Рішення

від 29.09.2020 по справі 910/10356/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2020Справа № 910/10356/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянув господарську справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м.Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020

до Приватного акціонерного товариства "Галант-Індустрі" (04080, м.Київ, вул.Кирилівська 39, код ЄДРПОУ 21531523)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники сторін:

Від позивача: Петренко К.В. адвокат

Від відповідача: Пасічник В.М. керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Галант-Індустрі" про витребування майна згідно переліку із чужого незаконного володіння в порядку ст. 387, 1212 ЦК України, а саме шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу майно: Канальний кондиціонер ММС075,Qx=21кВт, інв.№ 410226429, Канальний кондиціонер ММС075,Qx=21кВт, інв.№ 410226430, Канальний кондиціонер ММС075,Qx=21кВт, інв.№ 410226431, Канальний кондиціонер ММС075,Qx=21кВт, інв.№ 410226432, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226433, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226434, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226435, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226436, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226437, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226438, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226439, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226440, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226441, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226442, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226443, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226444, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226445, Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226446,Канальний кондиціонер ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№ 410226447.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після припинення між позивачем та відповідачем орендних правовідносин по договору оренди № 3890/6 від 05.03.2014 за ініціативи позивача шляхом розірвання договору в односторонньому порядку, та повернення майна за актом від 22.09.2015, відповідач продовжує користуватись майном: поліпшеннями системи кондиціювання та вентиляції в кількості 19 шт, залишеним позивачем в орендованому приміщенні по вул.Фрунзе, 39 у м.Києві, отримує від нього експлуатаційні доходи, в той час, як в ході проведення ліквідаційної процедури банку було виявлено нестачу цих основних засобів, власником яких є позивач.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.07.2020 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 11.08.2020.

31.07.2020 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову зазначив про ненадання позивачем доказів придбання та встановлення спірного майна відповідно до п.5.1 договору, підтверджуючих облікових документів, поліпшення системи вентиляції здійснювалось банком у 2008-2009 року відповідно до договору оренди, що діяв з 2007 року, щодо вже існуючої системи вентиляції орендодавця, що визначено в Акті приймання-передачі від 22.09.2015. Зауважує, що посилання на наявність невід`ємних поліпшень за рахунок спірного майна, що відображено в акті від 22.09.2015 також спростовується тим, що в акті зазначено інші марки кондиціонерів, ніж ті, що є предметом спору у даній справі, сторони під час підписання вказаного акту здійснили передачу всього майна, тому вимоги позивача є безпідставними та недоведеними.

11.08.2020 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 08.09.2020.

08.09.2020 за відсутності підстав для відкладення підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті спору на 29.09.2020.

У судовому засіданні 29.09.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 29.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 між позивачем - ПАТ Дельта Банк (орендар за договором) та ПАТ Галант-Індустрі (орендодавець) був укладений договір оренди № 3890/6 нерухомого майна (нежитлового приміщення), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування на умовах цього договору нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 3890,6 кв.м., розміщене в будівлі за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, 39, та позначені на Плані розміщення приміщення. Майно розміщене в будівлі, що належить орендодавцю на праві приватної власності, майно передається в оренду з метою розміщення структурного підрозділу ПАТ Дельта Банк (орендаря) та використання орендарем майна для здійснення своєї статутної діяльності згідно діючого законодавства.

Згідно п.2.2 договору, в Акті приймання-передачі майна визначається назва та технічний стан майна.

Сторонами узгоджено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.(п.2.3). У разі припинення або розірвання договору майно повертається орендарем орендодавцю за цим договором за актом приймання-передачі майна (п.2.4).

Як вбачається з матеріалів справи, за Актом приймання-передачі від 01.04.2014 орендодавець передав, а орендар отримав у користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 3890,6 кв.м., розміщене у будівлі за адресою: м.Київ, вул..Фрунзе, 39, на умовах оренди за договором.

09.06.2015 орендар та орендодавець підписали Договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору оренди № 3890/6 нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 05.03.2014, відповідно до якого встановили зобов`язання орендаря 30.06.2015 повернути орендодавцю з оренди частину нерухомого майна (нежитлове приміщення), площею 892,4 кв.м., та внесли зміни до договору оренди та визначили у п.1.1 розділу 1 договору оренди, що орендар отримав у користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 2998,2 кв.м.

