Ухвала

від 05.10.2020 по справі 6/187-32/279

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"05" жовтня 2020 р. Справа№ 6/187-32/279

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Поляк О.І.

Дідиченко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010, повний текст якого підписаний 30.11.2010,

у справі № 6/187-32/279 (суддя Хрипун О.О.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо

2. Державного казначейства України,

3. Головного управління Державного казначейства України у м. Києві,

4. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

5. Відділу приватизації комунального майна в Подільському районі міста Києва,

треті особи: 1. Подільська районна у місті Києві державна адміністрація,

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

про викуп у власність держави щойно виявленого об`єкту культурної спадщини, зобов`язання передати об`єкт у власність держави, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про викуп у відповідача 1 у власність держави щойно виявленого об`єкту культурної спадщини нежитлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б), за 398 161,00 грн. за рахунок коштів, які знаходяться на спеціальних реєстраційних рахунках позивача, що відкриті в органах відповідача 2, припинення права власності відповідача 1 на спірне майно, передачу вказаного майна у власність держави на баланс позивача та зобов`язання відповідача 2 перерахувати на користь відповідача 1 кошти в сумі 398 161,00 грн. за рахунок коштів, що знаходяться на спеціальних реєстраційних рахунках позивача, що відкриті в органах відповідача 2.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010, повний текст якого підписаний 30.11.2010, у справі № 6/187-32/279 позов задоволено частково:

- припинено право власності відповідача 1 на нерухому пам`ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б;

- зобов`язано позивача викупити у відповідача 1 нерухому пам`ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м.Київ, вул.Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б;

- розірвано договір купівлі-продажу будинку від 16.02.2000, укладений між відповідачем 1 та представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва (правонаступник відповідач 5), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нізовцивою С.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 451;

- зобов`язано відповідача 1 скласти та підписати з позивачем акт приймання-передачі нерухомої пам`ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, та передати на підставі цього акту приймання-передачі нерухому пам`ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, у власність держави на баланс позивачу;

- зобов`язано відповідача 4 передбачити кошти у сумі 398 161,00 грн. для позивача для викупу у відповідача 1 нерухомої пам`ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б., у власність держави в особі позивача;

- стягнуто з позивача на користь відповідача 1 кошти в сумі 398 161,00 грн.;

- в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31.08.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

1. скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині:

- зобов`язання відповідача 1 скласти та підписати з позивачем акт приймання-передачі нерухомої пам`ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, та передати на підставі цього акту приймання-передачі нерухому пам`ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б у державну власність позивачу;

- зобов`язання відповідача 4 передбачити кошти у сумі 398 161,00 грн. для позивача для викупу у відповідача 1 нерухомої пам`ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б., у власність держави в особі позивача;

2. ухвалити нове рішення в цій частині яким:

- зобов`язати відповідача 1 скласти та підписати з позивачем акт приймання-передачі нерухомої пам`ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, та передати на підставі цього акту приймання-передачі нерухому пам`ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б у комунальну власність позивачу;

- зобов`язати відповідача 4 передбачити кошти у сумі 398 161,00 грн. для позивача для викупу у відповідача 1 нерухомої пам`ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б., у комунальну власність в особі позивача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 справа № 6/187-32/279 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Дідиченко М.А.

Згідно з п. 13 Прикінцевих та перехідних положень ГПК України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату ухвалення судом першої інстанції оспорюваного рішення, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до вищенаведених правових норм, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010, повний текст якого підписаний 30.11.2010, у справі № 6/187-32/279, заявник мав подати в строк по 25.10.2010 включно, проте подав її 31.08.2020.

У апеляційній скарзі апелянт просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження.

Частиною 1 статті 119 ГПК України в редакції, на дату винесення цієї ухвали встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, клопотання (заява) про поновлення процесуального строку має містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України в редакції, на дату винесення цієї ухвали, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження заявник посилається на те, що він не був часником справи та, відповідно, не отримував копії судового рішення, а про факт його існування дізнався з листа Адвокатського об`єднання Арго від 10.08.2020, який ним отримано 12.08.2020.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 5/585-08 вказано:

- Разом з цим, слід зазначити, що у Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112 зазначив, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258 , ст. 259 ГПК України , та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (п. 27);

- Задля повного висвітлення процесуального питання при розгляді даної категорії спорів колегія суддів касаційного суду вважає за потрібне навести правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 03 липня 2018 року у справі № 3/9, від 09 жовтня 2018 року у справі № 5/452/06, від 23 листопада 2018 року у справі № 2/189, від 06 грудня 2018 року у справі № 922/2269/16, від 21 лютого 2019 року у справі № 911/4590/13, про помилковість доводів скаржників про те, що відповідно до статті 261 ГПК України , зокрема незалучення особи до участі у справі є обов`язковою підставою для відкриття провадження у справі, оскільки вказана норма визначає підстави відмови у відкритті апеляційного провадження, а також встановлює неможливість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі з підстав пропуску нею річного строку на апеляційне оскарження, при цьому неважливо, коли саме скаржникові стало про це рішення відомо. Однак наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі ймовірно не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження (п. 28).

З наданої апелянтом копії Положення про Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (нова редакція), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2012 № 2383 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.07.2020 № 983), слідує, що:

- апелянт є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.1);

- апелянта перейменовано відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке є правонаступником Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації, а в частині приватизації об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва - регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Отже, апелянт є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та правонаступником регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

При цьому як виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), так і Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву були обізнані про наявність оспорюваного рішення з 2010 року, оскільки є учасниками справи № 6/187-32/279 та, відповідно, не були позбавлені можливості оскаржити вказане судове рішення в апеляційному порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідній заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.

За таких обставин, ухвалою суду від 10.09.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Дідиченко М.А.

- апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 залишено без руху;

- апелянту роз`яснено, що:

1. протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має право усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду відповідну заяву, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження;

2. в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено в порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу;

3. відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

23.09.2020 до суду від апелента надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України в редакції на дату винесення цієї ухвали, згідно з якою днем вручення судового рішення, зокрема, є день вручення судового рішення під розписку.

З матеріалів справи слідує, що ухвалу від 10.09.2020 апелянту направлено 11.09.2020 за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик 10 листом з штрихкодовим ідентифікатором 0411630561515 та вручено 15.09.2020.

Заява про усунення недоліків, датована 23.09.2020, апелянтом до суду подано 23.09.2020.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянтом строк для усунення недоліків пропущений не був.

Щодо інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які повідомлені апелянтом, колегія суддів зазначає таке.

У заяві про усунення недоліків апелянт послався на те, що:

- розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 983 від 07.07.2020 затверджено нову редакцію Положення про Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Положення);

- згідно п. 16 Положення апелянт є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Держаної казначейської служби, печатку із зображенням Держаного Герба України та своїм найменуванням;

- перебування апелянта в структурі Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) свідчить лише про адміністративне підпорядкування Київському міському голові, проте апелянт є юридичною особою на яку згідно п. 5-6 Розділу 4 Положення покладено завдання захисту майнових прав територіальної громади міста Києва, а також повернення у власність територіальної громади міста Києва комунального майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з комунальної власності з порушенням вимог законодавства;

- розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.05.2020 № 1038 затверджено Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно з п. 2 якого Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є правонаступником Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації, а в частині приватизації об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, а відтак, уже станом на травень 2002 року, тобто задовго до прийняття оспорюваного рішення у цій справі № 6/187-32/179 апелянт набув статусу правонаступника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, а тому на дату прийняття такого рішення вказані особи не мали жодного юридичного зв`язку та діяли як дві незалежні юридичні особи без будь-якого юридичного підпорядкування чи зв`язку між собою.

Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що обізнаність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як і Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про оскаржуване рішення та не оскарження цими особами такого рішення не впливає на право апелянта на його оскарження.

25.09.2020 до суду від заступника Генерального прокурора надішли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в якому Генеральний прокурор, з посиланням на те, що доводи апелянта про поважність причин пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення є безпідставними, просить відмовити апелянту у відкритті апеляційного провадження.

Отже, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт, фактично, послався на те, що, він не був учасником справи № 6/187-32/279, не отримував судового рішення, а про факт прийняття оскаржуваного рішення дізнався з листа Адвокатського об`єднання Арго від 10.08.2020, який надійшов до департаменту 14.08.2020.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає таке.

З відомостей, які містяться в Комп`ютерній системі Діловодство спеціалізованого суду , слідує, що:

- окрім апеляційної скарги у цій справі, апелянтом також подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у справі № 6/188 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо , 2. Державного казначейства України, 3. Головного управління Державного казначейства України, за участі третіх осіб, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: 1. Подільська районна державна адміністрація у місті Києві, 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву про викуп у власність держави щойно виявленого об`єкту культурної спадщини, зобов`язання передати об`єкт у власність держави, зобов`язання вчинити дії, предметом розгляду у якій є вимоги, тотожні вимогам у цій справі № 6/187-32/279, які стосуються іншого об`єкту культурної спадщини;

- ухвалою від 28.09.2020 у справі № 6/188 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у справі № 6/188;

- в ухвалі від 28.09.2020 у справі № 6/188, серед іншого встановлено, що: Крім того, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про необізнаність щодо наявності оскаржуваного судового рішення не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи (том 2, а.с. 52) містять лист Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 042/4/300-10176 від 06.08.2012, в якому управління зазначає про обізнаність стосовно рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у справі № 6/188 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у даній справі. Крім того, у листі зазначено, що Головним управлінням комунальної власності міста Києва підготовлені проекти рішення Київської міської ради про включення до об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва щойно виявлених об`єктів культурної спадщини - нежитлових будинків, які знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж) та м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) (спірний об`єкт у цій справі № 6/187-32/279 - примітка суду), відповідно до яких об`єкт 1 та об`єкт 2 пропонується включити до об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріпити за Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Зазначене може бути самостійною підставою для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення та у відкритті апеляційного провадження у справі. .

Отже, вказаним листом спростовуються посилання апелянта на те, що про наявність оспорюваного рішення у справі № 6/187-32/279 він дізнався лише у серпні 2020 року, оскільки Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є апелянт, було обізнано стосовно рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 ще у серпні 2012 року, тобто за вісім років до зверненні з цією апеляційною скаргою.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ГПК України, сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації встановленого законом права на судовий захист.

Однак наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

У ч. 8 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 зазначено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Відповідно до чинного законодавства, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Отже, клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинне містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. Таких висновків щодо відновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України в постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Викладені вище обставини свідчать, що можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого апелянта, оскільки він мав можливість бути вчасно обізнаним про результат ухвалення судом рішення і при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, мав можливість своєчасно подати апеляційну скаргу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення поданої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ті підстави, які зазначені ним в апеляційній скарзі та у заяві про усунення недоліків, не підтверджені належними доказами і не можуть бути визнані судом поважними.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України).

Враховуючи перебування суддів Калатай Н.Ф. у відпустці з 30.09.2020 по 02.10.2020 включно, вирішити вказані вище питання у визначені законом строки не виявилось за можливе.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279.

З огляду на відмову у задоволенні заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд відмовляє у прийнятті апеляційної скарги Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Департамента комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департамента комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279.

3. Повернути Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оригінал апеляційної скарги з доданими до скарги матеріалами.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи № 6/187-32/279 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.І. Поляк

М.А. Дідиченко