Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/6073/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/6073/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" вул. Генерала Алмазова, буд.18/7, м. Київ, 01133

до Приватного підприємства "ЕТА" прос. Голосіївський 120, корп. 1, м. Київ , 03127

про звернення стягнення на предмет застави

Представники сторін:

Від позивача: Фоменко Л.В. - довіреність № 35 від 28.02.2020 року;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Індустріалбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ЕТА" про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави рухомого майна № 2602/Z02/2600/01/19 від 08.04.2019 року, а саме: звернути стягнення на автомобіль марки Audi, модель Q5, 2016 р.в., тип- загальний легковий універсал - В, колір - чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , що належить відповідачу на праві власності, для задоволення грошових вимог позивача за Договором овердрафту № 2602/2600/01/19 від 08.04.2019 року в сумі 567 584,35 грн., в тому числі кредит в сумі 544 784,72 грн., проценти за користування кредитом в сумі 11 565,51 грн., комісія за управління лімітом овердрафту в сумі 1740,00 грн., проценти за неправомірне користування чужими коштами в сумі 5224,57 грн., пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 4167,75 грн., пеня за прострочення сплати процентів в сумі 88,48 грн., пеня за прострочення сплати комісії в сумі 13,31 грн., шляхом продажу предмету застави на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації в сумі 694 018,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що ПАТ "Індустріалбанк" набуто право звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо) № 2602/Z02/2600/01/19 від 08.04.2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов`язань відповідача за укладеним між сторонами договором овердрафту (для юридичних осіб, за технологією кредитної лінії, із забезпеченням шляхом страхування кредиту) № 2602/2600/01/19 від 08.04.2019 року, умови якого порушено позичальником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6073/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2020 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 та 01.07.2020 року відкладено підготовчі засідання на 01.07.2020 та 22.07.2020 року відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/6073/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 02.09.2020 року.

В підготовчі судові засідання 10.06.2020 року, 01.07.2020 року та 22.07.2020 року, а також засідання з розгляду справи по суті 02.09.2020 з`явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 10.06.2020 року, 01.07.2020 року, 22.07.2020 року, а також розгляд справи по суті 02.09.2020 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105471653310, 0105471655623, 0105474395738, 0105474397536.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 10.06.2020 року через канцелярію суду 10.06.2020 року від позивача на виконання вимог ухали Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 року надійшло клопотання № б/н від 10.06.2020 року про долучення доказів до матеріалів справи. Подане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Також через канцелярію Господарського суду міста Києва 25.06.2020 року позивачем подано заяву №06-02-4151 від 25.06.2020 року про забезпечення позову, в якій останній просить суд задовольнити заяву та накласти арешт на арешт на автомобіль марки Аudi, модель Q5, 2016 року випуску, тип - загальний легковий універсал-В, колір - чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_4 двигун № НОМЕР_5 , що належить на праві власності Приватному підприємству ЕТА (ЄДРПОУ 32244765, місцезнаходження - 03127, м.Київ, проспект Голосїївський, буд.120, корп.1), а також вилучити вказаний автомобіль, з передачею його на зберігання в порядку, визначеному нормами Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Господарського суду міста Києва 01.07.2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову судом відмовлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи та станом на 03.09.2020 року до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали суду у справі № 910/6073/20, в тому числі від 12.05.2020 року про відкриття провадження у справі, надсилались на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: прос. Голосіївський 120, корп. 1, м. Київ, 03127, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень були отримані відповідачем.

В свою чергу суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалах від 12.05.2020 року, 10.06.2020 року та 01.07.2020 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 02.06.2020 року, 01.07.2020 року та 15.07.2020 року відповідно.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Судом прийнято до уваги, що Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", та змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 424 від 29.05.2020, № 641 від 22.07.2020 та № 760 від 26.08.2020 установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на усій території України карантин.

Також судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо введення адаптивного карантину, враховуючи постанови Кабінету Міністрів України № 477 від 12.06.2020 року, № 480 від 12.06.2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року та постанову Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392", якою передбачено послаблення частини карантинних обмежень, зокрема, починаючи з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 та запроваджено наступний етап послаблення карантинних заходів.

