Рішення

від 02.10.2020 по справі 640/24770/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року м. Київ №640/24770/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформзв`язок" доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінформзв`язок" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі висновків акту перевірки від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві:

- від 08 листопада 2019 року №02192615050106 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 64411,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 16103,00 грн.;

- від 08 листопада 2019 року №02202615050106 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 59640,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на переконання позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі висновків про виявлені податковою перевіркою позивача порушення вимог податкового законодавства України, які не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені належними і допустимими доказами.

В свою чергу, за доводами відповідача спірні податкові повідомлення-рішення складені ним правомірно, оскільки виявлені податковою перевіркою позивача порушення підтверджується наявною у контролюючого органу інформацією.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема з мотивів, викладених у поданому відзиві.

Враховуючи, що справа розглядається в спрощеному провадженні, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30 вересня 2019 року №1315 та направлення від 02 жовтня 2019 року №203/26-15-05-01-06 уповноваженою особою відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Укрінформзв`язок" (код 35197268) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Латонік" (код 39540060) за травень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Укрінформзв`язок": 1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 жовтня 2000 року №20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 64411,00 грн., у тому числі за 2018 рік - 64411,00 грн.; 2) пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 59640,00 грн., в тому числі за травень 2018 року на суму 59640,00 грн.

За змістом акту від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 висновки посадової особи відповідача про заниження ТОВ "Укрінформзв`язок" за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року доходу на загальну суму 357840,00 грн. та, відповідно, заниження податку на прибуток за цей же період на суму 64411,00 грн., а також завищення податкового кредиту за травень 2018 року у сумі 59640,00 грн., ґрунтувались на безпідставності податкового обліку позивачем господарських операцій зі своїм контрагентом ТОВ "Латонік" за договором від 02 лютого 2018 року №0202.

Так, відповідно до предмету зазначеного договору ТОВ "Латонік" (постачальник) зобов`язувалось поставити та передати у власність ТОВ "Укрінформзв`язок" (покупець), а останнє прийняти та сплатити обладнання за номенклатурою, кількістю, комплектністю та цінами, що визначені у специфікаціях обладнання (додатках), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно підпункту 2.2 пункту 2 договору, оплата поставки обладнання здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем загальної вартості обладнання на поточний рахунок Постачальника в строк, передбачений в специфікаціях (додатках) та за умови повного документального оформлення поставки, включаючи реєстрацію податкових накладних в ДФС.

Згідно підпункту 3.1 пункту 3 договору, поставка обладнання здійснювалася на умовах EXW склад Постачальника (INCOTERMS 2010), на склад Покупця за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 69, офіс 114.

На виконання умов договору від 02 лютого 2018 року №0202, ТОВ "Латонік" на адресу ТОВ "Укрінформзв`язок" виписана видаткова накладна від 02 травня 2018 року №ЛТ-0019, за номенклатурою товарів: модуль мультиплексора MP-4100M-16E1 (6 шт., ціною 23400,00 грн. без ПДВ, за одиницю), мультиплексор MP-2104/48/R1/2UTP (6 шт., ціною 26300,00 грн. без ПДВ, за одиницю), на загальну суму 357840,00 грн. (сума ПДВ 59640,00 грн.).

При цьому, в акті від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 вчинено запис про встановлення дефектності видаткової накладної від 02 травня 2018 року №ЛТ-0019, оскільки остання зі сторони ТОВ "Латонік" підписана звільненою посадовою особою - ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), на момент здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Укрінформзв`язок".

Встановлено, що згідно інформації про суб`єкта господарської операції ТОВ "Латонік", відповідно до баз даних ГУ ДПС у м. Києві, керівником, головним бухгалтером та особою, що має право підпису з 27 квітня 2018 року був ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ).

Крім того, встановлено, що згідно внесеної до АІС "СФП" облікової картки від 24 липня 2017 року за вих. №2029/8/26-55-21-05, в рамках к/п від 08 листопада 2016 року за №32016100060000134 допитано гр. ОСОБА_2 , який повідомив про непричетність до здійснення господарської діяльності ТОВ "Латонік".

Також, аналізом інформації, наявної в базах ДПС щодо ТОВ "Латонік" встановлено відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості поставки товарів, зокрема виявлено відсутність основних засобів на балансі підприємства, а також відсутність інформації на підтвердження оренди основних засобів у контрагентів-постачальників.

Зокрема, у ході проведеного аналізу даних ЄРПН встановлено відсутність зареєстрованих податкових накладних за номенклатурою: модуль мультиплексора MP-4100M-16E1, мультиплексор MP-2104/48/R1/2UTP, на адресу ТОВ "Латонік" від підприємств-постачальників за весь період діяльності.

