Постанова від 16.09.2020 по справі 904/9316/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 Справа № 904/9316/17

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

за участю представників:

прокуратури Дніпропетровської області: Барчук А.Б., посвідчення №049602 від 01.04.2018 прокурор відділу

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

від третьої особи-4: не з`явився

від третьої особи-5: не з`явився

від третьої особи-6: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 (суддя Загинайко Т.В.; рішення ухвалене о 17:29 год. у місті Дніпро, дата підписання повного тексту рішення 06.08.2018)

за позовом Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави, м.Нікополь Дніпропетровської області

до відповідача-1: Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, м.Нікополь Дніпропетровської області

відповідача-2 : Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, м.Нікополь Дніпропетровської області

відповідача-3 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Темс 08", м.Нікополь Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика", м.Дніпро

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Українська товарна біржа "Товарна Біржа Українська", м.Запоріжжя

третя особа-3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м.Нікополь Дніпропетровської області

третя особа-4 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , м.Нікополь Дніпропетровської області

третя особа-5 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , м.Нікополь Дніпропетровської області

третя особа-6 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , м.Нікополь Дніпропетровської області

про визнання незаконними та скасування рішень Нікопольської міської ради від 14.07.2017 № 4-24/VII, № 5-24/VII, визнання недійсними результатів аукціону оформленого протоколом від 29.08.2017, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.08.2017 №165 та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2017 року Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду із позовом до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (відповідача-1), Комунального підприємства "Житлово-технічна інспекція" (відповідача-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" (відповідач-3), треті особи на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика" та Українська товарна біржа "Товарна біржа Українська", в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Нікопольської міської ради від 14 07.2017 №4-24/VІІ "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь";

- визнати незаконним та скасувати рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №5-24/VІІ "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів";

- визнати недійсними результати аукціону з продажу мереж теплопостачання, що знаходяться у м. Нікополь, оформлені протоколом про проведення аукціону від 29.08.2017;

- визнати недійсним договір від 29.08.2017 №165 купівлі продажу мереж теплопостачання, що знаходяться у м. Нікополь, укладеного між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та ТОВ "АЙ ТЕМС 08";

- витребувати у ТОВ "АЙ ТЕМС 08" майно, набуте за договором купівлі-продажу об`єкта придбаного на аукціоні від 29.08.2017 №165, на користь територіальної громади м.Нікополь.

Позовні вимоги прокурора з урахуванням заяви про зміну підстав позову (в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України) обґрунтовані посиланням на ті обставини, що Нікопольська міська рада не мала правових підстав для прийняття рішення про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів - мереж теплопостачання, оскільки такі об`єкти не підлягають приватизації, а відчуження таких об`єктів на підставі договору від 29.08.2017 купівлі-продажу призвело до ослаблення економічних основ місцевого самоврядування, непоправного зменшення обсягу та погіршення умов надання послуг населенню.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасоване рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №4-24/VII "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь".

Визнано незаконним та скасоване рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №5-24/VII від "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів".

Визнано недійсними результати аукціону з продажу мереж теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь, оформлені протоколом від 29.08.2017 про проведення аукціону.

Визнано недійсним договір від 29.08.2017 №165 купівлі-продажу мереж теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь, укладений між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08".

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" майно, набуте за договором від 29.08.2017 №165 купівлі-продажу об`єкта, придбаного на аукціоні, на користь територіальної громади м. Нікополь.

Стягнуто з Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на користь Прокуратури Дніпропетровської області 5 120 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на користь Прокуратури Дніпропетровської області 1 920 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" на користь Прокуратури Дніпропетровської області 130 929 грн. 84 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Натомість, як встановлено судом, оспорювані рішення Нікопольської міської ради є незаконними, оскільки здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном, було вчинено не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, а відтак не можуть вважатись вираженням волі територіальної громади. Тому територіальна громада, як власник майна, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги апелянта-1

Нікопольська міська рада Дніпропетровської області (відповідач-1), не погодившись з означеним судовим рішенням, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 в частині визнання незаконним та скасування рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №4-24/VII "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь" та в частині визнання незаконним та скасування рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №5-24/VII від "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні таких позовних вимог першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області.

Узагальнені доводи апелянта-1

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-1 вказує, що помилковим є посилання суду першої інстанції на той факт, що теплопостачання та котельні, від яких здійснюється теплопостачання споживачам, входять до єдиної енергетичної системи, оскільки починаючи з 2016 року в місті Нікополь відсутнє централізоване постачання теплової енергії, котельні міста від`єднанні від системи, у трубах тепломережі відсутні теплоносії. У зв`язку з припиненням централізованого опалення та припинення використання теплових мереж, які є власністю територіальної громади міста Нікополя, 14.07.2017 Нікопольською міською радою були прийняті відповідні рішення щодо цього майна, яке в подальшому не буде використовуватись за призначенням та в інтересах територіальної громади міста Нікополя. Кошти від реалізації мереж теплопостачання були в повному обсязі перераховані до місцевого бюджету.

Крім того, відповідач-1 вважає, що прийняття оспорюваних рішень міської ради є результатом здійснення Нікопольською міською радою своїх владних управлінських функцій відповідно до своїх повноважень, а тому судом першої інстанції в порушення норм процесуального права розглянуто справу, яка в частині визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень непідвідомча господарському суду, а відповідне клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі в цій частині не було задоволено судом.

Також відповідач-2 вбачає порушення суду першої інстанції у тому, що судом не враховано на те, що прокурором не дотримано процедури представництва інтересів держави (органу місцевого самоврядування) в суді.

Таким чином, як вважає відповідач-1, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права.

У своїх письмових поясненнях суду апеляційної інстанції відповідач-1 додатково вказує, що оскільки притягнення директора Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради до дисциплінарної відповідальності ніяким чином не стосується прийнятих Нікопольською міською радою рішень від 14.07.2017 №4-24/VII та №5-24/VII, так як його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог пунктів 1.3-1.5. Положення про умови і порядок проведення конкурсів з визначення організаторів аукціонів по відчуженню об`єктів державної власності, то у даному випадку також відсутні законні підстави для представництва інтересів держави прокурором, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є окремою підставою для залишення такого позову без розгляду.

Стосовно оцінки майна відповідач-1 вказує, що оцінка майна - колишніх мереж теплопостачання, зазначеного в додатку до рішення міської ради була здійснена Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради відповідно до делегованих Нікопольською міською радою повноважень.

Стосовно застосування Закону України "Про приватизацію державного майна" відповідач-1 додатково вказує, що платне відчуження майна у розумінні цього Закону та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не може застосуватися до мереж, які не пов`язані з постачанням споживачам тепла, які мають майже на 100% знос, морально та фізично застарілі, внаслідок чого не можуть бути привабливі для потенційних покупців з метою підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України, а також створення сприятливих умов для залучення інвестицій.

Відповідач-1 вважає, що пояснення, які надані ОСОБА_1 щодо завищення вартості мереж теплопостачання в місті Нікополі в декілька разів, не ґрунтуються на належних доказах та висновках експертів з оціночної діяльності, а є лише припущеннями та його власною думкою.

При цьому відповідач-1 звертає увагу суду на той факт, що в позовній заяві відсутні вимоги прокурора стосовно оскарження оцінки мереж теплопостачання, а відповідно до норм господарського процесуального законодавства суди не мають право виходити за межі заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги апелянта-2

Зі своєї сторони Комунальне підприємство "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (відповідач-2) також звернулося з апеляційною скаргою на означене рішення, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 в частині про визнання недійсним результатів аукціону з продажу мереж теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь, оформлені протоколом від 29.08.2017 про проведення аукціону, та в частині про визнання недійсним договору від 29.08.2017 №165 купівлі-продажу мереж теплопостачання, що знаходяться в м.Нікополь, укладеного між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08".

Узагальнені доводи апелянта-2

Відповідач-2 вказує, оскільки ця справа непідвідомча господарському суду в частині вимог про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, то господарський суд не мав приймати цю справу до свого провадження в цій частині, а з`ясувавши це під час розгляду мав би припинити провадження у справі щодо таких вимог.

При цьому відповідач-2 наголошує на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" - право на справедливий суд охоплює не тільки стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, які передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Також відповідач-2 вказує, що у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором позивача. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в позовній заяві прокурором, а судом першої інстанції під час розгляду справи не дотримано процедури представництва інтересів держави (органу місцевого самоврядування) в суді. Таке є підставою для безспірного повернення позовної заяви.

До того ж відповідач-2 вважає, що оскільки органом приватизації Нікопольської міської ради не подавався на розгляд Нікопольської міської ради проект рішення про затвердження переліку об`єктів, які підлягають приватизації, а саме: мережі теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, застосування процедури приватизації об`єктів комунальної власності, яка передбачена Законом України "Про приватизацію державного майна" суперечить пункту 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Окремо відповідач-2 вказує на обставини, які на його думку підтверджують доцільність прийняття міською радою рішень про відчуження об`єктів права комунальної власності, дотримання порядку та умов їх відчуження.

Відповідач-2 вказує, що діяв виключно на підставі рішень Нікопольської міської ради та на підставі доручень, наданих органом управління, яким є Нікопольська міська рада, чинних на момент здійснення відповідних дій.

Тому відповідач-2 вважає, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №4-24/VII та № 5-24/VII є такими, що не підлягали задоволенню, а відтак відсутні підстави для визнання недійсним результатів аукціону, оформленого протоколом від 29.08.2017, для визнання недійсним договору від 29.08.2017 №165 купівлі-продажу об`єкта, придбаного на аукціоні, та для витребування набутого за цим договором майна.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури надав відзиви на апеляційні скарги відповідача-1 та выдповідача-2, в яких вказує на те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин приватизаційне законодавство містило пряму заборону відчуження з комунальної власності об`єктів інженерної інфраструктури населеного пункту, до яких відноситься майно, що є предметом спору у даній справі. При цьому набуті відповідачем-3 об`єкти комунальної власності є частиною інженерної інфраструктури міста в розумінні статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" незалежно від кількості приєднаних до них споживачів теплової енергії.

Доводи апелянтів про те, що рецензію було отримано 17.07.2017 у зв`язку з тим, що директор Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради є депутатом Нікопольської міської ради та не мав можливості прибути до ТОВ "Сервіс Експерт М" 14.07.2017, оскільки був присутній на сесії Нікопольської міської ради, на якій й розглядалось питання "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м.Нікополь", а вказане рішення було підписано міським головою 17.07.2017 після надання оригіналу рецензії на звіт, є таким, що суперечать Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та регламенту Нікопольської міської ради щодо порядку прийняття рішень міською радою.

Щодо доводів апелянтів про віднесення цього спору до юрисдикції адміністративного суду прокурор вказує, що в даному випадку спір не є публічно правовим, оскільки спірні правовідносини виникли щодо об`єкта цивільних прав, який не пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Прокурор вказує, що підставою для звернення із даним позовом стало неправомірне відчуження Нікопольською міською радою комунального майна, що суперечить інтересам територіальної громади м. Нікополя, послаблює економічні основи місцевого самоврядування, зменшує обсяг та погіршує умови надання послуг населенню. Рішення, на підставі яких проведено відчуження об`єктів майнових прав комунальної власності ухвалені з порушенням встановленого законом порядку. Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, дотримання вимог законодавства України під час прийняття органами місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження комунальною власністю становить безумовний державний та суспільний інтерес, який підлягає судовому захисту. Тому враховуючи, що порушення інтересів держави в даному випадку було допущено органом, на який покладено відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Нікопольською міською радою, орган в інтересах якого прокурор звертається із позовом на захист економічних інтересів держави відсутній. У зв`язку з чим прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави і самостійно виступає позивачем у справі.

Тому прокурор вважає доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права та просить в задоволенні апеляційних скарг відмовити у повному обсязі, а оскаржуване рішення залишити без змін.

ОСОБА_1 (третя особа-3) надав суду апеляційної інстанції пояснення, в яких зазначає, що цілком підтримує доводи прокурора, який виступає позивачем у цій справі та обґрунтував кілька обставин, які свідчать про порушення законодавства України при проведенні оцінки мереж теплопостачання, що перебували на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради.

Третя особа-3 звертає увагу суду, що у межах позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Нікопольської міської ради існує можливість дослідити всі обставини, які призвели до визначення вартості мереж теплопостачання, яка за оцінкою відповідно до Звіту №277/1 від 23.06.2017 про оцінку мереж теплопостачання складає 7 млн. 193 тис. грн. та була визначена як цілісного комплексу з рекомендованим в оцінці функціональним призначенням. Вказує, що відповідно до цього Звіту суб`єктом оціночної діяльності зазначено, що технічний стан мереж теплопостачання робить технічно здійсненим лише варіант використання оцінюваного об`єкта як мережі теплопостачання. Вважає, що можлива вартість цього майна з метою списання та повного демонтажу мала проводитись за вартістю отриманих після цієї процедури матеріальних ресурсів, а тому є значно більшою.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Іванов О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Антонік С.Г. прийнято до свого провадження справу №904/9316/17 за апеляційними скаргами Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018, розгляд справи призначено на 14.11.2018 о 11:00 год.

Судове засідання 14.11.2018 не відбулось через відпустку судді - члена колегії суддів Дарміна М.О.

Ухвалою суду від 08.11.2018 визначена нова дата слухання справи - 05.12.2018 о 10:45 год.

У судовому засіданні 05.12.2018 розгляд справи відкладався на 20.12.2018 о 11:00 год.

У судовому засіданні 20.12.2018 оголошено перерву до 22.12.2018 о 12:00 год.

За розпорядженням керівника апарату суду від 22.12.2018, у зв`язку з відпусткою судді Антоніка С.Г., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, для розгляду якої визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванов О.Г. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2018 колегією суддів у визначеному складі прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду на 22.12.2018 о 12:00 год.

У судовому засіданні 22.12.2018 оголошувалась перерва до 29.01.2019 о 10:00 год.

29.01.2019 судове засідання не відбулось, у зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Дарміна М.О., що підтверджується інформаційною довідкою, наявною в матеріалах справи.

Після усунення зазначених обставин, ухвалою суду від 04.02.2019 справу призначено до розгляду на 19.02.2019 о 10:00 год.

У судовому засіданні 19.02.2019 оголошувалась перерва до 21.02.2019 о 10:00 год.

21.02.2019 відповідачем-1 - Нікопольською міською радою, до Центрального апеляційного господарського суду подано клопотання про закриття провадження у справі, яке залишено без розгляду з підстав нез`явлення такого клопотання у підготовчому провадженні та пропуску заявником строку на вчинення такої дії.

Також 21.02.2019 представником Нікопольської міської ради Тимошенко М.О. до Центрального апеляційного господарського суду подано клопотання про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Орєшкіна Е.В., мотивоване сумнівами заявника в об`єктивності та неупередженості вказаної колегії суддів, з огляду на припущення про потрапляння колегії суддів під вплив окремих представників громадськості, які наполегливо нав`язують свої оціночні судження, які не підтверджені жодними висновками експертів, видаючи їх за думку всієї територіальної громади з цього питання, але представником якої може бути лише Нікопольська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування в м. Нікополь.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у задоволенні клопотання Нікопольської міської ради про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Орєшкіна Е.В. - відмовлено. В судовому засіданні по розгляду апеляційних скарг Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 оголошено перерву до 04.03.2019 до 11:00 год. до вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Орєшкіна Е.В., суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у даній справі (суддя Білецька Л.М.) у задоволенні клопотання Нікопольської міської ради про відвід колегії суддів у складі: Іванова О.Г. (головуючий, доповідач), Дарміна М.О., Орєшкіна Е.В. - відмовлено.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.03.2019, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Іванова О.Г., відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 №25) зі змінами, відповідно до пункту 2.7.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/9316/17.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/9316/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Орєшкіна Е.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2019 колегією суддів у зазначеному складі прийнято до провадження апеляційні скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17; розгляд справи призначено на 03.04.2019 о 16:00 год.

У судовому засіданні 03.04.2019 апеляційний розгляд справи відкладено на 17.04.2019 о 16:00 год.

За розпорядженням керівника апарату суду від 16.04.2019, у зв`язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В. та відрядженням судді Дарміна М.О. - членів колегії суддів, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/9316/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2019 апеляційні скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

У судове засідання призначене на 17.04.2019 з`явилися прокурор, представники відповідача-1 (Нікопольська міська рада Дніпропетровської області), відповідача-2 (КП "Міська житлово-технічна інспекція"), третьої особи-3 (ОСОБА_1) та третьої особи-6 ( ОСОБА_4 ), інші учасники справи не з`явилися.

17.04.2019 від третьої особи-4 (ОСОБА_2) та третьої особи-5 ( ОСОБА_3 ) до суду апеляційної інстанції подано заяви про проведення судового засідання 17.04.2019 та наступні судові засідання за їх відсутності. Також зазначено, що позовні вимоги позивача підтримують у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.04.2019, судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано пояснення прокурора та представників відповідача-1 (апелянт) і відповідача-2 (апелянт), оголошено перерву до 20.05.2019 о 12:00 год.

У судове засідання 20.05.2019 з`явилися прокурор, представники відповідача-1 (Нікопольська міська рада Дніпропетровської області), відповідача-2 (КП "Міська житлово-технічна інспекція") та третьої особи-3 ( ОСОБА_1 ), інші учасники справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Судом заслухано пояснення ОСОБА_1 (третя особа-3) та досліджено докази у справі, проте колегія суддів вважала, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні та оголосила перерву в судовому засіданні до 29.05.2019 о 16:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 суд задовольнив заяви Нікопольської міської ради Дніпропетровської області і Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та зупинив провадження за апеляційними скаргами Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц у подібних правовідносинах.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.12.2019 о 16:00 год.

За розпорядженням керівника апарату суду від 03.12.2019, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Кузнецової І.Л. - члена колегії суддів, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/9316/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційні скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 до свого провадження; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.12.2019 о 16:00 год.

У судовому засіданні 04.12.2019 у зв`язку зі змінами в складі колегії суддів розгляд справи повторно розпочатий по суті зі стадії з`ясування обставин спору.

В судовому засіданні 04.12.2019 представники відповідача-1 та відповідача-2 підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити. Прокурор, який приймав участь в судовому засіданні, заперечував на задоволенні апеляційних скарг з підстав, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 зупинено провадження за апеляційними скаргами Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.09.2020 о 16:00 год.; визнано явку представників в судове засідання не обов`язковою.

08.09.2020 на електронну пошту суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 (третя особа-3) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій заявник просить надати йому можливість прийняти участь у судовому засіданні 16.09.2020 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з перебуванням судді Орєшкіної Е.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для вирішення питання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Іванов О.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційні скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 до свого провадження; відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про участь в судовому засіданні 16.09.2020 о 16:00 год. у справі №904/9316/17 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, оскільки заява ОСОБА_1 надійшла електронною поштою, проте не засвідчена електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", а також заява не містить доказів надсилання копії цієї заяви іншим учасникам справи.

За розпорядженнями керівника апарату суду від 15.09.2020, у зв`язку з виходом з відпустки судді Орєшкіної Е.В. та перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/9316/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 колегією суддів у зазначеному складі прийнято апеляційні скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 до свого провадження.

У судове засідання призначене на 16.09.2020 з`явився прокурор, представники учасників справи не з`явилися.

16.09.2020 від КП "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради надійшла заява за підписом директора Романій Є.С., в якій заявник просить відкласти розгляд справи №904/9316/17 у зв`язку з хворобою та зазначає, що докази перебування на лікарняному будуть надані на наступне засідання.

16.09.2020 від Нікопольської міської ради також подано заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату та час, мотивовану тим, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, термін дії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №760 подовжено до 31.10.2020.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 поновлюючи провадження у цій справі та призначаючи справу до розгляду, судом рекомендовано учасникам справи утриматись від безпосередньої присутності в залі суду, прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі, відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196, або надати клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Крім того визнано явку представників в судове засідання необов`язковою.

За встановлених вище обставин колегія суддів визнала, що неявка представників сторін та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.09.2020 за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін і третіх осіб, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини

20.06.2017 між відповідачем-2 - Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, як замовником, та третьою особою-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика", як оцінювачем, було укладено Договір №17/06-07 на проведення оцінки майна, згідно умов якого, замовник доручає, а оцінювач приймає на себе обов`язки по проведенню робіт з оцінки вартості надземних, підземних мереж та теплотрас, що знаходяться на балансі Замовника, перелік якого погоджується між сторонами шляхом усних переговорів, та зазначається у звіті про оцінку майна.