За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне підприємство ЕТА не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, враховуючи факт неодноразового відкладення розгляду справи з метою надання учасникам судового процесу можливість реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, а також забезпечення їх процесуальних прав на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, зважаючи на прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу COVID-19, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 02.09.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.09.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 08 квітня 2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк (банк за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством ЕТА (позичальник за договором, відповідач у справі) було укладено Договір овердрафту (для юридичних осіб, за технологією кредитної лінії, із забезпеченням шляхом страхування кредиту) (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позиваальнику кредит у формі овердрафту на поточний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий в АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК , МФО 313849 (далі - поточний рахунок), в розмірі 600 000,00 грн.

(далі - ліміт овердрафту) у порядку, передбаченому п.3.1 цього Договору на цілі: для фінансування поточної діяльності, строком з 08 квітня 2019 року по 07 квітня 2020 року включно, зі сплатою винагороди відповідно до п.п.1.2, 1.3, 4.6, 4.7, 4.8 цього Договору. Розмір ліміту овердрафту може змінюватись в порядку, встановленому п.8.3 цього Договору.

Розділами 2 - 9 Кредитного договору сторони узгодили умови забезпечення овердрафту, права та обов`язки сторін, штрафні санкції, особливі умови, умови вирішення спорів тощо.

Відповідно до п. 8.20 Кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний Кредитний договір підписаний представниками банку та позичальника та засвідчений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (§1 та §2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику в користування грошові кошти на строки та цілі, визначені цим Договором, шляхом оплати з поточного рахунку розрахункових документів, які надані позичальником протягом встановленого п.1.1 цього Договору строку, на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на поточному рахунку, але не більше визначеного ліміту овердрафту.

Як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем в позовній заяві, банком на виконання вимог чинного законодавства та умов Кредитного договору було надано відповідачу - Приватному підприємству ЕТА кредитні кошти шляхом надання відповідачу кредиту понад залишок грошових коштів на поточному рахунку відповідача для оплати розрахункових документів шляхом дебетування поточного рахунку позичальника із лімітом 600 000,00 грн. та шляхом оплати платіжних документів позичальника у межах встановленого ліміту з поточного рахунку № НОМЕР_7 , відкритого в АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК , на загальну суму 10 878 207,34 грн., що підтверджується випискою за рахунком № НОМЕР_8 за період з 08.04.2019 року по 14.04.2020 року, наявною в матеріалах справи.

При цьому на виконання вимог постанови Правління Національного Банку України № 162 від 28.12.2018 року Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (ІВАN) в Україні , за яким банки повинні були змінити номери рахунків клієнтів в період з 05.09.2019 року по 12.01.2020 року, поточний номер рахунку позичальника № НОМЕР_6 , відкритий на виконання умов Кредитного договору, було за ініціативою позивача змінено на № НОМЕР_8 .

В свою чергу факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів ПП ЕТА не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг в частині забезпечення оплати з поточного рахунку платіжних документів відповідача в межах ліміту овердрафту з боку останнього відсутні.

Доказів пред`явлення ПП ЕТА претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку відповідача матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 4.1 Кредитного позичальник зобов`язується здійснити повернення одержаного овердрафту (грошових коштів, які банк фактично сплатив за позичальника понад фактичний (кредитовий) залишок на його поточному рахунку), строком не пізніше 07 квітня 2020 року. Використати овердрафт на цілі, які вказані в п. 1.1 цього Договору.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 25 процентів річних (п.1.2 Кредитного договору).

