Постанова

від 05.10.2020 по справі 748/2791/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 жовтня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2791/19

Головуючий у першій інстанції - Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1099/20

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді - Бобрової І.О.,

суддів - Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного сумісного майна,

місце ухвалення судом першої інстанції рішення - м.Чернігів,

дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення -13.07.2020,

У С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому, уточнивши 17 червня 2020 року позовні вимоги, просив:

- встановити факт його проживання з відповідачкою з 2008 року по серпень 2018 року однією сім`єю;

- визнати спільною сумісною власністю сторін: трактор М-40 вартістю 20000 грн, картофелесаджалку, Польща, вартістю 10700 грн; культиватор, вартістю 5000 грн; полівуд 160*200 каркас до ліжка, вартістю 820.83 грн; матрац Мокко 160*200, Матролюкс, вартістю 3246.67 грн; наматрацник 160*200/Органік, вартістю 565.83 грн; пилосос Philips, вартістю 3121.97 грн; телевізор LG плоскопанельний 32'', вартістю 7171.93 грн; прилад для копання картоплі, вартістю 7000 грн; цифрову кімнатну антену, вартістю 593.01 грн; прасувальну дошку, вартістю 300 грн; праску, вартістю 700 грн; спальний гарнітур, вартістю 15000 грн; просапник, вартістю 3000 грн; плуг, вартістю 3000 грн; бетонозмішувач, вартістю 2000 грн;

- провести поділ спільного майна між сторонами та визнати за ОСОБА_2 право власності на трактор М-40, вартістю 20000 грн; полівуд 160*200 каркас до ліжка, вартістю 820.83 грн; матрац Мокко 160*200 Матролюкс, вартістю 3246.67 грн; наматрацник 160*200/Органік, вартістю 565.83 грн; спальний гарнітур, вартістю 15000 грн. Всього на загальну суму 39633.33 грн;

- виділити ОСОБА_1 картофелесаджалку, Польща, вартістю 10700 грн; культиватор, вартістю 5000 грн; пилосос Philips, вартістю 3121.97 грн; телевізор LG плоскопанельний 32'', вартістю 7171.93 грн; прилад для копання картоплі, вартістю 7000 грн; цифрову кімнатну антену, вартістю 593.01 грн; прасувальну дошку, вартістю 300 грн; праску, вартістю 700 грн; просапник, вартістю 3000 грн; плуг, вартістю 3000 грн; бетонозмішувач, вартістю 2000 грн. Всього на загальну суму 42586.91 грн.

В рахунок компенсації різниці у вартості майна стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2953.58 грн.

Стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з осені 2008 року він та відповідачка почали проживати разом однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вести спільне господарство. Влітку 2009 року вони придбали на ім`я дочки відповідача - ОСОБА_4 - будинок АДРЕСА_1 , а навесні 2010 року переїхали до нього проживати. 08.02.2011 зареєструвалися в даному будинку. Проте, відповідачка стверджує, що позивач зареєструвався там як квартирант, що не відповідає дійсності. Будь-яких договорів найму підписано не було. Бюджет був спільний, ОСОБА_2 користувалася його зарплатною карткою, як дружина, що нею визнавалося під час розгляду справи №748/475/19. Відповідно до довідки УСЗН ЧРДА від 01.08.2019 №03/11889, в період 2017-2018 роки державою за адресою спірного будинку надавалась субсидія на склад сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . Сторони разом святкували різні сімейні свята. Всі їх сприймали як родину. За весь період спільного проживання спільними зусиллями та спільними коштами було повністю переобладнано даний будинок, зроблено ремонтні роботи. Також сторонами разом було придбано спірне майно. Власноруч складеною розпискою від 25.11.2018 ОСОБА_2 визнала, що в будинку АДРЕСА_1 . Гущин знаходиться зазначене вище спірне майно придбане в період спільного проживання. Вказані речі згідно з розпискою ОСОБА_2 зобов`язувалась передати позивачу в обмін на зняття з реєстрації в будинку. З серпня 2018 року сторони припинили проживати як одна сім`я. Враховуючи викладене, а також те, що згоди про добровільний поділ майна не досягнуто, позивач змушений звернутися з даним позовом.

Протокольною ухвалою Чернігівського районного суду від 20.02.2020 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_3 .

Ухвалою Чернігівського районного суду від 02.07.2020 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю матеріалів, що були використані при проведенні ремонтно-будівельних робіт у домоволодінні АДРЕСА_1 та стягнення компенсації 1/2 вартості цих матеріалів та робіт - залишено без розгляду

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, без встановлення фактичних обставин і доказів по справі.

Скаржник, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, також зазначає, що твердження ОСОБА_2 щодо того, що між сторонами склались стосунки, як між квартирантом та власником жита, спростовуються в ході розгляду справи №748/362/19. Суд першої інстанції, на думку скаржника, вибірково оцінив доводи позивача, необґрунтовано відхилив надані письмові докази. В той час як відповідачка не надала доказів на підтвердження стосунків між ним та нею як з квартирантом.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Чернігівського районного суду від 02.07.2020 залишити без змін, оскільки воно постановлено з дотриманням норм чинного законодавства, судом всебічно та об`єктивно надано оцінку обставинам справи та доказам. Позивачем не конкретизовано дату з якої сторони нібито почали проживати разом, адже в році 12 місяців, а позивач до 05.11.2008 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою.

Третя особа своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1,4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2,5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не доводять факту проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2008 року по серпень 2018 року, що надавало б підстави для застосування статті 74 СК України у спірних правовідносинах. Крім того, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язаний був довести обставини, на які посилався на підтвердження позову, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту спільного проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу та набуття сторонами у власність спірного майна під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до частин другої, четвертої ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення ст.74 СК України.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25.12.2013 у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту, доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема. докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Судом встановлено, що відповідачка по справі - ОСОБА_2 , а також ОСОБА_6 , ОСОБА_7 11.12.1995 стали власниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 11.12.1995 (а.с.62 т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.06.2009 за реєстровим № 3-2081 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продали, а ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 (а.с.63-64 том 1).

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 12.06.2009 за реєстровим №3-2085, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подарували, а ОСОБА_4 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,1498 га, яка належала їм на праві спільної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 915008 (а.с.13 том 1), що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425583400:02:000:0050 (а.с.73-74 том 1) .

25.10.2012 на підставі договору міни за реєстровим 1-1797, в порядку обміну ОСОБА_2 передала 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_4 , а остання в порядку обміну передала ОСОБА_2 у власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , який належить останній на праві власності (а.с.65-66 том 1).

Відповідно до Договору дарування земельної ділянки від 25.10.2012 за реєстровим № 1-1800 ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,1498 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425583400:02:000:0050 (а.с.76-78 том 1).

29.11.2019 ОСОБА_2 подарувала, а малолітня ОСОБА_10 , в інтересах якої діяла її мати ОСОБА_3 , набула у власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування житлового будинку від 29.11.2019 за реєстровим № 874 (а.с.67-68 том 1), та земельну ділянку за зазначеною адресою, площею 0,1498 га, кадастровий номер 7425583400:02:000:0050, на підставі договору дарування земельної ділянки від 29.11.2019 за реєстровим № 875 (а.с.79-80 том 1).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425583400:02:000:0050 є ОСОБА_10 (а.с.69).

Згідно з копією паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній перебував у шлюбі з 03.02.1979 по 05.11.2008 з ОСОБА_12 . З 22.01.1997 по 18.01.2011 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . З 08.02.2011 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 143922805 від 04.11.2018, 1/4 частина квартири за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 08.07.2005. Інші 3/4 частини в рівних частих належать: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . 12.03.2007 зареєстровано обтяження на зазначену квартиру на підставі іпотечного договору № 818 від 07.03.2007. Розмір основного зобов`язання 8000,00 Доларів США, за строком виконання - 05.03.2012. Крім того, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,3 га для ведення особистого селянського господарства яка розташована на території Великоолександрівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220782200:01:014:0192, яку він здав в оренду за договором оренди б/н від 14.07.2017 строком дії до 31.12.2027 (а.с.82-83 том 1).

Згідно з повідомленням Управління соціального захисту Чернігівської РДА від 01.08.2019 за №03/11889 на домогосподарство АДРЕСА_1 призначено житлову субсидію ОСОБА_2 . В 2016-2018 роках житлова субсидія перераховувалась в автоматичному режимі, заяви та декларації не надавались, субсидія призначалась по попередній заяві та декларації від 21.07.2017. Житлова субсидія призначена з врахуванням зареєстрованих осіб в домогосподарстві: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.25, 211-214 том 1) .

Відповідно до довідки з Киїнської сільської ради від 24.09.2019 за №1863, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстрована одна (а.с.130 том 1).

Також встановлено, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.01.2020 по справі № 748/362/19, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області віл 02.08.219 скасовано. Відмовлено у задоволені позовних вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 вселився і зареєструвався в буд. АДРЕСА_1 з дозволу попереднього власника дочки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . В подальшому ОСОБА_2 набула права власності на зазначений будинок і не заперечувала проти реєстрації та проживання відповідача у вказаному будинку.

В оспорюваному рішенні суд зробив висновок, що за тривалий період з 2008 року по серпень 2018 року, крім проживання та реєстрації з відповідачкою за однією адресою, відсутні інші документальні підтвердження ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету чи існування взаємних прав і обов`язків.

При розгляді справи 748/475/19 ОСОБА_1 не заперечував, що у нього в спірному будинку була своя кімната, яка закривалася на ключ, та він самостійно розпоряджався своїми коштами. Де зберігала свої кошти ОСОБА_2 він не знав (а.с.32 зворот, том 1).

Дані обставини (щодо власної окремої кімнати, що закривалася на ключ) в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 .

Додані до позовної заяви копії накладних, товарних чеків, квитанцій (а.с.8-24 том 1) не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту спільного проживання сторін, придбання саме сторонами зазначених в них матеріалів. Позов в частині визнання спільною сумісною власністю та поділу між сторонами вартості робіт, матеріалів, використаних при проведенні ремонтно-будівельних робіт у домоволодінні, за заявою ОСОБА_1 від 28.05.2020 (а.с.34 том 2) ухвалою Чернігівського районного суду від 02.07.2020 залишено без розгляду (а.с.57-58 т.2).

Розписка від 25.11.2018, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов`язалась повернути ОСОБА_1 майно: трактор М-40, картоплесаджалку, окучник, просапник, плуг, навесну картоплесаджалку, бетонозмішувач, електроінструменти, садовий інвентар, телевізор LG, пилосос Філіпс, прасувальну дошку, праску, в разі надання довідки паспортного столу про зняття з реєстрації, не підтверджує спільне набуття цього майна сторонами та наявність вказаного майна у ОСОБА_2 на час звернення з позовом 28.10.2019.

Вказане спростовує доводи скаржника ОСОБА_1 з цього приводу.

Звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 в період з осені 2008 року по серпень 2018 року надав копії листівок та фотокарток, які, як вірно зазначив суд першої інстанції, свідчать про знайомство сторін, про спільне коло знайомих і проведення разом вільного часу, але не може доводити факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету.

Довідка УСЗН Чернігівської РДА від 01.08.2019 за №03/11889 підтверджує надання субсидії, розрахованої відповідно до кількості зареєстрованих в домоволодінні, проте не може підтверджувати факт спільного проживання сторін однією сім`єю. Реєстрація відповідача на час надання субсидій в 2016-2018 роках в домоволодінні, що належить відповідачці , ніким не оспорюється.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23.01.2020 у справі №748/362/19, як на підставу для спростування тверджень ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_1 вселився у спірне домоволодіння як квартирант, не заслуговує на увагу, оскільки вказаним судовим рішенням дійсно встановлено, що ОСОБА_2 не доведено факту укладення між сторонами договору найму жилого приміщення у спірному будинку, проте даною постановою обставини, які можуть підтвердити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу сторін, не встановлювалися, як і не встановлювалося, що ОСОБА_1 заселився та зареєструвався у спірному будинку як член сім`ї власника, в даному випадку ОСОБА_2 .

Таким чином, за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати рухоме майно, яке просив поділити ОСОБА_1 таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, правильно застосував наведені вище норми матеріального права, дав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язаний був довести обставини, на які посилався на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявлених у цій справі позовних вимог.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст. 389 ЦПК України

Судді Чернігівського апеляційного суду

І.О.Боброва

О.Є.Мамонова

Н.В.Шитченко

Повний текст постанови складений 05.10.2020.