В тому числі, відповідно до поданої ТОВ "Латонік" декларації з податку на додану вартість за період січень-травень 2018 року - відсутнє декларування рядків 11.1, 11.2 "Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи", що враховуючи вищевикладене, за висновками посадової особи відповідача не давало можливості ідентифікувати фактичний рух активу (модуль мультиплексора MP-4100M-16E1, мультиплексор MP-2104/48/R1/2UTP) по ланцюгу постачання товару, його походження та, відповідно, свідчило про документування та відображення в бухгалтерському обліку ТОВ "Укрінформзв`язок" господарських операцій з ТОВ "Латонік" у перевіряємий податковою перевіркою період без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Таким чином, в акті від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 зазначено про те, що фактично ТОВ "Укрінформзв`язок" створено штучну видимість здійснення господарських операцій з ТОВ "Латонік" шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Надалі, на підставі висновків акту від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, які оскаржено позивачем шляхом подання адміністративного позову до суду.

За доводами позивача висновки відповідача, що викладені у згаданому вище акті податкової перевірки ТОВ "Укрінформзв`язок", є хибними та не відповідають фактичним обставинам і приписам чинного законодавства.

Позивачем вказано на те, що при оформленні первинної документації мало місце допущення помилки під час зазначення прізвища та ініціалів керівника ТОВ "Латонік", оскільки підписані вони були особою, яка на час підписання значилась керівником даного підприємства - ОСОБА_2 .

Щодо відсутності введення в оборот контрагентом ТОВ "Латонік" товару за договором від 02 лютого 2018 року №0202 позивач зауважив, що придбання даного товару могло відбутись як від постачальників-неплатників ПДВ, так і з порушенням постачальниками ТОВ "Латонік" правил бухгалтерського обліку та/або податкової звітності, а отже відповідний висновок відповідача про безтоварність господарських операцій ТОВ "Укрінформзв`язок" з ТОВ "Латонік" за договором від 02 лютого 2018 року №0202 не міг ґрунтуватись лише на підставі аналізу даних з ЄРПН.

В той же час, на спростування тверджень відповідача про нереальність господарських операцій позивача за договором від 02 лютого 2018 року №0202, останнім наголошено на тому, що оприбуткування ТОВ "Укрінформзв`язок" відповідного товару та неповернення отриманих за нього коштів ТОВ "Латонік" свідчить про схвалення відповідного правочину обома сторонами, а відтак про його реальність і дійсність. Зокрема, окрім видаткової накладної та оборотно-сальдової відомості, оплата за товар за договором від 02 лютого 2018 року №0202 підтверджується банківською випискою, а отже спростовується твердження податкового органу про безоплатність отримання такого товару позивачем.

Окрім того, позивач також звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 20 березня 2018 року по справі №804/939/16 та від 26 лютого 2019 року по справі №826/9534/17, щодо лише інформативного характеру податкової інформації, наявної в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів по ланцюгах постачання, яка не є належним доказом в розумінні процесуального закону, а також щодо індивідуального характеру відповідальності, за якої порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності певним постачальником товару у ланцюгу постачання товару не може бути підставою для висновку про порушення покупцем такого товару вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, а тому такий платник податку не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого, четвертого, п`ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (пункт 78.7 статті 78 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).

Згідно приписів статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до положень пунктів 86.1, 86.3, 86.7 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як зазначено в пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вже зазначалося, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2019 року №02192615050106 та від 08 листопада 2019 року №02202615050106, винесено на підставі висновків акту від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 у зв`язку з виявленими податковою перевіркою ТОВ "Укрінформзв`язок" порушеннями вимог податкового законодавства України у перевіряємий період.

Такі висновки контролюючого органу обумовлювались безтоварністю господарських операцій позивача за договором від 02 лютого 2018 року №0202, укладеним з ТОВ "Латонік" на поставку обладнання.

Власне, на користь такого висновку, на думку інспектора відповідача, свідчили раніше вказані обставини щодо дефектності відповідної видаткової накладної, через її підписання звільненим на той час директором ТОВ "Латонік", а також відсутність матеріально-технічної бази останнього для ведення господарської діяльності і належного введення в оборот товару, що поставлявся позивачу.

Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 26 квітня 2016 року №К/800/49498/14 у справі №810/5891/13, господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року по справі №21-1359а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний, заперечуючи проти доводів суб`єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.

В листі від 21 листопада 2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27 березня 2012 року №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27 березня 2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28 липня 2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справах "Булвес АД проти Болгарії" (рішення від 22 січня 2009 року за заявою №3991/03), "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (рішення від 18 березня 2010 року за заявою №6689/03), "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (рішення від 23 липня 2002 року за заявою №36985/97), "Полторацький проти України" (рішення від 29 квітня 2003 року за заявою №38812/97) вказав на правило "індивідуальної юридичної відповідальності", за яким платник податків не повинен нести відповідальність за порушення допущені його контрагентами, зокрема щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.1 вказаної статті, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За частиною першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

У постанові від 30 серпня 2019 року Київ №К/9901/7254/18, №804/17176/14 Верховний Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2019 року №К/9901/28979/18, №813/1066/16 серед іншого вказав, що під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

За змістом мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/3191/18, 826/2747/13-а для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Щодо посилання відповідача на протокол допиту керівника ТОВ "Латонік" - ОСОБА_2 , (від 20 липня 2017 року, долученого до матеріалів справи за клопотанням відповідача), який на момент вчинення спірних господарських операцій з ТОВ "Укрінформзв`язок" був керівником очолюваного ним підприємства, мав право підпису та при цьому заперечував свою причетність до діяльності ТОВ "Латонік", суд зазначає наступне.

В силу положень статті 95 Кримінального процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показів особою у судовому засіданні під час розгляду справи.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 березня 2019 року по справі №826/7946/14 (провадження №К/9901/4504/18).

При цьому, згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а та від 29 березня 2018 року у справі №826/3498/15, навіть факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Задля виконання обов`язку щодо врахування такого доказу, як протокол допиту свідка у кримінальному провадженні, за яким керівник (засновник, головний бухгалтер) підприємства заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності останнього, тобто надання належної оцінки показам керівника ТОВ "Латонік", згідно яких ним заперечувалась причетність до діяльності вказаного підприємства та власне покази якого лягли в основу висновків відповідача про нереальність господарських операцій позивача з цим контрагентом у перевіряємий період, суд ухвалою від 11 січня 2020 року задовольнив клопотання відповідача, в якому він просив суд викликати свідка - керівника контрагента позивача та провести його допит у відкритому судовому засіданні.

Попри це, в призначене судове засідання останній, викликаний судовою повісткою направленою на адресу, вказану відповідачем, не з`явився (згідно довідки служби поштового зв`язку ф.20 від 20 січня 2020 року рекомендоване поштове відправлення не було вручене з "інших причин").

Таким чином, відповідні докази щодо непричетності керівника ТОВ "Латонік" до здійснення господарської діяльності очолюваного ним підприємства суд оцінює критично.

Також, суд звертає увагу, що згідно долученого відповідачем до матеріалів справи протоколу допиту ОСОБА_2 від 20 липня 2017 року, останній заперечував свою причетність саме до реєстрації ТОВ "Латонік", а не водночас і діяльності даного підприємства, як зазначалось відповідачем.

Позаяк, матеріалами справи та згідно заперечень сторін підтверджується наявність спірних відомостей щодо первинної документації позивача за господарськими операціями за договором від 02 лютого 2018 року №0202, укладеного ТОВ "Укрінформзв`язок" з ТОВ "Латонік", а саме щодо виписаної ТОВ "Латонік" видаткової накладної від 02 травня 2018 року №ЛТ-0019, за номенклатурою товарів: модуль мультиплексора MP-4100M-16E1 (6 шт., ціною 23400,00 грн. без ПДВ, за одиницю), мультиплексор MP-2104/48/R1/2UTP (6 шт., ціною 26300,00 грн. без ПДВ, за одиницю), на загальну суму 357840,00 грн. (сума ПДВ 59640,00 грн.), суд акцентує увагу на наступному.

Згідно додатку №1 (специфікація обладнання) до договору від 02 лютого 2018 року №0202 передбачалось, що покупець (ТОВ "Укрінформзв`язок) здійснює оплату товару в розмірі 100% від загальної вартості товару, зазначеної в специфікації протягом 180 календарних днів від дня поставки товару.

До позовної заяви позивачем додану копію платіжного доручення від 19 березня 2018 року №284 на суму 626700,00 грн., з призначенням платежу, згідно заяви директора ТОВ "Укрінформзв`язок" від 19 березня 2018 року за вих. №1903/18 - "Оплата за обладнання згідно Договору поставки обладнання № 0202 від 02.02.2018 року".

Крім того, в акті від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 інспектором відповідача вчинено запис, що до перевірки були надані первинні документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Латонік" на загальну суму 357840,00 грн. Оскільки інших первинних документів по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ "Латонік" за період діяльності з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року до перевірки надано не було, передбачалось проведення комплексної перевірки по взаємовідносинам з ТОВ "Латонік" на суму 3399210,00 грн.

Суд зауважує, що як в акті від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 так і в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачем не спростовується наявність у позивача первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Латонік" у перевіряємий період на суму 357840,00 грн., зокрема відповідного платіжного доручення на оплату товару, а відтак не відповідає обставинам справи висновок відповідача про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Латонік" у перевіряємий період не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій з цим контрагентом.

Крім того, з акту від 16 жовтня 2019 року №64/26-15-05-01-06/35197268 не вбачається, що під час перевірки відповідачем досліджувалась і враховувалась специфіка господарської діяльності позивача, а саме в контексті необхідності та доцільності придбання відповідного обладнання за договором від 02 лютого 2018 року №0202 з метою використання останнього для досягнення певної економічної мети, в тому числі його фактична наявність у позивача на підтвердження висновку про безтоварність спірних господарських операцій.

Як підсумок, суд зазначає про відсутність достатніх і переконливих доказів на користь висновку відповідача про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з його контрагентом у перевіряємий період, задокументованих позивачем лише для отримання неправомірної податкової вигоди.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, при розгляді даної адміністративної справи відповідач не виконав покладений на нього обов`язок та не довів належними і допустимими доказами правомірності прийнятих ним та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а отже наявні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2,12, 77, 139, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформзв`язок" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08 листопада 2019 року №02192615050106 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 64411,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 16103,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08 листопада 2019 року №02202615050106 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 59640,00 грн.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформзв`язок" (код: 35197268, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати в сумі 2102,31 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко