Постанова

від 01.10.2020 по справі 521/15615/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/15615/20

Номер провадження 3/521/7657/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Граніна В.Л.,

при секретарі Шкребтієнко Г.М.,

за участю:

представника Одеської митниці Держмитслужби Кептене Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу, що надійшла з Одеської митниці Держмитслужби за протоколом складеним відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої керівник/декларант ТОВ Елізіон Комплект (код ЄДРПОУ 43549813, адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Металургів, 53), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №0916/50000/20 від 10.09.2020 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами у відношенні гр. ОСОБА_1 за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 21.08.2020 року декларантом/одержувачем ТОВ ЕЛІЗІОН КОМПЛЕКТ , в особі його керівника ОСОБА_1 , подано в електронному вигляді митну декларацію типу ІМ40ДЕ за внутрішнім №1128, з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 до відділу митного оформлення №2 митного поста Одеса-вантажний Одеської митниці Держмитслужби, яка прийнята та зареєстрована митним органом за номером №UA500500/2020/503003 (далі - МД).

Відповідно до МД №UA500500/2020/503003 від Словацької компанії відправника/продавця Emporium SK s.r.o. (Pri Delni 14296/37, Presov, Slovakia 080 05), на адресу одержувача/покупця ТОВ ЕЛІЗІОН КОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 43549813, адреса 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Металургів, буд. 53), в транспортному засобі марки VOLVO , моделі FH 13.460 , з р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , перемішуються господарські товари у кількості 537 місць, загальною вагою брутто -19 120 кг, загальною вартістю - 61 211,29 дол. США.

В період з 26.08.2020 року по 09.09.2020 року, на підставі рішення про здійснення переогляду №7.10-20-01/2023 від 26.08.2020 року, посадовими особами управління забезпечення протидії митним правопорушенням Одеської митниці Держмитслужби та митного поста Одеса-вантажний , проведено переогляд товарів за МД №UA500500/2020/503003, за результатом якого складено акт про проведення переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та виявлено невідповідності.

Крім того, в ході проведення переогляду виявлено товари, які не задекларовані в митній декларації, а саме: чоботи для хлопчиків, у кількості 430 пар (359 кг. брутто); куртки джинсові для чоловіків, у кількості 148 шт. (115 кг. брутто); куртки жіночі, у кількості 55 шт. (50 кг. брутто); джемпера для чоловіків, у кількості 482 шт. (218 кг.); маркувальні етикетки з тканини, вагою 1 кг. брутто; шкіра натуральна для пошиву, у кількості 25 кг. брутто; джемпер жіночий, у кількості 134 шт., 26 кг. брутто; чоботи для чоловіків, у кількості 62 пар, 74 кг. брутто; карниз для штор, 1 шт., 5 кг. брутто; джинси жіночі, у кількості 135 шт., 78 кг. брутто; шкарпетки для хлопчиків, у кількості 758 шт., 27 кг. брутто; труси для чоловіків, у кількості 450 шт., ЗО кг. б румб; домкрат для автомобілю, у кількості 4 шт., 24 кг. брутто; боді для дівчинок, у кількості 216 шт., 24 кг. брутто; скатретина, у кількості 8 шт., 20 кг. брутто; толстовка для хлопчиків, кількості 966 шт., 241 кг. брутто; пальто жіноче, у кількості 20 шт., 14 кг. брутто; жилетка жіноча, у кількості 54 шт., 37 кг. брутто; кросівки для хлопчиків, у кількості 84 пар, 49 кг. брутто.

Відповідно до графи №54, відповідальною особою за заповнення та надання до митного органу України документів, необхідних для переміщення товарів через митний кордон України, зокрема, МД №UA500500/2020/503003, гр. ОСОБА_1 , яка відповідно до вимог ст. 266 МК України, несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у повному обсязі.

Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 було порушено процедуру декларування товарів, передбачену ст. 257 МК України, та не було заявлено за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що призвело до порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.

На підставі вищевказаних обставин посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби було складено протокол про порушення митних правил №0916/50000/20, за ознаками порушення ст. 472 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймала, однак приймав участь її представник, який надав заперечення, відповідно до яких просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до відповідальності за ст. 472 МК України та застосувати стягнення відповідно до санкції вказаної статті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, за кваліфікуючими ознаками: недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 21.08.2020 року декларантом/одержувачем ТОВ ЕЛІЗІОН КОМПЛЕКТ , в особі його керівника ОСОБА_1 , подано в електронному вигляді митну декларацію типу ІМ40ДЕ за внутрішнім №1128, з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 до відділу митного оформлення №2 митного поста Одеса-вантажний Одеської митниці Держмитслужби, яка прийнята та зареєстрована митним органом за номером №UA500500/2020/503003 (далі - МД).

Відповідно до МД №UA500500/2020/503003 від Словацької компанії відправника/продавця Emporium SK s.r.o. (Pri Delni 14296/37, Presov, Slovakia 080 05), на адресу одержувача/покупця ТОВ ЕЛІЗІОН КОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 43549813, адреса 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Металургів, буд. 53), в транспортному засобі марки VOLVO , моделі FH 13.460 , з р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , перемішуються господарські товари у кількості 537 місць, загальною вагою брутто -19 120 кг, загальною вартістю - 61 211,29 дол. США.

В період з 26.08.2020 року по 09.09.2020 року, на підставі рішення про здійснення переогляду №7.10-20-01/2023 від 26.08.2020 року, посадовими особами управління забезпечення протидії митним правопорушенням Одеської митниці Держмитслужби та митного поста Одеса-вантажний , проведено переогляд товарів за МД №UA500500/2020/503003, за результатом якого складено акт про проведення переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та виявлено невідповідності.

Також, в ході проведення переогляду виявлено товари, які не задекларовані в митній декларації, а саме: чоботи для хлопчиків, у кількості 430 пар (359 кг. брутто); куртки джинсові для чоловіків, у кількості 148 шт. (115 кг. брутто); куртки жіночі, у кількості 55 шт. (50 кг. брутто); джемпера для чоловіків, у кількості 482 шт. (218 кг.); маркувальні етикетки з тканини, вагою 1 кг. брутто; шкіра натуральна для пошиву, у кількості 25 кг. брутто; джемпер жіночий, у кількості 134 шт., 26 кг. брутто; чоботи для чоловіків, у кількості 62 пар, 74 кг. брутто; карниз для штор, 1 шт., 5 кг. брутто; джинси жіночі, у кількості 135 шт., 78 кг. брутто; шкарпетки для хлопчиків, у кількості 758 шт., 27 кг. брутто; труси для чоловіків, у кількості 450 шт., ЗО кг. б румб; домкрат для автомобілю, у кількості 4 шт., 24 кг. брутто; боді для дівчинок, у кількості 216 шт., 24 кг. брутто; скатретина, у кількості 8 шт., 20 кг. брутто; толстовка для хлопчиків, кількості 966 шт., 241 кг. брутто; пальто жіноче, у кількості 20 шт., 14 кг. брутто; жилетка жіноча, у кількості 54 шт., 37 кг. брутто; кросівки для хлопчиків, у кількості 84 пар, 49 кг. брутто.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, суддя зобов`язаний повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення при цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які відповідно чинного законодавства, представляють собою будь - які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.

Диспозицією ст. 472 МК України передбачено, що відповідальність настає через недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар. Тобто, відповідальність може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою.

Отже, основним безпосереднім об`єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, а об`єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність умислу чи необережності, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює, чи може та повинен передбачати обставини і характер незаконного недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто, незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.

Статтею 257 МК України , визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил від 03 червня 2005 року №8, підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

На думку митного органу, порушення особи полягало в порушенні процедури декларування та недекларуванні за встановлено формою, передбаченою ст. 257 МК України, точних відомостей про кількість товару. Однак, при складанні протоколу, митним органом не були враховані наступні обставини.

Так, за результатами дослідження матеріалів справи було встановлено, що в рамках укладеного 01.07.2020 року між ТОВ ЕЛІЗІОН КОМПЛЕКТ та компанією Emporium SK s.r.o. контракту №2020/07EC-UA, до України з Туреччини у вантажному автомобілі прибули товари: господарські товари в асортименті .

Згідно з пунктами 1.2., 2.1. та 3.1. контракту продавець продає, а покупець купляє товари, згідно з інвойсами, в яких фіксується вид, кількість, вартість товарів.

Після надходження товарів на митну територію України, 21.08.2020 року до Одеської митниці Держмитслужби гр. ОСОБА_1 для митного оформлення у вільне використання (імпорт) подана ЕМД № UA500500/2020/503003 на 34 найменувань товарів господарчі товари в асортименті : пакети, підставки, автозапчастини, коробки гофровані, сітчасте полотно каталоги товарні, тканина, одяг чоловічій та жіночій, постільна білизна, покривала, мішки. підошви, тощо.

Протягом 27.08.2020 - 09.09.2020 року, в ході проведення переогляду товару за вказаною декларацією, виявлено вагові та кількісні невідповідності більшої частини товарів, а також товари, які не заявлені в ЕМД.

Тобто, працівниками митниці не роз`яснено та не надано даних про те, чи вплинула зміна фактичної кількості окремих позицій товарів на зменшення або збільшення митних платежів.

Дана обставина має значення для правильної кваліфікації дій особи, стосовно якої складено протокол, оскільки як визначено в ч.ч. 1, 2 ст. 268 МК України - допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Враховуючи, що митним органом не надано будь яких достовірних даних про зменшення митних платежів (взагалі нічого не роз`яснено про зміну платежів), суд приходить до висновку, що працівниками митниці дана кваліфікація діям гр. ОСОБА_1 на підставі припущень, які були зроблені передчасно, не беручи до уваги застосування положень ст.ст. 268 та 460 МК України, зокрема, можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Суд вважає за необхідне зазначити, що працівниками митниці не було зроблено розрахунку митних платежів як перед складанням протоколу, так і на момент розгляду справи у суді

Слід зазначити, що декларантом було реалізовано право на проведення фізичного огляду товарів, на підставі ст. 266 МК України, та з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, гр. ОСОБА_1 проведено візуальний огляд товарів, що переміщувались за товаротранспортною накладною CMR №1124401 від 19.08.2020 року від контрагента - компанії Emporium SK s.r.o. .

За результатами проведеного фізичного огляду були виявлені описові та кількісні невідповідності товарів, про що декларантом було повідомлено відправника ( Emporium SK s.r.o. ), у зв`язку з чим, останній 21.08.2020 року надіслав листа та виправлений інвойс від 21.08.2020 року №ЕС-2020-0843/2.

Зазначене свідчить про те, що гр. ОСОБА_1 добросовісно виконала свої обов`язки і вжила всіх можливих на той час заходів для внесення до ЕМД достовірних відомостей про товар.

Відповідно до вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 року №651, при заповненні графи 31 митної декларації в розрізі кожного найменування товару зазначаються відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що є в наявності, зокрема щодо: найменування товару (згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару); кількості (в одиницях виміру згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару).

При заповненні ЕМД № UA500500/2020/503003 гр. ОСОБА_1 відображала відомості із товаросупровідних та комерційних документів, складених компанією Emporium SK s.r.o. (контрагентом) відповідно до попередньо досягнутих домовленостей.

Отже, гр. ОСОБА_1 , як декларантом, були виконані вимоги Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 року №651, під час внесення відомостей до ЕМД щодо найменування та кількісних характеристик товарів.

Факт помилкового завантаження та невірного у зв`язку з цим оформлення комерційних документів підтверджуються листом компанії-контрагента Emporium SK s.r.o. від 16.09.2020 року б/н.

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 було заповнено митну декларацію на підставі представлених компанією продавцем комерційних документів, в яких з вини відправника не було внесено коригування, про що декларант не знав та не міг знати. Зазначені докази, в тому числі сам факт проведення фізичного огляду товарів гр. ОСОБА_1 , яким частково були встановлені невідповідності опису та кількості товарів, а також виконання вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 року №651, в сукупності вказують на відсутність наміру особи на вчинення недекларування декількох позицій товарів із загальної товарної партії у митній декларації, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Так, митним органом не надано жодних даних про зміну розміру митних платежів, а лише зазначено про кількісну невідповідність даним, заявленим у товаросупровідних документах. Також, митним органом не надано інформації стосовно того, чи призвела вказана різниця у кількості товару до звільнення від митних платежів або зменшення їх розміру. Отже, посилання митного органу ґрунтуються лише на припущеннях, без підтвердження належними доказами.

Крім цього, митницею документально не спростовано, що за обставинам декларування гр. ОСОБА_1 товарів у ЕМД №UA500500/2020/503003 має місце передбачена статтями 268, 460 МК України помилка у заповненні митної декларації.

Відповідно до принципу поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Попри це, хотілося б звернути увагу на те, що процес про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах Надточій проти України та Гурепка проти України ).

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях декларанта відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, отже, у зв`язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митними органами відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 268, 460, 472, 527, 528, 529 МК України, ч.1 п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, повернути гр. ОСОБА_1 або уповноваженій особі в установленому законом порядку, після сплати всіх необхідних митних платежів.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Головуючий