Третьою особою-1 було здійснено оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі відповідача-2 та знаходяться в м. Нікополь, про що свідчить Звіт від 23.06.2017 №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь.

В подальшому рішенням Нікопольської міської ради VІІ скликання від 30.06.2017 №61-22/VІІ "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на проведення незалежної експертної оцінки вартості комунального майна" вирішено надати дозвіл Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (відповідачу-2) провести незалежну експертну оцінку вартості майна та надати на розгляд сесії міської ради для затвердження звіт про експертну оцінку вартості комунального майна, згідно додатку; після затвердження сесією міської ради звіту про експертну оцінку вартості комунального майна, надати пропозиції щодо подальшого розпорядження та утримання комунального майна, зазначеного в додатку до цього рішення.

Рішенням відповідача-1 - Нікопольської міської ради VІІ скликання від 14.07.2017 №4-24/VІІ "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська інженерно-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь" затверджено звіт №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь.

Також рішенням Нікопольської міської ради VІІ скликання від 14.07.2017 №5-24/VІІ "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" вирішено надати дозвіл Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів згідно з додатком; Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради: вжити заходів щодо продажу основних засобів, зазначених у пункті 1 цього рішення, відповідно до вимог діючого законодавства України; кошти, отримані від реалізації основних засобів, а саме, 100% перерахувати до бюджету міста.

В подальшому 19.08.2017 між відповідачем-2 - Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, як замовником, та Українською товарною біржею "ТБУ", як організатором аукціону, було укладено Договір про проведення аукціону, згідно умов якого, організатор аукціону зобов`язується за свій рахунок провести аукціон з продажу основних засобів Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, а замовник сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.

29.08.2017 третьою особою-2 - Українською товарною біржою "Товарна Біржа Українська" проведено аукціон з продажу майна відповідача-2 - Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, а саме: мереж теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь у кількості 267 штук, за результатами якого визначено переможцем відповідача-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" за ціною 8717989 грн. 03 коп., про що свідчить протокол від 29.08.2017 про проведення аукціону.

29.08.2017 між відповідачем-2 - Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, як продавцем, та відповідачем-3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08", як покупцем, укладено Договір №165 купівлі-продажу об`єкта придбаного на аукціоні, згідно умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт, придбаний на аукціоні - мережі теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь у кількості 267 шт.

Спірні правовідносини виникли з приводу прийняття відповідачем-1 як органом місцевого самоврядування рішень з розпорядження майном, яке належить територіальній громаді міста Нікополя та перебувало на балансі комунального підприємства, шляхом надання дозволу на його відчуження за цивільно-правовим договором, що був укладений між комунальним підприємством (відповідачем-2) та суб`єктом господарської діяльності (відповідачем-3).

Відповідно до чинного законодавства акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язків характер для суб`єктів цих відносин.

Частиною другою статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, вирішуючи спір про скасування акту органу місцевого самоврядування та про визнання договору недійсним необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання актів незаконними, а правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування Конституції та законам України; наділення органу самоврядування відповідними повноваженнями та спосіб прийняття оспорюваного акту; відповідність змісту оспорюваного договору вимогам закону; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Прокурор вважає, що відповідачами-1,-2,-3 були порушені норми чинного законодавства при прийнятті оспорюваних рішень, проведенні аукціону і укладенні спірного договору купівлі-продажу; відповідачі проти цього заперечують, що і є причиною спору.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора про визначення незаконними і скасування оспорюваних рішень відповідача-1 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення набутого за цим договором майна його власнику, суд першої інстанції виходив з наступного.

Частиною першою статті 142 Конституції України та частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що рухоме та нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальної громади міста є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 327 Цивільного кодексу України та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у комунальній власності є майно, у тому числі, грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Із частин 5, 6, 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Статтею 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначеною, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки. При цьому, якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" істотними умовами договору, на проведення оцінки майна, зокрема є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; дата оцінки.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Суд першої інстанції встановив, що рецензування звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі відповідача-2 та знаходяться в м. Нікополі, здійснено 17.07.2017, про що свідчить Рецензія на звіт №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополі.

Між тим, рішення Нікопольської міської ради №4-24/VІІ "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "МЖТІ" та знаходяться в м. Нікополь" прийнято 14.07.2017, тобто з порушенням абзацу 3 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки на момент прийняття означеного рішення органу місцевого самоврядування відповідного рецензування звіту про оцінку майна ще проведено не було.

Також, як убачається на момент укладання Договору від 20.06.2017 №17/06-07 між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (відповідачем-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика" (третя особа-1) про проведення оцінки мереж теплопостачання, дозволу територіальної громади м.Нікополя в особі Нікопольської міської ради у Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради не було, оскільки відповідне рішення прийнято Нікопольською міською радою лише 30.06.2017 за №61-22/VІІ.

Крім того, як убачається договір від 20.06.2017 №17/06-07 про проведення оцінки майна укладено між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика" з порушенням статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", зокрема, договір не відповідає істотним умовам договору на проведення оцінки майна.

Так, у Договорі не зазначено майно, що підлягає оцінці, а лише вказано в пункті 1.1 Договору, що перелік майна погоджується між сторонами шляхом усних переговорів.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, тобто дія цього закону розповсюджується на майно комунальної власності.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

Теплоелектроцентралі і котельні, від яких здійснюється теплопостачання споживачам, входять до об`єднаної енергетичної системи України (стаття 5 Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації об`єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини сьомої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Територіальна громада міста Нікополя, як власник спірного майна, делегує Нікопольській міські раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Здійснення Нікопольською міською радою права власності, зокрема, розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №4-24/VII "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь", а також рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №5-24/VII "Про надання дозволу Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекціія" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" є незаконними та підлягають скасуванню.

Частина перша статті 321 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи, що рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №4-24/VII "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь" та від 14.07.2017 №5-24/VII "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" є незаконними, суд першої інстанції дійшов наступного висновку, що є недійсними також і результати аукціону з продажу мереж теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь, оформлені протоколом про проведення аукціону від 29.08.2017, та, як наслідок, зробив висновок, що є недійсним і договір від 29.08.2017 №165 купівлі-продажу об`єкта, придбаного на аукціоні, а вимоги прокурора про витребування у відповідача-3 на користь територіальної громади міста Нікополь майна, що було предметом купівлі-продажу за цим договором, є правомірними.

В основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції покладено також висновки місцевого господарського суду про те, що відповідач-1 свої оспорювані рішення прийняв усупереч положенням законодавства про приватизацію державного та комунального майна.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції та мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

За частиною першою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (частина третя статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частина п`ята статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цього визначає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Нікопольська міська рада.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи, зокрема, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак Нікопольська міська рада має діяти у межах повноважень щодо здійснення від імені територіальної громади міста права власності в її інтересах і виключно у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Частина шоста статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Щодо статусу спірного майна

За твердженням прокурора спірне майно віднесено до майна, яке не підлягає приватизації.

