Постанова

від 01.10.2020 по справі 913/282/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р. Справа № 913/282/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Білецька А.М. , суддя Радіонова О.О.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю прокурора - Комісар О.О., службове посвідчення № 03187 від 06.05.2016; наказ 2069к від 11.09.2020,

та представників сторін:

позивача- не з`явився,

першого відповідача- не з`явився,

другого відповідача- не з`явився,

третьої особи- не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх.2226) на рішення Господарського суду Луганської області від 30.07.2020 (повний текст складено 06.08.2020, суддя Шеліхіна Р.М.) у справі №913/282/20

за позовом заступника прокурора Луганської області , м.Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі позивача: Старобільської районної ради Луганської області, м.Старобільськ Луганської області

до:

відповідача-1: відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області , м.Старобільськ Луганської області

відповідача-2: виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області, м.Старобільськ Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Старобільського міжшкільного навчально-виробничого комбінату Старобільської районної ради Луганської області, м.Старобільськ Луганської області

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача: Старобільської районної ради Луганської області до відповідача-1: відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області та відповідача-2: виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області з вимогами:

-визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 10.03.2020 №7, укладений між відділом освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області та виконавчим комітетом Старобільської міської ради Луганської області;

-зобов`язати виконавчий комітет Старобільської міської ради Луганської області звільнити частину нежитлового приміщення Старобільського міжшільного ресурсного центру Старобільської районної ради Луганської області, розташованого за адресою: вул.Гаршина, 27, м.Старобільськ, Луганська область, площею 172 м 2 , вартістю 445700 грн, та повернути його відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (балансоутримувачу).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням під час укладення договору оренди нежитлових приміщень від 10.03.2020 №7 приписів ч.4 ст.80 Закону України Про освіту , відповідно до яких, об`єкти та майно державних та комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.07.2020 у справі №913/282/20 позов задоволено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції встановив, що частина спірного приміщення навчального закладу - Старобільського міжшкільного навчально-виробничого комбінату, загальною площею 172 м 2 , передано виконавчому комітету Старобільської міської ради Луганської області за договором оренди нежитлових приміщень від 10.03.2020 №7, для розміщення в ньому відділу надання адміністративних послуг. Враховуючи, що спірне приміщення використовується не за освітнім призначенням, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення при укладенні оспорюваного договору приписів ч.4 ст.80 Закону України Про освіту , що є підставою для визнання його недійсним.

Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Як зазначає апелянт, постанова Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010, якою передбачено право навчальних закладів передавати в оренду майно, є спеціальним нормативно-правовим актом та підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Другий відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що він не отримував від Старобільської районної ради будь-яких листів стосовно врегулювання орендних правовідносин, як про це зазначив суд в оскаржуваному рішенні з посиланням на лист Старобільської районної ради №242 від 28.04.2020 на адресу прокурора. Як зазначає другий відповідач, місцевий господарський суд не дослідив обставину існування листа (звернення) Старобільської районної ради до Старобільської районної державної адміністрації, посилання на яке міститься у листі №242 від 28.04.2020.

На думку апелянта, саме лише зазначення прокурором в позові про те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює свої повноваження, не є належним обґрунтуванням наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

В апеляційній скарзі другий відповідач, посилаючись на ч.3 ст.11 Закону України Про прокуратуру , зазначає про те, що при поданні позову, підписаного заступником прокурора Луганської області І.Шурхно, суду не надано доказів відсутності на дату підписання позовної заяви прокурора Луганської області. Як зазначає апелянт, вказані обставини стосовно наявності у заступника прокурора Луганської області І.Шурхно повноважень на підписання позову не досліджувалися судом першої інстанції.

Прокурор надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів другого відповідача заперечує та зазначає, зокрема про те, що відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про прокуратуру , заступник керівника обласної прокуратури наділений повноваженнями на підписання та подання позовних заяв у господарських справах. Прокурор зазначає про те, що Старобільська районна рада як орган, уповноважений виконувати функції держави у спірних правовідносинах, не вжила заходів щодо захисту комунального майна від нецільового використання, що свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Просить апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Перший відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що спірне приміщення не використовувалося у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, було тимчасово вільне, а тому, його передача в оренду першому відповідачу не порушувала права осіб, які навчаються чи працюють у навчальному закладі. Просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

У відзиві на позов другий відповідач просить розглядати справи без його участі.

