Постанова

від 06.10.2020 по справі 911/1955/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа№ 911/1955/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Полякова Б.М.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.10.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Селянського (Фермерського) господарства "Корней"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/1955/20 (суддя Саванчук С. О.) за заявою Селянського (Фермерського) господарства "Корней" про забезпечення позову

за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Корней"

до головного управляння Держгеокадастру у Київській області

про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування наказів про надання дозволу третім особам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Селянське (Фермерське) господарство "Корней" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконними та скасування наказів про надання дозволу третім особам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

Разом з тим, Селянське (Фермерське) господарство "Корней" подало заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони вчинення дій.

Вказана заява вмотивована тим, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на те, що відповідачем та державним кадастровим реєстратором вчиняються системні протизаконні дії, що направлені на передачу спірної земельної ділянки у власність третім особам.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/1955/20 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Селянське (Фермерське) господарство "Корней" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/1955/20 та ухвалите нове рішення, яким заяву Селянського (Фермерського) господарства "Корней" про забезпечення позову задовольнити.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а ухвала суду першої інстанції скасована.

Також скаржник зазначає, що ним до заява про забезпечення позову було подано всі необхідні докази на підтвердження своєї позиції по суті спору та для задоволення заяви про забезпечення позову.

14.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Поляков Б. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (Фермерського) господарства "Корней" на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/1955/20 та призначено до розгляду на 08.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкладено розгляд справи на 22.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 відкладено розгляд справи на 06.10.2020.

В судовому засіданні 06.10.2020 сторони своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову виходив з наступного.

Селянське (Фермерське) господарство "Корней" є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером № 3224984000:01:007:0037 для ведення селянського фермерського господарства, загальною площею 50 га, в межах, згідно з планом, що розташована на території Малополовецької сільської ради.

Земельна ділянка надана у користування ОСОБА_1 на підставі рішення 04 сесії ХХІІІ скликання Фастівської районної ради народних депутатів від 29.10.1998 № 10.

Виконавчим комітетом Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області 16.01.2020 видано свідоцтво серія НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_1 .

Як з`ясовано позивачем, 08.07.2020 невстановленим державним реєстратором здійснено дії щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером № 3224984000:01:007:0037 на 11 земельних ділянок: 3224984000:01:007:0052, 3224984000:01:007:0053, 3224984000:01:007:0054, 3224984000:01:007:0055, 3224984000:01:007:0056, 3224984000:01:007:0057, 3224984000:01:007:0058, 3224984000:01:007:0059, 3224984000:01:007:0060, 3224984000:01:007:0061, 3224984000:01:007:0062.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається зі змісту п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Місцевим господарським судом встановлено, що пункт 4 прохальної частини заяви містить посилання:

- заходи зустрічного забезпечення визначити на розсуд суду.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст.141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, повязаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не зазначено конкретної пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Також судом першої інстанції вірно вказано, що долучені до матеріалів позовної заяви скріншоти з сайту Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, в яких зазначена інформація відносно наказів про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, не містять реквізитів кадастрових номерів земельних ділянок, що, у свою чергу, унеможливлює ідентифікацію зазначених земельних ділянок з тими, що є предметом позову.

Крім того місцевим господарським судом вірно не взято до уваги посилання заявника на те, що дії відповідача та третіх осіб можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на вчинення відповідачем та державним кадастровим реєстратором дій, що направлені на передачу земельних ділянок у власність третіх осіб, оскільки вищезазначені документи, що долучені до матеріалів справи, не містять посилань на кадастрові номери земельних ділянок щодо яких видано накази про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову і з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Місцевим господарським судом вірно враховано, що вжиття заходів до забезпечення позову не має підміняти собою рішення суду по суті спору.

Крім того місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що з огляду на предмет спору:

про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконними та скасування наказів про надання дозволу третім особам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, заходи, що заявлені, а саме:

накладення арешту на земельні ділянки, заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на передання у власність шляхом безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам, у тому числі, але не обмежуючись, приймати рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження будь-яким іншим способом, зміну цільового призначення, поділ, виділ чи об`єднання, надання в оренду, у тому числі, включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) - являють собою надання позивачу повного обсягу правомочностей користувача земельною ділянкою на час розгляду справи, тоді як, від вказаного не залежить виконання рішення суду чи поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, що заявлені у позові, у тому числі, з урахуванням невизначеності, на даний момент, прав на постійне користування земельною ділянкою 3224984000:01:007:0037.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали заяви не містять обґрунтованих та підтверджених доказами фактів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і те, що позивачем не надано жодних доказів наявності потенційних збитків чи інших ризиків, пов`язаних із забезпеченням позову, а тому, заява Селянського (Фермерського) господарства "Корней" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Селянського (Фермерського) господарства "Корней" на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/1955/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Корней" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/1955/20 - залишити без змін.

3. Матеріали оскарження № 911/1955/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.10.2020

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Б.М. Поляков

М.Л. Яковлєв