Зі своєї сторони відповідач-1 зазначив, що у місті Нікополі з 2004 року розпочався процес переходу квартир на індивідуальні джерела опалення.

Так, згідно з поясненнями відповідача у 2014 році на виконання пункту 7 протоколу засідання Дніпропетровської обласної комісії з питань забезпечення постачання енергоносіїв в область і своєчасних розрахунків за їх споживання від 21.03.2014 №07/14-23 щодо переведення житлового фонду міста на індивідуальні джерела опалення, у місті Нікополі активно розпочався процес децентралізації системи централізованого опалення.

Протягом 2014-2015 років було прийнято низку відповідних рішень виконавчого комітету:

- від 09.07.2014 3473 "Про децентралізацію системи опалення багатоквартирних будинків, на централізованому опаленні яких залишилось від 1 до 3 квартир, а також мікрорайонів "Металург", "Херсонська- Корбута";

- від 27.08. 2014 №606 "Про внесення змін до рішення виконкому від 09.07.2014 №473 "Про децентралізацію системи опалення багатоквартирних будинків, на централізованому опаленні яких залишилось від 1 до 3 квартир, а також мікрорайонів "Металург", "Херсонська-Корбута";

- від 23.07.2015 №527 "Про окремі заходи з децентралізації системи опалення житлового фонду міста Нікополя у 2015 році".

Рішенням Нікопольської міської ради від 26.02.2016 №12-5/VII прийнята Програма оптимізації та розвитку системи теплопостачання міста Нікополя на 2016 рік, якою передбачається оптимізація системи теплопостачання міста Нікополя шляхом переведення абонентів на автономне /індивідуальне (поквартирне) опалення.

31.03.2016 за №75-6/VII прийнято рішення сесії "Про відключення від мереж централізованого теплопостачання багатоквартирних будинків, бюджетних та інших установ незалежно від форми власності, що опалюються від ТФК по вул. Краснодонській, 70, від котельні по вул. першотравнева, 26 та інших котелень НКП "Нікопольтеплоенерго" за необхідності".

Пунктом 2 рішення Нікопольської міської ради від 31.05.2017 №47-21/VII "Про безоплатну передачу з господарського відання (балансу) Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" у господарське відання (на баланс) Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради комунального майна" передбачено, що Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради прийняти безоплатно у господарське відання (на баланс), забезпечити збереження та подальше належне утримання майна.

Заступником міського голови 02.06.2016 за результатами спільної наради директору Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради було доручено прийняти комунальне майно, провести його інвентаризацію та визначити його ринкову вартість для відображення на відповідних балансових рахунках (Протокол наради №1 щодо приймання-передачі комунального майна).

На виконання наданого доручення директором Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради 20.06.2017 й було укладено договір №17/06-07 на проведення оцінки майна.

Також рішенням Нікопольської міської ради від 30.06.2017 №61-22/VII надано дозвіл Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на проведення незалежної експертної оцінки вартості комунального майна. І як результат отримано Звіт №277/1 від 23.06.2017.

В подальшому Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради 07.07.2017 було укладено Договір про надання послуг з рецензування звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська ЖТІ" НМР та знаходяться в м. Нікополь.

Як зазначено у Звіті №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська ЖТІ" НМР та знаходяться в м. Нікополь, об`єктом оцінки були - мережі теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь, форма власності - комунальна, а метою їх оцінки є - визначення ринкової вартості для подальшого відчуження. За технічною характеристикою мережі теплопостачання являють собою передавальні пристрої в складі трубопроводів загальною довжиною по всій території м Нікополь 120565,05; технічний стан мереж теплопостачання - незадовільний, але подальша експлуатація можлива, після ремонту.

Дослідивши надані сторонами до матеріалів справи докази на підтвердження наведених вище доводів, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з твердженням прокурором, що предметом відчуження за оспорюваними рішеннями Нікопольської міської ради та оспорюваним договором є об`єкт інженерної інфраструктури - тепломережа, яка складається з окремих мереж із залізних труб для постачання тепла.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив із того, що спірне майно віднесено до об`єктів інженерної інфраструктури та благоустрою міст, яке відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації.

Щодо порядку відчуження спірного майна

Як зазначає прокурор і не спростовано відповідачами, відповідний порядок відчуження об`єктів комунальної власності Нікопольською міською радою не приймався та відповідним рішенням сесії не затверджувався.

За доводами відповідача-1 міська рада відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" уповноважена вирішувати доцільність, порядок та умови відчуження об`єкту права комунальної власності, а порядок відчуження спірного майна було визначено безпосередньо в оспорюваних рішеннях, зокрема саме в рішенні від 14.07.2017 №5-24/VII "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" зазначено:

1. Надати дозвіл Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція "Нікопольської міської ради на продаж основних засобів згідно з додатком.

2. Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради:

2.1. Вжити заходів щодо продажу основних засобів, зазначених у п.1 цього рішення, відповідно до вимог діючого законодавства України.

2.2. Кошти отримані від реалізації основних засобів, а саме: 100% - перерахувати до бюджету міста.

Однак колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача-1 з таких мотивів.

Щодо порядку відчуження комунального майна, то частина четверта статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92 №2163-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зазначає, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Положення Закону України "Про приватизацію державного майна" було предметом оцінки Конституційного Суду України за конституційним поданням Президента України.

Так у пункті 1 рішення Конституційного Суду України від 01.07.98 №9-рп (справа щодо приватизації державного майна) Конституційний Суд України зазначив, що положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які підкреслюють особливість правового статусу об`єктів комунальної власності порівняно з об`єктами державної власності, не суперечать нормам Закону України "Про приватизацію державного майна". Зокрема, частина 4 статті 3 Закону встановлює, що "відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування", а частина 7 статті 7 Закону затвердила положення, згідно з яким "продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами". В інших положеннях Закону теж враховані особливості механізму приватизації комунального майна. За умови відсутності окремого законодавчого акта про приватизацію об`єктів комунальної власності включення цих питань до закону, що регламентує приватизацію державного майна, не є підставою для визнання його відповідних положень неконституційними, оскільки право суб`єктів комунальної власності не порушено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 затверджено Порядок відчуження об`єктів державної власності (далі Порядок), який, у зв`язку з відсутністю окремого законодавчого акта про порядок відчуження об`єктів комунальної власності, регулює порядок відчуження комунального майна.

Зазначений порядок передбачає певні етапи відчуження майна, у тому числі: прийняття рішення про відчуження майна, оцінку майна, укладання договору з організатором аукціону, підготовку інформації про майно, що підлягає продажу, її публікація, проведення аукціону тощо.

Відтак посилання відповідача-1 на те, що означений вище Порядок відчуження об`єктів державної власності визначає механізм та способи відчуження об`єктив державної, а не комунальної власності, та в цьому Порядку не передбачено, що у разі відчуження об`єктів комунальної власності слід керуватися цим Порядком - є хибними, тому відхиляються колегією суддів суду апеляційної інстанції.

