Постанова

від 30.09.2020 по справі 910/9163/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/9163/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.09.2020 року у справі №910/9163/20 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБЄК"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 про забезпечення позову у справі №910/9163/20 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБЄК", 2.Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Київська міська рада

про визнання недійсним договору та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" та Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про визнання недійсним договору №ДНП-2020-03/04 від 12.03.2020 та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:126:0007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі уклали правочин про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування для паркування транспортних засобів, який фактично розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007), яка перебуває в тимчасовому користуванні на умовах оренди позивача.

Позивачем разом із позовною заявою було подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" здійснювати будь-які роботи по облаштуванню майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Передова, 15-27, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, що включає 46 (сорок шість) місць платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, на підставі та на виконання оспорюваного Договору № ДНП-2020-03/04 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.03.2020.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову вмотивована тим, що станом на 25.06.2020 ТОВ АРБЄК вже здійснено низку дій щодо знищення зеленої зони трав`яного газону, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:90:126:0007. Зокрема, на вказаній зеленій зоні, яка є санітарною (захисною) зоною автомобільного ринку, ТОВ АРБЄК проведено підготовчі будівельні роботи, а саме засипання газону асфально-гравієвою сумішшю з використанням важкої будівельної техніки (бульдозерів), з метою облаштування в подальшому твердого покриття для паркувального майданчика.

Подальше проведення ТОВ АРБЄК будівельних робіт на належній позивачу на праві оренди, земельній ділянці може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача щодо стану земельної ділянки, оскільки, з кожним наступним етапом проведення будівельних робіт по облаштуванню паркувального майданчика, відновлення первинного стану зеленої зони (газону) ставатиме все більш складним чи навіть неможливим.

Факт проведення будівельних робіт в зеленій зони в межах земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:90:126:0007 підтверджується, зокрема, фото, що додані до заяви, а також абрисом земельної ділянки, з якого чітко вбачається, що зелена зона (газон) поза парканом авторинку знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:90:126:0007, яка використовується позивачем на правах оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/9163/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова Фірма "Корн ЛТД" про забезпечення позову задоволено.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення є адекватними, розумними і співмірними заходами до забезпечення позову та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також не порушує права та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умов для виконання судового рішення у разу задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/9163/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Крім цього, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з невідповідністю висновків, викладених в ньому, обставинам справи.

Крім того, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено те, що існує дві різні земельні ділянки за різними адресами, і що у такому випадку, суд вправі заборонити вчиняти йому певні дії виключно на земельній ділянці позивача, а також не звернуто уваги на відсутність доказів в матеріалах справ того, що саме на земельній ділянці позивача ним провадяться будівельні роботи.

Також скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази накладання земельних ділянок одна на одну, які належать йому та позивачу на правах оренди.

Скаржник також стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у майбутньому.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020, справу №910/9163/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/9163/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/9163/20; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/91636/20 призначено на 30.09.2020 о 12:50 год.

18.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

18.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" надійшли письмові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі. Також останній вказує на те, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки наявності двох земельних ділянок за різними адресами, а також відсутності доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.

Київська міська рада не скористалась наданим їй процесуальним правом та не надала суду відзиву на апеляційну скаргу.

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" наданим їй процесуальним правом не скористалася та у судове засідання, яке відбулося 30.09.2020, не з`явилась, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначеного вище учасника справи.

30.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представником скаржника подано клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку із зайнятістю у справі №755/13511/20, розгляд якої також призначено на 30.09.2020.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила залишити вказане клопотання без задоволення, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до вимог ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене вище та оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, скаржник належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, причини неявки не є поважними, а також враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи та те, що відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі строку розгляду справи, визначеного п.2 ст.273 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та можливість розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю скаржника. Крім того, колегією суддів враховано, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

30.09.2020 представники позивача заперечили проти вимог апеляційної скарг та підтримали доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Київської міської ради в даному судовому засіданні залишив вирішення питання щодо розгляду апеляційної скарги на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч.1 ст.137 ГПК України).

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення ч.11 ст.137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018 ) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 16.08.2018 по справі №910/1040/18.

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, за приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Колегією суддів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим №8000000000:90:126:0007 перебуває в користуванні позивача на праві оренди на підставі договору від 29.07.1997 (із подальшими змінами).

Крім того, із наявних в матеріалах доказів слідують обґрунтовані припущення того, що саме скаржником на виконання укладеного з Комунальним підприємством Київтранспарксервіс договору здійснються підготовчі роботи з облаштування паркувального майданчика, який фактично розташовується на частині земельної ділянки з кадастровим №8000000000:90:126:0007.

Посилання скаржника та КП Київтранспарксервіс на відсутні доказів накладання земельних ділянок одна на одну, які належать йому та позивачу на правах оренди, не спростовують факт здійснення скаржником підготовчих робіт з облаштування паркувального майданчика, який фактично розташовується на частині земельної ділянки з кадастровим №8000000000:90:126:0007, а також спростовуються доказами, а саме: фотозображеннями вказаної земельної ділянки, з яких вбачається покладення асфальтного покриття та облаштування паркувального майданчика на газоні, а також відповідні зображення містяться в матеріалах документації з аукціону по лоту UA-PS-2020-02-07-000052-3, розміщені на веб-сайті http://prozorro.sale/auction/ UA-PS-2020-02-07-000052-3, а саме під назвою карта супутника Передова 15-27.png ; розробленою КП Київтранспарксервіс схемою організації дорожнього руху, яка відображає безпосередньо земельну ділянку по вул. А. Заболотного, а не по вул. Передова, 15-27.

Таким чином, між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв`язок, а також через невжиття заходів до забезпечення позову виконання рішення за його позовом, може бути утруднене або порушене його право отримати ефективний захист, та зумовити необхідність здійснення ним інших судових проваджень. Крім того, не вжиття таких заходів до забезпечення позову можуть завдати збитків самому скаржнику у разі задоволення позову.

Відтак, з метою запобігання ускладненню/неможливості ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав і інтересів в обраний заявником спосіб, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції заяви про забезпечення позову.

Більше того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.09.2020 судом першої інстанції у даній справі було ухвалено рішення, яким позов задовольнити частково. Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2020-03/04 від 12.03.2020 року, що укладений між ТОВ "АРБЄК" та КП "Київтранспарксервіс" визнано недійсним, а також зобов`язано ТОВ "АРБЄК" усунути перешкоди ТОВ Комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" в користуванні земельною ділянкою, що розташована по вулиці Академіка Заболотного у Голосіївському районі міста Києва, кадастровим № 8000000000:90:126:0007 шляхом звільнення земельної ділянки від будівельної техніки, інвентарю будівельного і господарського призначення, будівельних матеріалів та покладеного асфальтного покриття.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі та КП "Київтранспарксервіс" в письмових поясненнях, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення, яким задоволено заяву про забезпечення позову, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБЄК"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/9163/20 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/9163/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/9163/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 05.10.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко