Рішення

від 29.09.2020 по справі 310/5755/20

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/5755/20

2/310/2061/20

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі: секретаря судового засідання Бевз О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Солар про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Азов Солар про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 25890,25 грн., а також про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення, за період з 01.04.2020 року по день ухвалення судового рішення.

Позов мотивовано тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ Азов Солар з 12 серпня 2019 року по 31 березня 2020 року. Працювала на посаді бухгалтера, з посадовим окладом - 12450,00 грн. Наказом товариства №2000330/1 від 30.03.2020 року її було звільнено з 31 березня 2020 року за п.1 ст.36 КЗпП України, з проведенням остаточного розрахунку і нарахування грошової компенсації за невикористану відпустку - 16 днів. У день звільнення розрахунок з нею не проведено. Пізніше, 11.06.2020 року їй було перераховано 5606,82 грн., а 21.07.2020 року - 4986,07 грн. На день подачі позову до суду заборгованість товариства по заробітній платі становила 25890,25 грн. ЇЇ середньоденна заробітна плата, згідно із положеннями розд.2 абз.3 постанови КМУ Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995р. №100, становить 607,32 грн. просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, згідно зі статтею 117 КЗпП України, за період з 01.04.2020 року по день ухвалення судового рішення.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.44). Відзив на позов не подав.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких підстав, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача і відповідача, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в заочному порядку .

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 12.08.2019 року працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ Азов Солар , що підтверджується копіями: трудового договору від 13.08.2019 року, наказу №190812/1 від 12.08.2019 року, наказу від 09.09.2019 року, трудової книжки (а.с.6-13).

Наказом №200330/1 від 30.03.2020 року ОСОБА_1 була звільнена з посади головного бухгалтера з 31.03.2020 року згідно з п.1 ст.36 КЗпП України, з проведенням остаточного розрахунку і нарахування грошової компенсації за невикористану відпустку обсягом 16 днів (а.с.10).

На час розгляду справи у суді розрахунок з ОСОБА_1 відповідачем не проведено. Доказів протилежного відповідачем суду не надано

Згідно зі статтею 94 КЗпП України та статтею 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітнику регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

З копії картки обліку руху коштів за період з 01.04.2019 по 31.03.2020 - розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.03.2020 року заборгованість товариства по заробітній платі становить 36483,14 грн. (а.с.27-28).

Показники нарахування заробітної плати за період з 01.04.2019 по 31.03.2020 підтверджуються також довідкою Бердянського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 та довідкою Бердянського управління ГУ ДПС у Запорізькій області №1160/10/08-01-51-09 від 04.08.2020р. (а.с.30-33), а також розрахунковими листами нарахування зарплати ОСОБА_1 за січень, лютий, березень 2020 року ( а.с.23-25).Ю.

Як вказує позивач, після звільнення ТОВ Азов Солар перерахувало їй заробітну плату на картковий рахунок в Приватбанку у сумі 5606,82 грн. - 11.08.2020р. і 4986,07 грн. - 21.07.2020р.

Таким чином, сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 25890,25 грн.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , судам роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 року N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, передбачений ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України. При цьому визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України згідно постанови від 15.09.2015 року у справі 21-1765а15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати становить 25890,25 грн., та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо іншої частини позовних вимог: позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, із розрахунку середньоденної заробітної плати - 607,32 грн., яка розрахована позивачем відповідно до вимог постанови КМУ Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995р. №100.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати N 100 від 08.02.1995 року обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2020 року становила - 12450,00 грн., за лютий 2020 року - 12450,00 грн., разом 24900,00 грн. Кількість робочих днів у січні і лютому 2020 року становила відповідно 21 і 20 днів. Середньоденний заробіток становить 607,31 грн. ( 24900,00:41=607,31).

За підрахунками суду, затримка розрахунку при звільненні за період з 01.04.2020 року по день винесення судового рішення - 29.09.2020р. становить 124 робочих дні.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2020 року по 29.09.2020р., у сумі 75307,68 грн.

Окрім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач відзиву на позов не подав, фактично не висловив заперечень щодо позовних вимог позивача, суд приходить до висновку, що вимоги трудового законодавства щодо строків проведення остаточного розрахунку відповідачем були порушені, отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору: за позовною вимогою про стягнення заробітної плати на підставі ст.5 Закону України Про судовий збір . З позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,00 грн.

Загальна сума, яка стягнута судом з відповідача на користь позивача становить 101197,93 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1011,98 грн., а саме: 840,80 грн. - на користь позивача, 171,19 грн. - на користь держави.

Керуючись ст.ст.3, 4, 47, 116, 117, КЗпП, ст.ст. 10-13, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Солар (Запорізька область, Бердянський район, с. Миколаївка, вул.. Горького, буд.13, ЄДРПОУ 38563841) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі та компенсації невикористаної відпустки у сумі 25890,25грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто гривень 25 копійок), а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2020 року по 29 вересня 2020 року (день ухвалення судового рішення) у сумі 75307,68 грн. (сімдесят п`ять тисяч триста сім гривень 68 копійок) з вирахуванням з вказаних сум податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Солар (Запорізька область, Бердянський район, с. Миколаївка, вул.. Горького, буд.13, ЄДРПОУ 38563841) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Солар (Запорізька область, Бердянський район, с. Миколаївка, вул. Горького, буд.13, ЄДРПОУ 38563841) на користь держави судовий збір у розмірі 171,19 (сто сімдесят одна гривня 19 копійок).

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцять днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання).

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05.10.2020 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області І. П. Прінь