Щодо означеного рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №5-24/VII "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів", то за його змістом не визначено конкретного порядку дій по його виконанню, зокрема й таких, які б відповідали означеному вище законодавчо визначеному Порядку, тому колегією суддів відхиляється аргумент відповідача-1 про те, що прийняттям цього рішення Нікопольська міська рада як орган місцевого самоврядування в належний спосіб, відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", реалізувала свої повноваження в інтересах територіальної громади по відчуженню спірного об`єкта комунальної власності.

Щодо оцінки спірного майна

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

У статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб`єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи вимоги статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також той факт, що відповідач -2 не є органом місцевого самоврядування, Нікопольська міська рада, своїм рішенням затвердила звіт про оцінку майна виконаного на замовлення неналежного замовника.

До того ж, процедура конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, визнаних такими згідно із Законом про оцінку майна, встановлена Положенням про конкурсний відбір суб`єктів оціночної діяльності, затвердженим наказом Фонду державного майна України №2075 від 31.12.2015 (далі - Положення).

Ця процедура застосовується Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями за зверненням органів державної влади або органів місцевого самоврядування, які відповідно до законодавства наділені повноваженнями виступати замовниками послуг з незалежної оцінки майна (пункт 1 Положення).

Відтак визначення початкової вартості об`єктів комунального майна, які відчужено на спірному аукціоні, мало здійснюватися шляхом проведення незалежної оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, обраним на конкурсних засадах, в порядку, передбаченому Положенням.

Однак, в порушення статті 19 Конституції України, статей 7, 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Нікопольська міська рада не здійснювала обрання суб`єктів оціночної діяльності на конкурсних засадах, договір про проведення оцінки комунального майна не укладала.

Натомість рішенням №4-24/VII Нікопольська міська рада затвердила Звіт №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, вказаний Звіт був розроблений ТОВ "С-Тиматика" (оцінювач) на підставі договору від 20.06.2017, укладеного з Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" (замовник) про оцінку комунального майна - тепломережі м. Нікополя з метою її подальшого відчуження. І вже 23.06.2017 оцінювачем складено Звіт №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція".

Відповідно до змісту вказаного Звіту, станом на 22.06.2017 ринкова вартість об`єкту оцінки без ПДВ склала 7193060,0 грн.

Доводи відповідача-2 про те, що у даному випадку він діяв за дорученням відповідача-1, який делегував йому такі повноваження шляхом прийняття відповідного рішення від 30.06.2017 №61-22/VII Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на проведення незалежної експертної оцінки вартості комунального майна - не спростовують той факт, що відповідач-1 відступив від приписів статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" про те, що органи місцевого самоврядування виступають замовниками оцінки майна шляхом укладення договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Отже, враховуючи вимоги статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також той факт, що відповідач-2 не є органом місцевого самоврядування, затвердження Нікопольською міською радою оціночного звіту №277/1, виконаного за замовленням неналежного замовника - є незаконним.

Разом із цим затвердження Звіту №277/1 здійснено Нікопольською міською радою всупереч вимог статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", якою визначено, що якщо оцінка майна погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, звіт про таку оцінку підлягає обов`язковому рецензуванню.

Так статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

На час прийняття 14.07.2017 рішення Нікопольською міської ради №4-24/VII рецензія на оціночний звіт №277/1 не проводилася.

Аргумент відповідача-1 про те, що відповідно до інформації директора Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради 13.07.2017 на адресу підприємства надійшло повідомлення про готовність та необхідність прибути до ТОВ "Сервіс Експерт М" для отримання рецензії на звіт та підписання документів, але директор не мав можливості прибути до ТОВ "Сервіс Експерт М" 14.07.2017 для отримання рецензії на звіт, оскільки є депутатом міської ради, тому був присутнім на сесії міської ради, яку було скликано Розпорядженням Нікопольського міського голови від 12.07.2017 №152 р, а тому рецензію на звіт було отримано ним 17.07.2017 та рецензентом в рецензії було зазначено дату отримання - не спростовує той факт, що під час ухвалення оспорюваного рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №4-24/VII "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м.Нікополь" у цього органу місцевого самоврядування ще не було рецензії, з урахуванням якої мало бути прийняте таке рішення.

Той факт, на який вказує відповідач-1, що оспорюване рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №4-24/VII "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м.Нікополь" було підписано міським головою 17.07.2017 після надання оригіналу рецензії на звіт та оприлюднено на офіційному сайті Нікопольської міської ради 19.07.2017 не впливає на наведену вище правову оцінку.

Тому колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора, що за змістом наведених вище положень законодавства порядок проведення оцінки майна комунальної власності, що підлягає відчуженню є нормативно-регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися органом місцевого самоврядування за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених законодавством.

Між тим дотримання порядку обрання суб`єкта оціночної діяльності, проведення оцінки комунального майна та визначення його реальної ринкової вартості є чинником економічного регулювання відносин у сфері розпорядження майном територіальних громад, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Тоді як відчуження комунального майна за вартістю, визначеною всупереч вимог діючого законодавства України, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування.

Щодо правомочностей прокурора пред`являти позов у цій справі

Заперечуючи проти позову прокурора відповідачі поміж інших доводів зазначали, що в позовній заяві прокурором не дотримано процедури представництва інтересів держави (органу місцевого самоврядування) в суді, а судом першої інстанції не надано належної правової оцінки цій обставині та наявності підстав для повернення позовної заяви прокурора без розгляду згідно пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

На момент звернення прокурора із позовом, який є предметом розгляду у цій справі участь прокурора у розгляді справ в господарському суді було врегульовано статтею 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017), яка встановлювала, зокрема що:

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Переглядаючи цю справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів виходить з наступного.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді також врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Судом у цій справі встановлено, що за змістом позовних вимог прокурора йдеться про порушення відповідачем-1, як органом місцевого самоврядування, відповідачем-2 - комунальним підприємством та відповідачем-3 - господарюючим суб`єктом положень чинного законодавства України під час відчуження майна комунальної форми власності, що заперечується зі сторони усіх відповідачів. Тому прокурор із посиланням на положення статей 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України зазначив безпосередньо у позовній заяві, що підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом є неправомірне прийняття Нікопольською міською радою рішень, що суперечать інтересам територіальної громади м.Нікополь.

Як убачається із позицій відповідачів, наведених у відзиві на позов прокурора, ними не визнається факт ухвалення неправомірних рішень Нікопольською міською радою та учинення неправомірних дій комунальним підприємством та суб`єктом господарювання під час процедур відчуження спірного майна.

Таким чином, наявний конфлікт інтересів, за існуванні якого прокурор правильно визначив, що позов має мету захист майнових інтересів територіальної громади міста Нікополь, тому у цьому випадку орган в інтересах якого прокурор звертається з позовом на захист економічних інтересів держави відсутній. Тому прокурор звертається з даним позовом в інтересах держави і виступає позивачем у даній справі.

З 15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017.

Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскільки оскаржуване судове рішення було ухвалено судом першої інстанції 02.08.2018, при вирішенні питання про наявність підстав для звернення прокурора із цим позовом суду першої інстанції слід було врахувати чинні норми процесуального законодавства.

Так стаття 53 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на вказане помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду. Отже позов прокурора не може бути залишений без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Для врахування обставин конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю, стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Наведене вище відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного суду, викладеній в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2358/18 щодо підстав звернення прокурора до суду, до завершення розгляду якої й було зупинено провадження у цій справі.

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак дослідивши аргументи відповідачів про те, що у зв`язку з припиненням централізованого опалення та припинення використання теплових мереж, які є власністю територіальної громади міста Нікополь Нікопольська міська рада в межах наданих їй повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом прийняття оспорюваних рішень правомірно розпорядилась об`єктами комунальної власності, колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє їх з тих підстав, що наразі предметом спору у цій справі не є оцінка економічної доцільності використання спірних тепломереж територіальною громадою міста Нікополя та прийнятих у зв`язку із цим попередніх рішень органу місцевого самоврядування, які стосувались питань проведення децентралізації системи центрального теплопостачання в м. Нікополь, чи зменшило це обсяг та чи погіршило умови надання послуг населенню міста Нікополь.

Підставами з якими прокурор безпосередньо пов`язує свої вимоги про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень відповідача-1 є як пряма заборона, встановлена Законом України "Про приватизацію державного майна" та Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" на відчуження майна, яке за своїм правовим статусом віднесено до об`єктів інженерної інфраструктури та благоустрою міст, так і порушення порядку проведення конкурсу з відчуження комунального майна, зокрема порушення при визначенні вартості такого майна.

Отже судом у цьому спорі надається правова оцінка спірних правовідносин на предмет існування порушень сторонами спору законодавства, яке регулює порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності.

В межах такої оцінки колегія суддів погоджується з прокурором щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, оскільки, як встановлено вище судом вчинені відповідачем-1 та відповідачем-2 дії суперечили наведеним вище актам цивільного законодавства, не можуть вважатися такими, що вчинені в інтересах територіальної громади міста Нікополь, оскільки наслідком таких дій є ослаблення економічних основ місцевого самоврядування.

При цьому колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що аргумент відповідача-1 про те, що прокурор не оскаржує результат оцінки - визначену ТОВ "С-Тиматика" у Звіті №277/1 ринкову вартість об`єкту оцінки, яка без ПДВ становить 7193060,0 грн., у даному випадку не має прийматися до уваги, оскільки згідно наведених вище положень законодавства правильним має визнаватися тільки такий результат оцінки майна, при проведенні якої було дотримано установлений порядок. Натомість в даному випадку прокурором доведено, а матеріалами справи підтверджено, що такий порядок оцінки комунального майна відповідачами не дотримано.

За наведеного вище колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з аргументом відповідача-1 та не вважає за необхідне враховувати надані в суді апеляційної інстанції пояснення та додаткові докази (фото та розрахунки), що були надані третьою особою-3 ( ОСОБА_1 ) - в частині визначення можливої вартості спірного майна та співвідношенні такої вартості із вартістю за його оцінкою, згідно до Звіту №277/1, що був виконаний ТОВ "С-Тиматика", а також твердження третіх осіб про те, що у даному випадку беззаперечно мало місце завдання шкоди економічним інтересам територіальної громади, оскільки той факт, що ринкова вартість спірного майна є більшою може бути встановлено лише під час проведення оцінки цього майна у відповідності до визначених законодавством порядку та умов відчуження комунального майна та з урахуванням мети такого відчуження.

Разом із цим колегія суддів враховує на висловлену третіми особами у цій справі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) позицію, що порушення порядку відчуження спірного майна в даному випадку зачіпає інтереси кожного мешканця м.Нікополь.

Така позиція третіх осіб також свідчить про те, що прокурор правильно визначив свій процесуальний статус у цій справі як особи, що звертається за захистом інтересів держави, коли орган уповноважений представляти інтереси держави відсутній через конфлікт інтересів, а тому саме прокурор набуває статус позивача із вимогами спрямованими на захист майнових інтересів територіальної громади міста Нікополь.

Отже, як правильно зазначив у своїй позовній заяві прокурор, враховуючи, що порушення інтересів держави в даному випадку допущено органом, на який покладено функції у спірних правовідносинах, а саме Нікопольською міською радою Дніпропетровської області, орган в інтересах якого прокурор звертається із позовом на захист економічних інтересів держави відсутній.

Тобто має місце конфлікт інтересів, коли відповідач-1, як компетентний орган, що прийняв рішення про відчуження спірного об`єкта комунальної власності, а відповідач-2 як особа, яка за дозволом відповідача-1 здійснила відчуження цього майна - не визнають протиправності своїх дій та не вчиняють будь-яких ді, спрямованих на відновлення порушених інтересів територіальної громади м. Нікополь.

Відтак прокурор, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, належним чином обґрунтував підстави для свого представництва інтересів держави в суді у цьому спорі, а суд першої інстанції правильно встановив, що у даному випадку інтереси держави потребують захисту і прокурор довів суду наявність у прокурора підстав для цього.

Тому підстави для залишення такої позовної заяви прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України - відсутні.

Наведене вище є підставою для відхилення колегією суддів відповідних аргументів відповідача-1 про наявність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

Щодо наслідків ухвалення відповідачем-1 незаконних рішень, які настають для відповідача-2 та відповідача-3

Прокурор наполягає, що порушення відповідачем-1 порядку визначення початкової ціни теплової мережі у м. Нікополі також є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна № 165 від 29.08.2017 укладеного відповідачем-2 та відповідачем-3.

Як вже зазначено вище, відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тому колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оспорювані рішення Нікопольської міської ради №4-24/VII від 14.07.2017 "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м.Нікополь", а також рішення Нікопольської міської ради №5-24/VII від 14.07.2017 "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Відповідно тому, враховуючи порушення порядку визначення початкової ціни з продажу мереж теплопостачання м. Нікополя, наявні підстави для визнання недійсним проведеного 29.08.2017 Українською Товарною Біржею "Товарна Біржа Українська" аукціону з продажу комунального майна, як такого, що відбувся з порушенням норм чинного законодавства, які регулюють порядок відчуження такого майна, зокрема, порядок визначення початкової ціни, яка має безпосередній вплив на формування ціни продажу об`єкта, а отже, і на визначення переможця.

З огляду на це, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що складений за результатами проведення означеного аукціону протокол про призначення переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08", договір купівлі-продажу об`єкта придбаного на аукціоні №165 від 29.08.2017, укладеного між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08", з ціною 8717989,03 грн. також правомірно визнаний судом першої інстанції недійсним.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Територіальна громада міста Нікополя як власник спірного майна делегує Нікопольській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Здійснення Нікопольською міською радою права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Тому колегія суддів суд апеляційної інстанції визнає, що вимоги прокурора про витребування у відповідача-3 саме на користь територіальної громади м. Нікополь майна, набутого за договором купівлі-продажу щодо якого суд дійшов висновку про його недійсність, також є обґрунтованими та правомірними.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що власником спірного майна є територіальна громада міста Нікополя, і продаж майна територіальної громади відбувся за ціною, визначеною всупереч чинного законодавства та на підставі рішень міської ради, які є незаконними, висновок господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта придбаного на аукціоні №165 від 29.08.2017, як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) є правомірним та обґрунтованим.

Щодо витребування спірного майна у відповідача-3, як особи, яка набула прав власності за правочином

Стосовно вимоги прокурора про повернення територіальній громаді спірного нерухомого майна на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

У ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №4-24/VІІ "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь" та рішення Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №5-24/VІІ "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" визнані незаконними та підлягають скасуванню, а договір купівлі-продажу мереж теплопостачання №165 від 29.08.2017, укладений Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" з Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08", підлягає визнанню недійсним.

Отже, оскільки у ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що Нікопольська міська рада Дніпропетровської області виступаючи від імені власника спірного нерухомого майна (місцевої територіальної громади) відчужила вказане майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" на підставі власного незаконного рішення, а угода укладена на підставі вказаного рішення, є недійсною, то відсутні правові підстави збереження спірного майна за ТОВ "АЙ ТЕМС 08", а тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо оцінки спірних відносин з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи усталену практику Європейського Суду з прав людини, в якій напрацьовано певні критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у даному спорі також підлягає з`ясуванню: чи мало місце втручання держави у право мирного володіння майном, чи відповідає таке втручання критерію законності, чи здійснене втручання в інтересах суспільства, чи відповідає втручання принципу правової визначеності, чи дотримано справедливий баланс між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном?

Матеріли справи свідчать, що критерій законності у даному спорі дотримано, оскільки відповідач-1, як орган місцевого самоврядування, вчинив незаконні дії, спрямовані на відчуження майна комунальної форми власності, з чим не погодився прокурор, до компетенції якого віднесено право пред`являти позов до господарського суду в інтересах держави з відповідним обґрунтуванням такої необхідності навіть за наявності конфлікту інтересів, коли уповноважений державою орган влади або місцевого самоврядування не бажає чи не вчиняє дій спрямованих на захист чи відновлення порушеного права територіальної громади міста.

З урахуванням встановлених у даному спорі обставин, суд апеляційної інстанції вважає виправданими втручання прокурора в право власності відповідача-3, оскільки воно здійснюється насамперед з метою захисту порушеного права територіальної громади міста Нікополь, як власника комунального майна, а не з метою "суспільного, публічного інтересу".

У даному випадку наявність суспільного, публічного інтересу також підтверджена у відповідному обґрунтуванні, яке наведене прокурором та підтверджене матеріалами справи, зокрема полягає в тому, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівні з правами власності інших суб`єктів, а об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. При цьому фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання набуття у власність об`єктів нерухомості комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед законом.

При цьому вилучення майна у відповідача державою наразі ще не відбулося, оскільки для досягнення цих цілей прокурор звернувся до компетентного суду, виключно за рішенням якого, може отримати таку можливість за своїм позовом до відповідача, тобто у судовому порядку, який також визначено відповідними процесуальними законами.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаним з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Норми статей 386, 387 та частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України - прямо не покладають на власника майна, який витребує майно у добросовісного набувача обов`язку будь-якої компенсації для досягнення "справедливої рівноваги інтересів". Разом із цим, норми частин третьої та четвертої статті 390 Цивільного кодексу України наділяють добросовісного набувача (володільця) вимагати від власника відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів; а також правом залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, також правом на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. За загальним приписом, який міститься в частині 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У даному спорі відповідачем-3 не заявлялись зустрічні вимоги до позивача щодо відшкодування йому будь-яких витрат, як і вимоги про відшкодування збитків до особи, від якої було набуте спірне нерухоме майно (відповідач-1 та відповідач-2), а у прийнятті зустрічного позову відповідача-3 про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу дійсним - у цій справі відмовлено ухвалою суду першої інстанції від 13.12.2017. Тому не вирішення в оскарженому судовому рішенні питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна внаслідок його вилучення наразі не може бути взятим до уваги в даній справі.

Відтак гарантії непорушності права власності насамперед розповсюджуються на його власника - територіальну громаду міста Нікополь, а відповідач-3 може отримати тільки захист своїх майнових інтересів, на яке вплине вилучення спірного майна з його володіння. При цьому в даному випадку суд застосовує вилучення у відповідача на користь територіальної громади міста Нікополь спірного майна, як виняток, передбачений законом (Цивільним кодексом України), та єдиний можливий спосіб захисту права власності на майно первісного власника, який призведе до реального відновлення його порушеного права.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що всі три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям, в даній справі дотримано.

Щодо віднесення цього спору до юрисдикції господарського суду

Дослідивши аргументи відповідачів про порушення судом першої інстанції юрисдикції під час розгляду цієї справи в частині вимог прокурора про визнання оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування, яку віднесено на розгляд адміністративних суддів, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметом спору у цій справі є незгода прокурора із рішеннями міської ради, як органу місцевого самоврядування, якими затверджено звіт про оцінку об`єкта, який віднесено до майна комунальної форми власності, та про надання дозволу комунальному підприємству на продаж цього майна, як основних засобів цього підприємства, а також незгода прокурора з правочинами, за наслідками яких відбулось відчуження такого майна в результаті аукціону з продажу мереж теплопостачання та укладення відповідного договору купівлі-продажу за його наслідками із приватним суб`єктом господарювання. Окремою вимогою прокурора у цій справі є витребування у приватного суб`єкта господарювання набутого за оспорюваним договором купівлі-продажу об`єкта, придбаного на аукціоні.

Таким чином, у даній справі об`єднано декілька вимог прокурора, одні із яких віднесені до юрисдикції адміністративних, а інші до господарського судочинства, та можуть бути розцінені як основні та похідні вимоги.

Отже, відповідач-1, як орган місцевого самоврядування у відносинах щодо організації до відчуження мереж теплопостачання, що перебувають на балансі комунального підприємства, діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем аукціону дійсно відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором аукціону та його переможцем спір щодо правомірності оспорюваних рішень міської ради підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів - відповідача-3.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №918/843/17.

Щодо меж обґрунтування судом мотивів, які покладені в основу рішення

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У даній справі колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що апелянтам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Решта доводів апеляційної скарги не впливає на юридичну оцінку обставин та матеріалів справи, здійснену господарським судом у цілковитій відповідності до норм чинного законодавства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частин 1 - 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частин 1 - 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Натомість доводи заявників апеляційної скарги про неповне встановлення обставин справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам, як і порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення - не знайшли свого підтвердження.

Тому підстав як для задоволення вимог апеляційних скарг відповідача-1 та відповідача-2 про скасування оскарженого у цій справі судового рішення, як і для його зміни - немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 та апеляційної скарги відповідача-2, судові витрати цих осіб на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі №904/9316/17 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Нікопольську міську раду Дніпропетровської області та Комунальне підприємство "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 05.10.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік