Постанова

від 22.12.2020 по справі 748/2791/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 748/2791/19-ц

провадження № 61-15717св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - ОСОБА_3 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім 'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна.

Позовна заява мотивована тим, що з осені 2008 року він та ОСОБА_2 почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації

шлюбу, вести спільне господарство. Улітку 2009 року вони придбали на ім`я

дочки відповідачки - ОСОБА_5 - житловий будинок АДРЕСА_1 , а навесні 2010 року переїхали до нього проживати.

08 лютого 2011 року він разом з відповідачкою зареєструвалися

у цьому будинку, проте остання стверджує, що він зареєструвався у будинку, як квартирант, що не відповідає дійсності, так як будь-яких договорів найму між ними укладено не було.

Вказував, що бюджет між ним та ОСОБА_2 був спільний, остання користувалася його заробітною карткою, як дружина, що нею визнавалося під час розгляду судом іншої справи № 748/475/19-ц за його позовом

до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім 'єю без реєстрації шлюбу, який залишено без розгляду апеляційним судом у зв 'язку із тим, що між сторонами існує спір про право. Вони разом святкували різні сімейні свята, всі знайомі сприймали їх як одну сім`ю. Також у період

2017-2018 років їм, як на сім`ю, надавалася субсидія. За весь час спільного проживання ними за спільні кошти та зусилля було повністю переобладнано вказаний житловий будинок, проведено ремонтні роботи, а також набуто різне майно. Власноруч складеною розпискою від 25 листопада 2018 року ОСОБА_2 визнала, що у будинку АДРЕСА_1 знаходиться майно, придбане за час їх спільного проживання, яке остання зобов`язалась передати йому

в обмін на зняття його з реєстрації місця проживання у будинку. З серпня 2018 року вони припинили проживати однією сім 'єю і згоди про добровільний поділ спільного майна між ними не досягнуто.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- встановити факт його проживання з відповідачкою з 2008 року по серпень 2018 року однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу;

- визнати спільною сумісною власністю сторін: трактор М-40, вартістю

20 тис. грн, картоплюсаджалку, Польща, вартістю 10 700 грн; культиватор, вартістю 5 тис. грн; полівуд 160*200 каркас до ліжка, вартістю 820,83 грн; матрац Мокко 160*200, Матролюкс, вартістю 3 246,67 грн; наматрацник 160*200/Органік, вартістю 565.83 грн; пилосос Philips, вартістю 3 121,97 грн; телевізор LG плоскопанельний 32, вартістю 7 171,93 грн; прилад для копання картоплі, вартістю 7 тис. грн; цифрову кімнатну антену, вартістю 593,01 грн; прасувальну дошку, вартістю 300 грн; праску, вартістю 700 грн; спальний гарнітур, вартістю 15 тис. грн; просапник, вартістю 3 тис. грн; плуг, вартістю 3 тис. грн; бетонозмішувач, вартістю 2 тис. грн;

- провести поділ спільного сумісного майна між ними та визнати

за ОСОБА_2 право власності на: трактор М-40, вартістю 20 тис. грн; полівуд 160*200 каркас до ліжка, вартістю 820,83 грн; матрац Мокко 160*200 Матролюкс, вартістю 3 246,67 грн; наматрацник 160*200/Органік, вартістю 565,83 грн; спальний гарнітур, вартістю 15 тис. грн, а всього на загальну суму 39 633,33 грн;

- виділити йому картоплюсаджалку, Польща, вартістю 10 700 грн; культиватор, вартістю 5 тис. грн; пилосос Philips, вартістю 3 121,97 грн; телевізор LG плоскопанельний 32, вартістю 7 171,93 грн; прилад для копання картоплі, вартістю 7 тис. грн; цифрову кімнатну антену, вартістю 593,01 грн; прасувальну дошку, вартістю 300 грн; праску, вартістю 700 грн; просапник, вартістю 3 тис. грн; плуг, вартістю 3 тис. грн; бетонозмішувач, вартістю 2 тис. грн, а всього на загальну суму 42 586,91 грн.

