яка вноситься до 30 грудня поточного року та переглядається щороку у разі настання обставин, передбачених п.12 договору.

В той же час умовами договору оренди не передбачено внесення орендної плати наперед. Доказів про внесення змін з цього приводу до вже укладеного договору сторонами суду надано не було.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх доводів щодо відсутності заборгованості по орендній платі, відповідач посилається на довідку ФГ Багата Нива №9 від 15.06.2020 року, додану до апеляційної скарги, в якій зазначено, що у 2015 році ОСОБА_2 було сплачено наперед орендну плату за землю в сумі 28000грн. за 2015-2021(включно) роки.

Позивачка та її представник заперечують даний факт , про що зазначено в відзиві на апеляційну скаргу.

Слід зазначити, що належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем, видаткова відомість, видаткова накладна, підписана сторонами, або довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Відповідачем не були надані суду на обґрунтування підстав видачі ФГ Багата Нива довідки № 9 від 15.06.2020 року видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем ОСОБА_2 за життя, або видаткова відомість, видаткова накладна, підписана сторонами договору оренди, які свідчили б про отримання ОСОБА_2 коштів від ФГ Багата Нива у розмірі 28000грн. у 2015 році у якості орендної плати саме за договором оренди від 01 грудня 2014р. Не було відповідачем надано також будь-якого іншого фінансового документу чи розписки про отримання ОСОБА_2 зазначених коштів, а також доказів сплати відповідачем податків з виплачених ОСОБА_2 сум.

Із отриманих апеляційним судом (за клопотанням представника позивача) відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів вбачається, що податковий номер ОСОБА_2 закритий у зв`язку з отриманим повідомленням про його смерть. Отже інформація про отримані ним доходи в 2015р. відсутня.

За такого надана відповідачем довідка № 9 від 15.06.2020 року, в якій зазначено, що у 2015 році ОСОБА_2 було сплачено наперед орендну плату за землю в сумі 28000грн. за 2015-2021(включно) роки, не є належним і допустимим доказом сплати відповідачем орендної плати у 2015р. ОСОБА_2 у сумі 28000 грн. в розумінні ст.81 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, надані відповідачем до апеляційної скарги докази не спростовують висновки суду першої інстанції щодо не надання ним належних доказів на підтвердження сплати позивачці орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою протягом 2017-2018 років.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для нарахування індексації невиплачених в строк, передбачений договором оренди, сум орендної плати та нарахування пені у відповідності до п.13 договору оренди від 01 грудня 2014р. через відсутність заборгованості з орендної плати.

Заперечень щодо неправильності вирахування сум індексації та розміру пені, доводи апеляційної скарги не містять.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі про необхідність застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, не підлягає в даному випадку застосуванню виходячи з наступного.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема, права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді Верховенство права , схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст.6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів ( Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands ) від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Матеріали справи свідчать про те, що вона призначалася до розгляду в підготовчому судову засіданні п`ять разів та відкладалася за клопотаннями представника відповідача. В судових засіданнях 18 грудня 2019р. та 28 січня 2020р. представник відповідача приймав участь.

Відповідач звертався до суду з зустрічною позовною заявою, з заявами про витребування доказів, про приєднання доказів та ознайомлення з матеріалами справи.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачу будо відомо про розгляд справи судом першої інстанції, його представники з`являлися за викликами до суду, а отже відповідач мав реальну можливість скористатися своїм правом на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. При цьому слід зазначити, що справа перебувала в провадженні суду рік.

Отже, принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, судом першої інстанції порушено не було.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Отже, оскільки суд першої інстанції декілька разів повідомляв належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, його представники з`являлися до суду на виклик, писали заяви щодо прийняття зустрічної заяви, витребування та приєднання до матеріалів справи доказів, що свідчить про те, що відповідач мав реальну можливість написати та подати до суду також заяву про застосування строку позовної давності до винесення рішення у справі, але не зробив цього, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності на стадії апеляційного провадження.

При прийнятті рішення у справі колегія суддів враховує правовий висновок, вказаний в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14.

Посилання в апеляційній скарзі на упереджене ставлення суду до відповідача через те, що суд нарахував 3% річних з вересня 2018 року і по квітень 2019 року, тобто після дати розірвання договору, що на думку відповідача є недопустимим і не передбаченим жодним законом, є суб`єктивною трактовкою відповідача як обставин справи, так і діючого законодавства.

Так, ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір оренди від 01 грудня 2014р. розірвано за рішенням Єланецького районного суду від 05 вересня 2018р., залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.11.2018р.

За умовами договору оренди від 01 грудня 2014р. орендна плата вноситься до 30 грудня поточного року.

Як убачається з тесту рішення, суд, вираховуючи розмір 3% річних за ст. 625 ЦК України, виходив з 473 днів за 2017р., що становить період з 31 грудня 2017р. по 18 квітня 2029р. та 108 днів за 2018р., що становить період з 31 грудня 2018р. по 18 квітня 2019р., що спростовує доводи апеляційної скарги, що суд нарахував 3% річних з вересня 2018 року по квітень 2019 року.

Не є підставою для скасування рішення суду також доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального законодавства, зокрема, щодо не врахування судом положень ст. 137 ЦПК України при вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, а також положень законодавства щодо оформлення повноважень адвоката, як представника сторони у справі, з посиланням на правові висновки, викладені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019р. у справі № 202/5348/18, виходячи з наступного.

Як убачається з тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 р. у справі № 320/5420/18, Велика палата, розглядаючи дану справу,вважала за необхідне відступити від правового висновку, висловленого Касаційним цивільним судом у складі Верховного у справі № 202/5348/18.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень ст. ст. 403, 404 ЦПК України і статей 13, 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів , можна зробити висновок, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.

Таким чином, підлягає застосуванню не висновок, що міститься в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019р. у справі № 202/5348/18, а висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 р. у справі № 320/5420/18.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника у справі, підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність . Згідно з частиною п`ятою вказаної статті відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Частиною шостою ст. 62 ЦПК України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

За приписами ст. 26 статті Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Згідно з пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, так і їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 4 серпня 2017 року № 162 вказано на те, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів Згідно з оригіналом , особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об`єднання/адвокатського бюро, у випадку якщо ордер видається адвокатським об`єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Як убачається з матеріалами справи, на підтвердження повноважень на представництво позивачки до суду першої інстанції адвокатом Марку О.В. було додано: копії ордера серії МК № 149554 від 05 квітня 2019 року, виданого адвокатським бюро АС О. Марку, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 000937 від 18 листопада 2015р. на ім`я адвоката Марку О.В., які засвідчені самим адвокатом у встановленому порядку. Так, копія ордера містила відмітки про її посвідчення, а саме: слова з оригіналом згідно , особистий підпис адвоката, який засвідчив копію, його ініціали та прізвище, дату засвідчення копії, а також печатку адвокатського бюро Олени Марку АС .

Таким чином, з огляду на те, що представник позивачки - адвокат Марку О.В. веде судову справу від її імені, ОСОБА_3 як адвокат має право посвідчувати копії документів у справах, зокрема і копії ордера, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання апеляційної скарги від імені позивачки.

Не відповідають правильному застосуванню норм процесуального права й доводи апеляційної скарги про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, адже ордер, який видано відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), у якій судом також вказано на те, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України).

Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує також те, що разом з відзивом на апеляційну скаргу були додані оригінали:

договору про надання професійної правничої допомоги від 01 квітня 2019р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Олени Марку АС , в п. 2.1.4 якого зазначено, що під час виконання доручення та здійснення адвокатської діяльності за цим договором клієнт надає адвокату право, зокрема, пред`являти та підписувати позов, змінювати підстави або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, подавати апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та їх підписувати, тощо;

додаткової угоди до договору від 01 квітня 2019р., укладеної між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Олени Марку АС , в якій зазначено, що сторони дійшли згоди, що вартість гонорару на виконання договору про надання професійної правничої допомоги від 01 квітня 2019р. у справі про стягнення заборгованості по орендній платі з ФГ Багата Нива становить 7700грн.(за розгляд справи у суді першої інстанції), який сплачується у повному обсязі у день підписання договору про надання професійної правничої допомоги;

ордеру серії МК № 149554 від 05 квітня 2019 року, виданого адвокатським бюро АС О. Марку, на звороті якого зазначено підпис адвоката Марку О.В., а також те, що обмеження повноважень договором не передбачені.

За такого, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у адвоката Марку О.В. повноважень підписувати позовну заяву ОСОБА_1 до ФГ Багата Нива про стягнення заборгованості по орендній платі та подавати її до суду і приймати участь в суді від імені ОСОБА_1 , не відповідають матеріалам справи, та положенням зазначеного вище законодавства, а, отже, не є підставою для скасування рішення суду.

Як зазначено в рішенні, яке є предметом перегляду у даній справі, суд, розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що позивачкою було надано суду орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.04.2019 року, із яких вбачається, що позивачкою сплачено 7700 грн. в рахунок витрат на правничу допомогу.

Оскільки вказаний розрахунок витрат на правничу допомогу представниками відповідача не оспорено, суд першої інстанції вважав розрахунок витрат на правничу допомогу обґрунтованим, співмірним складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Однак, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 4882,09 грн.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не оспорює розмір витрат на правничу допомогу через їх не співмірність та не посилається на будь- які докази чи аргументи з цього приводу.

Доводи апелянта про те, що орієнтовний розрахунок на правничу професійну допомогу адвоката Марку О.В., не містить дати його складання, не є підставою для не врахування під час розгляду справи його змісту, так як даний розрахунок підписаний адвокатом, а діючим законодавством не передбачено обов`язкового зазначення в ньому дати його складання.

Як убачається з квитанції до прибуткового касового ордеру від 05.04.2019 року адвокатського бюро АС , в ній зазначено, що від ОСОБА_1 прийнято за надання професійної правничої допомоги 7700. За такого посилання апелянта на те, що йому не відомо призначення даного платежу, не відповідає змісту документу.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що в зазначеній квитанції не зазначено, що 7700 це саме гривні, а також не вказано, що кошти отримала саме адвокат Марку О.В., апелянт не зазначає, яку саме іншу валюту з його точки зору мали на увазі сторони при складанні цієї квитанції, а з урахуванням додаткової угоди до договору від 01 квітня 2019р., слід дійти висновку, що дана сума становить вартість гонорару у розмірі 7700грн.(за розгляд справи у суді першої інстанції) у справі про стягнення заборгованості по орендній платі з ФГ Багата Нива . При цьому колегія суддів враховує також те, що адвокат Марку О.В. одночасно є і керівником адвокатського бюро Олени Марку АС .

Сукупний аналіз наведених вище обставин, а також наявних в матеріалах справи доказів, наданих сторонами як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, свідчить про те, що підстави для скасування рішення і в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Розгляд справи у відсутності представника відповідача за умови належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, в даному випадку з урахуванням конкретних обставин у справі (введенням карантинних заходів на території України) є підставою для прийняття від відповідача апеляційним судом під час розгляду справи всіх доказів, які він не зміг подати до суду першої інстанції, що і відбулося в даному випадку. Однак, надані відповідачем до апеляційної скарги докази не вплинули на правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Багата Нива залишити без задоволення.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2020 року