Позивач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Позивач надіслав суду клопотання №438 від 24.09.2020 про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 01.10.2020 позивач, відповідачі та третя особа не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено позивача, відповідачів та третю особу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідачів та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Старобільської районної ради №24/10 від 22.12.2017 делеговано Старобільській районній державній адміністрації повноваження з оперативного управління об`єктами спільної власності територіальної громади Старобільського району (а.с.59 т.1).

Відповідно до додатку до вказаного рішення, Старобільський міжшкільний навчально-виробничий комбінат Старобільської районної ради Луганської області включено до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад Старобільського району, що передається на правах оперативного управління Старобільської районної державної адміністрації (а.с.60 т.1).

10.03.2020 між відділом освіти Старобільської райдержадміністрації (орендодавець) та виконавчим комітетом Старобільської міської ради Луганської області (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень від 10.03.2020 №7 (далі-договір) (а.с. 19-21 т.1).

Згідно п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Луганська область, м.Старобільськ, вул.Гаршина, 29 (будівля Старобільського міжшкільного ресурсного центру Старобільської районної ради Луганської області), загальною площею 172 кв.м., що знаходиться на балансі відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації.

Майно передається в оренду для розміщення відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області .

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад Старобільського району , затвердженої рішенням Старобільської районної ради від 24 грудня 2013 р. №31/18, і складає 1114,25 коп. на місяць (п. 3.1 договору).

Договір діє з 10.03.2020 по 31.12.2020 включно (п.10.1 договору).

Сторони підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення до договору оренди №7 від 10.03.2020 (а.с.23 т.1).

Прокурор направив відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації запит від 27.04.2020 №08-222вих-20 про надання інформації щодо інвентаризації об`єктів спільної власності територіальних громад Старобільського району у сфері освіти та дозвільних документів на укладення спірного договору (а.с.16 т.1).

У відповідь, відділ освіти Старобільської районної державної адміністрації листом від 28.04.2020 №507 повідомив прокурора про те, що згідно п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад Старобільського району , з дозволу районної ради, відділ освіти передає в оренду приміщення, площа яких перевищує 200 кв.м.

До вказаного листа додано копії договорів оренди нежитлових приміщень згідно додатку (а.с.17-18 т.1).

Прокурор надіслав Старобільській районній раді лист №08-225вих20 від 27.04.2020, в якому повідомив про наявність порушень законодавства під час укладення договору оренди нежитлових приміщень №7 від 10.03.2020 та наявність підстав для визнання його недійсним (а.с.64 т.1).

У відповідь, Старобільська районна рада в листі №242 від 28.04.2020 повідомила про те, що зверталася до Старобільської районної державної адміністрації щодо приведення у відповідність орендних правовідносин, проте, з позовом до суду не має наміру звертатися через відсутність коштів для сплати судового збору (а.с.66 т.1).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.55-58 т.1), комплекс будівель Старобільського міжшкільного навчально-виробничого комбінату є власністю територіальної громади в особі Старобільської районної ради Луганської області згідно рішення ради від 23.04.2019 №34/2.

В матеріалах справи міститься статут Старобільського міжшкільного навчально-виробничого комбінату Старобільської районної ради Луганської області, згідно п.1.7. якого, головною метою комбінату, майно якого надано в оренду за спірним договором, є трудова підготовка учнів 8-11 класів, професійна підготовка старшокласників, професійна підготовка незайнятої частини молоді, професійна орієнтація та консультування учнівської молоді (а.с.67-82 т.1).

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 Закону України Про освіту , фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.79 Закону України Про освіту , джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

До майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. (ч.1 ст.80 Закону України Про освіту ).

Приміщення - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу (постанова Кабінету Міністрів України №1442 від 28.10.2004 "Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна").

За положеннями ч.4 ст.80 Закону України Про освіту об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

У пп. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, встановлено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткове джерело фінансування навчальних закладів законом передбачена можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень.

Проте, надання в оренду таких приміщень, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

Аналогічна правова позиція правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17.

Як свідчать матеріали справи, предметом оспорюваного договору оренди №7 від 10.03.2020 є частина нежитлового приміщення будівлі Старобільського міжшкільного навчально-виробничого комбінату, яка є об`єктом освіти згідно з інвентарними картками основних засобів вказаного закладу (а.с.63 т.1).

Спірна частина нежитлового приміщення передана в оренду виконавчому комітету Старобільської міської ради Луганської області для розміщення відділу надання адміністративних послуг, про що зазначено в п.1 оспорюваного договору.

Отже, майно, що належить до об`єкту освіти, передано в оренду для здійснення діяльності, що не пов`язана з навчально-виховним процесом.