За Актом приймання-передачі від 30.06.2015 сторони підтвердили, що 30.06.2015 орендар звільнив та повернув, а орендодавець прийняв з оренди частину нежитлового приміщення 892,4 кв.м., розташованого на третьому поверсі будівлі за адресою: м.Київ, вул..Фрунзе, 39. Орендодавець підтверджує відсутність майнових та будь-яких інших претензій до стану повернутої орендарем з оренди орендодавцю частини об`єкту оренди та до орендаря вцілому, в т.ч. до виконання ним умов договору.

Відповідно до наданого позивачем примірника вказаного Акта, цей акт підписаний та скріплений печатками обох сторін із приміткою На об`єкті оренди знаходяться МСQuay канальні МС100 (5 шт), інвент.номери 410226438, 410226439, 410226440, 410226441, 410226442, що є невід`ємною частиною вентиляції орендодавця.

В подальшому у зв`язку із введенням тимчасової адміністрації у АТ Дельта БАНК , договірні відносини по договору оренди № 3890/6 нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 05.03.2014, позивач розірвав із відповідачем в односторонньому порядку, що останній не заперечує.

За Актом приймання-передачі від 22.09.2015 сторони підтвердили повернення позивачем відповідачу з оренди 17.09.2015 нерухомого майна, відсутність майнових та будь-яких інших претензій до стану повернутого орендарем з оренди орендодавцю об`єкту оренди та до орендаря вцілому.

Пунктом.5 Акту від 22.09.2015 сторони підтвердили, що в об`єкті оренди було здійснено поліпшення згідно переліку: відокремлювальні та невідокремлювальні та зазначили, що до невідокремлювальних поліпшень (п.5.1) віднесено у т.ч. поліпшення системи кондиціювання та вентиляції (інвент.номер 501026), кондиціонери канальні McQuay 1МC100 (19 шт. інвент.номера з 410226429-439 по 410226440-447). Зазначені в Акті невідокремлювані поліпшення, здійснені в об`єкті оренди, є власністю орендодавця.

Умовами п.5.3 акту від 22.09.2015 визначено відокремлювальні поліпшення, що є власністю орендаря: 4 відеокамери, які відносяться до системи відео нагляду (інвент.номер 501145); система контролю та управління доступом (інвент.номер 410226979, два турнікети та провідний пульт дистанційного керування); рецепція (інвент.номер 4133238030 ), кондиціонер (теплова завіса інвент.номер 41024701). Відокремлення вказаних поліпшень неможливо без завдання шкоди орендованому приміщенню та стає власністю орендодавця.

Відповідно до наданого позивачем примірника вказаного Акта, зі сторони орендаря акт підписаний та скріплений печаткою ПАТ Дельта Банк із приміткою Орендар не згоден із твердженнями орендодавця щодо неможливості відокремлення зазначених у п.5.3 Акту поліпшень без завдання шкоди об`єкту оренди та вважає їх своєю власністю, відмовляється передавати це майно у власність орендодавця, орендар залишає за собою право звернутись за судовим захистом своїх законних прав та інтересів .

Звертаючись до суду з даним позовом позивач у позовній заяві зазначив, що в ході проведення заходів ліквідаційної процедури ПАТ Дельта Банк та на виконання наказу про інвентаризацію основних засобів та малоцінних необоротних активів було виявлено нестачу, що облікується за матеріально-відповідальною особою банку, а саме: Канальні кондиціонери ММС075,Qx=21кВт, інв.№№ 410226429-32 (4 шт), Канальні кондиціонери ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№№ 410226433-47 (15 шт), під час службового розслідування банком встановлено та документально підтверджено факт залишення вказаних основних засобів, віднесених до нестачі при проведенні інвентаризації, у орендованому банком офісному приміщенні по вул.Фрунзе, 39 в м.Києві.

Посилаючись на вказані обставини, факт користування відповідачем чужим майном протягом 5 років без будь-яких підстав, отримання експлуатаційних доходів, позивач заявив вимоги до відповідача про витребування майна згідно переліку із чужого незаконного володіння в порядку ст. 387, 1212 ЦК України.

Відповідач проти наявності у його розпорядженні спірного майна не заперечив, зазначаючи, що Акт повернення майна з оренди від 22.09.2015 підписаний банком без зауважень щодо спірного майна, яке визнано невід`ємними поліпшеннями та є власністю орендодавця, що відповідає п.11.4 договору, тож сторонами врегулювано питання власності майна, що спростовує доводи позивача про протилежне. Також відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності для звернення з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тож, відповідно до чинного законодавства власник має право вимагати повернення майна з чужого незаконного володіння, а особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (статті 387, 1212 ЦК України).

За даним позовом, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно, згідно переліку у кількості 19 одиниць: Канальні кондиціонери ММС075,Qx=21кВт, інв.№№ 410226429-32 (4 шт), Канальні кондиціонери ММС100,Qx=28,3кВт, інв.№№ 410226433-47 (15 шт), та зобов`язати останнього передати йому зазначене майно.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Поясненнями сторін та матеріалами справи встановлено, що у період з 01.04.2014 по 17.09.2015 позивач на підставі договору оренди нерухомого майна № 3890/6 від 05.03.2014 здійснював строкове платне користування об`єктом оренди: нежитловими приміщеннями у визначеній площі за актами від 01.04.2014, 30.06.2015, що знаходяться у будівлі за адресою: м.Київ, вул..Фрунзе, 39, та є власністю ПАТ Галант-Індустрі , договірні відносини припинені шляхом розірвання договору в односторонньому порядку орендарем, що орендодавець не заперечує, об`єкт оренди повністю повернено за актом від 22.09.2015.

Умовами п.11.4 договору визначено, що в разі закінчення строку дії договору, дострокового припинення або розірвання договору як з ініціативи/вини орендаря, так і з ініціативи/вини орендодавця:

- поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря. Орендар має право на їх вилучення після закінчення дії договору, або за згодою Сторін передати їх Орендодавцю з відшкодуванням погодженої з Орендодавцем вартості з врахуванням нормального зносу на дату передачі цих поліпшень, в термін 30 календарних днів з дати закінчення строку дії, дострокового припинення або розірвання цього Договору;

- поліпшення орендованого майна, які зроблені орендарем за згодою орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, можуть бути передані орендодавцю з відшкодуванням за його згодою вартості погодженої сторонами з врахуванням нормального зносу на дату передачі цих поліпшень. В разі непогодження вартості поліпшень у десятиденний строк, такі поліпшення переходять безкоштовно у власність Орендодавця.

Відповідно до п.5.1 акту приймання-передачі майна з оренди по договору від 22.09.2015, на який посилається позивач, визначено, що до невідокремлювальних поліпшень віднесено у т.ч. поліпшення системи кондиціювання та вентиляції (інвент.номер 501026), кондиціонери канальні McQuay 1МC100 (19 шт. інвент.номера з 410226429-439 по 410226440-447). Зазначені в Акті невідокремлювані поліпшення, здійснені в об`єкті оренди, є власністю орендодавця.

26.10.2015 банк звертався до відповідача із вимогою за вих..№ 923 про поверненя майна, зазначено у п.5.3 договору.

Будь-яких зауважень, заперечень, висловлень орендарем вимог щодо повернення спірного майна: кондиціонерів вказаної моделі у кількості 19 шт, у т.ч. у визначений п.11.4 договору строк, суду не надано.

Посилання позивача на наявність примітки на акті щодо непогодження із правовим статусом майна, зазначеного в п.5.3 як відокремлювальних поліпшень, що залишаються у власності орендодавця, суд оцінює критично, оскільки п.5.3 договору не стосується майна, що є предметом спору у даній справі, про це і зазначає позивач також на сторінці третій абзац 5 позовної заяви.

Інших належних доказів, які б підтверджували факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння відповідачем майном позивача, позивач суду не надав.

Також при зверненні до суду та у процесі розгляду справи позивачем незгоди щодо визначення технічних характеристик спірного майна, як такого, що неможливо відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, як це зазначено в акті від 22.09.2015 не висловив, клопотання про проведення експертизи з метою з`ясування можливості його відокремлення не заявляв.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у даній справі по суті заявлених вимог, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного акціонерного товариства "Галант-Індустрі" про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 05.10.2020.

Суддя О.М.Ярмак