При цьому як визначено сторонами в п.1.3 Кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування овердрафтом/кредитом у розмірі 27 процентів річних від суми фактичної заборгованості за овердрафтом/кредитом у разі :

- зміни форми кредитування з овердрафту на разовий кредит (п.8.5 цього Договору). При цьому розмір процентів, встановлений цим пунктом, застосовується починаючи з дня перенесення суми фактичної заборгованості за овердрафтом на відповідні рахунки для обліку кредитів згідно п.8.5.1 Договору по день фактичного погашення кредиту;

- призупинення видачі овердрафту (п.п. 5.2, 5.3, 5.7 цього Договору) на період такого призупинення. При цьому розмір процентів, встановлений цим пунктом, застосовується починаючи з дня призупинення згідно п.5.2 і п.5.3 цього Договору по день, що передує дню поновлення надання овердрафту згідно п.5.7 цього Договору. З дня поновлення надання овердрафту ПОЗИЧАЛЬНИК сплачує проценти в розмірі, встановленому п.1.1 та п. 1.3 цього Договору, а також комісію, встановлену п.4.7 цього Договору.

Зокрема, згідно п. 4.6 Кредитного договору передбачений обов`язок позичальника сплачувати банку проценти за користування овердрафтом, щомісяця в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше 5 (п`ятого) числа наступного місяця, при остаточному повному погашенні овердрафту або при повному погашенні овердрафту у зв`язку із (достроковим) закінченням строку кредитування - одночасно з його погашенням, а при продовженні строку дії (пролонгації) цього Договору - у день такого продовження (пролонгації).

Також за умовами п. 4.7 Кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісію за управління лімітом овердрафту в розмірі 0,01% від суми діючого ліміту овердрафту за кожний день щомісячно в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше 5 (п`ятого) числа наступного місяця, при настанні строку повернення овердрафту згідно з п.п.4.1, 4.9, 4.11, 8.4 цього Договору - в день настання строку такого погашення, а при продовженні строку дії (пролонгації) нього Договору - у день такого продовження (пролонгації).

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

При цьому сторони вправі обирати та погоджувати будь-які умови договору, які необхідні сторонам для належного виконання правочину та не суперечать вимогам чинного законодавства відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Тобто зміст спірного Договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Так, пунктом 4.14 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний забезпечити щомісячне надходження коштів від реалізації товарів, робіт, послуг (далі - чисті надходження) на поточний рахунок позичальника в сумі не менше 2000000,00 грн., починаючи з квітня 2019 року. Сума вказаних надходжень розраховується за період з першого календарного дня місяця по останній календарний день місяця включно. До чистих надходжень не включаються надходження: з будь-яких депозитних та/або позичкових рахунків; з рахунку покриття за акредитивами; транзитні обороти з будь-яких поточних рахунків позичальника на поточний рахунок, за яким надасться овердрафт, та інші внутрішні обороти в системі позичальника і його філій (дочірніх підприємств), що не є надходженнями коштів від реалізації товарів (робіт, послуг); від продажу (розміщення) цінних паперів власної емісії; у вигляді фінансової допомоги; у вигляді повернення передплати; інші, які штучно збільшують реальну суму надходжень на поточний рахунок позичальника, що не є надходженнями від реалізації товарів, робіт, послуг.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначено п. 5.2 Договору банк має право призупинити видачу овердрафту, або достроково стягнути суму овердрафту, нарахованих процентів, комісій і штрафних санкцій і/або припинити дію нього Договору, направивши відповідне письмове повідомлення позичальнику, якщо: позичальник не виконує умови цього Договору, або договорів страхування (або інших договорів), укладених у забезпечення виконання нього Договору (п.5.2.1); відбуваються такі зміни умов діяльності позичальника або відношень сторін, які, по обґрунтованому погляду банку, можуть призвести до невиконання позичальником його обов`язків по цьому Договору або документах забезпечення (п.5.2.2); позичальник не виконує будь - яких зобов`язань (частину будь - яких зобов`язань), передбачених п.п.2.1, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.10, 4 14 цього Договору (п.5.2.6).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено за матеріалами справи, протягом дії Кредитного договору відповідачем допущене, зокрема, порушення умов останнього в частині забезпечення починаючи з квітня 2019 року щомісячного надходження коштів на поточний рахунок позичальника в сумі не менше ніж 2 000 000,00 грн., а саме надходження коштів в лютому 2020 року становило лише 1531097,29 грн., що підтверджується випискою по рахунку позичальника № НОМЕР_8 за період з 08.04.2019 року по 14.04.2020 року, наявною в матеріалах справи.

Окрім цього починаючи з 28.02.2020 року, тобто з дати проведення останньої платіжної операції по рахунку позичальника, фактично припинилося надходження коштів на рахунок відповідача, що також підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по рахунку ПП ЕТА № НОМЕР_8 за період з 08.04.2019 року по 14.04.2020 року.

Наведене в сукупності свідчить про неналежне виконання відповідачем як позичальником умов п.4.14 укладеного між сторонами Кредитного договору, що є обставиною, передбаченою п.п. 5.2.1, 5.2.6 Кредитного договору як підстава для дострокового стягнення овердрафту, нарахованих процентів, комісій та штрафних санкцій.

Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Закону України Про заставу заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов`язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов`язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України Про заставу заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту.

Як визначено сторонами у п. 2.1 Кредитного договору виконання обов`язків позичальника з повернення овердрафту забезпечується таким договірним видом забезпечення: фінансова порука фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ), страхування кредиту (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) (далі - страхування кредиту) на підставі договору страхування, укладеного між банком та страховиком. Умови договору страхування є обов`язковими для позичальника, наступна застава легкового автомобіля Audi, модель Q5, 2016 р.в., свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_10 , видане 03.02.2017 року, кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Судом встановлено за матеріалами справи, що з метою забезпечення виконання позичальником грошових зобов`язань за Кредитним договором між ПАТ АКБ Індустріалбанк (заставодержатель за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством ЕТА (заставодавець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо) № 2602/Z02/2600/01/19 від 08.04.2019 (далі - Договір застави).

Відповідно до п. 1.1 Договору застави цей договір у якості наступної застави забезпечує, переважно перед іншими кредиторами вимоги застводержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути у майбутньому) з Договору овердрафту (в національній валюті) № 2602/2600/01/19 від 08 квітня 2019 року (та додаткових угод до нього), укладеного між АКБ Індустріалбанк та Приватним підприємством ЕТА , який є невід`ємною частиною цього Договору, за умовами якого ПП ЕТА як позичальник зобов`язаний повернути заставодержателю шляхом перерахування на відповідні рахунки, в строк до 07 квітня 2020 року включно суму овердрафту в розмірі 600 000,00 грн., а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених Кредитним договором із розрахунку 25 % річних, при невиконанні зобов`язань, передбачених п.4.14 Кредитного договору, із розрахунку 27 % річних, комісії, а також штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за Кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави, збитків, завданих порушенням Кредитного договору. Цей Договір забезпечує вимоги заставодержателя до заставодавця зі сплати комісій, неустойки (штраф, пеня), інших зобов`язань, що встановлені цим Договором, та збитків завданих порушенням умов цього Договору.

Цей Договір також забезпечує вимоги заставодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із Кредитного договору, у тому числі, у разі продовження строку користування кредитом, або припинення (розірвання) Кредитного договору чи відмови заставодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо у результаті зазначеного у позичальника залишились не виконані зобов`язання, які виникли в період дії Кредитного договору, а також у разі збільшення суми кредиту та/або процентної ставки за користування кредитом.

Згідно з п. 1.2. Договору застави предметом застави за цим договором є майно, що належить заставодавцю на праві власності, та знаходиться за адресою: 03127 пр. 40-річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1, м. Київ: Audi, модель Q5, 2016 р.в., тип - загальний легковий універсал - В, колір - чорний, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_10 , видане 03.02.2017 року, кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За оцінкою заставодержателя на момент укладення цього Договору ринкова вартість

предмета застави становить 694 018,00 грн. без ПДВ. Заставодержатель має право не рідше одного разу на 12 місяців (для транспортних засобів та обладнання) або одного разу на 6 (шість) місяців (для іншого рухомого майна) переглядати ринкову вартість предмета застави з урахуванням зміни кон`юнктури ринку та стану його збереження (п.1.3, 1.4 Договору застави).

Розділами 2 - 6 Договору застави сторони узгодили строк та порядок виконання зобов`язань, забезпечених заставою, права та обов`язки сторін, порядок звернення стягнення на предмет застави та його реалізація, строк дії Договору та інші умови тощо.

За умовами п. 5.1 Договору застави цей договір набуває законної сили з моменту його нотаріального посвідчення.

Вказаний Договір підписаний представниками заставодавця та заставодержателя, засвідчений печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1161.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором застави, який підпадає під правове регулювання норм § 6 глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України Про заставу .

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України Про заставу передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

При цьому застава завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем зобов`язання. Законодавством розрізняється застава, надана боржником, та застава, надана третьою особою (майновим поручителем).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про заставу" застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону України Про заставу ).

Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Частинами третьою, четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Так, у відповідності до приписів чинного законодавства позивачем була здійснена реєстрація застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 20425960 08.04.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 59013086 від 08.04.2019 року.

Згідно п.3.1.6 Договору застави заставодавець зобов`язується надавати доступ працівникам заставодержателя для перевірки наявності, стану, правового статусу, умов збереження та користування предметом застави та надавати заставодержателю всі документи, необхідні для здійснення такої перевірки, а також забезпечити участь у таких перевірках свого повноважного представника.

Окрім цього, за умовами п.п.3.3.1 п.3.3 Договору застави заставодержатель має право перевіряти документально та фактично наявність, стан, правовий статус предмета застави, умови збереження та користування.

Так, реалізуючи передбачене вказаними положеннями Договору застави право позивач у відповідності до п.3.3.1, 3.1.6 Договору застави звертався до відповідача з листом від 27.02.2020 року № 40.02-02-1481 щодо надання доступу до предмету застави для перевірки його наявності, стану, умов збереження та користування, у відповідь на який ПП ЕТА листом № 28/02 від 28.02.2020 року повідомлено банк про неможливість пред`явити предмет застави з огляду на його постійне користування директором ПП ЕТА ОСОБА_1 та перебування на стоянці за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, яка є адресою розташування офісу підприємства, а також зазначено про відсутність директора ПП ЕТА ОСОБА_1 , у розпорядженні якої безпосередньо знаходився заставний автомобіль, а саме з 24.02.2020 року, та зв`язку з нею.

Таким чином, як свідчать фактичні обставини справи, відповідач як позичальник та заставодавець порушив п.3.1.6 Договору застави, що є обставиною, передбаченою умовами п.5.2.1 п.5.2 Кредитного договору щодо невиконання умов договорів, укладених в забезпечення виконання Кредитного договору.

Статтею 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання.

Так, згідно зі ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до п. 4.9. Кредитного договору позичальник зобов`язаний у разі отримання письмового повідомлення банка про дострокове стягнення суми заборгованості проводити повне погашення заборгованості по цьому Договору в період 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання такого письмового повідомлення. Наслідками письмового повідомлення банку про дострокове стягнення суми заборгованості є виникнення обов`язку позичальника виконати усі свої зобов`язання за цим Договором.

Згідно п. 8.14 Кредитного договору усі повідомлення (вимоги) за цим Договором будуть вважатися зробленими банком належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані на вибір банку рекомендованим листом, кур`єром, за зазначеною в розділі 10 цього Договору адресою позичальника, або вручені особисто позичальнику. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх вручення або дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні рекомендованого листа. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік строків, зазначених в п.4.9 цього Договору вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні рекомендованого листа.