Враховуючи наведене, спірна частина нежитлових приміщень передана в оренду першому відповідачу всупереч забороні, встановленій частиною 4 статті 80 Закону України Про освіту .

За наведених обставин, договір оренди нежитлових приміщень №7 від 10.03.2020 підлягає визнанню недійсним на підставі приписів статтей 2013, 215 Цивільного кодексу України, а спірне приміщення - поверненню відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (балансоутримувачу).

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Другий відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що постанова Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010, якою передбачено право навчальних закладів передавати в оренду майно, є спеціальним нормативно-правовим актом та підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Судова колегія вважає, що положення п.п.2.п.8 постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 застосовуються лише у взаємозв`язку з вимогами статті 80 Закону України Про освіту , який має вищу юридичну силу, тобто, за умови дотримання вимог вказаної статті щодо заборони використання об`єктів закладів освіти не за призначенням.

Отже, доводи другого відповідача є помилковими.

Другий відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що він не отримував від Старобільської районної ради будь-яких листів стосовно врегулювання орендних правовідносин, як про це зазначив суд в оскаржуваному рішенні з посиланням на лист Старобільської районної ради №242 від 28.04.2020 на адресу прокурора. Як зазначає другий відповідач, місцевий господарський суд не дослідив обставину існування звернення Старобільської районної ради до Старобільської районної державної адміністрації, на яке остання вказує у листі №242 від 28.04.2020.

Судова колегія приймає до уваги, що за змістом листа від 28.04.2020 №242, Старобільська районна рада зверталася до Старобільської районної державної адміністрації щодо приведення у відповідність орендних правовідносин, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд помилково зазначив в оскаржуваному рішенні про те, що Старобільська районна рада зверталася також до виконавчого комітету Старобільської міської ради (абзац 2 аркуш 6 рішення).

Разом із тим, обставина стосовно існування звернення, про яке йдеться в листі від 28.04.2020 №242, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки заінтересована сторона (у даному випадку прокурор в особі Старобільської районної ради) не позбавлена права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, який укладено з порушенням вимог законодавства.

Стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Старобільської районної ради, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Аналіз положень частин статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 справі №912/2385/18:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності

Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові .

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор в позові зазначив про те, що внаслідок порушень, допущених під час передачі в оренду комунального майна, частина приміщення закладу освіти передана в тимчасове користування органу місцевого самоврядування, діяльність якого не пов`язана з навчальним процесом, що свідчить про нецільове використання комунального майна.

Звернення прокурора до суду спрямоване за захист інтересів держави у сфері комунальної власності, а саме, на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні питання щодо використання нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади району.

Як зазначає прокурор, Старобільська районна рада, відповідно до положень Закону України Про місцеве самоврядування є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки наділена правом управління об`єктами освіти задля реалізації права громадян відповідної територіальної громади на освіту.

Прокурор в порядку ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив позивача листом №08-246вих20 від 03.05.2020 про намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди №7 від 10.03.2020 (а.с.84 т.1).

Отже, прокурором дотримано вимоги ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Як вбачається з листа №242 від 28.04.2020, Старобільська районна рада обізнана про порушення вимог законодавства під час укладення договору оренди, проте, з позовом про визнання недійсним договору та повернення нерухомого майна звертатися до суду не мала наміру через відсутність коштів на сплату судового збору (а.с.66 т.1).

Таким чином, причини незвернення Старобільської міської ради до суду (відсутність коштів для сплати судового збору) прокурору відомі та повідомлені ним суду в позові.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про те, що прокурором обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді.

В апеляційній скарзі другий відповідач, посилаючись на ч.3 ст.11 Закону України Про прокуратуру , зазначає про те, що при поданні позову, підписаного заступником прокурора Луганської області І.Шурхно, суду не надано доказів відсутності на дату підписання позовної заяви прокурора Луганської області. Як зазначає апелянт, вказані обставини стосовно наявності у заступника прокурора Луганської області І.Шурхно повноважень на підписання позову не досліджувалися судом першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку господарського судочинства надається … керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам .

Позовна заява у цій справі підписана заступником прокурора Луганської області- І.Шурхно.

З огляду на наведене , заступник прокурора області є уповноваженою особою на підписання позовної заяви у цій справі, що спростовує доводи апелянта.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Луганської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 30.07.2020 у справі №913/282/20- без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 30.07.2020 року у справі №913/282/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.10.2020р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя А.М. Білецька

Суддя О.О. Радіонова