Постанова

від 30.09.2020 по справі 140/2450/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2450/20 пров. № А/857/8056/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №140/2450/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілена-М" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Мачульський В. В.,

час ухвалення рішення - 12.05.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначена,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ "Вілена-М" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2019 року №000245507, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальному розмірі 42343,65 грн, у тому числі: 33874,92 грн - основний платіж, 8468,73 грн - штрафні санкції.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 листопада 2019 року №000245507.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції не врахував того факту, що грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано виключно на площу об`єктів промисловості 723,3 кв.м., які були передані позивачем в оренду іншим юридичним особам, a тому не використовувалися і не могли використовуватися ТОВ "Вілена-М" для виробництва промислової продукції. Таким чином, ТОВ Вілена-М порушено пп. 266.1.1 п. 266.1, пп.266.2.1. п.266.2, пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПK України, оскільки занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки внаслідок не включення до об`єкта оподаткування площі об`єктів нежитлової нерухомості, наданих в оренду на загальну суму 33874,92 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 11572,80 грн, за 2018 рік на суму 13467,85 грн та за 2019 рік на суму 8834,27 грн. Тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 листопада 2019 року №000245507 є правомірним та скасуванню не підлягає. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядалася судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача (апелянта) - Михалік М. В. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, директор ТОВ "Вілена-М" подав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, тому з врахуванням наведеного вище суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності позивача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Вілена-М зареєстроване як юридична особа 13 квітня 2011 року, є платником податків та відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України здійснює види діяльності за КВЕД 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; КВЕД 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; КВЕД 02.20 Лісозаготівлі; КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; КВЕД 16.21 Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону;; КВЕД 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин; КВЕД 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції; КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; КВЕД 52.10 Складське господарство; КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. Основний вид діяльності згідно з КВЕД 16.24 Виробництво дерев`яної тари.

Позивачем подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік та за 2018 рік, в яких зазначено код виду економічної діяльності (КВЕД) - КВЕД 16.24 Виробництво дерев`яної тари. У деклараціях за 2017-2018 роки позивачем задекларовано нерухоме майно площею 380.2 кв.м.

На підставі наказу №623 від 19 жовтня 2019 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки працівниками Головного управління ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Вілена-М з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2017-2019 років.

За наслідками проведення перевірки складено акт №3374/05-07/37669252 від 24 жовтня 2019 року, згідно з яким під час перевірки виявлено порушення позивачем пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1. п.266.2, пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33874,92 грн, у тому числі: за 2017 рік на суму 11572,80 грн, за 2018 рік на суму 13467,85 грн, за 2019 рік на суму 8834,27грн.

На підставі акта перевірки №3374/05-07/37669252 від 24 жовтня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000245507 від 13 листопада 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальному розмірі 42343,65 грн (у тому числі: 33874,92 грн - основний платіж; 8468,73 грн - штрафні санкції).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України №4716/6/99-00-08-05-05-06 від 06 лютого 2020 року податкове повідомлення-рішення №000245507 від 13 листопада 2019 року залишено без змін, а скаргу ТОВ Вілена-М - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №000245507 від 13 листопада 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що основним видом діяльності ТОВ Вілена-М є виробництво дерев`яної тари, об`єкти нерухомого майна, на яке податковим органом нараховано спірне податкове зобов`язання, використовуються позивачем виключно для промислового виробництва, у зв`язку з чим позивач має право на пільги при нарахуванні податку на об`єкт нерухомості, яким володіє, передбаченої пп. є пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2019 року №000245507 є протиправним та підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пп.266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України передбачають, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, рішенням Доротищенської сільської ради від 27 січня 2017 року № 13/3 Про внесення змін та доповнень до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , затвердженого рішенням Доротищенської сільської ради від 30 січня 2015 року №48/2 встановлено ставку для нежитлових об`єктів юридичних осіб 0,5% для інших будівель на 2017-2018 роки.

Згідно з рішенням Доротищенської сільської ради від 20 червня 2018 року №25/5 Пpo вcтaнoвлeння ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік встановлено ставку для нежитлових об`єктів юридичних осіб 0,5%.

Пп.266.6.1 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України наведені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування за вказаної нормою закону.

Так, згідно з пп. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (п. 30.1 ст.30 ПК України).

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст. 30 ПК України).

За положеннями пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (пп. ґ ).

Згідно з п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості , 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пп. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 від 17 лютого 2020 року, застосування пп. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Матеріалами справи стверджується, що основним видом діяльності позивача є виробництво дерев`яної тари.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ Вілена-М та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у період з 01 січня 2017 року пo 31 грудня 2019 року у позивача у власності перебували такі об`єкти нерухомого майна:

- будівля гаража для сільськогосподарської техніки загальною площею 423,3 кв.м,

- будівля гаража для комбайнів загальною площею 634,7 кв.м.,

- будівля автогаража загальною площею 1005 кв.м.;

- будівля майстерні загальна площа 596,4 кв.м;

- житловий будинок загальною площею 380,2 кв.м. (згідно з свідоцтвом на право власності на нерухоме майно №39850257 від 30 червня 2015 року).

У поданих контролюючому органу податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 роки, TOB Вілена М включено дo складу об`єкта оподаткування податком на нерухоме мaйнo лише житлoвий будинок загальною площею 380,2 кв.м.

Разом з тим, відповідно до наданого до перевірки договору оренди нежитлових приміщень від 02 січня 2017 року №02/01/17, y пepioд з 01 січня 2017 року пo 31 грудня 2018 року TOB Бpyмa opeндyвaлo y TOB Вілена М такі нежитлові виробничі приміщення:

- будівля гаража для сільськогосподарської техніки площею 354,3 кв.м.;

- будівля гаража для комбайнів площею 100 кв.м.

Згідно з наданим до перевірки договором оренди нежитлових приміщень від 03 січня 2019 року TOB Брума у період з 03 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року продовжувало орендувати у ТОВ Вілена М будівлю гаража для сільськогосподарської техніки площею 354,3 кв.м.

Також, відповідно до наданого до перевірки договору оренди нежитлових приміщень від 02 січня 2014 року №01/04 y пepioд з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року ТОВ Бpyмa opeндyвaлo y ТОВ Вілена-М частину виробничого приміщення - будівлю автогаража площею 200 кв.м.

Крім того, згідно з наданим до перевірки договором оренди нежитлових приміщень від 02 січня 2017 року у період з 03 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року ТОВ Вайс Офіс орендувало у ТОВ Вілена-М будівлю гаража для сільськогосподарської техніки загальною площею 69,0 кв.м.

Таким чинoм, у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року ТОВ Вілена-М передано в оренду іншим юридичним особам промислові приміщення загальною площею 723,3 кв.м. та у період з 03 січня 2019 року по 31 грудня 2019 - загальною площею 423,3 кв.м. Цього факту сторони не заперечують.

Зведені дані стосовно площі об`єктів нерухомого майна, що використовувалися ТОВ Вілена-М тa площа нерухомого майна, якa була передана в оренду третім особам у відповідному розмірі у 2017- 2019 роках відображені в акті перевірки №3374/05-07/37669252 вiд 24 жовтня 2019 року (а.с.5).

Тобто, як встановлено перевіркою, проведеною контролюючим органом, та підтверджується матеріалами справи, позивач не використовував належне йому приміщення площею 723,3 кв.м. у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року та площею 423,3 кв.м. у 2019 році за функціональним призначенням (промислове виробництво), оскільки передав його в оренду іншим юридичним особам, а тому, на думку колегії суддів, норма пп. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України у спірних правовідносинах не може бути застосована.

Крім того, колегія суддів враховує, що оскаржуваним податковим-рішенням № 000245507 від 13 листопада 2019 року Головне управління ДПC у Волинській області нарахувало позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на площу 723,3 кв.м. - за 2017-2018 роки, та на площу 423,3 кв.м. - за 2019 рік, тобто лише на площу нерухомого майна, яке у відповідний період було передано в оренду іншим юридичним особам та, відповідно, не використовувалося позивачем для промислового виробництва, доказів протилежного суду не представлено.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки позивач не використовував належне йому нерухоме майно площею 723,3 кв.м. у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року та площею 423,3 кв.м. у 2019 році за функціональним призначенням (промислове виробництво), так як передав його в оренду іншим юридичним особам, тому на вказану площу нерухомого майна за відповідний період не поширюється пільга, встановлена пп. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки за своєю суттю така пільга спрямована на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та має на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, у зв`язку з чим, на думку колегії суддів, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2019 року №000245507, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальному розмірі 42343,65 грн, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими та такими, що спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №140/2450/20 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілена-М" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 02 жовтня 2020 року.