Зважаючи на вищевказані обставини, що передбачені підпунктами 5.2.1, 5.2.2, 5.2.6 Кредитного договору, в зв`язку з допущенням відповідачем порушення зобов`язання за Кредитним договором, банком на підставі п. 5.2 Кредитного договору було направлено на адресу відповідача листом від 13.03.2020 року №40.02-02-1856 письмове повідомлення про дострокове стягнення овердрафту, факт відправлення якого рекомендованим поштовим повідомленням на адресу відповідача, що вказана у розділі 10 Кредитного договору, а саме: 03127, м.Київ, просп. Голосіївський, буд.120, корп.1, підтверджується накладною від 16.03.2020 року №0113331876711, квитанцією (фіскальним чеком) від 16.03.2020 року та відповідним описом вкладення від 16.03.2020 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно п.2.1 Договору застави належним виконанням зобов`язань, забезпечених заставою, вважається повне погашення позичальником суми кредиту і процентів за його використання в повному обсязі та в строк, встановлений Кредитним договором, а також комісії та інших зобов`язань, неустойки та витрат, зазначених у п.1.1 цього Договору.

Таким чином, з урахуванням положень Кредитного договору, позичальник повинен був повернути кредит та сплатити проценти і комісію не пізніше 30 березня 2020 року.

Проте, в порушення умов Кредитного договору вказане повідомлення залишене відповідачем без відповіді та задоволення, відповідачем кредитні кошти в сумі 544 784,72 грн. не повернуті, проценти в сумі 11 565,51 грн. за період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року та комісія в сумі 1740,00 грн. за період з 01.03.2020 року по 30.03.2020 року сплачені не були, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Кредитним договором у вказаній частині.

Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Окрім цього, за умовами п. 1.4 Кредитного договору позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення овердрафту та/або сплати процентів за користування овердрафтом, вказаних в п.1.1 цього Договору, на вимогу банку зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 27 проценти(-ів) річних від простроченої суми, як плата за неправомірне користування чужими коштами. Проценти, встановлені цим пунктом, нараховуються на прострочену суму овердрафту та/або процентів, вказаних в п.1.1 цього Договору, за весь час прострочення починаючи з першого дня прострочення по день фактичної сплати простроченої суми, перший день прострочення і день фактичної сплати при нарахуванні процентів вважати як один день

За порушення термінів повернення овердрафту та/або сплати нарахованих процентів, комісій, банк може нараховувати пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу, але не більше подвійного розміру діючої облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (погашення овердрафту і/або сплати процентів та комісій) від суми заборгованості (п.7.1. Кредитного договору).

Таким чином, позивачем було нараховано проценти за неправомірне користування чужими коштами за період з 01.04.2020 року по 13.04.2020 року в сумі 5 224,57 грн., а також пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 4 167,75 грн., пеню за прострочення сплати процентів в сумі 88,48 грн. та пеню за прострочення сплати комісії в сумі 13,31 грн.

Відповідно положень ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому з приписами вказаної статті кореспондуються норми ст. 19 Закону України Про заставу , згідно якого за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Випадки, коли заставодержатель набуває права стягнення на предмет застави, визначені сторонами в розділах 3, 4 Договору застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України Про заставу визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя.

Підпунктом 3.3.2 п.3.2 Договору застави передбачене, що заставодержатель має право звернення стягнення на предмет застави у випадках та порядку передбаченому цим договором та діючим законодавством України.

Відповідно до п.п. 3.3.10 п. 3.3 Договору застави заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави або взяти/набути його у власність у разі невиконання/порушення виконання позичальником зобов`язань/умов, визначених Кредитного договору та/або порушення справи про банкрутство заставодавця та/або позичальника.

За умовами п. 4.1 Договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави та його реалізацію на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, в позасудовому порядку згідно Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , або в іншому порядку, встановленому законодавством України або цим Договором, у наступних випадках:

- якщо в момент настання строку виконання зобов`язань за Договором овердрафту вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені Кредитним договором та додатковими угодами до нього строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів, комісій; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки;

- припинення (розірвання) Кредитного договору чи відмови заставодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо в результаті зазначеного залишились не виконаними зобов`язання позичальника за Кредитним договором;

- невиконання заставодавцем будь - якого із зобов`язань за цим Договором;

- початку процедури припинення (прийняття рішення про припинення, порушення провадження у справі про банкрутство тощо) заставодавця та/або позичальника, якщо він є відмінним від заставодавця;

- невиконання позичальником будь - якого із зобов`язань за Кредитним договором:

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в цьому Договорі та/або Кредитному договорі.

Згідно п. т4.3 Договору застави заставодержатель має право на власний розсуд здійснити звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду одним із таких способів реалізації предмета застави: передача предмета застави у власність заставодержателя в рахунок виконання Кредитного договору; продаж заставодержателем предмета застави шляхом укладання договору купівлі - продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; продаж на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Сторони домовились, якщо в результаті судового або позасудового способу звернення стягнення розмір вимог заставодержателя за Кредитним договором буде більший, ніж вартість предмета застави на момент звернення стягнення (оцінка предмета застави суб`єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета застави у власність заставодержателя, або ціна предмета застави у договорі купівлі-продажу у разі звернення стягнення шляхом продажу предмета застави заставодержателем будь-якій особі-покупцеві або на публічних торгах), вважається, що цей Договір забезпечує вимоги заставодержателя лише у розмірі вартості предмета застави на момент звернення стягнення. Вимоги заставодержателя. які не будуть задоволені за рахунок цього предмета застави, будуть задоволені за рахунок іншого майна позичальника (п.4.4. Договору застави).

Сторони дійшли згоди, що при зверненні стягнення в судовому і позасудовому порядку, для визначення вартості предмета застави, на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності визначається ліквідаційна вартість предмета застави відповідно до національних стандартів оцінки майна (п.4.5 Договору).

Зокрема, у відповідності до п.4.1 Договору застави предмет застави - автомобіль марки Audi, модель Q5, 2016 р.в., тип - загальний легковий універсал - В, колір - чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , оцінено у відповідності ринкової вартості в сумі 694 018,00 грн. без ПДВ, за курсом НБУ на дату переоцінки 24,3301 грн./дол. США, що підтверджується Висновком від 27.01.2020 року про переоцінку ринкової вартості рухомого майна, що належить ПП "ЕТА" та перебуває в заставі АКБ "Індустріалбанк" згідно договору застави рухомого майна № 2602/Z02/2600/01/19 від 08.04.2019 року за Договором овердрафту № 2602/2600/01/19 від 08.04.2019 року, за підписом начальника відділу оцінки заставного майна АКБ "Індустріалбанк" Волошко Т.О., кваліфікація якої та право на здійснення оцінки транспортних засобів підтверджується копією кваліфікаційного свідоцтва оцінювача ФДМУ від 14.04.2018 року МФ № 40. Копія вказаного висновку наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 2 Закону України Про заставу визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Частиною 1 ст. 20 Закону України Про заставу визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст. 20 Закону України Про заставу встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 1 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Отже, Закон України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України Про заставу застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Відповідно до ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 14.04.2020 року позивач як заставодержатель здійснив реєстрацію звернення стягнення на предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 65540664 від 14.04.2020 року, наданим позивачем.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або тієї частини цього зобов`язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов`язання, сплати інших сум.

Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки ПП "ЕТА" не виконало обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача - ПАТ КБ Центр , банк звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про звернення стягнення на рухоме майно за спірним Договором застави в рахунок погашення заборгованості ПП ЕТА перед банком за Кредитним договором, а саме в загальній сумі 567 584,35 грн., в тому числі: за кредитом в сумі 544 784,72 грн.; проценти за користування кредитом в період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року в сумі 11 565,51 грн.; комісія за управління лімітом овердрафту в період з 01.03.2020 року по 30.03.2020 року в сумі 1 740,00 грн.; проценти за неправомірне користування чужими коштами за період з 01.04.2020 року по 13.04.2020 року включно в сумі 5 224,57 грн.; пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 4 167,75 грн.; пеня за прострочення сплати процентів в сумі 88,48 грн.; пеня за прострочення сплати комісії в сумі 13,31 грн.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору овердрафту № 2602/2600/01/19 від 08.04.2019 року та Договору застави рухомого майна № 2602/Z02/2600/01/19 від 08.04.2019 року та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь - які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Кредитним договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Наразі відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої перевірки доданих позивачем до позовної заяви розрахунків вищевказаних сум заборгованостей по кредиту, процентам комісії та пені за прострочення заборгованості за кредитом, сплату процентів і комісії за користування кредитом, а також нарахованим процентам суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам спірного Кредитного договору.

З огляду на вищенаведене, суд визнає обґрунтованою нараховану позивачем станом на 13.04.2020 р. суму заборгованості позичальника за Кредитним договором в розмірі 567 584,35 грн., в тому числі кредит в сумі 544 784,72 грн., проценти за користування кредитом в сумі 11 565,51 грн., комісія за управління лімітом овердрафту в сумі 1740,00 грн., проценти за неправомірне користування чужими коштами в сумі 5224,57 грн., пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 4167,75 грн., пеня за прострочення сплати процентів в сумі 88,48 грн., пеня за прострочення сплати комісії в сумі 13,31 грн.

У свою чергу, оскільки факт неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору перед банком відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи, у позивача виникло право задовольнити за рахунок переданого в заставу майна відповідача (заставодавця) - автомобіля марки Audi, модель Q5, 2016 р.в., тип- загальний легковий універсал - В, колір - чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 свої вимоги у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку.

Доказів наявності заперечень відповідача щодо обраного позивачем способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження матеріали справи не також містять.

Окрім того, оскільки відповідачем не будо подано суду заперечень щодо вартості предмета застави, визначеного умовами Договору застави і наданим позивачем висновком від 27.01.2020 року та/або клопотань про призначення відповідної судової експертизи, судом визначено вартість предмета застави на підставі оцінки, здійсненої у відповідності до умов Договору застави позивачем, в розмірі 694 018,00 грн.

Приписами статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 20 Закону України Про заставу реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частиною 1 ст. 21 Закону України Про заставу унормовано, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

З огляду на законодавче визначення поняття застави та правові наслідки невиконання зобов`язання, заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета застави.

Суд зазначає з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 910/17648/18, що зазначена відповідальність заставодавців не обмежена саме вартістю предмета застави, визначеною сторонами у відповідних договорах застави, адже початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 591 Цивільного кодексу України, визначається в порядку, встановленому договором або законом, зокрема, може бути визначена в рішенні суду (тобто обов`язкове визначення вартості не передбачається у рішенні суду).

Приписи статті 57 Закону України Про виконавче провадження встановлюють, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (ч. 3 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження ).

Як унормовано ч. 5 ст. 57 вказаного Закону України Про виконавче провадження виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Враховуючи наведене, суд зауважує, що початкова ціна предмета застави має бути визначена на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Зазначене узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.03.2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження 14-11цс18), постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 910/2764/14 та постанові Київського апеляційного господарського суду №910/23255/13 від 22.07.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства "ЕТА" (просп. Голосіївський 120, корп. 1, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 32244765) перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний Комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" (вул. Генерала Алмазова, буд.18/7, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 13857564) за Договором овердрафту № 2602/2600/01/19 від 08.04.2019 року в сумі 567 584,35 грн., в тому числі кредит в сумі 544 784,72 грн., проценти за користування кредитом в сумі 11 565,51 грн., комісія за управління лімітом овердрафту в сумі 1740,00 грн., проценти за неправомірне користування чужими коштами в сумі 5224,57 грн., пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 4167,75 грн., пеня за прострочення сплати процентів в сумі 88,48 грн., пеня за прострочення сплати комісії в сумі 13,31 грн., звернути стягнення на предмет застави за Договором застави рухомого майна № 2602/Z02/2600/01/19 від 08.04.2019 року, а саме: автомобіль марки Audi, модель Q5, 2016 р.в., тип - загальний легковий універсал - В, колір - чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , що належить відповідачу на праві власності, шляхом продажу предмету застави на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації в сумі 694 018,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ЕТА" (просп. Голосіївський 120, корп. 1, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 32244765) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" (вул. Генерала Алмазова, буд.18/7, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 13857564) 8513,77 (вісім тисяч п`ятсот тринадцять грн. 77 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020 року.

Суддя А.М.Селівон