У рахунок компенсації різниці у вартості майна стягнути з нього на користь ОСОБА_2 2 953,58 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Протокольною ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської

області від 20 лютого 2020 року до участі у справі в якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_3 .

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю матеріалів, що були використані при проведенні ремонтно-будівельних робіт у домоволодінні

АДРЕСА_1 та стягнення компенсації 1/2 вартості цих матеріалів та робіт залишено без розгляду.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року у складі судді Кухти В. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази не доводять факту проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2008 року по серпень

2018 року, що виключає застосування положень статті 74 СК України. Крім того, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язаний був довести обставини, на які посилався на підтвердження позову, позивачем не доведено факту спільного проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу та набуття ними у власність спірного майна під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 липня

2020 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими

доказами факту його спільного проживання з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу у вказаний ним період, а тому відсутні підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати, що рухоме майно, яке просив поділити ОСОБА_1 , належить на праві спільної сумісної власності сторін у справі, як чоловікові та жінці, які проживали однією сім`єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою. Розписка ОСОБА_2 , видана 25 листопада 2018 року ОСОБА_1 , про повернення певного майна не є доказом спільного проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Чернігівського районного суду Чернігівської області.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд належним чином не дослідив його доводи та надані ним докази про те, що він дійсно проживав разом відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2008 року по серпень 2018 року, так як вони вели спільне господарство та бюджет, спільною працею і коштами проводили ремонтні роботи у будинку, разом святкували сімейні свята. Зазначене підтверджується довідкою про надання субсидії, товарними чеками на придбання будівельних матеріалів, фотокартками та показаннями свідків. Крім того, відповідачка не довела тих обставин, що між ним та нею склалися відносини як квартиронаймача та власником житла, що встановлено Чернігівським апеляційним судом

у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 748/362/19-ц за позовом ОСОБА_2 до нього про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення. Посилання суду на те, що він проживав у будинку відповідачки та мав окрему кімнату безпідставні, так як зазначені обставини були встановлені рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2019 року у справі № 748/475/19-ц,

яке скасоване постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 серпня 2020 року. Також апеляційним судом було розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що позбавило його можливості надати суду додаткові пояснення про обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального

та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, а також її доньки:

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , 11 грудня 1995 року

стали власниками у рівних частках квартири

АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 11 грудня 1995 року (т. 1, а. с. 62).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 червня 2009 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_5 набула у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований

по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 63-64).

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 12 червня 2009 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подарували, а ОСОБА_5 прийняла

у дар земельну ділянку, площею 0,1498 га, яка належала їм на праві спільної сумісної власності на підставі державного акту на право власності

на земельну ділянку серії ЯЖ № 915008 (т. 1, а. с. 13), що розташована

по АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2012 року на підставі договору міни ОСОБА_2 у порядку обміну передала 1/3 частку квартири АДРЕСА_2

у власність ОСОБА_5 , а остання у порядку обміну передала ОСОБА_2 у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований АДРЕСА_1 , який належав останній на праві власності

(т. 1, а. с. 65-66).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 25 жовтня

2012 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 набула

у власність земельну ділянку, площею 0,1498 га, що розташована

по АДРЕСА_1 .

29 листопада 2019 року ОСОБА_2 на підставі договорів дарування подарувала, а малолітня ОСОБА_8 , в інтересах якої діяла її мати -

ОСОБА_3 , набула у власність житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку під ним, які розташовані по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 67-68,

79-80).

Згідно з копією паспорту ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , останній перебував у шлюбі з 03 лютого 1979 року по 05 листопада 2008 року

з ОСОБА_9 .

З 22 січня 1997 року по 18 січня 2011 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а з 08 лютого 2011 року - за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 143922805 від 04 листопада 2018 року, 1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 08 липня 2005 року.

Інші 3/4 частини у рівних частих належать: ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 12 березня 2007 року зареєстровано обтяження на вищевказану квартиру на підставі іпотечного договору

від 07 березня 2007 року № 818. Розмір основного зобов`язання

8 тис. доларів США, за строком виконання - 05 березня 2012 року.

