Постанова

від 06.10.2020 по справі 904/1815/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 року м. Дніпро Справа № 904/1815/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Широбокової Л.П., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 р.

( суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.07.2020 р. )

у справі

за позовом Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур",

м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту економіки,

фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 30 450,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур" про стягнення збитків у розмірі 30 450,06 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в силу ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ( в редакції чинній на момент виникнення вказаних правовідносин ) у Відповідача виник обов`язок укласти з Дніпровською міською радою договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти, що не було виконано. Вказана бездіяльність Відповідача є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міська рада не отримала на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур" на користь Дніпровської міської ради збитків у розмірі 25 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 725,44 грн. В задоволенні вимог Позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 450,06 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідач не уклав договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій щодо такого звернення та укладення договору. Вказане є протиправною формою поведінки, внаслідок якої ( причинно-наслідковий зв`язок ) міська рада не отримала на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням «упущена вигода» .

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення збитків у розмірі 25 000 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 725,44 грн. та в частині здійсненого розподілу витрат Відповідача на правову допомогу адвоката та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, Дніпровська міська рада не довела наявність протиправної поведінки ТОВ АЛЬБАТРОС ТУР та завданих ним збитків, які нібито були завдані саме бездіяльністю Позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині вимог про стягнення з ТОВ "АЛЬБАТРОС ТУР" на користь Дніпровської міської ради збитків у розмірі 25 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 725,44 грн. та не погоджується з ним в частині покладення витрат Відповідача на правову допомогу адвоката на Відповідача.

Крім того, Скаржник вважає, що в оскаржуваній частині рішення, суд першої інстанції допустив неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного визначення правовідносин, порушивши норми процесуального права. Так, суд помилково не застосував норма ч. ч. 2, 3 ст. 5 ЦК України, та норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2020 р. ( набрав чинності з 17.10.2019 р. ), які підлягали застосуванню що призвело до ухвалення незаконного рішення ( в оскаржуваній частині ).

При цьому Скаржник зазначає, що в ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 р. ( набрав чинності з 01.01.2020 р. ) законодавчим органом України було виключено в т. ч. част. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , в якій було вказано про обов`язок Замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. З виключенням ( з 01.01.2020 р. ) законодавцем ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності такий обов`язок Замовника ( без окремого, укладення договору, як в даному випадку ) відсутній.

Скаржник наголошує на тому, що Дніпровська міська рада та ТОВ "АЛЬБАТРОС ТУР" не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра, тому такий договір вважається неукладеним ( таким, що не відбувся ).

Скаржник зазначає, що орган місцевого самоврядування не встановлював своїм рішенням розмір 25 000 грн. чи розмір менший за визначені чинним законом 4 %, а суду не надано право самостійно визначати розмір пайової участі для Відповідача, тим більше, якщо такий розмір більший ніж той що зазначено в Законі станом на час розгляду цієї справи.

Водночас, на думку Скаржника, Дніпровська міська рада ( в період дії ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ) так і до 01.01.2020 р., маючи дискреційні повноваження розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 30 450,06 грн., в розмірі 25 000 грн., чи в іншому розмірі, тобто мала реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії, але до 11.02.2019 р. не складала та не надавали такого розрахунку Відповідачу.

Проте, з виключенням ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов`язку з пайової участі ( без укладеного договору ) не передбачено.

Скаржник вважає що належними та допустимими доказами доведено, що ТОВ "АЛЬБАТРОС ТУР" насправді не мав обов`язку сплати на користь Позивача суми у розмірі 30 450,06 грн. і не зобов`язаний відшкодовувати суму зазначену Позивачем, те ж стосується і розміру 25 000 грн., який безпідставно розрахований судом. Позивачем не подано в матеріали справи жодних належних, достатніх та допустимих доказів в порядку ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України, які б свідчили про наявність складу господарського правопорушення та винуватих дій Відповідача при незаконних діях та бездіяльності самого Позивача. В приведених судом постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі № 911/594/18 та від 13.12.2019 р. у справі № 924/71/18 не має аналогічних обставин.

Скаржник посилається на те, що в наслідок задоволення апеляційної скарги у цій справі, суд може скасувати рішення від 07.07.2020 р. та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, що тягне за собою, перерозподіл судових витрат у справі здійснених судом першої інстанції, шляхом їх покладення на Відповідача в повному обсязі. ТОВ "АЛЬБАТРОС ТУР" сплатило Адвокатському об`єднанню Біднягін і партнери за договором про надання правничої допомоги № 04-05/01 від 04.05.2020 р. 10 000 грн. за правничу допомогу адвоката в даній справі, отже ці витрати являються такими, що реально понесені і обґрунтовані.

Відтак, на думку Скаржника, враховуючи обсяг послуг професійної правничої допомоги ( адвокат аналізував матеріали, готував відзив на позов та інші процесуальні документи, адвокат здійснює представництво Відповідача ) враховуючи ціну позову, значення справи для ТОВ "АЛЬБАТРОС ТУР", розмір адвокатських витрат в сумі 10 000 грн. є співрозмірним до ціни позову, та відповідає об`єму адвокатських послуг в даній справі.

Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міська рада просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 р. у справі № 904/1815/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обгрунтування своїх доводів, міська рада посилається на те, що всі доводи та міркування, які викладені ТОВ АЛЬБАТРОС ТУР у апеляційній скарзі є лише формальними міркуваннями Відповідача які зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, всі доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та надані з метою ухилення замовника будівництва від його законного обов`язку сплатити кошти пайового внеску на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра.

Зокрема, міська рада зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиі йної діяльності в Україні від 20.09.2019 р. внесені зміни до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме виключено ст. 40 Закону. Але відповідно до Перехідних положень, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 установлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 р., є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Крім того, у відзиві міська рада посилається на те, що станом на 11.02.2019 р. діяли норми ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які передбачали, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. На офіційному сайті державної архітектурно-будівельної інспекції України міститься інформація, що 11.02.2019 р. зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 141190420416 Реконструкція з переплануванням нежитлових приміщень № № 53, 54 по вул. Херсонській, буд. 5, замовником якого є ТОВ АЛЬБАТРОС ТУР . Отже під час реєстрації зазначеної декларації саме у замовника (забудовника) виник обов`язок звернутись не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника до органу місцевого самоврядування за укладенням договору про пайову участь та сплатити пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури. Так як датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката, відтак момент виникнення спірних правовідносин припадає на дату реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме на 11.02.2019 р.

Позивач також вказує на те, що зазначений об`єкт було введено в експлуатацію, але пайовий внесок у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра не був сплачений Відповідачем, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів. Зважаючи на це, Дніпровська міська рада наголошує, що саме у замовника будівництва встановлений обов`язок щодо звернення до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі, або для про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та відповідно до розрахунку встановлений обов`язок сплатити кошти пайової участі на розвиток інфраструктури населеного пункту.

Отже міська рада зазначає, що протиправна поведінка Відповідача полягає у тому, що договір про пайову участь замовника про внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не укладений, у зв`язку з чим Відповідач не виконав свій обов`язок щодо перерахування коштів величини пайової участі ( 30 450,06 грн. ) до прийняття об`єкту в експлуатацію, тобто до 11.02.2019 р. Неправомірна бездіяльність Відповідача щодо його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки, внаслідок якої орган місцевого самоврядування був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів.

Крім того, міська рада зазначає про те, що виходячи з вимог п. 2.5 Порядку № 5/14 при поданні позовної заяви величина пайової участі відповідача розраховувалась департаментом економіки фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради на основі нормативів одиниці створеної потужності згідно з вимогами п. п. 2.1-2.4 Порядку № 5/14. Оскільки у судовому засідання в якості доказів Відповідач надав зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, саме для підтвердження вартості будівництва згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, то на підставі цього доказу судом було самостійно розраховано величину пайової участі, який встановлено у п. 3 додатку 3 Порядку 5/14 ( Нове виробництво, наукові, науково-виробничі об`єкти, в т.ч. адміністративно-офісні, складські та інші приміщення, що входять до складу об`єкту ).

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, Скаржник вказує на те, що орган місцевого самоврядування не встановлював своїм рішенням розмір 25 000 грн. чи розмір менший за визначені чинним законом 4 %, а суду не надано право самостійно визначати розмір пайової участі для Відповідача, тим більше, якщо такий розмір більший ніж той що зазначено в Законі станом на час розгляду цієї справи. Незастосування судом вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 р. призвело, на думку Скаржника, до ухвалення незаконного рішення та безпідставного стягнення з Відповідача в якості збитків суми 25 000 грн., яке підлягає скасуванню.

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Широбокова Л.П., Чус О.В.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на офіційному сайті державної архітектурно-будівельної інспекції України ( http://dabi.gov.ua ) міститься інформація, що 11.02.2019 р. зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 141190420416 Реконструкція з переплануванням нежитлових приміщень № № 53, 54 по вул. Херсонській, буд. 5, замовником якого є ТОВ АЛЬБАТРОС ТУР . Інформація про об`єкт: реконструкція з переплануванням нежитлових приміщень № № 53,54 по вул. Херсонська, 5, м. Дніпро, 49000. Номер за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 1220.9 - Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші .

Відповідно до п. 1 декларації, замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур".

Згідно з п. 20 декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 500 000 грн.

Станом на 11.02.2019 р. діяли норми ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які передбачали, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що договору про пайову участь Відповідачем з Дніпровською міською радою не укладено, кошти пайової участі не сплачено.

Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист № 10/15-65 від 29.01.2020 р. про необхідність останнього укласти із Дніпровською міською радою договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра та сплати пайового внеску.

Вказаний лист з проектом відповідного договору був отриманий Відповідачем 08.02.2020 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900079314191.

З посиланням на положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р., в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а також на те, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов`язку, який прямо передбачено законодавством, що виразилося у неправомірній бездіяльність Відповідача щодо його участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, внаслідок чого орган місцевого самоврядування був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка складає 30 450,06 грн., Позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з Відповідача означеної суми збитків.

Разом з тим, Дніпровська міська рада зазначила, що величина пайової участі Відповідача розраховувалась Департаментом економіки фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради на основі нормативів одиниці створеної потужності згідно з вимогами п. п. 2.1-2.4 Порядку № 5/14, виходячи з вимог п. 2.5 Порядку № 5/14. При цьому, у п. 20 декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 11.02.2019 р. № ДП 141190420416 визначено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 500 000 грн., у тому числі витрати на будівельні роботи 450 000 грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 50 000 грн. але Відповідачем не надавались міській раді або Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, а ні копія звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту, а ні зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, а ні декларація про введення об`єкту в експлуатацію.

Судом також встановлено, що у Відповідача виник обов`язок укласти з Дніпровською міською радою договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти в силу ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» . Цей обов`язок виник до внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у частині виключення статті 40 цього закону. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов`язання, прямо передбаченого чинним законодавством. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі № 911/594/18 та від 13.12.2019 р. у справі № 924/71/18.

В основу оскаржуваного рішення про часткове задовольнння позовних вимог ( стягнення збитків у розмірі 25 000 грн. ), покладено висновок місцевого господарського суду про те, що у даному випадку наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, а бездіяльність Відповідача у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій щодо звернення до Позивача та укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра є протиправною формою поведінки, внаслідок якої ( причинно-наслідковий зв`язок ) міська рада не отримала на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням «упущена вигода» ( аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 р. у справі № 924/71/18 ). При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Разом з тим, при перевірці розрахунку Позивача суми збитків судом першої інстанції встановлено, що заявлений розмір збитків є таким, що не відповідає ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , додатку 3 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі ( внесків ) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська. Так, у даному випадку Позивачем мав бути застосований граничний розмір відсотків - 5 %, що встановлено п. 3 додатку 3 Порядку (Нове виробництво, наукові, науково-виробничі об`єкти, в т.ч. адміністративно-офісні, складські та інші приміщення, що входять до складу об`єкту). За розрахунком суду: 500 000 ( кошторисна вартість будівництва, грн. ) х 5 % = 25 000 грн. У задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 5 450,06 грн. суд відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Ч. 3 ст. 179 ГК України встановлено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

За ч. ч. 2, 3, 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Ч. 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, положеннями ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) визначено зобов`язання замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті), що має відбуватись згідно з Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, затвердженим органом місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

За ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Дніпровською міською радою прийнято рішення № 6/11 від 21.03.2007 р. «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська» .

В подальшому, рішеннями сесії Дніпровської міської ради, зокрема, рішеннями № 5/14 від 29.07.2011р., № 6/19 від 28.12.2011 р., № 9/9 від 08.06.2016 р. вносились зміни до рішення № 6/11 від 21.03.2007 р..

Згідно з розділом вказаного Порядку, пайова участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) є внеском, який замовник (забудовник) має сплатити до бюджету м. Дніпропетровська без урахування ПДВ.

Цей порядок застосовується для визначення розмірів пайової участі замовників (забудовників), які мають намір здійснити на території міста Дніпропетровська, зокрема, будівництво (реконструкцію) будь-яких об`єктів, незалежно від їх форми власності.

Відповідно до п. 2.6 порядку, договір про пайову участь укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації департаментом звернення замовника (забудовника) про його укладення.

Кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором, якщо інше не передбачено договором, укладеним до набрання чинності цього порядку.

Отже, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) і зазначеним Порядком було установлено, що саме на замовника покладено обов`язок взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого теж є обов`язком замовника ( що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 р. у справі № 572/2848/17 ).

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов`язання, прямо передбаченого чинним законодавством ( що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 924/691/19 ).

Судом встановлено, що ТОВ АЛЬБАТРОС ТУР здійснено реконструкцію з переплануванням нежитлових приміщень № № 53, 54 по вул. Херсонська, 5, м. Дніпро, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 141190420416. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення у Відповідача на момент виникнення спірних правовідносин обов`язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти в силу ст. 40 Закону ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) ( що згоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 та висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.12.2019 у справі № 924/71/18 ).

Однак ТОВ АЛЬБАТРОС ТУР договір про пайову участь з міською радою не уклало, кошти пайової участі не сплатило.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд першої інстанції встановив, що Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій щодо такого звернення та укладення договору. Вказане є протиправною формою поведінки, внаслідок якої (причинно-наслідковий зв`язок) міська рада не отримала на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущена вигода ( аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 р. у справі № 924/71/18, від 29.04.2020 р. у справі № 924/691/19 ).

При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю Відповідача.

Отже, судом першої інстанції, було правильно встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка у вигляді бездіяльності Відповідача у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій, наявність у Позивача збитків у вигляді упущеної вигоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками та вина відповідача.

Також, суд першої інстанції, встановивши, що заявлена Позивачем сума збитків є такою, що не відповідає ч. 6 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , додатку 3 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська, здійснивши власний перерахунок, дійшов правильного висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 25 000,00 грн збитків ( 500 000 грн. ( кошторисна вартість будівництва, грн.) х 5% = 25 000 грн. ) завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі.

Щодо решти доводів наведених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р. встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності та покликаний забезпечити сталий розвиток територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиі йної діяльності в Україні від 20.09.2019 р. внесені зміни до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме виключено ст. 40 Закону.

Але відповідно до Перехідних положень, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 р. установлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 р., є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Станом на 11.02.2019 р. діяли норми ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які передбачали, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Питання прийняття об`єктів в експлуатацію врегульовані ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідно до ч. 5 якої датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

На офіційному сайті державної архітектурно-будівельної інспекції України ( http://dabi.gov.ua ) міститься інформація, що 11.02.2019 р. зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 141190420416 Реконструкція з переплануванням нежитлових приміщень № № 53, 54 по вул. Херсонській, буд. 5, замовником якого є ТОВ АЛЬБАТРОС ТУР .

Отже, як вірно зазначив Позивач - під час реєстрації зазначеної декларації саме у замовника ( забудовника ) виник обов`язок звернутись не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника до органу місцевого самоврядування за укладенням договору про пайову участь та сплатити пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури.

Так як датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката, відтак момент виникнення спірних правовідносин припадає на дату реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме на 11.02.2019 р.

Положеннями Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011, на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено обов`язок замовників будівництва звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі.

За правилами частини 5 ст. 40 Закону ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ), величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до абз. 1, 2 розділу 2 Порядку № 5/14, величина пайової участі визначається у гривнях, виходячи із розміру пайової участі, визначеного за нормативами одиниці створеної потужності, і не може перевищувати граничного розміру пайової участі, визначеного у відсотковому значенні від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо об`єктів. Нормативи одиниці створеної потужності (квадратний метр, тощо) об`єктів визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про державні будівельні норми застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування. У разі якщо у будівельних нормах є посилання на стандарти, то ці стандарти є обов`язковими до застосування.

З 01.01.2014 р. набрали чинності Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, які мають обов`язковий характер застосування при здійсненні будівництва.

Згідно з п. 3.11 ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва - це кошторисний документ, який визначає повну кошторисну вартість об`єкта будівництва або його черги, включаючи кошторисну вартість будівельних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати. Зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва складається на основі об`єктних кошторисів, об`єктних кошторисних розрахунків і кошторисних розрахунків на окремі види витрат.

Зведений кошторисний розрахунок вартості об`єктів будівництва розробляється на стадіях ескізного проекту, техніко-економічного обґрунтування, техніко-економічного розрахунку, а також складання проекту та робочого проекту, за формою, наведеною в додатку И до ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, і затверджується в установленому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ( чинної на момент виникнення спірних правовідносин ), відповідність загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта державним будівельним нормам є кваліфікуючою ознакою їх дійсності.

Оскільки у судовому засідання в якості доказів Відповідач надав зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, саме для підтвердження вартості будівництва згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, то на підставі цього доказу судом було самостійно розраховано величину пайової участі, який встановлено у п. 3 додатку 3 Порядку 5/14 ( Нове виробництво, наукові, науково-виробничі об`єкти, в т.ч. адміністративно-офісні, складські та інші приміщення, що входять до складу об`єкту ).

З урахуванням зазначеного, доводи Скаржника щодо невірного розрахунку величини пайової участі з урахуванням відомостей, щодо загальної кошторисної вартість будівництва яка визначена в декларації від 11.02.2019 р. № ДП 141190420416 та щодо неправомірності дій суду першої інстанції ( вихід за межі позовних вимог ) є необгрунтованими.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 р. у справі № 904/1815/20 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Тур".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Чус