Постанова

від 29.09.2020 по справі 300/1619/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1619/20 пров. № А/857/9063/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Качмара В.Я., Ніколін В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,

представника позивача - Парфан Т.Д.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року (головуючий суддя: Главач І.А., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування постанов, -

встановив:

Комунальне підприємство Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства 06.07.2020 звернулося з позовом до суду, в якому просило:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ Мар`яни Василівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2020 ВП № 26488982;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2020 ВП № 26484982;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства виконавчого збору в сумі 28537,42 грн від 31.03.2011 ВП № 22787612.

Обґрунтовує позов тим, що 16.06.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), всупереч вимог Закону України Про виконавче провадження № 1404, з метою забезпечення примусового виконання постанови про стягнення з Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства виконавчого збору в сумі 28537,42 грн від 31.03.2011, прийнято постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 26484982. Зазначив, що до моменту отримання постанови від 16.06.2020 про арешт коштів боржника, позивачу не було відомо про те, що на виконанні в органах Державної виконавчої служби перебуває постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 28537,42 грн від 31.03.2011 у виконавчому провадженні №22787612. Також, зазначає, що не відбулось реального стягнення суми боргу з боржника, а тому в державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Парфан Т.Д., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 у справі № 2а-1772/10/0970 за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами в Івано-Франківській області до Богородчанського виробничого управління водо-каналізаційного господарства, позов задоволено повністю та стягнуто з Богородчанського виробничого управління водо-каналізаційного господарства, в дохід державного бюджету економічні санкції в сумі 285374,22 грн.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом, 18.10.2010 у справі № 2а-1772/10/0970 видано виконавчий лист № 2а-1772/10/0970 про стягнення з Богородчанського виробничого управління водо-каналізаційного господарства, в дохід державного бюджету економічні санкції в сумі 285374,22 грн. У зазначеному виконавчому листі № 2а-1772/10/0970 від 18.10.2010 вказано, що судове рішення від 07.09.2010 набрало законної сили 21.09.2010, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 22.09.2013.

З метою примусового виконання виконавчого листа № 2а-1772/10/0970 від 18.10.2010, такий 19.11.2010 поданий до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

Головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, 22.11.2010 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 22787612. Пунктом 2 вказаної постанови від 22.11.2010 зобов`язано боржника - Богородчанське виробниче управління водо-каналізаційного господарства добровільно виконати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 в справі № 2а-1772/10/0970 до 29.11.2010. Відповідно до пункту 3 постанови від 22.11.2010 про відкриття виконавчого провадження № 22787612, при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк зобов`язано виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

У зв`язку з невиконанням в термін для добровільного виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 в справі № 2а-1772/10/0970, головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято постанову від 31.03.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 28537,42 грн у виконавчому провадженні № 22787612.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), 16.06.2020 прийнято постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 26787,42 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв правомірно, оскільки не встановлено при прийнятті вказаних постанов порушень, які б в своїй сукупності свідчили про їх протиправність щодо позивача у справі, та про протиправність прийнятих постанов та необхідність їх скасування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства виконавчого збору в сумі 28537,42 грн від 31.03.2011 ВП № 22787612, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі Закон № 606-ХІV, в редакції, чинній на час прийняття постанови від 31.03.2011 ВП № 22787612).

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону № 606-ХІV, за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Частиною 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 606-ХІV, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. ч. 2 1 ст. 17 Закону № 606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-ХІV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 27 Закону № 606-ХІV у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону № 606-ХІV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону № 606-ХІV, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Аналіз статей 25, 27, 28 Закону № 606-ХІV, дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції, що виконавче провадження розпочинається з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. У такій постанові боржника повідомляється про необхідність виконання рішення суду та надається строк для його добровільного виконання. Добровільне виконання боржником судового рішення у строк, встановлений ст. 25 Закону № 606-ХІV, є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Ця норма спрямована на стимулювання добровільного виконання рішень суду та підвищення ефективності виконавчого провадження.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не виконання боржником у встановлений строк судового рішення в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження. При цьому Закон № 606-ХІV не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 819/2389/15.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що 07.09.2010 Івано-Франківський окружний адміністративний суд за результатом розгляду справи № 2а-1772/10/0970 за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами в Івано-Франківській області до Богородчанського виробничого управління водо-каналізаційного господарства, прийняв постанову, якою позов задовольнив повністю, стягнув з Богородчанського виробничого управління водо-каналізаційного господарства, в дохід державного бюджету економічні санкції в сумі 285374,22 грн.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18.10.2010 в справі № 2а-1772/10/0970 видано виконавчий лист № 2а-1772/10/0970 про стягнення з Богородчанського виробничого управління водо-каналізаційного господарства, в дохід державного бюджету економічні санкції в сумі 285374,22 грн. У вказаному виконавчому листі зазначено, що судове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 в справі № 2а-1772/10/0970 набрало законної сили 21.09.2010, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 22.09.2013.

З метою примусового виконання виконавчого листа № 2а-1772/10/0970 від 18.10.2010, такий виконавчий лист 19.11.2010 поданий до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

Державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, отримавши виконавчого листа № 2а-1772/10/0970 від 18.10.2010, прийняв постанову від 22.11.2010 про відкриття виконавчого провадження № 22787612.

Пунктом 2 вказаної постанови від 22.11.2010, зобов`язано боржника - Богородчанське виробниче управління водо-каналізаційного господарства добровільно виконати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 в справі № 2а-1772/10/0970 до 29.11.2010.

Відповідно до пункту 3 постанови від 22.11.2010 про відкриття виконавчого провадження № 22787612, при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк зобов`язано виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази добровільного виконання позивачем постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 у справі № 2а-1772/10/0970.

Крім цього, позивач не заперечує, що знав про винесення постанови від 22.11.2010 про відкриття виконавчого провадження № 22787612, оскільки така надійшла останньому 26.11.2010, що підтверджується ним у заяві про відстрочення виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 у справі № 2а-1772/10/0970 (а. с. 30).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у зв`язку з невиконанням Комунальним підприємством Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства в термін для добровільного виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 в справі № 2а-1772/10/0970, головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято постанову від 31.03.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 28537,42 грн. у виконавчому провадженні № 22787612.

Таким чином, враховуючи те, що позивач добровільного не виконав постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 в справі № 2а-1772/10/0970, у термін визначений постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2010, суд апеляційної інстанції вважає, що головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, правомірно прийнято постанову від 31.03.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 28537,42 грн у виконавчому провадженні № 22787612, тобто така відповідала вимогам Закону № 606-ХІV, в редакції, чинній на час прийняття постанови від 31.03.2011 ВП № 22787612.

Крім того, про оскаржувану постанову від 31.03.2011 ВП № 22787612 було відомо позивачу та про необхідність сплати виконавчого збору та часткове його виконання, що підтверджується довідкою Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства від 21.09.2020 № 136 про часткову сплату у виконавчому провадженні суми 2750 грн.

Стосовно визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2020 ВП № 26484982, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, з метою забезпечення виконання постанови державного виконання про стягнення з Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства виконавчого збору в сумі 28537,42 грн від 31.03.2011 ВП №22787612, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), 16.06.2020 прийнято постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 26787,42 грн.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1404-VIII) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404 встановлено, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Отже, в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII, постанова державного виконання про стягнення виконавчого збору в сумі 28537,42 грн від 31.03.2011 ВП №22787612, є виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 48 Закону № 1404-VIII регламентовано порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону № 1404-VIII).

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 3 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Проаналізувавши вищенаведені норми та з огляду на тривалість невиконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили, суд апеляційної інстанції вважає, що винесення постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2020 ВП № 26484982 є правомірним, оскільки така прийнята відповідачем з метою забезпечення виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 28537,42 грн від 31.03.2011 ВП № 22787612, правомірність винесення якої встановлено судом апеляційної інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання апелянта в судовому засіданні, що у спірних правовідносинах виконавчий збір не стягується на підставі п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, оскільки виконавче провадження про стягнення з Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства виконавчого збору (ВП № 22787612) в сумі 28537,42 грн було відкрито відповідно до Закону № 606-ХІV, тобто до набрання чинності Закону № 1404-VIII, на який посилається скаржник. Крім цього, таке стягнення виконавчого збору тривало понад 9 років і боржник частково сплатив суму виконавчого збору в розмірі 2750 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивач добровільного не виконав постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 в справі № 2а-1772/10/0970, а тому постанова від 31.03.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 28537,42 грн у виконавчому провадженні № 22787612 прийнята правомірно. У свою чергу, докази сплати Комунальним підприємством Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства виконавчого збору в сумі 28537,42 грн відсутні, а тому підстав для скасування постанови від 16.06.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 26484982 та зняття арешту з коштів позивача не має, отже оскаржувані постанови винесені на підставі та в межах повноважень наданих відповідачу.

Апеляційна скарга Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Комунального підприємства Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 300/1619/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 05.10.2020.