Крім того, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 1,3 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована

на території Великоолександрівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220782200:01:014:0192,

яку він здав в оренду за договором оренди від 14 липня 2017 року строком дії до 31 грудня 2027 (т. 1, а. с.82-83).

Згідно з повідомленням управління соціального захисту Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 01 серпня

2019 року за №03/11889 на домогосподарство

АДРЕСА_1 призначено житлову субсидію ОСОБА_2 . У 2016-2018 роках житлова субсидія перераховувалась в автоматичному режимі, заяви та декларації не надавались, субсидія призначалась по попередній заяві та декларації

від 21 липня 2017 року. Житлова субсидія призначена з урахуванням зареєстрованих осіб у вищевказаному домогосподарстві: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 25, 211-214).

Відповідно до довідки з Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 24 вересня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 130).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року

у справі № 748/362/19, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2019 року скасовано. Відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення. Вказаним судовим рішенням встановлено,

що ОСОБА_1 вселився і зареєструвався у житловий будинок

АДРЕСА_1

з дозволу попереднього власника будинку дочки ОСОБА_2 -

ОСОБА_5 . У подальшому ОСОБА_2 набула право власності на зазначений вище будинок і не заперечувала проти реєстрації та проживання ОСОБА_1 у вказаному будинку. У період з 2008 року по серпень

2018 року, крім проживання та реєстрації за однією адресою, відсутні інші документальні підтвердження ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету чи існування взаємних прав і обов`язків ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 .

Згідно з частинами першою та другою статті 21 СК України шлюбом

є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному

органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або

в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають

у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того,

що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними

є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту його спільного проживання з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому відсутні підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати, що рухоме майно, яке позивач просив

поділити, належить на праві спільної сумісної власності сторін у справі,

як чоловікові та жінці, які проживали однією сім`єю, але не перебували

у зареєстрованому шлюбі між собою.

Надані ОСОБА_1 копії накладних, товарних чеків, квитанцій

не є тими доказами, які б підтверджували факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки із них неможливо встановити, що саме позивачем та відповідачкою придбавались товари,

які в них зазначені. При цьому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю та поділу між сторонами вартості робіт, матеріалів, використаних при проведенні ремонтно-будівельних робіт у домоволодінні, за заявою останнього від 28 травня 2020 року (т. 2, а. с. 34) були залишені без розгляду ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року (т. 2, а. с. 57-58).

Крім того, розписка від 25 листопада 2018 року, відповідно до якої

ОСОБА_2 зобов`язалась повернути ОСОБА_1 майно, а саме: трактор М-40, картоплесаджалку, окучник, просапник, плуг, навесну картоплесаджалку, бетонозмішувач, електроінструменти, садовий інвентар, телевізор LG, пилосос Філіпс, прасувальну дошку, праску, у разі надання довідки з паспортного столу про зняття його з реєстрації, не підтверджує спільне набуття цього майна сторонами за час спільного проживання

як чоловіка і жінки та наявність вказаного майна у ОСОБА_2 на час пред`явлення цього позову.

Також надані ОСОБА_1 копії фотокарток, як вірно зазначив суд,

не доводять факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету сторін у справі, а свідчать лише про

їх знайомство, про спільне коло знайомих і проведення разом вільного часу.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі №748/362/19, як на підставу для спростування тверджень ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_1 вселився у спірне домоволодіння як квартирант, безпідставні, так як вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 не доведено факту укладення між сторонами договору найму жилого приміщення

у спірному будинку, проте цією постановою апеляційного суду обставини, які можуть підтвердити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу сторін, не встановлювалися, як і не встановлювалося, що ОСОБА_1 заселився та зареєструвався у спірному будинку як член сім`ї власника - ОСОБА_2 .

Крім того, доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не довела, що він вселився до будинку як квартиронаймач не спростовують законність судових рішень, так як предметом позову є інші вимоги, а саме встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а такі вимоги має довести саме позивач.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують,

на законність судових рішень не впливають, а в основному зводяться

до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 рокута постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник